І. Теоретичні відомості

Хід роботи

Залежно від розміщення асиміля­ційних тканин розрізняють три основних типи листкових пласти­нок: дорсивентральні, або різносторонні, ізолатеральні, або рівносторонні, і радіальні. Дорсивентральний листок характерний тим, що в ньому розрізняються верхня і нижня сторони (глід, беладона, дур­ман, дуб, бук, липа та ін.). Верхня сторона такого листка поверну­та до сонця. Листок вкритий епідермою, на якій можуть знаходи­тись кутикула, відкладення воску, різні трихоми тощо. Продихи звичайно розміщені в нижній епідермі, але можуть зустрічатись і у верхній. Під верхньою епідермою, перпендикулярно до її клітин, знаходиться палісадна паренхіма. Як виняток, палісадна паренхі­ма може розміщуватись паралельно клітинам епідерми (конвалія). Палісадна паренхіма складає один-два, рідше більше шарів клі­тин, в яких найбільш інтенсивно проходить фотосинтез. Нижче палісадної паренхіми розміщуються так звані збиральні клітини, що відрізняються дещо меншою довжиною і більш пухким розміщен­ням. У них проходить процес фотосинтезу і, крім того, вони зби­рають продукти фотосинтезу, що утворились у клітинах палісадної паренхіми, і передають їх до жилок листків. Простір між збираль­ними клітинами і нижньою епідермою займають клітини пухкої, або губчастої, паренхіми. Вони можуть утворювати досить великі міжклітинники, а іноді розміщуються щільно, майже без міжклі­тинників. Від клітин палісадної паренхіми вони відрізняються фор­мою (їх форма звичайно округла, овальна, але може бути серпо­видною, зірчастою, видовженою з виростами тощо) і значно мен­шою кількістю хлоропластів. У цих клітинах також проходять фотосинтез, газообмін і транспірація. У мезофілі можуть знаходитись склереїди, клітини з кристалами оксалату кальцію, молочники, ефіроолійні або смо­ляні канальці, вмістища та ін. Це дозволяє здійснювати анатоміч­ну діагностику різних видів рослин. Ізолатеральний листок, характеризується тим, що палісадна па­ренхіма в ньому розміщується як під верхньою, так і під нижньою епідермою, а простір між ними заповнено губчастою аеренхімою (олеандр) або листкова пластинка має однорідний мезофіл (гвоз­дика, півники, деякі види родини м'ятликові та ін.). Продихи в листках цього типу рівномірно розміщені як у верхній, так і в нижній епідермі. Радіальний листок характерний для деяких видів голонасінних рослин. Мезофіл їх складається із складчастої па­ренхіми; в центрі листка (хвоя сосни) проходить одна двопучкова жилка, покрита облямовуючими клітинами і ендодермою. Під епі­дермою знаходиться гіподерма, що являє собою механічну тканину і виконує функцію додаткової покривної тканини. Поперечний роз­різ радіального листка має напівсферичну форму. Його проднхи знаходяться в поглибленнях, що зменшує випаровування води, а в мезофілі проходять смоляні ходи, облямовані видільними кліти­нами і клітинами механічної тканини.

Анатомічна будова листків значною мірою залежить від зо­внішніх умов, в яких розвивались листки. Так, інтенсивність освітлення впливає на кількість шарів стовп­частої паренхіми в листках. При достатньому освітленні кількість шарів палісадної паренхіми становить два-три, а при затіненні — один-два, причому розміри цих клітин значно менші. У рослин, що ростуть у посушливих умовах, значно краще роз­винена кутикула, яка звичайно утворює складочки, через що отри­мала назву складчастої. Складчастість кутикули характерна та­кож для рослин помірного клімату. Продихи в рослин, що ростуть у посушливих умовах, звичайно розміщуються у своєрідних по­глибленнях — кріптах, які мають різну форму і прикриті тріхомами, що значно зменшує випаровування води; епідерма може бути дво- і тришаровою (олеандр); у м'якоті листків можуть знаходитися великі водоносні клітини (листкові сукуленти: алое, агави та ін.). У деяких рослин, що ростуть у посушливих умовах степу (ковили, вівсяниці) або напівпустель листки скручуються в трубку, на внутрішній поверхні якої знаходяться продихи, що значно зменшує випаровування. В епідермі цих рослин є так звані моторні клітини, які відрізняються від епідермальних значно тон­шими оболонками, крупнішими розмірами і вла­стивістю швидко випаровувати вологу, що спричиняє скручування листків. У водяних і болотних рослин мезофіл може бути репрезентований аеренхімою (латаття, глечики, рис, осоки, комиш, рогіз та ін.). У тропічних злаків клітини мезофілу, які оточують су­динно-волокнисті пучки, орієнтовані так, що їх видовжені осі роз­міщені перпендикулярно до пучків. У деяких рослин (олеандр та ін.) на краях листків знаходиться механічна тканина — коленхіма або склеренхіма.

ІІ. Практична частина

2.1. Вивчіть мікроскопічну будову листка наприкладі постійного препарату листка камелії. Зробіть відповідний рисунок, позначте на ньому основні складові анатомічної будови листка (рис. 1.1.)

2.2. Вивчіть мікроскопічну будову листка хвої сосни. Зробіть відповідні позначення на ньому основних складових анатомічної будови листка (рис.1.2.).

ІІІ. Контрольні питання.

1. Яка будова провідних пучків листка?

2. В чому особливості будови мезофілу хвої?

3. Наведіть загальний план анатомічної будови листка камелії.

4. Яким чином розміщються продихи у рослин різних екологічних груп?

5. Які види основної перенхіми складають мезофіл листка? Наведіть їх анатомічні ознаки.

6. Наведіть основні типи анатомічної будови листків. Як розміщується в них асиміляційна тканина?

7. Які тканини входять до складу центральної жилки листків, бічних жилок і найменших їх розгалужень?

8. Назвіть пристосування, що зменшують випаровування з листків.

9. За якими анатомічними ознаками листків можна встановити екологічні групи (гідро-, гігро-, мезо- чи ксерофіти) досліджуваних рослин?

Рис.1.1. Анатомічна будова листка камелії: 1 – 2 – 3 – 4 – 5 -	Рис.1.2. Анатомічна будова хвої сосни звичайної: 1 – 2 – 3 – 4 – 5 – 6 – 7 – 8 –

Поиск по сайту: