Українські Карпати з їх сприятливими природними умовами і багатими лікувальними ресурсами відноситься до найбільш перспективних рекреаційних районів України. по сумарній бальній оцінці рекреаційних умов вони поступаються тільки Криму (відповідно 16 і 17 балів). Їх рекреаційний потенціал є високим і складає 29,2% загальнодержавного.
В карпатському регіоні сформувався рекреаційний комплекс, який являє собою сукупність рекреаційних закладів і підприємств інфраструктури, які об’єднані тісними виробничими і економічними зв’язками , а також загальним використанням природних і економічних ресурсів.
На території Українських Карпат функціонує більш як 50 санаторіїв, майже сотня туристичних готелів, баз. Санаторно-курортне лікування і відпочинок в Карпатах – основні функціональні підсистеми регіонального рекреаційного комплексу, які опираються в своєму розвитку на унікальну по різноманітності і багатству природно-ресурсну базу.
Згідно природно - економічній класифікації, яку розробив О.Мінц, природні рекреаційні ресурси відносяться до групи невиробничої сфери. Для їх економічної оцінки найбільш важливим є природно – функціональний підхід. На його основі можна в Українських Карпатах виділити дві основні групи природних рекреаційних ресурсів:
санаторно-курортного лікування (або лікувальні);
туризму і активного відпочинку.
Саме ці ресурси служать базою розвитку всіх субгалузей рекреаційного комплексу, наприклад, в групі природних лікувальних ресурсів такими галузями є бальнео-, грязево-, озокерито- і кліматолікування, забезпечення запасами мінеральних вод, лікувальних грязей, озокериту, а також лікувальними властивостями клімату.
Природні рекреаційні ресурси можна класифікувати і по взаємовідношенням видів використання. При цьому виділяють дві групи:
спеціалізованого або цільового (сугубо рекреаційного) використання;
багатоцільового використання.
До першої групи відносять запаси мінеральних вод і лікувальних грязей, до другої – ресурси комплексного використання (кліматичні, водні). Останні це – ресурси, освоєння яких в не рекреаційних цілях знижує або виключає можливість їх використання для відпочинку, туризму, лікування і оздоровлення (наприклад, озокерит). Важливо також виділення вичерпних (відновних та невідновних) і невичерпних природних рекреаційних ресурсів (екологічний підхід), а також ресурсів вузько локалізованого і площинного розповсюдження.
З точки зору перспектив розвитку рекреації найбільше зацікавлення викликають родовища, які мають експлуатаційні запаси лікувальних мінеральних вод. В Українських Карпатах вони розвідані і затверджені по 12 родовищам. Три із них розташовані у Львівській області, вісім – в Закарпатській і одне – в Чернівецькій області.
Експлуатаційні запаси мінеральних вод вперше були затверджені по Трускавецькому родовищу Львівської області на початку 60-их років. В їх структурі переважали хлоридно-сульфатні натрієві розсоли ( дебіт 3,5 м куб./ добу по категоріях А + В і 264 м куб./добу по категорії С).
До категорії А відносяться запаси, які розвідані детально і які дозволяють найбільш повно охарактеризувати водоносні горизонти, вияснити умови їх живлення, можливості відновлення, зв’язки з іншими водоносними горизонтами і поверхневими водами. До категорії В відносяться запаси, вивчені з детальністю, яка дозволяє встановити основні умови залягання, живлення і режиму водоносних горизонтів, а до категорії С – запаси, які розвідані і вивчені в загальних рисах і які будуть використовуватися при перспективних розробках. Дебіт слабо мінералізованих вод типу “Нафтуся” з високим вмістом органічних речовин складав 22,3 м ку./добу. Цього виявилося недостатньо для забезпечення потреб в унікальній по лікувальному ефекту воді. Тому ще в Радянському Союзі в 1973 році було затверджено експлуатаційні запаси лікувальних вод даного типу по Трускавецькому родовищу.
Трускавецька “Нафтуся” застосовується для лікувального пиття при хворобах нирок, печінки, жовчних шляхів, порушенні обміну речовин і проявляє дуже високу бальнеологічну активність. Інші типи мінеральних вод Трускавця застосовуються в основному для ванн. Трускавець по вмісту санаторно-курортних закладів є найбільший в регіоні, а також одним з найбільш популярних бальнеологічних курортів країн СНД, а за останні декілька років і країн Європи. По дієвості лікування він є одним з кращих, поряд з П’ятигорськом, Єсентуками, Боржомі.
Слабо мінералізовані води з високим вмістом органічних речовин типу ”Нафтуся” знаходяться також в районі селища Східниця, яке розташоване в 20 км на південний захід від Трускавця. Експлуатаційні запаси мінеральних вод цього родовища майже в 2 рази більше трускавецьких і складає 82,7 м куб/добу, в тому числі по категоріях А + В - 64,6 м куб/добу. По своєму лікувальному ефекту ці води ідентичні трускавецьким.
Запаси лікувальних розсолів Моршинського родовища Львівської області складають 79 м куб/добу. Вони об’єднують такі типи: хлоридно-натрієві з мінералізацією 250-350 г/л; сульфатно-хлоридні магнієво-натрієві з мінералізацією 180-260 г/л; сульфатно-натрієві з мінералізацією 100-220 г/л. Для бальнеологічного використання рекомендовані хлоридно-натрієві розсоли. Інші їх типи призначені для лікувально - питтєвого використання при різних захворюваннях органів травлення і обміну речовин. Курорти, які розвиваються на базі Моршинського родовища за ефективністю лікування входять до найкращих в Європі.
Вісім із 12 родовищ регіону, по яких затверджені експлуатаційні запаси лікувальних мінеральних вод, розташовані в Закарпатській області. П’ять із них мають вуглекислі води типу “Боржомі” та “Єсентуки”. На базі Ново-Полянського родовища функціонує санаторій “Сонячне Закарпаття”. Дуже оригінальне Сойминське родовище вуглекислих хлоридно-гідрокарбонатних кальцієво-натрієвих вод, вони близькі до “Єсентуки 4”. На їх базі функціонує санаторій “Верховина”. Близькі по типу до “Єсентуків” також вуглекислі хлоридно-гідрокарбонатні води Шаянського родовища, на базі яких працює санаторій “Шаян”.
Широкий профіль лікувального використання високоефективних вуглекислих гідрокарбонатно-хлоридних натрієвих і кальцієво-натрієвих вод Квасівського родовища. На базі вод цього родовища в санаторії “Гірська Тиса” здійснюється лікування захворювань органів руху і опори, нервової системи, щитовидної залози, серцево-судинних і гінекологічних хвороб. Найбільшими запасами сульфідних вод Закарпаття володіє тільки Синякське родовище. Ці води використовуються місцевим санаторієм для ванн.
В Чернівецькій області запаси лікувальних мінеральних вод знаходяться в Брусницькому родовищі. Ц води близькі до мацестинського типу і застосовуються для ванн. Гідрокарбонатно-хлоридні натрієві маломінералізовані лікувально-питтєві води цього ж родовища близькі до типу “Єсентуки”.
Крім родовищ з експлуатаційними запасами лікувальних мінеральних вод в регіоні є ще ряд перспективних родовищ для рекреаційного використання. Це води з високим вмістом органічних речовин в м. Борислав Львівської області, селах Селятин і Малий Дихтинець Чернівецької області, Шешори, Мізунь, Буркут Івно-Франківської області, родовища сульфідних вод в селах Коршів Івано-Франківської і Щербинці Чернівецької областей; Плосківське, Нелипінське, Свалявське, Рахівське, Драгівське, Чорноголовське, Ужоцьке, Білинське і Тарасовське родовища вуглекислих мінеральних вод типу “Боржомі” і “Єсентуки”, а також хлоридних натрієвих вуглекислих вод в селах Сіль, Верхній Бистрий і Кваси Закарпатської області, Коршівське родовище йодово-бромних вод в Івано-Франківській області.
Лікувальні грязі. Ресурсами грязелікування (пелоідотерапія) в регіоні володіє тільки Моршинське родовище в Львівській області. Його торф’яні грязі високо мінералізовані, містять багато органічних речовин, а також оцтову, масляну і мурашину кислоти. Їх геологічні запаси – 239 тис. м куб. Використовуються для грязелікування в невеликій кількості також неорганічні грязі в селищі Глибока і торф’яні в селах Костинці і Черешенька Чернівецької області, але їх запаси погано вивчені.
Озокерит. Специфікою санаторно-курортного лікування в Українських Карпатах є можливість широкого застосування озокериту. Щорічно Бориславським озокерито-восковим підприємством виробляється близько 700 т цього лікувального матеріалу. Запасів руд Бориславського родовища достатньо для столітнього періоду його експлуатації. Поклади озокериту є також в Івано-Франківській області , в селах Дзвиняч і Старуня.
Озокерит має низьку теплопровідність і велику теплоємкість. При переході із розплавленого стану в твердий стан вивільняє велику кількість тепла, яке лікує цілий ряд хвороб. Можливість багаторазового використання навіть при малій його кількості дозволяє забезпечити лікувальними процедурами багатьох пацієнтів. Озокерит легко транспортується і використовується не тільки санаторно-курортними закладами регіону, але й вивозиться за його межі, реалізується через аптечну мережу.
Кліматолікувальні ресурси. Клімат виступає не тільки як фактор, який сприяє проведенню різних видів відпочинку на відкритому повітрі. Позитивні зміни, які виникають в організмі людини під дією погодних умов, характеризують клімат і як лікувальний фактор. Найбільш цінні в цьому відношенні кліматичні умови приморських і гірських територій. В горах, особливо в захищених хребтами міжгірних котловинах, різкість зміни погоди, яка супроводжується раптовими скачками температури і вологості повітря, швидкості вітру, зменшується. Цей фактор, поряд з чистотою атмосферного повітря і наявності в ньому великої кількості фітонцидів, позитивно діє на хворих туберкульозом, не туберкульозними захворюваннями органів дихання, функціональними захворюваннями нервової і серцево-судинної системи.
До сприятливих для кліматотерапії відносяться без морозні і морозні типи погоди. Середньомісячна і річна кількість днів з сприятливими для проведення кліматолікування умовами в Українських Карпатах свідчать про те, що біокліматичні умови більшості котловин, наприклад зони Верховино-Путильського низькогір’я (Селятинська, Путильська, Яблуницька, Ільці-Верховинська) є сприятливими для відпочинку і лікування в Українських Карпатах і по цьому показнику мало відрізняються від популярних гірських курортів Європи.