Помощничек
Главная | Обратная связь


Археология
Архитектура
Астрономия
Аудит
Биология
Ботаника
Бухгалтерский учёт
Войное дело
Генетика
География
Геология
Дизайн
Искусство
История
Кино
Кулинария
Культура
Литература
Математика
Медицина
Металлургия
Мифология
Музыка
Психология
Религия
Спорт
Строительство
Техника
Транспорт
Туризм
Усадьба
Физика
Фотография
Химия
Экология
Электричество
Электроника
Энергетика

Передумови розвитку територіально-рекреаційного



Комплексу Карпат

Українські Карпати з їх сприятливими природними умовами і багатими лікувальними ресурсами відноситься до найбільш перспективних рекреаційних районів України. по сумарній бальній оцінці рекреаційних умов вони поступаються тільки Криму (відповідно 16 і 17 балів). Їх рекреаційний потенціал є високим і складає 29,2% загальнодержавного.

В карпатському регіоні сформувався рекреаційний комплекс, який являє собою сукупність рекреаційних закладів і підприємств інфраструктури, які об’єднані тісними виробничими і економічними зв’язками , а також загальним використанням природних і економічних ресурсів.

На території Українських Карпат функціонує більш як 50 санаторіїв, майже сотня туристичних готелів, баз. Санаторно-курортне лікування і відпочинок в Карпатах – основні функціональні підсистеми регіонального рекреаційного комплексу, які опираються в своєму розвитку на унікальну по різноманітності і багатству природно-ресурсну базу.

Згідно природно - економічній класифікації, яку розробив О.Мінц, природні рекреаційні ресурси відносяться до групи невиробничої сфери. Для їх економічної оцінки найбільш важливим є природно – функціональний підхід. На його основі можна в Українських Карпатах виділити дві основні групи природних рекреаційних ресурсів:

санаторно-курортного лікування (або лікувальні);

туризму і активного відпочинку.

Саме ці ресурси служать базою розвитку всіх субгалузей рекреаційного комплексу, наприклад, в групі природних лікувальних ресурсів такими галузями є бальнео-, грязево-, озокерито- і кліматолікування, забезпечення запасами мінеральних вод, лікувальних грязей, озокериту, а також лікувальними властивостями клімату.

Природні рекреаційні ресурси можна класифікувати і по взаємовідношенням видів використання. При цьому виділяють дві групи:

спеціалізованого або цільового (сугубо рекреаційного) використання;

багатоцільового використання.

До першої групи відносять запаси мінеральних вод і лікувальних грязей, до другої – ресурси комплексного використання (кліматичні, водні). Останні це – ресурси, освоєння яких в не рекреаційних цілях знижує або виключає можливість їх використання для відпочинку, туризму, лікування і оздоровлення (наприклад, озокерит). Важливо також виділення вичерпних (відновних та невідновних) і невичерпних природних рекреаційних ресурсів (екологічний підхід), а також ресурсів вузько локалізованого і площинного розповсюдження.

З точки зору перспектив розвитку рекреації найбільше зацікавлення викликають родовища, які мають експлуатаційні запаси лікувальних мінеральних вод. В Українських Карпатах вони розвідані і затверджені по 12 родовищам. Три із них розташовані у Львівській області, вісім – в Закарпатській і одне – в Чернівецькій області.

Експлуатаційні запаси мінеральних вод вперше були затверджені по Трускавецькому родовищу Львівської області на початку 60-их років. В їх структурі переважали хлоридно-сульфатні натрієві розсоли ( дебіт 3,5 м куб./ добу по категоріях А + В і 264 м куб./добу по категорії С).

До категорії А відносяться запаси, які розвідані детально і які дозволяють найбільш повно охарактеризувати водоносні горизонти, вияснити умови їх живлення, можливості відновлення, зв’язки з іншими водоносними горизонтами і поверхневими водами. До категорії В відносяться запаси, вивчені з детальністю, яка дозволяє встановити основні умови залягання, живлення і режиму водоносних горизонтів, а до категорії С – запаси, які розвідані і вивчені в загальних рисах і які будуть використовуватися при перспективних розробках. Дебіт слабо мінералізованих вод типу “Нафтуся” з високим вмістом органічних речовин складав 22,3 м ку./добу. Цього виявилося недостатньо для забезпечення потреб в унікальній по лікувальному ефекту воді. Тому ще в Радянському Союзі в 1973 році було затверджено експлуатаційні запаси лікувальних вод даного типу по Трускавецькому родовищу.

Трускавецька “Нафтуся” застосовується для лікувального пиття при хворобах нирок, печінки, жовчних шляхів, порушенні обміну речовин і проявляє дуже високу бальнеологічну активність. Інші типи мінеральних вод Трускавця застосовуються в основному для ванн. Трускавець по вмісту санаторно-курортних закладів є найбільший в регіоні, а також одним з найбільш популярних бальнеологічних курортів країн СНД, а за останні декілька років і країн Європи. По дієвості лікування він є одним з кращих, поряд з П’ятигорськом, Єсентуками, Боржомі.

Слабо мінералізовані води з високим вмістом органічних речовин типу ”Нафтуся” знаходяться також в районі селища Східниця, яке розташоване в 20 км на південний захід від Трускавця. Експлуатаційні запаси мінеральних вод цього родовища майже в 2 рази більше трускавецьких і складає 82,7 м куб/добу, в тому числі по категоріях А + В - 64,6 м куб/добу. По своєму лікувальному ефекту ці води ідентичні трускавецьким.

Запаси лікувальних розсолів Моршинського родовища Львівської області складають 79 м куб/добу. Вони об’єднують такі типи: хлоридно-натрієві з мінералізацією 250-350 г/л; сульфатно-хлоридні магнієво-натрієві з мінералізацією 180-260 г/л; сульфатно-натрієві з мінералізацією 100-220 г/л. Для бальнеологічного використання рекомендовані хлоридно-натрієві розсоли. Інші їх типи призначені для лікувально - питтєвого використання при різних захворюваннях органів травлення і обміну речовин. Курорти, які розвиваються на базі Моршинського родовища за ефективністю лікування входять до найкращих в Європі.

Вісім із 12 родовищ регіону, по яких затверджені експлуатаційні запаси лікувальних мінеральних вод, розташовані в Закарпатській області. П’ять із них мають вуглекислі води типу “Боржомі” та “Єсентуки”. На базі Ново-Полянського родовища функціонує санаторій “Сонячне Закарпаття”. Дуже оригінальне Сойминське родовище вуглекислих хлоридно-гідрокарбонатних кальцієво-натрієвих вод, вони близькі до “Єсентуки 4”. На їх базі функціонує санаторій “Верховина”. Близькі по типу до “Єсентуків” також вуглекислі хлоридно-гідрокарбонатні води Шаянського родовища, на базі яких працює санаторій “Шаян”.

Широкий профіль лікувального використання високоефективних вуглекислих гідрокарбонатно-хлоридних натрієвих і кальцієво-натрієвих вод Квасівського родовища. На базі вод цього родовища в санаторії “Гірська Тиса” здійснюється лікування захворювань органів руху і опори, нервової системи, щитовидної залози, серцево-судинних і гінекологічних хвороб. Найбільшими запасами сульфідних вод Закарпаття володіє тільки Синякське родовище. Ці води використовуються місцевим санаторієм для ванн.

В Чернівецькій області запаси лікувальних мінеральних вод знаходяться в Брусницькому родовищі. Ц води близькі до мацестинського типу і застосовуються для ванн. Гідрокарбонатно-хлоридні натрієві маломінералізовані лікувально-питтєві води цього ж родовища близькі до типу “Єсентуки”.

Крім родовищ з експлуатаційними запасами лікувальних мінеральних вод в регіоні є ще ряд перспективних родовищ для рекреаційного використання. Це води з високим вмістом органічних речовин в м. Борислав Львівської області, селах Селятин і Малий Дихтинець Чернівецької області, Шешори, Мізунь, Буркут Івно-Франківської області, родовища сульфідних вод в селах Коршів Івано-Франківської і Щербинці Чернівецької областей; Плосківське, Нелипінське, Свалявське, Рахівське, Драгівське, Чорноголовське, Ужоцьке, Білинське і Тарасовське родовища вуглекислих мінеральних вод типу “Боржомі” і “Єсентуки”, а також хлоридних натрієвих вуглекислих вод в селах Сіль, Верхній Бистрий і Кваси Закарпатської області, Коршівське родовище йодово-бромних вод в Івано-Франківській області.

Лікувальні грязі. Ресурсами грязелікування (пелоідотерапія) в регіоні володіє тільки Моршинське родовище в Львівській області. Його торф’яні грязі високо мінералізовані, містять багато органічних речовин, а також оцтову, масляну і мурашину кислоти. Їх геологічні запаси – 239 тис. м куб. Використовуються для грязелікування в невеликій кількості також неорганічні грязі в селищі Глибока і торф’яні в селах Костинці і Черешенька Чернівецької області, але їх запаси погано вивчені.

Озокерит. Специфікою санаторно-курортного лікування в Українських Карпатах є можливість широкого застосування озокериту. Щорічно Бориславським озокерито-восковим підприємством виробляється близько 700 т цього лікувального матеріалу. Запасів руд Бориславського родовища достатньо для столітнього періоду його експлуатації. Поклади озокериту є також в Івано-Франківській області , в селах Дзвиняч і Старуня.

Озокерит має низьку теплопровідність і велику теплоємкість. При переході із розплавленого стану в твердий стан вивільняє велику кількість тепла, яке лікує цілий ряд хвороб. Можливість багаторазового використання навіть при малій його кількості дозволяє забезпечити лікувальними процедурами багатьох пацієнтів. Озокерит легко транспортується і використовується не тільки санаторно-курортними закладами регіону, але й вивозиться за його межі, реалізується через аптечну мережу.

Кліматолікувальні ресурси. Клімат виступає не тільки як фактор, який сприяє проведенню різних видів відпочинку на відкритому повітрі. Позитивні зміни, які виникають в організмі людини під дією погодних умов, характеризують клімат і як лікувальний фактор. Найбільш цінні в цьому відношенні кліматичні умови приморських і гірських територій. В горах, особливо в захищених хребтами міжгірних котловинах, різкість зміни погоди, яка супроводжується раптовими скачками температури і вологості повітря, швидкості вітру, зменшується. Цей фактор, поряд з чистотою атмосферного повітря і наявності в ньому великої кількості фітонцидів, позитивно діє на хворих туберкульозом, не туберкульозними захворюваннями органів дихання, функціональними захворюваннями нервової і серцево-судинної системи.

До сприятливих для кліматотерапії відносяться без морозні і морозні типи погоди. Середньомісячна і річна кількість днів з сприятливими для проведення кліматолікування умовами в Українських Карпатах свідчать про те, що біокліматичні умови більшості котловин, наприклад зони Верховино-Путильського низькогір’я (Селятинська, Путильська, Яблуницька, Ільці-Верховинська) є сприятливими для відпочинку і лікування в Українських Карпатах і по цьому показнику мало відрізняються від популярних гірських курортів Європи.

 




Поиск по сайту:

©2015-2020 studopedya.ru Все права принадлежат авторам размещенных материалов.