Помощничек
Главная | Обратная связь


Археология
Архитектура
Астрономия
Аудит
Биология
Ботаника
Бухгалтерский учёт
Войное дело
Генетика
География
Геология
Дизайн
Искусство
История
Кино
Кулинария
Культура
Литература
Математика
Медицина
Металлургия
Мифология
Музыка
Психология
Религия
Спорт
Строительство
Техника
Транспорт
Туризм
Усадьба
Физика
Фотография
Химия
Экология
Электричество
Электроника
Энергетика

Зовнішня і внутрішня політика князів Володимира Великого та Ярослава Мудрого



Володимир Великий

На кінець Х-ХІ ст. припадає період най­ вищого піднесення Київської Русі. По­ в’язане воно було з князюванням Воло­ димира Святославича та Ярослава Мудрого. За їхнього правління Давньоруська держава стала єдиною, вдалося дещо вгамувати кочовиків; розвивалося госпо­ дарство, розширювалися зв’язки Русі з іншими країнами. Київська Русь пере­ творилася на одну з найбільших євро­пейських держав.

Після смерті Святослава між його си­нами розпочалась запекла боротьба за владу. Старший син Ярополк пішов війною на Олега, що сидів у Вручому, розбив його військо, забрав Деревлянську землю під свою владу. Невдовзі захопив і Новгород. Володимир, який княжив там, утік за море до варягів, де зібрав військо, відвоював Новгород і розпочав наступ на Київ. Ярополк утік до Родні (поблизу су­ часного Канева), де два варяги, намовлені Володимиром, вбили його. Князівська усобиця знаменувала усклад­ нення внутрішнього життя Київської держави. Потрібні були серйозні зміни в уп­равлінні країною.

Отже, у 980 р. Володимир став єдино­ владним князем Русі. Він зібрав усі землі свого батька, прилучив до Києва решту східнослов’янських племен навко­ ло Києва. Згодом ходив на Галичину, відбив у поляків і повернув червенські міста — Перемишль, Червен та інші. Під­ корив радимичів, в’ятичів. За Володими­ ра було завершено об’єднання східно­ слов’янських земель у єдину державу. Київська Русь стала найбільшою держа­ вою Європи. Вона простягалася від Кар­ патських гір до Волги і Кавказу, мала площу понад 800 тис.кв.км. Населена вона була переважно слов’янами. Не­ слов’янські народи — чудь, меря, весь, які розселилися на північному сході, — ста­ новили незначну частину. Посилилися позиції Русі в Криму. До складу Тмута- раканського князівства було включено Керченський півострів. Прилегле море стали називати Руським. Перед давньоруською державою, що об’єднала всі східнослов’янські землі, стояла проблема внутрішньої консолідації.

Серед заходів, спрямованих на вирішен­ ня цього завдання, важливе значення мала адміністративна реформа Володи­ мира Святославича. Зміст її полягав у тому, що землі, де правили залежні від київського князя місцеві князі, передава­ лися 12 синам Володимира. У результаті було зламано сепаратизм племінної вер­ хівки, влада зосередилася в руках одно­ го князівського роду. Намісники від імені київського князя збирали данину, управ­ ляли землями й здійснювали суд. Відтоді Київська Русь стала дійсно об’єднаною державою. На зміну родоплемінному поділу дер­ жави прийшов територіальний, що є однією з найважливіших ознак справжньої держави. Для зміцнення зв'язків між окремими частинами держави Воло­димир запровадив єдину, спільну для всієї Русі, релігію - християнство за візантійсь­ ким зразком.

Вiйни з козаками. Протягом 35-річного правління (980-1015) Володимир об’єднав усі слов’янські племена Східної Європи, а та­кож частину фінських та литовських. Він охрестив Русь і зробив її наймогутніш ою державою Європи. Похід Володимира на печенігів вважав головним завданням своєї зовнішньої пол­ітики.

Для захисту від печенігів на берегах Сули, Стугни, в південному прикордонні будували укріплені городи. Для оповіщен­ ня про небезпеку зі степу було створено систему сигнальних вогнищ. При появі кочовиків на певній відстані одне від од­ ного розкладалися вогнища по всій лінії від прикордоння до Києва. Це унеможлив­ лювало раптовість нападу, скорочувало розміри збитків від навал. За Володими­ ра було розпочато спорудження в Серед­ ньому Подніпров’ї укріплень для захисту від набігів степовиків - так званих «змієвих валів», що оточували Київ і простягалися майже на тисячу кілометрів. Назва похо­ дить зі східнослов’янських легенд, де опо­ відається, як міфічний народний герой, борючись з казковим змієм, начебто запря­ гав його в плуг і проорював гігантські бо­ розни. Змій сконав, а борозни збереглися у вигляді валів. Залишки «змієвих валів» сьогодні можна спостерігати вздовж пра­ вого берега річки Стугна в районі міста Обухів. Володимир прагнув налагодити дружні відносини з європейськими державами.

Останні роки життя Володимира були затьмарені непокорою синів. Проти нього повстав Святополк, котрий княжив неда­ леко від Києва, в Турові, за що його було кинуто до в’язниці. А в 1014 р. відмовився сплачувати податки Ярослав, який правив у Новгороді. Володимир страшенно роз­ гнівався й став готуватися до походу на Новгород. Але у розпалі приготувань за­ хворів і раптово помер. Сталося це 15 лип­ ня 1015 р. Так скінчилася доба Воло­ димира. За часів Володимира Святославича Київська держава досягла високого рівня військової могутності, економічного розвитку й культурного піднесення. Вона стала врівень збагатьма державами Європи і Близького Сходу. Навіть Візантійська імперія мусила рахуватися з Руссю.

Ярослав Мудрий

З 1019 р. київським князем остаточно утвердився Ярослав. Його брат Мстислав Володимирович правив у Тмутаракані. Це був завзятий воїн. Його дружина пе­ ремогла військо Ярослава, але Мстислав звернувся до брата: «Сідай у своєму Києві: 141 Зібравши довкола себе високоосвіче­ них людей, Ярослав Мудрий створив, за влучним висловом М.Грушевського, пер­ шу «Академію наук». Результатом їхньої спільної праці і було створено «Руську прав­ ду» - звід законів, за якими жила Київсь­ ка держава. Повністю ця книга не зберег­ лася: е лише кілька уривків, занесених до літопису. Ось один із них.

РОЗГРОМ ПЕЧЕНІГІВ ти старший брат, а мені хай буде ця сторо­ на Дніпра». Уклали вони мир і розділили землю Руську по Дніпру: Ярослав став правити в Києві, а Мстислав—у Чернігові. 1036 р. Мстислав помер. Оскільки його єдиний син помер ще раніше, то всі руські землі об’єдналися тепер під владою Яро­ слава. Русь була страшенно спустошена чоти­ рирічною братовбивчою війною. Ярославу довелося зосередити зусилля на відбудові країни, захисті її кордонів. Повсюди по во­ лостях (областях) він саджав своїх синів чи призначав намісників. Ярослав прозваний Мудрим за свою освіченість і любов до книг. Він був хо­ робрим полководцем і енергійним прави­ телем, у зовнішній і внутрішній політиці поглиблював те, що зробив Володимир. Він відвоював у польських феодалів загар­ бані Болеславом Хоробрим західні землі Русі. Провів успішні походи проти прибал­ тійських народів. Поширив кордони дер­ жави аж до Чудського озера, заснувавши там місто Юр’їв (Тарту). Порівняно з добою Володимира, за Ярос­лава Мудрого боротьба з печенігами втратила свою гостроту.

Вони не напа­ дали на Русь до 1036 року, коли стався останній масовий набіг печенігів. Тоді вони облягли навіть Київ. Ярослав за допомогою своїх постійних помічників- варягів завдав печенігам жорстокої по­ разки. На місці рішучої перемоги над степовиками наступного року було за­ кладено церкву Святої Софії, яка й до наших днів є зразком досконалості архі­ тектурних форм. «Повість минулих літ» про цю подію пише так: «І сталася січа люта, і ледве одолів під вечір Ярослав, і побігли печеніги в різні боки, і не знали вони, куди втікати, і ті, втікаючи, тонули в [річці] Ситомлі, інші — в інших річ­ ках. І так погинули вони, а решта їх [десь] розбіглась і до сьогодні». Частина їх була асимільована іншими кочовика­ ми - торками, а потім половцями, які з’явились у Північному Причорномор’ї в XI ст.

Перемога над печенігами дала можливість Ярославові значно посунути кордон на південь. Над Россю він збуду­ вав лінію укріплень, на місці сучасної Білої Церкви заклав місто Юр’їв. Кочові племена торків, чорних клобуків, берен­ деїв завдяки цивілізаційному впливу Русі втрачали войовничість і осідали на південноруських кордонах. Усунувши печенізьку загрозу, Ярослав зосередився на внутрішніх справах.

Князь виступив ініціатором упорядкуван­ня законодавства. У роки його правління було створено перший писаний звід зако­нів Київської Русі - «Руську Правду», си­стематизований кодекс для всієї країни. За «Руською Прав­дою» суворо карались такі злочини: замах на життя, посягання на майно поселян, найтяжчою карою було вигнання з рідно­го краю.

«Руська Правда» має велике значення як історичне джерело. З неї ми дізнаємося, зокрема, про господарське та культурне життя того часу, правові відносини різних верств населення і про устрій Київської держави.

У міжнародній політиці Ярослав віддавав перевагу дипломатичним методам налагодження зв’язків з різними державами. Як було заведено у Середньовіччі, ці зв’язки він зміцнював шлюбами своїх дітей. Його невістками стали сестра польського князя, онука німецького цісаря і донька візантійського імператора.

Тривалий час Ярослав боровся за утвердження західних кордонів Київської держави, відвойовував у польських феодалів землі, захоплені ними під час усобиці 1015–1019 рр. З метою зміцнення західних рубежів заснував він місто Ярослав на р. Сян. Ярослав успішно воював з печенігами і у 1036 р. завдав їм нищівного удару під стінами Києва.

Київська держава мала жваві дипломатичні відносини з Германською імперією та Францією. Вдалося Ярославу підтримувати більш-менш мирні відносини з Візантією. Тільки у 1043 р. спалахнула остання русько-візантійська війна. Проте в 1046 р. була укладена русько-візантійська угода, яку пізніше скріпили шлюбом сина Ярослава Всеволода з дочкою візантійського імператора Мономаха Марією. Усі ці заходи принесли великий міжнародний авторитет Київській державі.

За часів князя Ярослава Київська держава досягла найвищого розквіту. У внутрішній політиці основним його завданням було відновлення централізованої держави. Він жорстоко розправлявся з тими, хто не хотів йому коритися. Ярослав удосконалив державний апарат, зменшив данину. Це спричинило пожвавлення землеробства, скотарства, розвиток різних промислів і ремісничого виробництва.

Ярослав дожив до похилого віку, що було рідкісним явищем у середньовічні часи. Він помер у зеніті могутності й слави на 76-му році життя 20 лютого 1054 р. Похо­ ваний у церкві Святої Софії. Часи князювання Ярослава Мудро­ го позначились посиленням держ а­ ви, зм іцн енн ям кордонів Київської Русі, інтенсвним будівництвом міст , піднесенням господарства , торгівлі. Ці успіхи ознамен ували підвищення міжнародного автори­тету давньоруської держави. У роки його правління Київська Русь досягла найвищого розвитку.

 

 

РОЗДІЛ 3




Поиск по сайту:

©2015-2020 studopedya.ru Все права принадлежат авторам размещенных материалов.