Чи можемо ми говорити про завоювання Литовськими князями Русі, чи варто говорити про мирне приєднання Русі до Великого князівства Литовського. Відповідь обгрунтуйте
Дії литовців на теренах України не мали характеру експансії, схожої на завоювання монголів. Збройне протистояння у боротьбі за українські землі відбувалося переважно між литовцями та іншими чужинцями – претендентами за спадщину Київської Русі. Місцеве населення або зберігало нейтралітет і не чинило опору або ж підтримувало утвердження литовського правління, яке витісняло золотоординське. Литовська влада була м’якшою, толерантнішою ніж татарська. На приєднаних до литви землях руські князі зберігали свою автономність. Процес збирання українських земель Литвою іноді називали «проникненням, приєднанням»
Майже до кінця XIV ст. Велике князівство Литовське було своєрідною федерацією земель-князівств, повноцінними, рівноправними суб’єктами якої виступали землі Київщини, Чернігово-Сіверщини, Волині та Поділля. Збереглася стара система управління, у якій лише руська князівська династія Рюриковичів поступалася місцем литовській Гедиміновичів.
Оскільки власне литовські етнографічні землі у цей час становили лише десяту частину новоствореної держави, литовські правителі, намагаючись втримати під своїм контролем інкорпоровані землі, послідовно дотримувалися правила «Старого не змінювати, а нового не впроваджувати».
Які позитивні і негативні наслідки, на Вашу думку, мала для України Люблінська унія.
Наслідки:
• БІЛЬШІСТЬ українських земель було об'єднано в межах однієї держави, що сприяло політичному і культурному згуртуванню українського народу.
• На приєднаних до Польського королівства українських землях було збережено судочинство за Литовськими статутами 1529 і 1566 рр. та існуючий адміністративний устрій. Зберігалося ведення діловодства руською мовою.
• На українських землях українські князі й шляхта отримали виключне право обіймати посади в місцевих урядах, незалежно від свого віросповідання.
• Через Польщу на українські землі поширювався західноєвропейський культурний вплив, збільшувалася кількість навчальних закладів.
• Українські землі залучалися до нових форм соціального і політичного життя: шляхетська демократія, корпоративна організація суспільства, міське самоврядування тощо.
• Необхідність брати участь у роботі сеймиків, сейму, трибуналу, спілкуватися з польськими урядовцями — усе це вимагало від української шляхти якомога швидше пристосуватися до нових умов. Це спричиняло її полонізацію і денаціоналізацію, що, у свою чергу, призвело до втрати українським суспільством своєї політичної еліти.
• Виникнення на українських землях величезних латифундій польських магнатів, закріпачення селянства, постійне зростання визиску підневільного населення і безжальна експлуатація природних багатств України.
• Українське населення починає зазнавати релігійних і національних утисків.
Що ріднить і розрізняє між собою умови укладання між Польською Короною і Великим князівством Литовським Кревської унії та Люблінської унії? Які політичні наслідки мали ці унії для українських земель?
Кревська унія — угода про державно-політичний союз між Польським королівством і Великим князівством Литовським, укладена поляками з литовським великим князем Ягайлом Ольгердовичем 14 серпня 1385 р. в литовському місті Крево.
Основні умови
-Великий князь литовський Ягайло Ольгердович мав одружитися з польською королевою Ядвігою і стати польським королем, одночасно залишаючись правителем Литви
-Польща і Литва утворювали єдину державу, хоча формально Литва зберігала незалежність
-В обмін на польську корону Ягайло зобов'язувався прийняти разом з язичницьким населенням Литви хрещення за католицьким обрядом
-Литва повертала Польщі всі будь-коли захоплені землі, приєднувала «на віки-вічні свої литовські й руські землі до Корони польської» й обертала на її користь великокнязівську казну. Наслідки
--Поява литовсько-русської опозиції на чолі з Вітовтом, що призвело до визнання Вітовта довічним правителем Литовського князівства та ліквідації південно-західних руських удільних князівств (1392р.)
--Зростаюча дискримінація православного населення.
--Ліквідація залишків автономії українських земель, перетворення їх на провінції Литви.
--Антилитовські повстання та змови
Люблінська унія — угода про об'єднання Польського королівства і Великого князівства Литовського в єдину державу — Річ Посполиту, підписана 28 червня 1569 р. на спільному засіданні депутатів польського і литовського сеймів.
Основні умови
- Об'єднання Польщі й Литви у федеративну державу, очолювану виборним монархом, який одночасно є польським королем і великим князем литовським. Він мав обиратися на спільному польсько-литовському сеймі й коронуватися в Кракові.
- Створення єдиного сейму, грошової системи і ведення спільної зовнішньої політики.
-Збереження Польщею і Литвою свого державного статусу: окреме законодавство, судова система, центральний і територіальний уряди, військо і фінанси. Проте в Литві власний сейм ліквідувався.
-Перехід до складу Польщі українських земель — Підляшшя, Волині, Київщини та Брацлавщини.
Наслідки:
• Більшість укр земель було об'єднано в межах однієї держави, що сприяло політ і культ. згуртуванню українського народу.
• На приєднаних до Польського королівства українських землях було збережено судочинство за Литовськими статутами 1529 і 1566 рр. та існуючий адміністративний устрій. Зберігалося ведення діловодства руською мовою.
• На українських землях українські князі й шляхта отримали виключне право обіймати посади в місцевих урядах,
• Через Польщу на укр землі поширювався західноєвропейський культурний вплив
• Укр землі залучалися до нових форм соціального і політичного життя: шляхетська демократія, корпоративна організація суспільства, міське самоврядування тощо.
• Необхідність брати участь у роботі сеймиків, сейму, трибуналу, спілкуватися з польськими урядовцями. Це спричиняло її полонізацію і денаціоналізацію, що, призвело до втрати українським суспільством своєї політичної еліти.
• Виникнення на укр землях величезних латифундій польських магнатів, закріпачення селянства і безжальна експлуатація природних багатств України.
• Українське населення починає зазнавати релігійних і національних утисків.