Випишіть українські воєводства, що існували у складі Пол. Корони на середину 16 ст. Поясніть, коли і за яких обставин вони були утворені

Внаслідок Люблінської унії 1569 Волинь, Підляшшя, Поділля, Брацлавщина та Київщина перейшли під владу Польщі.

Виберіть князівства, що існували на території України у 15 ст., зазначте, чим була зумовлена їх поява і скільки часу вони проіснували.

Галицьке князівство – південно-західне руське князівство династії Рюриковичів на території сучасної Галичини з центром у місті Галич. Князівство займало північно-східні схили Карпатських гір, верхів’я Дністра, Пруту й Серету, на півдні його територія доходила до Чорного моря й Дунаю.Наприкінці 10 століття за Володимира Святославича Галицька земля увійшла до складу Київської Русі. В 1349 році воно було ліквідоване.

Сіверське князівство (також Новгород-Сіверське князівство) — одне з удільних князівств Чернігово-Сіверської землі з центром у Новгороді-Сіверському. Постало 1097 року. Під час нападу Батия на Східну Європу в 1240-их роках Сіверське князівство було спустошене, але існувало й після татар потому, спочатку під татарською зверхністю потім, з середини 14 століття, під зверхністю Литви (першим литовським Сіверським князем був Дмитро Ольгердович), а з 1503 року — Москви (під владою московських Рюриковичів) яка ліквідувала Сіверське князівство у 1523 році.

Випишіть у хрон. послідовності і зазначте дати козацьких повстань кінця 16 – поч. 17.

1591—1593 рр. — Козацьке повстання під проводом К.Косинського.

1594—1596 рр. — Козацьке повстання на чолі С.Наливайком.

1625 р. — Козацько-селянське повстання Марка Жмайла. Куруківський договір.

1630 р. — Козацько-селянське повстання Трясила (Тараса Федоровича)

1635 р. — Повстання Івана Сулими.

1637-38 рр. — Козацько-селянські повстання Павла Бута, Д.Гуні, Якова Остряниці.

Випишіть із нижче наведених гетьманів тих, які протягом свого гетьманування 2-чі укладали угоди з Московською державою чи Рос. імперією. Зазначте роки їх гетьманства, назви угод, що вони укладали, та їх основний зміст.

Брюховецький Іван Мартинович (1623 — †8 (18 червня) 1668) — Гетьман Лівобережної України у 1663—1668 рр.

Батуринські статті — п'ять умов, що їх уклав 17 листопада 1663 року гетьман гетьман Лівобережної України Іваном Брюховецьким з представниками російського уряду Башмаковим і Фроловим як додаток до основних Переяславських статей 1659 року.

Московські статті 1665 року — міждержавний договір, підписаний у Москві 11(21) жовнтя 1665 року, за іншими даними, 12(22) жовнтя між гетьманом Іваном Брюховецьким і московським урядом. Московські статті обмежували політичні права України, посилювали її військово-адміністративну і фінансову залежність від московського уряду. За Московськими статтями українські міста і землі переходили під безпосередню владу московського царя. Гетьманському уряду заборонялось вступати в дипломатичні зносини з іноземними державами. Обмежувалось право вільного обрання гетьмана, вибори якого мали проходити лише з дозволу царя і в присутності московських послів, новообраний гетьман мав приїздити до Москви на затвердження. Кількість московських військ в Україні збільшувалась до 12 тис., причому український уряд зобов'язувався постачати їм безкоштовно харчі. Військові гарнізони розміщувалися тепер крім головних полкових міст і в Полтаві, Кременчуці, Новгороді-Сіверському, Каневі і навіть на Запоріжжі (у фортеці Кодак). Збирання податків з українського населення (за винятком козаків) покладалося на московських воєвод і всі збори мали йти у царську казну. Українська Церква переходила у підпорядкування Московському Патріарху. Фактично лише козацький стан зберігав свої автономні права. Московські статті забороняли використання в Гетьманщині фальшивих грошей, якими насильно розплачувались на українських землях московські військові та повідомляли про повернення королівських грамот на Магдебурське право українським містам (забрані за наказом царя), зокрема Києву, Переяславу, Ніжину, Каневу, Чернігову, Почепу, Гадячу, Стародубу, Остру та іншим містам. В обмін на ці поступки Брюховецький отримав титул боярина і земельні володіння неподалік кордону з Московією

Зазначте запорізького гетьмана, який здійснював найбільш вдалі морські походи проти Османської імперії та сприяв відновленню Правосланої Церкви в Речі Посполитої (коли це сталося). Наведіть основні фрагменти його біографії.

Петро́ Конаше́вич Сагайда́чний (*1570, Кульчиці — †20 березня 1622, Київ) шляхтич червоноруський з Перемишльської землї, козацький ватажок, кошовий отаман Війська Запорозького, провідник реєстрового козацтва. Організатор успішних походів українських козаків проти Кримського ханства, Османської імперії та Московського царства, меценат православних шкіл.

Петро Конашевич Сагайдачний народився 1570 року в селі Кульчицях Перемишильскої землі Руського воєводства (нині Самбірського району Львівської області) у шляхетській православній родині. Свій рід виводив з дрібної шляхти Попелів-Конашевичів. Навчався у Острозькій школі на Волині разом із Мелетієм Смотрицьким, автором знаменитої «Граматики».

Людина нестримної, кипучої енергії, патріот своєї землі, він пішов на Запорозьку Січ. Освічений, талановитий і хоробрий Сагайдачний незабаром зайняв помітне місце серед козацької старшини. Він очолював відважні морські походи козаків на Стамбул, Трапезунд, Синоп. Розробив і вдосконалив козацьку тактику морського бою на «чайках» — швидкохідних човнах. З 1600 року він керував майже всіма значними походами, що набули загальноєвропейського значення. Особливої слави заслужив у народі після взяття 1616 року неприступної турецької фортеці в Кафі. У результаті походу був знищений турецький флот, а з неволі визволено тисячі полонених. Поборовши ворогів внутрішніх Сагайдачний та очолюване ним 40-тисячне козацьке військо, спільно із польською армією, відіграло вирішальну роль у розгромі 1621 р. під Хотином турецької армії, що загрожувала ряду країн Європи. Заснована 1617 р. «Ліга християнської міліції», яка мала на меті вигнати турків з Європи, покладала великі надії на С. і українських козаків, що вступили до неї. Могутня турецька армія у кількості 300 тис.чол. була фактично розгромлена 40-тисячним військом козаків на чолі з гетьманом С.

Випишіть політичну угоду, що встановлювала поділ Козацької держави на Лівобережний і Правобережний Гетьманати у 3-й чверті 17 ст. Зазначте, коли і які держави цю угоду уклали, її підписання був лівобережним і правобережним гетьманом.

Андрусівське перемир'я 1667 — угода між Росією і Польщею за спиною України про припинення війни, підписана 30 січня 1667 року в селі Андрусово під Смоленськом. Угода стала завершенням російсько-польської війни 1654—1667 років.

За умовами договору:

- припинялась польсько-московська війна 1654—1667 років;

- встановлювалося перемир'я на 13,5 років;

- під владою Московської держави залишалась Лівобережна Україна, Сіверська земля з Черніговом і Стародубом, а також Смоленськ;

- в складі Речі Посполитої залишалися Правобережна Україна (крім Києва) і Білорусія з Вітебськом, Полоцьком і Двінськом;

- Київ з околицями на два роки передавався Московії, проте в умові був ряд застережень, які давали можливість залишити Київ за Росією назавжди;

- Запорозька Січ мала перебувати під спільною владою обох держав;

Річ Посполита і Московія зобов'язувались у випадку татарських набігів на Україну разом виступити проти кримського хана та Османської імперії, що викликало з її боку ворожу реакцію, підсилену підтримкою Франції, Англії, Голландії та Австрії.

Умови перемир'я викликали велике незадоволення серед українського суспільства, що переросло у повстання, яке очолив гетьман Іван Брюховецький. Андрусівський договір, порушивши умови Переяславської Ради (1654), закріпив насильницький поділ української етнічної території на дві частини — Правобережну Україну і Лівобережну Україну, остаточно затверджений так званим Вічним миром в 1686 році.

Лівобережний г. – Брюховецький І. роки правління: (1663—1668 рр), правобережний – Тетеря Павло (1663—1665).

23. Серед наведених нижче козацьких урядів і соціальних верств випишіть лише ті, що були на тер-ії слобідських полків у середині 17-18 ст. Поясніть, на якій території була решта соц. верств і урядів.

Полковник, підпомічники, компанійці.

24.

Поиск по сайту: