Дерматит контактний простий

М Е Т О Д И Ч Н А Р О З Р О Б К А

до заняття за фахом “дерматовенерологія”

«ДЕРМАТИТИ ТА ТОКСИКОДЕРМІЇ»

Запоріжжя

Тема: Дерматити та токсикодермії

Актуальність теми:Щорік в Росії близько 5,7 млн чоловік звертаються до лікарки з приводу дерматиту. Таким чином, це одна з найпоширеніших нозологічних груп шкірних захворювань.Дерматит означає запалення шкіри, проте дерматологи застосовують цей термін для визначення особливої групи запальних захворювань шкіри.

План заняття

Вид заняття:Практичне заняття

Загальна мета: уміти розпізнати у хворих прояви різних видів дерматитів чи токсикодерії, уражень шкіри, характерних для захворювання, призначити лікування, проводити заходи щодо профілактики захворювання і надавати протиепідемічні заходи при них.

Виховна мета: (приклади)

1. Формувати професійну якість, прагнення до раціонального виконання трудових дій, отримування нових знань самостійно, виховувати почуття відповідальності, творчого мислення, чуйного ставлення до хворого.

2. Навчити оцінювати інформацію з точки зору творчості, логічного мислення, побудити пізнавальну, трудову діяльність, наполегливість у вдосконаленні професійних навичок та вмінь, виховувати почуття чуйного та відповідального ставлення до хворого.

Дидактична (навчальна) мета:

Студент повинен знати:

поглибити знання за питаннями, розширити знання, завершити формування, дослідження, вивчення, залучити до самостійного оперативного рішення.

1. Знати етіологію і патогенез дерматитів, токсикодермії.

2. Знати особливості клінічних проявів контактного дерматиту.

3. Знати особливості клінічних проявів алергічного дерматиту.

4. Знати стадії перебігу дерматитів (гостра, підгостра, хронічна), їх особливості.

5. Знати особливості клінічних проявів токсикодермії (її ускладнених форм: синдром Стівенса-Дженсона, синдром Лайела).

6. Знати диференціальну діагностику дерматиту, токсикодермії один від одного, порівняно з псоріазом, кератодермією, стрептодермієй, атопічним дерматитом, кропив'янкою, багатоформовою ексудативною еритемою.

7. Знати особливості патогенетичної і симптоматичної терапії дерматитів.

9. Знати класифікацію професійних дерматитів.

10. Знати критерії постановки діагнозу професійних дерматозів.

11. Знати свідчення і протипоказання при проведенні шкірних тестів.

12. Знати основні критерії проведення диспансерних заходів щодо даних захворювань.

13. Оцінити прогноз захворювання.

Студент повинен вміти:

На практичному занятті (використати необхідні терміни): сформувати навички, навчити новому способу дії, оволодіти, відпрацювати навички, сформувати професійні вміння, засвоїти вміння самостійно використовувати знання, сформувати чітке уявлення про послідовність дій, закріпити відомі способи дій, залучити до творчої діяльності, оволодіти методикою інструментального дослідження, набути навички з трактування лабораторних та інструментальних досліджень…..

На семінарському занятті(використати необхідні терміни): систематизувати та поглибити знання за питаннями, поглибити уявлення, сутність, залучити до аналітичної діяльності, творчої діяльності…..

1. Збирати скарги при даних захворюваннях.

2. Цілеспрямовано збирати анамнез, виявляти можливі ендогенні і екзогенні чинники, сприяючі виникненню і розвитку захворювання. Звернути увагу на тривалість захворювання, чинники сприяючі виникненню висипу, первинну локалізацію, наявність подібних захворювань у членів сім'ї, наявність алергічного фону, характер висипу і динаміку течії. Звернути увагу на лікування яке отримував хворий, його результати.

3. Розпізнавати і точно описувати клінічні форми різних видів дерматитів та токсикодермії.

4. Дати опис шкірного статусу.

5. Проводити диференціальну діагностику дерматиту, токсикодермії один з одним, псоріазом, кератодермією, стрептодермієй, атопічним дерматитом, кропив'янкою, багатоформовою ексудативною еритемою.

6. Діагностувати екзему.

7. Уміти призначати леченіє- загальне, зовнішнє, фізіотерапевтичне, санаторний – куротне.

8. Давати рекомендації відносно дієтотерапії, гипосенсебілізованого побуту, а також уміти проводити профілактичні заходи при даних захворюваннях

9. Виписувати рецепти на антигістамінних, десенсебілізіруючих препарати

10. Призначити ту або іншу лікарську форму в умовах зовнішньої терапії (розчини, примочки, емульсії, крему, лосьйони, мазі, пасти і так далі)

11. Знати особливості проведення диспансеризації.

Структура заняття

Основні теоретичні питання теми

Дерматити- це запальне ураження шкіри, яке виникає внаслідок без-
посереднього впливу на неї різних екзогенних чинників.Етіологія. Причиною розвитку дерматитів можуть бути механічні, фізичні, хімічні та біологічні екзогенні чинники. Залежно від характеру впливу на шкіру подразнювальні чинники поділяють на безумовні (облігатні) та умовні (факультативні).

Безумовні, абооблігатні, чинники - це подразники, які здатні виклика­ти запалення шкіри в людини за умови значної сили (концентрації, темпе­ратури) й тривалості дії: механічні (тертя, тривалий тиск), фізичні (ультра­фіолетове випромінення, висока чи низька температура, електричний струм, іонізуюча радіація), хімічні (концентровані кислоти, луги, солі), біо­логічні (певні рослини, наприклад кропива, борщівник тощо; укуси комах). Унаслідок впливу на шкіру безумовних чинників у хворих виникає контак­тний простий дерматит.

Умовні, або факультативні, чинники (алергени) - це подразники фізичної, хімічної чи біологічної природи, щодо яких у хворих розвивається підвищена чутливість (сенсибілізація). Унаслідок впливу їх на шкіру розви­вається контактний алергічний дерматит.

Класифікація. Розрізняють дерматити контактні прості та кон­тактні алергічні. Різновидом простого контактного дерматиту єартифі-ціальний (штучний) дерматит, який може виникнути при надмірному засто­суванні зовнішніх лікарських форм (при інтенсивному втиранні їх чи накла­данні оклюзивних пов'язок тощо), при використанні надто високих кон­центрацій розчинів, при неправильному призначенні фізіотерапевтичних процедур (завеликих дозах УФ-опромінення тощо).

За тривалістю перебігу дерматити бувають гострі (до двох місяців) та хронічні (понад два місяці).

Розвиткові хронічних форм дерматитів сприяють як екзогенні (метео- фактори - тривала інсоляція, підвищена вологість повітря, сильний вітер; протяги; використання тісного взуття чи одягу), так і ендогенні чинники (наявність вегетосудинних розладів, ендокринної патології, порушення об­мінних процесів, зниження імунологічної реактивності, розладів мікроцир-куляціїтаін.).

Дерматит контактний простий

Етіологія. Дерматити контактні прості можуть виникнути у будь-якої людини внаслідок дії на шкіру безумовних (облігатних) подразнювальних чинників. При дії механічних чинників (терті) можуть спостерігати попрілість, обмежені гіперкератози; при дії високої температури - опіки (combuscio), низької - відмороження (congelacio) чи обмороження (perniones); при дії сонячних променів - сонячний дерматит (гострий або хронічний), іонізуючої радіації - променевий дерматит; при контакті шкіриз хімічними чинниками розвиваються гострі контактні дерматити, з біоло-
гічними чинниками - фітодерматити, при цьому клінічна картина простого
контактного дерматиту в першу чергу залежить від параметрів подразню-
вального чинника - його концентрації, температури, тривалості впливу
тощо, а також від індивідуальних особливостей шкіри пацієнта.

Клініка. Особливостями клінічних проявів простого контактного дер-
матиту є гострий початок після впливу подразника, відсутність приховано-
го періоду, стрімкий перебіг, відсутність сенсибілізації. Вогнище ураження
виникає в ділянці контакту патогенного чинника зі шкірою, має чіткі межі,
які точно відтворюють місце контакту з шкірою, при цьому відсутня тен-
денція до дисемінації та поширення процесу по периферії вогнища.Хворих
непокоїть відчуття болю та печіння в ділянці ураження. Характерними оз-
наками також є суцільний характер вогнищ, мономорфність висипки,
швидкий регрес запальних процесів у шкірі після припинення впливу
подразника.

Залежно від характеру, сили (концентрації) й тривалості дії подразника
та індивідуальних особливостей шкіри пацієнтів вирізняють такі клінічні
форми простого контактного дерматиту:

а) еритематозна-гіперемія й набряк шкіри у вогнищах;

б) везикуло-бульозна - виникнення на еритематозному тлі везикул та
бульозних елементів, які підсихають з утворенням кірок або руйнуються з
утворенням ерозій, що згодом епітелізуються;

в) некротично-виразкова -розвиток некрозу тканин і виразок із даль-
шим формуванням рубців.

При розвиткові хронічних форм простого контактного дерматиту (внас-

лідок тривалого тиску, тертя, інсоляції, впливу іонізуючої радіації тощо) у вогнищах ураження зазначають помірну гіперемію, сухість, лущення, гіпер- чи депігментацію, телеангіектазії, можуть виникати потовщення й ліхеніфікація або, навпаки, стоншення з утратою еластичності шкіри, утворюються тріщини.

Поиск по сайту: