Помощничек
Главная | Обратная связь


Археология
Архитектура
Астрономия
Аудит
Биология
Ботаника
Бухгалтерский учёт
Войное дело
Генетика
География
Геология
Дизайн
Искусство
История
Кино
Кулинария
Культура
Литература
Математика
Медицина
Металлургия
Мифология
Музыка
Психология
Религия
Спорт
Строительство
Техника
Транспорт
Туризм
Усадьба
Физика
Фотография
Химия
Экология
Электричество
Электроника
Энергетика

Суть соціального партнерства



Суть соціального партнерства.

Суб’єкти соціального партнерства.

Форми та принципи соціального партнерства.

 

Суть соціального партнерства.

Соціальне партнерствосукупність соціально-економічних відносин між представниками працівників, роботодавців і держави, спрямоване на співробітництво, пошук компромісів, підготовку пропозицій щодо прийняття ними узгоджених рішень із питань цивільно-трудових відносин, що виражає принцип соціальної політики держави.

Соціальне партнерство посідає особливе місце в системі соціально-трудових відносин. До ідеї соціальної злагоди людство йшло впродовж майже всієї своєї історії. Всі проблеми суспіль­них відносин вирішувалися двома способами: боротьбою за владу, тобто конфліктологічним, і пошуком компромісів — консенсус­ним. Причому слід відзначити, що на перших етапах розвитку людського суспільства переважав конфліктологічний спосіб вирішення проблем. Поступово людство прийшло до консенсусу. Історія свідчить, що будь-який конфлікт закінчувався перегово­рами, що вели до примирення сторін та укладення певного дого­вору.

Основою соціального партнерства є угода, суспільний договір сторін щодо виконання певних умов співіснування на основі уз­годження їхніх інтересів. Вчення про суспільний договір розроб­ляли Т. Гобс, Д. Локк, Б. Спіноза, Д. Дідро, Жан-Жак Руссо, І. Фіхте, А. Сен-Сімон, Р. Оуен та ін.

Одним із важливих наслідків добровільної угоди є держава. Проблемам державотворення присвячено праці Платона, Арістотеля, Цицерона та інших стародавніх мислителів.

Згодом з'явився соціальний договір, що розглядався як узгод­ження інтересів різних соціальних груп у найважливіших сферах суспільства: виробництві, обміні, розподілі та споживанні ма­теріальних і духовних благ.

Для успішного виконання своїх суспільних функцій система соціального партнерства має включати в себе такі елементи.

ð Сукупність постійних і тимчасових дво-, три- і багатосторонніх органів, що формуються представниками найманих працівників та роботодавців, а також виконавчої влади і здійснюють взаємодію між зими на різних рівнях регулювання соціально-економічних відно­ви (національному, регіональному, галузевому, рівні підприємств та їхніх підрозділів);

ð Сукупність різних спільних документів (колективних договорів, угод, рішень, ухвал тощо), які схвалюються цими органами на основі взаємних консультацій, переговорів між зацікавленими сторонами і приймаються ними до виконання;

ð Відповідну культуру, традиції, форми взаємодії, співвідно­шення вказаних органів і порядок, послідовність розробки й вико­нання, пріоритетність документів, які ними приймаються.

Базове значення для реального поширення соціального партнерства в країні має поширення його культури й ідеології. Ідеологія соціального партнерства ґрунтується на визнанні: неминучості й необхідності мирного співіснування в суспільстві різних соціальних груп з їх специфічними, часто протилежними інтересами; об’єктивності прояву і конфлікту інтересів, боротьби між соціальними групами; можливості вести цю боротьбу в цивілізованих формах і досягати її конструктивного завершення у вигляді взаємоприйнятного компромісу, що відповідає перспективним завданням суспільного прогресу.

Роль соціального партнерства у функціонуванні громадянського суспільства і ринкової економіки багатогранна. У країнах з соціально орієнтованою ринковою економікою соціальне партнерство є:

ð організаційно-економічним важелем підвищення ефективності виробництва, що, в свою чергу, стає потужним чинником підвищення соціальних гарантій і прискорення нагромадження ка­піталу, у забезпеченні яких і полягає важливе завдання соціального партнерства — реалізація інтересів сторін;

ð елементом механізму розбудови соціально орієнтованої ринкової економіки, що на основі узгоджених дій з реалізації інтересів кожного суб’єкта встановлює оптимальні параметри процесів соціального розвитку і нагромадження капіталу;

ð організаційно-економічно-правовою основою захисту інтересів усіх суб’єктів соціального партнерства;

 

 

 




Поиск по сайту:

©2015-2020 studopedya.ru Все права принадлежат авторам размещенных материалов.