Визначення доброякісності лікарських препаратів, які належать до амінокарбонових кислот аліфатичного ряду та солей аліфатичних карбонових кислот.
Лікарські засоби з групи амінокислот
Амінокислоти –похідні карбонових кислот, які містять у молекулі одну або більшее аміногруп –NH2. Вони є біфункціональними сполуками, тому що містять у молекулах, з одного боку, карбоксильні групи –СООН (кислотні групи), а з іншого – аміногрупи –NH2 (основні групи).
Амінокислоти належать до найважливіших біологічно активних речовин. α-Амінокислоти є структурними одиницями білків і широко поширені в природі. З білкових гідролізатів отримано понад 20 α-амінокислот загальної формули:
З них незамінними (вітагенними) є 10 амінокислот: аргінін, валін, гістидин, ізолейцин, лейцин, лізин, метіонін, треонін, триптофан, фенілаланін. Вони не можуть синтезуватися в організмі, а мають надходити з їжею. Білки як одна з трьох основних складових продуктів харчування (разом з жирами і вуглеводами) під дією ферментів гідролізують до окремих амінокислот, з яких в організмі синтезуються специфічні для даного органу білки.
Найбільшеа кількість певних амінокислот міститься у таких білкових речовинах:
3) цистин (його відновленням одержують цистеїн) – ріг (6–7 %), волосся людини (13–14 %);
4) метіонін – β-лактоглобулін, міозин, казеїн.
Застосування амінокислот
Застосування амінокислот у медичній практиці грунтується на їх участі в азотистому обміні, у синтезі необхідних для нормального функціонування організму білків, пептидів, ферментів, гормонів, утворенні кінцевих продуктів азотистого обміну (амоніак, сечовина) і інших життєво важливих процесах. Це „основной будівельний матеріал” специфічних тканинних білків та інших ендогенних сполук.
Замінні амінокислоти синтезуються в організмі людини, а незамінні (10 амінокислот) організмом не синтезуються і надходять з їжею.
Деякі амінокислоти, крім того, відіграють роль нейромедіаторів (глютамінова, аспарагінова кислоти, гліцин, таурин, g-аміномасляна кислота й ін.). Фенілаланін і тирозин є попередниками в синтезі дофаміну, норадреналіну; триптофан – серотоніну; гістидин – гістаміну. Похідними амінокислот є енкефаліни, ендорфіни, динорфіни та інші нейропептиди, а також звільняючі фактори (рилізинг-фактори) гіпоталамусу, гормони гіпофізу і т.д.
Деякі амінокислоти застосовуються самостійно як лікарські засоби.
Глютамінову кислотузастосовують для лікування захворювань центральної нервової системи: епілепсії, психозів, реактивних станів; у педіатрії – при затримці психічного розвитку, церебральних паралічах, хворобі Дауна. Застосовують також для попередження нейротоксичних явищ, які можуть виникати при застосуванні ізоніазиду, ізонікотинової кислоти та ін.
Кислота глютамінова містить не менше 98,5 % і не більше 100,5 %(S)-2-амінопентан-1,5-дикарбонової кислоти, у перерахунку на суху речовину.
Одержання
1. Гідроліз білкових речовин з наступним виділенням глутамінової кислоти з гідролізатів хроматографічним методом.
ДФУ. Виробництво.Якщо субстанція одержана в результаті процесу, що включає стадії ферментації, вона має витримувати випробування статті“Продукти ферментації”.
2.Синтетичний метод, оснований на конденсації ацетиламіномалонового естеру з акрилонітрилом.
Ідентифікація
Перша ідентифікація: А, В.
Друга ідентифікація: А, С,D.А. Поляриметрія. Вимірювання питомого оптичного обертання. Від +30,5 ° до +32,5 °, у перерахунку на суху речовину. Визначення проводять, використовуючи розчин S (субстанцію розчиняють при слабкому нагріванні в 1 М розчині кислоти хлоридної). В. ІЧ-спектроскопія.ІЧ-спектр поглинання субстанції, одержаний у дисках, має відповідати спектру ФСЗ кислоти глютамінової.С. Тонкошарова хроматографія. На хроматограмі випробовуваного розчину має виявлятися основна пляма на рівні основної плями на хроматограмі розчину порівняння, яка відповідає їй за розміром і забарвленням.
D. Реакція з натрій гідроксидом
0,2 г субстанції при слабкому нагріванні розчиняють у 2 мл1 М розчину кислоти хлоридної Р HCl, додають 0,1 млрозчину фенолфталеїну Р, від3,0 до 3,5 мл1 М розчину натрій гідроксиду NaOH до появи рожевого забарвлення. Потім додають суміш 3 млрозчину формальдегіду Р НСНО, 3 млводи, вільної від СО2, Р и 0,1 млрозчину фенолфталеїну Р, до якої попередньо додали 1 М розчин натрій гідроксиду NaOH до появи рожевогозабарвлення; розчин знебарвлюється. До одержаного розчину додають 1 М розчин натрій гідроксиду NaOH до появи рожевого забарвлення. Загальний обьем витраченого 1 М розчину натрій гідроксиду NaOH має бути від 4,0 мл до 4,7 мл.