Сертифікація експортно-імпортної продукції

Перелік окремих видів продукції, яка підлягає обов’язковій сертифікації в Україні, визначається Держстандартом України. На даний момент сертифікації підлягають:

До імпортної продукції, що підлягає технічним, санітар­ним і фітосанітарним нормам, відноситься:

А. Продукція, що підлягає технічним регламентам:

а) машини та обладнання:

· бойлери;

· електромеханічні будівельні та збиральні інструменти;

· металообробне та деревообробне обладнання;

· медичне обладнання;

· обладнання для харчової промисловості;

б) споживчі товари:

· медикаменти;

· лінолеум ПХВ;

· косметика;

· синтетичні мийні засоби;

· вікна та двері, комплекти до них;

· тканини для дитячого асортименту;

· побутові електроприлади;

· автомобілі;

· відео та телевізійне обладнання;

· кінознімальне та фотографічне обладнання;

· іграшки;

· певні харчові продукти;

в) сировина та продукція сільськогосподарського призначення:

· добрива;

· інсектициди;

· небезпечні хімічні речовини.

Б. Продукція, що підлягає санітарним та фітосанітарним нормам:

· свіжі фрукти й овочі;

· фруктові соки та інша харчова продукція;

· м'ясо і м'ясопродукти;

· молочні продукти;

· готові харчові продукти.

Пропуск наведених товарів через кордон здійснюється лише за наявності сертифіката відповідності або свідоцтва про визнання іноземного сертифіката.

Сертифікація проводиться на відповідність фармакологічним, санітарним, фітосанітарним, ветеринарним та екологічним нормам, якщо такі вимоги діють по відношенню до товарів національного виробництва. Випробовування на відповідність нормам безпеки, як правило, здійснюється за рахунок коштів фірми-виробника.

Іноземні суб’єкти ЗЕД можуть пред’явити сертифікати, отримані у країні іноземного експортера лише у тому разі, якщо Україна уклала угоду з відповідною державою про взаємне визнання результатів сертифікації і випробовувань.

На сьогодні сертифікація проводиться, насамперед, щоб запобігти міждержавному потоку неякісних товарів, а не з метою протекціонізму. Це оговорено у "Кодексі стандартів" ГАТТ(1980 р.).

Фінансові інструменти нетарифного регулювання.

Метою фінансування як методу регулювання міжнародної торгівлі, зокрема розширення експорту, є дискримінація іно­земних компаній на користь національних виробників та екс­портерів на основі зниження вартості експортованого товару і підвищення його конкурентоспроможності на світовому рин­ку.

До фінансових методів торгової політики відносяться: демпінг, субсидії, експортне кредиту­вання.

Демпінг.

Демпінг — це експорт товарів за цінами, нижчими від собівартості, чи принаймні, за нижчою ціною, ніж на внутрішньому ринку. Звідси — демпінг є формою міжнародної цінової дискримінації.

Розрізняють види демпінгу:

а) спорадичний демпінг — це епізодичний продаж не­сподіваних надлишків товару на світовому ринку за нижчими цінами, ніж на внутрішньому ринку;

Б) постійний демпінг — це довгостроковий продаж товару на світовому ринку за нижчою ціною, ніж на внутрішньому ринку.

в) хижацький (навмисний) демпінг — це тимчасове навмис­не зниження експортних цін з метою витиснення конкурентів з ринку і наступного встановлення монопольних цін.

Демпінг може здійснюватися за рахунок коштів окремих фірм, що прагнуть заволодіти зовнішнім ринком своєї про­дукції, і за рахунок державних субсидій експортерам.

Незважаючи на те, що демпінг приносить країні-імпортеру певну вигоду, поліпшуючи її умови торгівлі, уряди вважа­ють усі види демпінгу іноземних виробників формами не­сумлінної конкуренції. Тому він заборонений як міжнародними правилами СОТ, так і національним законодавством ряду країн. Якщо факт демпінгу доведено, то країна має право вво­дити торгові обмеження у вигляді антидемпінгових мит.

Субсидіювання.

Субсидія — це фінансова чи інша підтримка державними органами вироб­ництва, переробки, продажу, транспортування, експорту това­ру, внаслідок чого суб'єкт господарсько-правових відносин країни експорту одержує пільги (прибутки).

Залежно від характеру виплат розрізняють пряме і непря­ме субсидування.

Прямі субсидії — це безпосередні виплати експортеру після здійснення ним експортної операції, що дорівнюють різниці між його витратами й отриманим доходом. Прямі суб­сидії суперечать міжнародним угодам і заборонені СОТ.

Непрямі субсидії — це приховане дотування експор­терів через надання пільг по сплаті податків, пільгові умови страхування, повернення імпортних мит і т.п.

За ознакою специфічності субсидія буває:

· легітимною, котра не дає підстав для застосування ком­пенсаційних заходів;

· нелегітимною, котра дає підстави для застосування компенсаційних заходів.

Поиск по сайту: