 |
|
|
Архитектура Астрономия Аудит Биология Ботаника Бухгалтерский учёт Войное дело Генетика География Геология Дизайн Искусство История Кино Кулинария Культура Литература Математика Медицина Металлургия Мифология Музыка Психология Религия Спорт Строительство Техника Транспорт Туризм Усадьба Физика Фотография Химия Экология Электричество Электроника Энергетика |
Кількісні інструменти нетарифного регулювання ЗЕДСтр 1 из 4Следующая ⇒
Тема 6. НЕТАРИФНЕ РЕГУЛЮВАННЯ ЗЕД Класифікація і характеристика нетарифних методів регулювання. Кількісні інструменти нетарифного регулювання ЗЕД. Скриті інструменти нетарифного регулювання ЗЕД. Фінансові інструменти нетарифного регулювання. Класифікація і характеристика нетарифних методів регулювання. Головна особливість: нетарифні методи мають автономний характер, тобто вони не пов’язані із міжнародними зобов’язаннями країни. Тому їх обсяги і методика застосування повністю регулюються національними органами і національними правилами. Крім того, нетарифні бар'єри звичайно не призводять до негайного підвищення ціни товару і тому споживач не відчуває їх впливу як додаткового податку (при введенні тарифу ціна товару збільшується на суму мита). Нетарифні заходи застосовуються державою у випадках: · різкого погіршення розрахункового балансу України, якщо негативне сальдо його перевищує на відповідну дату 25% від загальної суми валютних вимог до України; · як джерело поповнення державного бюджету; · в разі досягнення встановленого Верховною Радою України рівня зовнішньої заборгованості (понад 50% ВВП); · значного порушення рівноваги з певних груп товарів на національному ринку; · необхідності забезпечення певних пропорцій між імпортною і експортною сировиною у виробництві; · великої різниці між цінами на національному і світовому ринках; · необхідності здійснення заходів у відповідь на дискримінаційні дії інших держав; · укладання міжнародних угод щодо добровільного обмеження експорту чи імпорту; · порушення суб’єктом ЗЕД правових норм даної діяльності, що встановлено законодавством країни. Класифікація нетарифних методів регулювання: 1. За метою ( класифікація П.Ліндерта): · бар’єри, що мають за мету загальне обмеження імпорту; · бар’єри, що спрямовані на торговельну дискримінацію окремих держав за допомогою стимулювання імпорту з інших держав; · заходи, що обмежують чи субсидують експорт. 2. За механізмом дії: · паратарифні заходи – різні види митних зборів (крім мита), внутрішні податки, спеціальні цільові збори; · заходи щодо контролю за цінами, які спрямовані на захист інтересів національних виробників (компенсаційні та антидемпінгові процедури); · фінансові заходи, що передбачають особливі правила проведення валютних операцій; · кількісне регулювання (кількісні обмеження); · моніторинг обсягів і напрямків товаропотоків; · державна монополія зовнішньої торгівлі; · технічні бар’єри (контроль відповідності національним стандартам якості). 3. За характером дії: Класифікація нетарифних методів регулювання
За оцінками експертів, майже 80% нетарифних обмежень в сучасній економіці припадає на промислові товари( у т.ч. транспортні засоби -15%; хімічні вироби – 10%; машини і механічне обладнання – 7%, електрообладнання -6%) , а 20% - на сільськогосподарську продукцію. Як правило, кожна країна віддає перевагу певній групі інструментів. Так, у Японії і в європейських країнах – це система ліцензування імпортерів (обмеження ліцензій значно зменшує небажаний експорт). У США - санітарні та технічні стандарти. Латиноамериканські країни - вимоги заміщення (імпортер за тонну ввезеної продукції зобов’язаний закупити таку ж саму кількість визначених вітчизняних товарів). Для характеристики нетарифних засобів використовуються показники: · індекс частоти – частка тарифних позицій, що підкріплюються нетарифними обмеженнями; · індекс покриття – вартісна частка експорту та імпорту, що підпадає під нетарифні обмеження; · індекс впливу на ціни – співвідношення світової ціни та внутрішньої ціни товару, що підпадає під нетарифне регулювання. Кількісні інструменти нетарифного регулювання ЗЕД. В Україні кількісні обмеження щодо експорту вперше почали застосовуватися у 1992 р., а щодо імпорту - у 1994 р. Види кількісних обмежень: · квотування(контигенування); · ліцензування; · добровільне обмеження експорту.
Поиск по сайту: |