Класифікація і характеристика нетарифних методів регулювання.
Кількісні інструменти нетарифного регулювання ЗЕД.
Скриті інструменти нетарифного регулювання ЗЕД.
Фінансові інструменти нетарифного регулювання.
Класифікація і характеристика нетарифних методів регулювання.
Головна особливість: нетарифні методи мають автономний характер, тобто вони не пов’язані із міжнародними зобов’язаннями країни. Тому їх обсяги і методика застосування повністю регулюються національними органами і національними правилами.
Крім того, нетарифні бар'єри звичайно не призводять до негайного підвищення ціни товару і тому споживач не відчуває їх впливу як додаткового податку (при введенні тарифу ціна товару збільшується на суму мита).
Нетарифні заходи застосовуються державою у випадках:
· різкого погіршення розрахункового балансу України, якщо негативне сальдо його перевищує на відповідну дату 25% від загальної суми валютних вимог до України;
· як джерело поповнення державного бюджету;
· в разі досягнення встановленого Верховною Радою України рівня зовнішньої заборгованості (понад 50% ВВП);
· значного порушення рівноваги з певних груп товарів на національному ринку;
· необхідності забезпечення певних пропорцій між імпортною і експортною сировиною у виробництві;
· великої різниці між цінами на національному і світовому ринках;
· необхідності здійснення заходів у відповідь на дискримінаційні дії інших держав;
· укладання міжнародних угод щодо добровільного обмеження експорту чи імпорту;
· порушення суб’єктом ЗЕД правових норм даної діяльності, що встановлено законодавством країни.
Класифікація нетарифних методів регулювання:
1. За метою ( класифікація П.Ліндерта):
· бар’єри, що мають за мету загальне обмеження імпорту;
· бар’єри, що спрямовані на торговельну дискримінацію окремих держав за допомогою стимулювання імпорту з інших держав;
· заходи, що обмежують чи субсидують експорт.
2. За механізмом дії:
· паратарифні заходи – різні види митних зборів (крім мита), внутрішні податки, спеціальні цільові збори;
· заходи щодо контролю за цінами, які спрямовані на захист інтересів національних виробників (компенсаційні та антидемпінгові процедури);
· фінансові заходи, що передбачають особливі правила проведення валютних операцій;
· кількісне регулювання (кількісні обмеження);
· моніторинг обсягів і напрямків товаропотоків;
· державна монополія зовнішньої торгівлі;
· технічні бар’єри (контроль відповідності національним стандартам якості).
3. За характером дії:
Класифікація нетарифних методів регулювання
Методи
Інструменти
Економічні
· демпінг
· експортні кредити
· експортні субсидії
· надання пільг
· внутрішні податки і збори
Адміністративні
· технічні бар’єри
· вимоги про вміст місцевих компонентів
· політика державних закупівель
· кількісні обмеження
· ліцензування експорту і імпорту
· реєстрація суб’єктів ЗЕД
· вимоги заміщення
Правові
· правові режими
· міжнародні конвенції
· двосторонні та багатосторонні угоди
За оцінками експертів, майже 80% нетарифних обмежень в сучасній економіці припадає на промислові товари( у т.ч. транспортні засоби -15%; хімічні вироби – 10%; машини і механічне обладнання – 7%, електрообладнання -6%) , а 20% - на сільськогосподарську продукцію.
Як правило, кожна країна віддає перевагу певній групі інструментів. Так, у Японії і в європейських країнах – це система ліцензування імпортерів (обмеження ліцензій значно зменшує небажаний експорт). У США - санітарні та технічні стандарти. Латиноамериканські країни - вимоги заміщення (імпортер за тонну ввезеної продукції зобов’язаний закупити таку ж саму кількість визначених вітчизняних товарів).
Для характеристики нетарифних засобів використовуються показники:
· індекс частоти – частка тарифних позицій, що підкріплюються нетарифними обмеженнями;
· індекс покриття – вартісна частка експорту та імпорту, що підпадає під нетарифні обмеження;
· індекс впливу на ціни – співвідношення світової ціни та внутрішньої ціни товару, що підпадає під нетарифне регулювання.
Кількісні інструменти нетарифного регулювання ЗЕД.
В Україні кількісні обмеження щодо експорту вперше почали застосовуватися у 1992 р., а щодо імпорту - у 1994 р.