Помощничек
Главная | Обратная связь


Археология
Архитектура
Астрономия
Аудит
Биология
Ботаника
Бухгалтерский учёт
Войное дело
Генетика
География
Геология
Дизайн
Искусство
История
Кино
Кулинария
Культура
Литература
Математика
Медицина
Металлургия
Мифология
Музыка
Психология
Религия
Спорт
Строительство
Техника
Транспорт
Туризм
Усадьба
Физика
Фотография
Химия
Экология
Электричество
Электроника
Энергетика

Німецька історична школа



Німецька істори́чна шко́ла еконо́міки — це науковий підхід до економічної теорії та практики, що виник у 19 столітті в Німеччині й користувався найбільшою популярністю понад століття.

Послідовники цього підходу стверджують, що основним джерелом знань про людські вчинки та економічні явища є історія. Тобто, не логіка й математика, а лише історичні дослідження можуть бути корисними в економіці. Вони недооцінюють математичне моделювання й економічні теореми.

Більшість послідовників цієї школи були соціалістами за політичними переконаннями.

Найбільш відомими представниками цієї школи є Фрідріх Ліст, Карл Бюхер, Густав Шмоллер, Вернер Зомбарт і Вільгельм Рошер.

 

Кейнсіанство.

Кейнсіанство — у економічній теорії 20 століття — одна з чільних макроекономічних шкіл, закладених Джоном Кейнсом. Започаткована працею «Загальна теорія зайнятості, відсотків і грошей»

Кейнсіанство зайняло провідне місце в політекономії в багатьох країнах розвинутого капіталізму, особливо у США та Англії, і три­валий час зберігало свої позиції. Послідовники Кейнса висунули три проблеми, які мають відносно самостійний характер: проблему ди­намічної рівноваги, проблему тривалих відхилень від стану динамі­чної рівноваги та проблему короткотривалих відхилень, або цикліч­них коливань. Теорії, що виникли як результат дальшого розвитку теорії Кейнса, називають неокейнсіанством.

 

Класична політична економія.

Класична економічна теорія — напрям в економічній теорії, заснований А.Смітом, розвинений Т.Мальтусом, Д.Рикардо, Д.С. Міллем та А. Пігу. У класичній економічній теорії економіка здатна до саморегулювання і повного використання своїх ресурсів, а будь-яке виробництво організовується для того, щоб збільшити споживання.

 

Монетаризм.

Монетари́зм — економічна теорія, за якою кількість грошей в обігу є визначальним фактором формування господарської кон'юнктури та існує прямий зв'язок між зміною маси грошей в обігу та величиною валового й національного продуктів. Започаткував теорію монетаризму Мілтон Фрідман, назву новій економічній теорії дав Карл Бруннер

 

Промисловий переворот.

Промисловий переворот - перехід від ручного, ремісничо-мануфактурного до великого машинного фабрично-заводського виробництва,впровадження у виробництво транспорт робочих машин і механізмів,які замінили ручну працю людей,парових двигунів,ств самостійної машинобудівної галузі, який розпочалася в Англії у другій половині 18ст впродовж 19ст. поширився на інші країни Європи, США та Японію.

 

Великі географічні відкриття.

Епоха великих географічних відкриттів — період в історії людства, що розпочався у XV столітті і тривав до XVII століття, в ході якого європейці відкривали нові землі і морські маршрути до Африки, Америки, Азії та Океанії в пошуках нових торгових партнерів та джерел товарів, які користувалися великим попитом у Європі. Історики зазвичай співвідносять 'Великі географічні відкриття'[1][2] з першопроходницькими далекими морськими подорожами португальських та іспанських мандрівників у пошуках альтернативних торгових шляхів(англ.)укр. у «Індії» за золотом, сріблом і прянощами.

 

Революція цін.

Революція цін — процес значного підвищення товарних цін внаслідок падіння вартості благородних металів, що виконують функцію загального еквівалента (грошей)

 

Рейганоміка.

Рейгано́міка (англ. Reaganomics) — державна економічна політика аме­риканського уряду Р. Рейгана (звідси — назва) в 1981—1988 роках для по­долання економічної кризи 1980—1982 років та її наслідків шляхом запро­вадження системи ре­форм і заходів, серед яких були: відмова від кейнсі­анських принципів державного регулювання економіки, які перестали себе виправдовувати, та повернення до економічних концепцій неокон­серватизму та неолібералізму (монетаризму)

 

Тетчеризм.

Тетчеризм — політика консервативного правління Великої Британії на чолі з Маргарет Тетчер (1979—1990), що супроводжувалась приватизацією національних підприємств, монетаризмом у фінансово-економічній сфері, зменшенням фінансування освіти й охорони здоров'я. Політика тетчеризму тісно пов'язана з соціально-економічними поняттями та категоріями неолібералізму та "шокової терапії". Поняття "тетчеризм", як і "рейганоміка", увійшло до світової економічної літератури, відображаючи нове розуміння економічної політики (у межах неолібералізму — це концепція в економічній науці і практиці управління господарською діяльністю, прихильники якої обстоюють принципи саморегулюван ня, вільного від надлишкової регламентації). Запропонована нова економічна програма М. Тетчер базувалась на теорії економічного лібералізму і його сучасної модифікації — монетаризму.

 

 




Поиск по сайту:

©2015-2020 studopedya.ru Все права принадлежат авторам размещенных материалов.