Зрошувальне землеробство

Мануфактура.

форма промислового виробництва,яка історично передувала машинній промисловості та характеризувалася поділом праці вільнонайманих працівників.(17 ст.)

1)Розсіяна - підприємець скуповував і продавав продукт самостійних ремісників, постачав їх сировиною, знаряддями виробництва. Дрібний виробник фактично знаходився на положенні найманого працівника, що отримував заробітну плату, але продовжував працювати у своїй домашній майстерні.

2)Централізована - об'єднувала найманих робітників в одній майстерні. Мануфактура вела до спеціалізації працівників і розділенню праці між ними, що підвищувало його продуктивність

3)Змішана - поєднувала виконання окремих операцій в централізованої майстерні з роботою вдома.

Рента та її види.

Рента — дохід з капіталу,землі або майна,який власники регулярно одержують,не займаючись підприємницькою дія-тю;особливий вид державної безстрокової облігаційної позики,за якої держава бере на себе зобовязування виплачувати щорічно певний дохід(ренту) на позичений капітал.

· Мертва рента — орендна плата, яка виплачується за невикористану власність.

· Земельна рента

· Фінансова рента

· Природна рента

· Гірнича рента

Феодалізм.

Феодалізм — панівна за середньовіччя у Західній і частково у Центральній та Східній Європі суспільно-економічна система. Феодальний лад-це такий лад,коли землевласник дає залежним селянам землю в обмін на їхню працю

Цех.

Цех-обєднання ремісників однієї чи ряду професій у межах міста в спілки(нема розподілу праці).Цехова обєднання було зумовлене6необх боротьби проти держ адмін та феодалів,вузькість внут ринку,оборонні ціліюПерша згадка про ремісничі цехи в У 1386р.,коли було видано грамоту для шевців Перемишля.Особливістю цех огр в У було те,що вона обєднув не лише за профес спрямуванням,але й за націон чи релігійними ознаками.

Позацехове ремесло-селяни-утікачі,сільські ремісники,цехові підмайстри.Тривалий час цехова організ відігравала позитивну роль,вона захищала інтереси ремісників,сприяла поліпшеню якості продукції.Проте соц протиріччя між членами цехів,неврахування інтересів покупців,інші негативні чинники з часом все більше гальмували розвиток продуктивних сил,як наслідок зяв мануфактура.

Комунальні революції.

Ком революції-у 11-13 ст.визвольний рух мешканців міст проти залежності від феодалів-власників міст,у результаті якого міста отримували повну чи часткову незалежність і самоврядування.

6. Гільдія.

Гільдія- обєднання купців у середньовіччя в ЗхЄ,які захищало інтереси та цехові привілеї її членів.

Ганзейський союз.

Ганза(союз,товариство)- торговий союз міст Балтійського та Північного морів на чолі з містом Любеком(Нім) у 12-16 ст.

Натуральне господарство.

Натура́льне господа́рство — тип господарства, за якого продукти праці виробляються для задоволення власних потреб, а не для продажу.

Неолітична революція.

Неолітична революція — історичний період переходу в епоху неоліту від привласнюючого до відтворюючого типу господарства, це пов'язано з виникненням скотарства, тваринництва, землеробства. Цей процес сприяв виникненню міських поселень, ремесел та писемності.,супроводжувався появою додаткового продукту,підвищенням життєвого рівня нас,зростанням його чисельності й ств передумов для виник держав.

Колонат.(х)

Колонат- форма поземельних відносин між великим землевласником та безпосередньо виробником –колоном,поширена в Римській імперії.За сис-ми колонату велика земельна власність дробилася на парцели-невеликі земельні ділянки,що надавалися землевласником у користування колонам,які поступово прикліплювалися до землі.Поширення колонату було кризою рабовласницької сис-ми гос-ва.

Колон- у РІ орендар невеликої земельнох ділянки у великого землевласника.

Фільваркова система.

Фільварки – це приватні господарства паничів на яких працювали наймані селяни і кріпаки.

Був поширений у Польщі,Литві та Правоб У в 14-перш пол 19 ст.

На У вперше в 15ст в Галичині.

З розвитком фільв сис-ми значно зміцнилася феод власність на землю.

Протекціонізм.

Протекціонізм-економічна політика держави спрямована на захист національної промисловостій сг від іноземної конкуренції шляхом установлення високого заборонного мита на іноземні товари.

Поліс.

Поліс (грец. πόλις, лат. civitas) — місто-держава, міська громада, особлива форма соціально-економічної та політичної організації суспільства, типова для Стародавньої Греції та Риму Поліс у його класичній формі виник в процесі боротьби з залишками первісного ладу, розвитку товарно-грошових відносин, відокремлення ремесла і торгівлі від землеробства, загострення соціальної боротьби всередині громади. Криза полісу припадає в Греції, яка пережила період найвищого розквіту полісу в 5 столітті до н. е., на початок 4 століття до н. е., в Римі, де полісні відносини досягли найбільшого розвитку в 5-3 століття до н. е., на 3-1 століття до н. е.

Лихварі.

Лихварство — це надання грошей у борг з умовою сплати відсотків при погашенні боргу. Форма кредитних відносин.

Особа, яка займається лихварством називається лихварем.

Лихвар (рос. ростовщик) – людини, яка професійно займалася наданням позичок під ве­ликі відсотки та (інколи) обміном монет, за часів Стародавнього Світу та раннього середньовіччя. Починаючи з ХІІ ст. в такому значенні вжива­ється термін банкір.

Єресі.

Єресі – (грец.- напрям, вчення, секта) - релігійні течії, опозиційні або ворожі панівній церкві, різні відхилення від офіційного віровчення.

Зрошувальне землеробство.

Зрошування (англ. Irrigation) — підведення води на поля, що відчувають нестачу вологи, і збільшення її запасів у шарі ґрунту, де знаходяться коріння рослин, з метою збільшення родючості ґрунту

Класичне рабство.

Класичне рабство – друга форма (або друга стадія) розвитку інституту рабства. Для неї характерно більш жорстоке ставлення до рабів (раб – це живе знаряддя праці), Джерела рабства: полонення, піратство, купівля-продаж, боргове рабство, народження у рабстві, покарання. При класичному рабстві раби стають основною виробничою силою у суспільстві, проте вільна праця повністю не зникала. На ранніх етапах розвитку давньої Греції та Риму рабство мало патріархальний характер, як і у державах Стародавнього Сходу. Але внаслідок суспільно-політичної боротьби (демосу та аристократії у Греції та плебеїв та патриціїв у Римі), коли було скасоване боргове рабство для повноправних громадян (7-6 ст. до н.е. у Греції та 4-3 ст. до н.е. у Римі), створюються умови для формування класичного рабства. Джерела для постачання рабів з внутрішнього ринку скорочуються, і рабами стають переважно чужоземці. Звідси – і більш жорстока експлуатація.

Ра́бство — насильницьке підпорядкування однієї людини іншою або однієї групи людей іншою групою людей.

Східне рабство.

Історія стародавніх цивілізацій охоплювала період з IV тис. до н. е. до падіння Західної Римської імперії у V ст. н. е. Склалися два типи господарської організації — східне і античне рабство. Проте їм були властиві спільні риси: ручна технологія з індивідуальними та спільними знаряддями праці, провідна роль землеробства і натурального господарства, позаекономічний примус як засіб організації та привласнення суспільної праці. Східне рабство виникло в IV тис. до н. е. в Стародавньому Єгипті. Вигідне стратегічне та географічне положення сприяло його політичному та економічному розвитку. Зокрема, швидко розвивалося землеробство на високоурожайних, поливних землях долини Нілу. Другою важливою галуззю господарства було тваринництво, яке відтіснило мисливство. Єгиптяни винайшли соху, навчилися виливати з міді ножі, сокири, наконечники стріл, посуд. Проте найбільшим їхнім господарським досягненням стала зрошувальна система землеробства.

Комутація ренти.

Комутація ренти- переведення закріпачиних селян із панщини на натуральний,а згодом і на грошовий оброк

Маржиналізм.

Маржиналі́зм (фр. marginale — додатковий) — напрям економічної теорії кінця ХІХ ст., який широко використовується в аналізі економічних процесів і законів граничної величини. Термін «маржиналістська революція» зазвичай використовується в зв'язку з майже одночасними, але абсолютно незалежними відкриттями на початку 70-х років XIX cт. У. Джевонсом, К. Менгером і Л. Вальрасом принципу знижувальної граничної корисності, як фундаментального елемента при побудові нового типу статичної мікроекономіки.

Марксизм.

Маркси́зм — філософське, економічне і політичне вчення, ідеологічною метою якого є покращення суспільства й побудова комунізму(Комуні́зм (від лат. communis — спільний, загальний) — починаючи ще з XIX ст. ідея суспільства загальної рівності та свободи, а також вчення про таке суспільство). Вчення позиціонує себе як ідеологія робітничого руху. Основоположниками марксизму, який зародився в другій половині 19 століття, були Карл Маркс і Фрідріх Енгельс. Філософською основою марксизму є матеріалістичний погляд на історію, історичний матеріалізм.

Меркантилізм.

Меркантилізм (фр. mercantile — торговець, від лат. mercari — торгувати) — в широкому розумінні — переважання матеріальних, фінансових інтересів над усіма іншими;політика,спрямована на нагромадженя золота і срібла в країні шляхом обмеження їх вивезення.(15-16ст.)

1)Обєктами дослідження є торгівля і грошовий обіг,як сфера багатсва.

2)контрольза зовніш торгівлею

Передумови:поступове витіснення нат гос-ва товарним,розвиток мануфактур,розвиток міжн торгівлі.

Інституціоналізм.

Інституціоналізм — напрям сучасної економічної думки, об'єктами дослідження якого є певні інститути (корпорація, держава, профспілки), а також правові, психологічні та морально-етичні аспекти. Ці інститути, на думку представників інституціоналізму, — рушійні сили розвитку суспільства. Теоретики інституціоналізму критикували вади традиційної економічної школи за відрив від соціальних проблем, виступали за соціологізацію економічної науки. Теоретики-інституціоналісти враховують такі нові явища сучасного суспільства, як планування і прогнозування, розширення внутрішнього ринку за допомогою орієнтації на масове споживання.

Інституціоналізм виник на початку 20 ст., його засновниками були Т. Веблін, Дж. Коммонс, В. Мітчел та інші.

Поиск по сайту: