До теми: Крим. зброєзнавство (судова балістика)

балістика – див. у лекц. матеріалі;

балістика зовнішня – те саме;

балістика внутрішня – те саме;

балістика пошкоджень – те саме;

балістика ранова – суд. мед. – вивчає дію снаряда (кулі, дробу) на тканини людського організму;

балістит (від лат. ballista – ядро, метальний снаряд) - бездимний нітрогліцериновий порох;

берданка -10,67-мм однозарядна гвинтівка системи американського зброяра Х.Бердана зразка 1868 і 1870 рр., знаходилась на озброєнні російської армії до 70-90 рр. ХІХ ст. Мисливська рушниця 32 і 28 калібрів з заміненим нарізним стволом на гладкий;

булава – ударно - роздроблюча холодна зброя, що складається з металевої головки з шипами на руків’ї (різновид булави - пірнач). В Україні, Туреччині і Польщі до ХІХ ст. - символ влади воєначальника;

гільза патрона – деталь патрона, що слугує ємністю і запобіжником від зовнішніх дій порохового заряду, кріпленню капсуля і кулі;

гвинтівка – індивідуальна ручна стрілецька зброя, що відрізняється від інших видів зброї довгим стволом з нарізами;

деривація (лат. derivatio, від derivo- відвожу, утворюю ) – відхилення кулі від лінії прицілювання, спричинене обертовим рухом кулі і дією на неї опору повітря та сили тяжіння;

детонація ( від фр. detonation – постріл, вибух ) – поширення з надзвуковою швидкістю хімічного перетворення вибухової речовини;

карабін – (араб. carab – зброя ) полегшена і укорочена рушниця з метою зручності користування, калібру 7,62 мм, довжина ствола від 506 до 600 мм. Сучасні автоматичні карабіни виготовляються з нарізними і гладкими стволами для мисливських цілей;

калібр (франц. сalibre – форма ) – діаметр каналу ствола вогнепальної зброї, снаряда, кулі;

капсуль – складова деталь унітарного патрону, наповнена вибуховою речовиною для ініціювання порохового заряду;

картеч ( польск.kartecza – снаряд ) у артилерії це циліндричний снаряд начинений 100 – 200 кулями для стрільби з близької відстані по відкритій цілі. Мисливська картеч – це різновид дробу діаметром від 5,25 до 10 мм;

кастет – хол. зброя у вигляді металевої пластинки з шипами, що надягається на пальці руки і затискається у кулак;

кістень – ударна складна холодна зброя, яка складається з мелалевої кульки на ланцюговій або ремінній зв’язці, прикріпленої до руків’я. Існують і телескопічні кістені;

контузія мед.( від лат contusio – забиття ) – загальне ураженняорганізму людини, щовиникає внаслідок миттєвого механічного впливу на всю поверхню тіла. Локальна контузія характеризується утворенням крововиливів, забитих ран, синців тощо;

кортик (від італ. coltello – ніж ) – прямий кинджал з вузьким клинком. Особиста зброя вищого і середнього офіцерського складу ВМФ багатьох країн світу;

металізація – відкладенняметалу з поверхні кулі на поверхню каналу ствола при стрільбі;

наган – самозарядний револьвер зразка 1895 р., системи бельгійського зброяра Л. Нагана, калібру 7,62 мм, вага 750г., довжина 234 мм;

нарізи - гвинтоподібні канавки в каналі ствола зброї для надання кулі обертального руху;

нунчаку – один із видів японських бойових ціпів. Складається з 2-х однакових дерев’яних секцій, сполучених між собою цепом;

сурикени – метальна зброя ніндзя у вигляді металевої пластини, що має форму зірки з 3-8 загостреними з обох боків променями і отвором по центру. Мають різноманітну форму у вигляді квадрату, свастики та ін. геометричних фігур.

обріз - див у лекційному матеріалі;

обтюрація (лат. оbturo – закупорюю) – здібністькулі (снаряду ), пижа перешкоджати прориву порохових газів між поверхнею кулі, пижа і стінками каналу ствола;

палаш – (польск. palasz, від тюрк. рala – меч, кинджал ) рубаючи-колюча клинкова ручна холодна зброя у вигляді однолезового прямого меча. У Росії був на озброєнні кірасирських полків до ХІХ ст.;

патрон (від лат. patronus - захисник) – з’єднані гільзою куля (снаряд, дріб), пороховий заряд і капсуль (унітарний патрон);

пістолет– вид однозарядної або багатозарядної магазинної короткоствольної бойової або спортивної ручної вогнепальної зброї. Винахід італійця Каміло Ветеллі з м. Пістойя ( ХVІ ст. );

пістолет-кулемет – вид багатозарядної автоматичної ручної стрілецької вогнепальної зброї з барабанним або коробчатим магазином;

постріл в упор (контактний постріл) - постріл при умові контакту дульного зрізу ствола зброї з поверхнею мішені;

рушниця– тип ручної вогнепальної або пневматичної зброї;

револьвер – багатозарядна короткоствольна ручна стрілецька зброя з обертовим барабанним механізмом;

рикошет – див. у лекц. матеріалі;

самопал – різні варіанти (моделі) саморобної ручної стрілецької вогнепальної зброї, призначеної для нанесення пошкоджень людині або тварині;

стилет – вид кинджала з вузьким 3х-гранним клинком;

чок – звуження гладкої поверхні каналу ствола мисливської зброї в дульній її частині. Ч. покращує купчастість при стрільбі дробом;

штамп–відбиток (штанцмарка, штамп-марка) – див у лекц. матеріалі;

штуцер – ( нім. stutzen – патрубок) – нарізна великокаліберна мисливська вогнепальна зброя (ХVІ ст.). Був на озброєнні у російській армії до ХІХ ст. у військах від інфантерії;

фланець – з’єднувальна частина корпусу гільзи з її дном. Призначений для викиду гільзи після пострілу і розряджанні зброї. На Ф. можуть залишатись статичні і динамічні сліди від деталей зброї;

холостий патрон, в балістиці патрон з зарядом пороху, без кулі або з кулею, яка руйнується під час пострілу;

Якана куля- снаряд сконструйований у кінці ХІХ ст. литовським мисливцем Яканом для стрільби з гладкоствольної вогнепальної зброї. Розповсюджена під жаргонною назвою „жакан”;

ятаган – ( тюрк. – yatagan ) рубаючи-колюча клинкова холодна зброя у вигляді однолезового вигнутого меча. Зброя розповсюджена у народів Ближнього і Середнього Сходу.

Поиск по сайту: