Тести для визначення токсигенності

Морфологія

lГр+ палички, тонкі, злегка зігнуті

lнерухомі

lне утворюють спор та капсул

lна кінцях мають потовщення – зерна волютину (тільця Бабеша-Ернста, метафосфатні гранули)

Методи виявлення:

- простий метод (Лефлера) – використовують лужний метиленовий синій – зерна фарбуються в синьофіолетовий колір, паличка – в блакитний

- складний метод (Нейссера) – зерна фарбуються в чорний або темно-синій колір, палички – в жовтий.

lхарактерне розташування в полі зору – “ієрогліфи”, “римські п‘ятірки”

Культуральні властивості

lаероби або факультативні анаероби

lоптимальна t – 37⁰C

lрН 7,4-7,8

lвибагливі до поживних середовищ

lауксотрофи (потребують додавання факторів росту - вітамінів, амінокислот, іонів Са, Mg, Fe)

Морфологічні відмінності біоварів

lgravis – короткі палички, в клітині мало зерен волютину

lmitis – довгі, зігнуті палички, в клітині багато зерен волютину

lintermedius – довгі, поперечно посмуговані (тигроїдні)

Селективні середовища

lСироваткові– утворюють колонії через 10-12 год, використовують для накопичення чистої культури

- середовище Ру – зсіла кінська сироватка

- середовище Лефлера – зсіла бичача сироватка з 1% глюкози (3:1)

Диференційні культуральні ознаки

lgravis – шорсткий бородавчастий наліт “шагренева шкіра” (R-форма)

lmitis – гладенький білувато-сірий наліт (S-форма)

Диференційно-діагностичні середовища

lТелуритові середовища – збудник дифтерії відновлює телурити до телуру, утворює темно-сірі або чорні колонії

lКров‘яно-телуритовий агар (середовище Клауберга)

lСироватково-телуритовий агар

lСироватково-телуритовий агар з цистином (Тінсдаля-Садикової)

Диференційні ознаки біоварів

lgravis – R форма колоній, з радіальною посмугованістю, нагадують квіти маргаритки, темно-сірі з чорним центром,

d = 3 мм

lmitis – S-форми, чорні, блискучі, гладенькі, d = 1-2 мм

lintermedius – перехідна форма, карликові d до 1 мм

На середовищі Тінсдаля-Садикової навколо колоній утворюється коричнева зона за рахунок розщеплення збудником дифтерії цистину, виділення сірководню і утворення сульфіду телуру.

Дифтероїди – кремові або світло-сірі колонії

Диференційно-діагностичні середовища

l Цукровий бульйон:

gravis – утворює плівку і крихкий осад без помутніння

mitis – помутніння та осад

intermedius – можливі будь-які варіанти росту

lХінозольне середовище Бучіна – збудник відновлює індикатор, утворює синьо-фіолетові колонії. Дифтероїди утворюють білі або блакитні колонії

Середовища для вивчення біохімічної активності

lСередовища Гіса – з глюкозою, мальтозою, сахарозою, крохмалем, декстрином

lСередовище Закса – для визначення гідролізу сечовини

lСередовище Пізу – для визначення цистиназної активності

Біохімічна активність

lглюкоза (+К), мальтоза(+К)

lіндол (-)

lсечовина (-) (проба Закса)

lцистин (+) (проба Пізу)

Для диференціації біоварів вивчають гідроліз крохмалю або декстрину

gravis ( + )

mitis ( - )

Антигенна будова

lО-АГ- видові і родові

lК-АГ – видо- і типоспецифічні

gravis – 14 серотипів

mitis – 40 серотипів

intermedius – 4 серотипи

Визначають за допомогою РА у нетоксигенних штамів

Резистентність

lЧутливий

– до високих температур

– до дезінфектантів

lСтійкий

– до висушування

– до ультрафіолету

Знаходження збудника у фіброзних

плівках збільшує його резистентність

Фактори патогенності

lЕкзотоксин (гістотоксин)

lМеханізм дії - пригнічує синтез білка у клітинах.

lНайбільш чутливими до дії токсину є:

- клітини ЦНС

- клітини периферичної нервової системи

- кардіоміоцити

- клітини нирок

- клітини наднирників

- ендотеліоцити

Генетичні основи токсигенності

lТох-гени збудник отримує:

l в результаті кон΄югативної рекомбінації з токсигенним штамом в складі епісоми

lпри інфікуванні помірним бактеріо-фагом ( фагова конверсія)

lЧастіше конвертуючий фаг інфікує біовар gravis (має велику кількість рецепторів до бактеріофага)

Тести для визначення токсигенності

lВ основі методів лежить взаємодія між токсином та антитоксином

lРП в гелі – метод зустрічної дифузії – поява білих смуг, “стріл” або “вусиків”

lЗараження курячих ембріонів – загибель

lЗараження культур клітин – ЦПД

lБіологічна проба – в місці введення збудника у тварин виникає некроз; на 4-5 добу тварини гинуть; при розтині – гіперемія наднирників

lФактори патогенності

lФактори адгезії (фімбрії) – тропні до плоского та циліндричного епітелію ВДШ

lФактори інвазії (ферменти патогенності)

- нейрамінідаза

- гіалуронідаза

- протеаза

- фібринолізин

lФактори патогенності збудника зумовлюють специфічне запалення у вхідних воротах інфекції

- на плоскому епітелії (дифтери-

тичне запалення) – щільні сірувато-білі плівки щільно прилягають до слизової оболонки (глотка, голосові зв‘язки)

- на одношаровому циліндричному епітелії (крупозне запалення) – плівки легко знімаються (трахея, бронхи, кон‘юнктива ока)

lГліколіпід клітинної стінки -коринеміколова і коринеміколінова кислоти, обумовлюють місцеву токсичну дію на тканини

Поиск по сайту: