Симптоми, синдроми, фізикальний статус
Клінічна картина залежить від стадії і характеру перебігу захворювання.
При латентному перебігу скарги нагадують прояви дискінезії жовчовивідних
шляхів, хронічного холециститу, холецистохолангиту чи хронічного
гастродуоденіту.
При загостренні характерний інтенсивний біль у правому підребер'ї, часто
епігастрії і пілородуоденальній зоні, ірадиюючий у праве плече, праву лопатку,
що супроводжується нудотою, повторною блювотою, лихоманкою, іноді –
жовтяницею.
Фізикальний статус:напруга м'язів живота, різкий біль при пальпації у правому
підребер'ї і епігастрії, різко позитивні міхурові симптоми, здуття живота,
збільшення розмірів печінки (щільної консистенції, болюча) при повній закупорці
каменем загальної жовчної протоки – світлі калові маси, темна сеча.
Клінічні синдроми: больовий, диспепсичний, астено-вегетативний синдроми,
синдром холестазу.
Діагностика:
1. Клінічний аналіз крові – можливі лейкоцитоз, прискорена ШОЕ (жовчна
колька);
2. Біохімічне дослідження сироватки крові – підвищення рівня загального
білірубіну за рахунок прямої фракції, лужної фосфатази, рівня загального
холестерину, тригліцеридів, ЛПНЩ;
3. Мікроскопічне дослідження жовчі – дискрінія (кристали __________холестерину,
білірубінату Са і т.д.), прискорення термінів кристалізації, аномальний тип
кристалізації.
4. Біохімічне дослідження жовчі- зниження концентрації жовчних кислот і
підвищення концентрації холестерину переважно в порції “В”,
холатохолестериновий коефіцієнт Ендрюса (співвідношення сумарні жовчні
кислоти/холестерин) нижче 10 – ознака порушеної колоїдної стабільності
(літогенності) жовчі.
5. УЗД – наявність ехопозитивних включень у жовчному міхурі (сладж, мікроліти,
конкременти);
6. Оглядове RO-обстеження черевної порожнини – при наявності RO-позитивних
конкрементів візуалізуються тіні в області жовчного міхура;
7. Пероральна холецистографія, внутрішньовенна халангіохолецисто-графія -
визначення контрастності конкремента у жовчному міхурі, візуалізація жовчних
проток.
8. ЕРХПГ – наявність конкрементів у просвіті жовчного міхура чи жовчних ходах.
Критерії діагностикиІ стадії ЖКХ:клінічні прояви та лабораторні ознаки
дисфункціональних розладів та хронічних захворювань біліарного тракту; при
мікроскопічному та біохімічному дослідженні жовчі - ознаки порушення
колоїдної стабільності жовчі.
УЗД біліарного тракту: біліарний сладж, функціональні розлади біліарного тракту
(гіпокінезія, гіпертонія), ознаки хронічного запалення ЖВШ.
Критерії діагностикиІІ стадії ЖКХ:клінічні прояви та лабораторні ознаки
дисфункціональних розладів та хронічних захворювань біліарного тракту;
можливі напади жовчної кольки.
УЗД біліарного тракту: біліарний садж (мікролітіаз – візуалізація у жовчному
міхурі неоднорідної жовчі, ехопозитивних включень до 5 мм ), функціональні
розлади біліарного тракту, ознаки хронічного запалення ЖВШ.
Критерії діагностикиІІІ стадії ЖКХ:клінічні прояви в залежності від перебігу
захворювання ( латентний перебіг, больова форма (напади жовчної кольки),
диспептична форма, під маскою інших захворювань); лабораторні ознаки
(можливі): біохімічне дослідження сироватки крові - підвищення загального
білірубін за рахунок прямої/непрямої фракції, ЛФ, ГГТП, загального холестерину,
тригліцеридів, ЛПНЩ, помірне підвищення АсАТ, АлАТ;
УЗД біліарного тракту: ехопозитивні включення (конкременти) у жовчному
міхурі, жовчних протоках, що дають акустичну тінь.
Рентгенологічні методи:
оглядова рентгенографія органів черевної порожнини –
уточнення складу конкремента (рентгенпозитивні конкременти –
холестеринові, рентгеннегативні – білірубінові);
пероральна холецистографія, внутрішньовенна
халангіохолецистографія – візуалізація жочних проток,
рентгенонегативних конкрементів;
ЕРХПГ – візуалізація внутрішньо печінкових проток, жовчного
міхура у випадку "відключеного" ЖМ, при порушенні видільної
функції печінки та недостатності СФО;
Магнітно-резонансна томографія, динамічна гепатобілісцинтіграфія –
уточнюючі методи.
Характеристика лікувальних заходів.
А. Лікування на фізико-хімічнійї стадії ЖКХ:
а) дієта в межах столу №5, збагачена харчовими волокнами;
б) препарати, що впливають на літогенність жовчі (див. далі);
в) холеретики (див. розділ ФРБТ);
г) холекінетики (див. розділ ФРБТ);__
д) літолітики (див. далі).
Тривалість курсу терапії не менш 1,5-2 місяців, обов'язкові повторні курси 2-3
рази на рік. Літолітики призначаються протягом 12 місяців.
Поиск по сайту:
|