- хронічний холецистохолангит (форма запального захворювання біліарного тракту, за локалізацією, що зустрічається у дітей переважно)
Хронічний холецистит – захворювання жовчного міхура , в основі якого лежать
запальні зміни стінки жовчного міхура різної етіології.
Хронічний холангит – хронічне рецидивуюче запальне захворювання жовчних
проток.
Хронічний холецистохолангит - хронічне поліетіологічне запальне захворювання жовчного міхура і жовчних шляхів, що сполучається з функціональними порушеннями у жовчному міхурі та жовчних протоках, змінами фізико-хімічних властивостей і біохімічної структури жовчі.
Етіопатогенетичні фактори формування хронічного запального процесу
біліарного тракту : інфекція (ентерогенний, гематогенний та лімфогенний шляхи),
дисфункціональні розлади біліарного тракту, аномалії розвитку ЖВШ, холелітіаз,
панкреатобіліарний рефлюкс, захворювання шлунково-кишкового тракту,
1. Клінічний аналіз крові – можливі незначний нейтрофільний лейкоцитоз,
тенденція до прискорення ШОЕ (при загостренні);
2. Біохімічне дослідження сироватки крові – помірно виражений синдром
холестазу (підвищений рівень холестерину, ГГТП, лужної фосфатази, тенденція
до підвищення загального білірубіна за рахунок прямої фракції), верхній рівень
норми показників АсАТ, АлАТ (стадія загострення, стадія неповної клінічної
ремісії), позитивний "С" – реактивний білок (стадія загострення); рівень амілази
/ліпази сироватки крові у межах норми.
3. Мікроскопічне дослідження жовчі – показники __________запалення (підвищений вміст клітин епітелія, лейкоцитів у порціях В та С, кристали компонентів жовчі –
непрямі ознаки стадії загострення або неповної клінічної ремісії); виявлення
вегетативних форм найпростіших.
4. Біохімічне дослідження жовчі – підвищення концентрації вільних жовчних
кислот, холестерину, білірубіну, ліпідів в порціях жовчі В та С при запаленні.
5. Бактеріологічне дослідження жовчі – виявлення патогенної флори та
визначення її чутливості до антибактеріальних препаратів ( при тривалому
перебігу з частими загостреннями).
6. УЗД – ущільнення і потовщення стінок жовчного міхура (більше 2 мм), “сладж” у жовчному міхурі, наявність перефокального запалення паренхими печінки.
Діагностичні критерії стадії загострення:
значні клінічні прояви больового абдомінального синдрому, диспепсичного
синдрому, синдрому хронічної неспецифічної інтоксикації; ознаки запалення у
клінічному аналізі крові, біохімічний синдром холестазу (можливий); ознаки запалення та порушення колоїдної стабільності жовчі індекс Ендрюса менше 10 в
порції «В») при мікроскопічному та біохімічному дослідженні жовчі.
Діагностичні критерії стадії неповної клінічної ремісії:
Вимоги до результатів лікування:усунення проявів захворювання з
відновленням функції жовчного міхура. Відсутність клініко-лабораторних проявів хвороби (ремісія).
Диспансерний нагляд.
Диспансерний нагляд – 3 роки поза періоду загострення. З диспансерного нагляду
можна зняти за умов відсутності патологічних змін після повного лабораторно -
інструментального обстеження.
Огляд дитячим гастроентерологом 2 рази на рік, педіатром – один раз в 3 місяці у
перший рік після загострення, далі – 2 рази на рік ; отолярінголог, стоматолог та
інші – за вимогами.
Обсяг контрольно-діагностичних обстежень: клінічний аналіз крові– 2 рази на рік, копрограма – 2 рази на рік, аналіз кала на яйця глистів та найпростіші – 2 рази на
рік, дуоденальне зондування та біохімічне дослідження жовчі – 1-2 рази на рік
(при наявності показань), УЗД органів черевної порожнини 2 рази на рік.
Протирецидивне лікування: 2 рази на рік. Обсяг лікування залежить від періоду
захворювання та стану дитини (дієта, режим харчування, фітотерапія,
бальнеотерапія, фізіотерапія, ЛФК).
Санаторно-курортне лікування рекомендується проводити через 6 місяців після