Ляльковий, тіньовий, настільний театр та театр іграшки

Велику радість дає дітям ляльковий і тіньовий театр, а малюкам – настільний театр знайомих і улюблених іграшок.

Всі ці види театралізованих видовищ цікаві для дітей, викликають у них природну активну реакцію, виховують добрі почуття, дають можливість самостійно виразити своє ставлення до видовища в цілому і до окремих персонажів – ляльок, викликає бажання наслідувати виставі – самостійно відтворити її за допомогою іграшки, стимулюють творчу ініціативу дітей. Всі вказані види театралізованих вистав доступні за своєю організацією і виконанням для вихователів дитячого закладу.

Зміст спектаклів містять народні казки, п’єси і сценки, спеціально оброблені і написані для дітей. Сценарії спектаклів є у різних збірках і періодично друкуються в журналах.

Кожний з театрів вимагає від вихователя знання техніки водіння ляльок, іграшок, пласких фігур. Відпрацьована техніка надає персонажам спектаклю свободу дій на ширмі (столі), допомагає педагогу зосередити увагу на виразності рухів персонажів, на узгодженості тексту і рухів.

Для досягнення майстерності «лялькаря» необхідна клопітка підготовка.

Важливу роль у театралізованих виставах відіграє музика, вона сприяє більш емоційному сприйняттю змісту, співпереживанню дитиною художніх образів, викликає зміну різних почуттів і відповідних реакцій дітей.

Музичний вступ (якщо він є) до сюжету казки, п’єси, сценки (аналогічно інтродукції) створює настрій у дітей-глядачів, емоційно підводить до сприйняття очікуваної вистави. В ході розгортання дії музика емоційно характеризує ігрові образи, поглиблює по ходу змісту спектаклю різні настрої, які виникають у дітей, наприклад, тривоги (коли лисиця підкрадається до зайчика), суму (переживання ображеного зайчика), веселощів (у сценках ігор і танців персонажів, особливо у загальних танцях), урочистості, святковості (у марші, загальній ході ляльок-іграшок – у відповідності до змісту даного спектаклю).

Таким чином, музика, пісня надають особливу виразність діям персонажів, іноді попереджають появу когось з них характерним для кожного звучанням (вступу) мелодії (подібно до лейтмотиву). Музика впливає і на педагогів-акторів, допомагаючи їм більш емоційно передати почуття героїв спектаклю. Тому від музичного супроводу вимагається висока естетична виразність. Отже, узгодженість виразної гри ляльок-акторів з виконанням музики, а також художнє оформлення спектаклю (ширма, реквізит) дозволяють назвати театралізовані вистави одним з особливих видів мистецтва для дітей.

У більшості випадків в ході спектаклю чергуються мова, вірші, музика, пісня. Послідовність цих моментів має бути безперервною, плинною, без раптових пауз, які порушують загальне враження. Узгодженість, загальний ритм спектаклю забезпечуються кропіткою підготовкою вихователя і музичного керівника, їхньою високою професійністю. У ряді випадків, коли спектакль не має спеціально створеного для нього музичного супроводу, музичний керівник сам добирає для вистави пісні і фрагменти музичних творів у відповідності із своїм смаком, почуття стилю, композиції, тобто проводить серйозну підготовку.

Розучений спектакль поповнює репертуар лялькового театру для дітей і має увійти в їхнє життя. Періодично повторюючись, він є для них радісною подією, стимулом їхньої творчої діяльності.

З питань організації лялькового, тіньового театру і настільного театру іграшки можна звернутися до збірок, в яких розкриваються конкретний зміст роботи і відпрацьована методика підготовки, розучування і показу лялькових вистав для дітей.

Спостереження свідчать, що ляльковий, тіньовий театр, спектакль іграшки впливають на творчу ігрову діяльність дітей, спонукають до відтворення побаченого ними у повсякденних іграх. Поступово за допомогою вихователя діти засвоюють доступні для них прийоми водіння ляльок і іграшок. Потрібно, щоб ширми для лялькового театру були зручної конструкції, спеціально пристосовані для дітей. Ляльки бібабо мають відповідати розмірам дитячої руки. Необхідні персонажі для театру іграшок діти добирають разом з вихователем. Окрім відтворення побаченого спектаклю, діти починають драматизувати з ляльками улюблені казки або самостійно придумують сценки, вносячи в них казкові елементи і яскраві життєві враження. Захоплюючись своєю діяльністю, діти старших груп проявляють бажання показати свої спектаклі іншим дітям, влаштовують «театр», запрошують малюків і грають для них. Спектакль як діяльність «для інших» підсилює емоційно-творчий підйом дітей, сприяє виникненню почуття артистичності, захопленості. Діти відчувають задоволення, вони з гордістю розповідають вихователю, що принесли задоволення малюкам.

Для найменших використовують прості ігри і забави, які викликають у них радісні емоції, а також ляльковий і настільний театр іграшок.

Театралізовані вистави впливають позитивно на загальний розвиток дитини, її уяву, творчу ініціативу, розвиток музикальності, збагачення словника. Окрім того, вони сприяють формуванню навичок користування предметами, що особливо важливо у вихованні дружності, товариськості, які проявляються у взаємодопомозі дітей, виконанні загального задуму, взаєморозумінні, вмінні узгоджено діяти.

В музично-естетичному вихованні дітей певну позитивну роль відіграє радіо і телебачення. Для дітей теле- і радіопередачі не є чимось новим – вони їх слухають і дивляться вдома.

В дитячому закладі після попереднього знайомства з тижневою програмою радіо і телебачення передачі можна планувати і включати до розкладу для різних вікових груп. В той день, коли намічається слухання радіопередачі, вихователь попередньо повідомляє дітям, яку передачу вони сьогодні будуть слухати. Він може звернути увагу на цікаві моменти музичної казки, пісні, гри, підкреслити їхній емоційний характер, художньо-музикальні особливості.

По закінченні передачі можна зробити коротке заключне слово про почуте, задати дітям питання про те, що їм особливо сподобалось.

Під час слухання радіопередачі важлива тиша, спокій дітей, зручна посадка. При повторенні знайомих передач діти пізнають голоси артистів, особливо голос улюблених. Діти радіють «зустрічі» із своїми добрими друзями і чекають їхніх виступів. Такі радіопередачі розвивають у малят навички слухання музики, знайомлять їх з новими піснями, іграми. Цікаву радіопередачу вихователь може записати на магнітофон, потім запропонувати дітям її послухати в зручний час.

Цікавими є і телепередачі, особливо мультиплікаційні дитячі фільми у супроводі музики, нерідко викликають захват маленьких глядачів. Із задоволенням сприймаються лялькові вистави, кінофільми, різні дитячі передачі.

Все це має бути відображено у загальному і календарному планах розваг, попередньо критично проаналізовано. У виховній роботі телепередачі і слухання музики сприяють, з одного боку, організованості, розвитку культури слухання і поведінки, а з іншої – можливості для дітей вільно виразити своє емоційне ставлення до змісту побаченого і почутого, тобто розвивають мислення і мову.

У повсякденному житті дітей велике значення набувають самостійні невимушені співи, ігри, хороводи, які організовуються за ініціативою самих дітей, особливо влітку на природі. В таких випадках важливу роль відіграє ставлення вихователя до самостійної діяльності дітей, його позитивна оцінка і підтримка. Хвилини сумісного співу, ігор, танців, які виникають за бажанням дітей, викликають особливий настрій, зближують і поєднують дитячий колектив.

Поиск по сайту: