Важливіші терміни з охорони праці

Охорона праці –це система законодавчих актів і відповідних соціально-економічних, технічних, гігієнічних та організаційних заходів, що забезпечують безпеку людини, збереження її здоров’я і працездатності в процесі праці.

Безпека праці – це стан виробничих умов, за яких, унеможливлюється вплив шкідливих або небезпечних виробничих чинників на організм людини.

Безпека виробничого обладнання – це здатність технічних систем зберігати безпечний стан при виконанні заданих функцій в умовах , регламентованих нормативною документацією.

Гігієна праці –це розділ профілактичної медицини , що вивчає вплив на організм людини трудового процесу і чинників виробничого середовища з метою наукового обґрунтування нормативів і інших засобів профілактики професійних захворювань і інших несприятливих наслідків діяння умов праці на працюючих.

Фізіологія праці – це розділ гігієни праці , що вивчає зміну функціонального стану організму людини під впливом виробничої діяльності і розробляє фізіологічно обосновані засоби організації трудового процесу, що сприяють попередженню втоми і підтримуванню високого рівня працездатності.

Виробнича санітарія –це система організаційних і технічних заходів, що запобігають дії шкідливих виробничих чинників на організм людини або зменшують цю дію.

Техніка безпеки –це система організаційних і технічних заходів і засобів, спрямованих на відвернення впливу на працюючих небезпечних виробничих чинників.

Пожежна безпека – це розділ охорони праці, що вивчає теорію процесів горіння, основні поняття та визначення в цій сфері, розробляє систему попередження пожеж та заходи пожежного захисту.

Гігієнічний норматив – науково обґрунтований і офіційно регламентований рівень шкідливого чинника, перевищення якого може призвести до захворювань або інших несприятливих наслідків для людини і оточуючого природного середовища.

Гранично допустима концентрація (ГДК, ГДУ) – концентрація шкідливої речовини у повітрі робочої зони, діяння якої незалежно від наявності інших шкідливих чинників, що не перевищують нормативів при роботі встановленої тривалості, протягом всього трудового стажу не призведе до захворювання або іншого відхилення у стані здоров‘я як самого працюючого так і його нащадків.

Виробниче середовище – частина оточуючого людину зовнішнього середовища, що створене природно-кліматичними умовами і професійними чинниками, що впливають на організм в процесі трудової діяльності.

Умови праці – сукупність виробничих чинників, що формуються під впливом соціально-економічних процесів.

Характер праці –особливості трудового процесу (тяжкість, напруженість, монотонність і ін.), що здатні при відповідних умовах чинити несприятливу дію на здоров‘я людини і її працездатність.

Шкідлива речовина – це та, яка при контакті з організмом людини у випадку порушення вимог безпеки і гігієни праці може викликати захворювання або відхилення у стані здоров’я як в процесі контакту з нею, так і у віддалені строки життя сучасного і наступного поколінь, що визначаються сучасними засобами.

Шкідливий чинник – виробничий чинник, що здатний чинити негативний вплив на працездатність і стан здоров‘я аж до виникнення професійного захворювання.

Небезпечний виробничий чинник – чинник, що спроможний при недотриманні вимог техніки безпеки призвести до травматизму або іншого різкого погіршення, здоров’я, або смерті.

Професійні захворювання –захворювання причиною якого є дія шкідливого чинника в умовах виробництва, підтверджена в установленому законом порядку.

Професійне отруєння –гостра або хронічна інтоксикація викликана дією шкідливого хімічного чинника в умовах виробництва.Травматизм (грец.trauma-рана) –це порушення анатомічної цілісності організму або його функцій унаслідок раптової короткочасної дії будь-якого зовнішнього чинника (механічного, хімічного, термічного і ін.), у результаті чого настає тимчасова або постійна втрата працездатності.

Нещасний випадок –дія небезпечного чинника на організм під час виконання працівником трудових обов’язків, унаслідок чого виникає травма.

Тяжкість праці–інтегральне поняття, що виражає ступінь функціонального напруження організму при виконанні трудового процесу.

Напруженість праці –ступінь емоційного навантаження на організм при виконанні трудового процесу, що вимагає переважно інтенсивної роботи мозку при отримані і переробці інформації.

Робочий час –це час встановлений законом, протягом якого відповідно до правил внутрішнього розпорядку або іншого, прийнятого на підприємстві порядку, працівник має виконувати доручену йому працю, або службові обов’язки.

Раціональний режим праці і відпочинку –співвідношення періодів роботи і відпочинку , за яких висока продуктивність праці поєднується з високою і стійкою працездатністю людини без ознак надмірної втоми, протягом можливого тривалого періоду.

Система стандартів безпеки праці(ССБП) –це комплекс взаємопов’язаних стандартів спрямованих на забезпечення безпеки, збереження здоров’я і працездатності людини в процесі праці.

Робоча зона –простір висотою до 2м. над рівнем підлоги або майданчика, на яких знаходяться місця постійного або тимчасового перебування працівників.

Робоче місце –місце постійного або тимчасового перебування працівників в процесі трудової діяльності.

Категорія робіт –це розмежування робіт на основі загальних енергозатрат організму (Дж/с)

Засіб індивідуального захисту(ЗІЗ) –пристрій , що забезпечує захист організму людини від небезпечних і шкідливих виробничих чинників.

Горіння –складний фізико-хімічний процес, що супроводжується виділенням теплоти і випромінюванням світла.

Пожежа-неконтрольоване горіння поза спеціальним вогнищем, що розвивається в часі і просторі і є небезпечним для людей, матеріальних цінностей та навколишнього середовища .

Пожежна безпека –стан об’єкта, при якому виключається можливість пожежі, а у випадку її виникнення унеможливлюється дія на людей небезпечних чинників пожежі та забезпечується захист матеріальних цінностей.

Вибух –процес надзвичайно швидкого горіння , що супроводжується швидким наростанням тиску і має велику руйнівну здатність.

Вогнестійкість –це здатність будівельних конструкцій зберігати свої робочі функції і властивості під дією високих температур пожежі.

Пожежна профілактика –комплекс організаційних заходів та технічних засобів спрямованих на запобігання можливому виникненню пожежі чи зменшення її негативних наслідків.

Пожежовибухонебезпечність речовин – це сукупність властивостей, що характеризують їх здатність до виникнення й поширення горіння.

Самозаймання– це процес горіння, що виникає через тепло, яке утворюється в речовині в наслідок само ініційованих екзотермічних процесів.

Охорона праці - система правових, соціально-економічних, організаційно-технічних, санітарно-гігієнічних і лікувально-профі­лактичних заходів та засобів, спрямованих на збереження здоров'я і працездатності людини в процесі трудової діяльності.

Виробнича санітарія - це система організаційних, гігієнічних і санітарно-технічних заходів та засобів запобігання впливу шкідливих виробничих чинників на працівників.

Гігієна праці - галузь практичної та наукової діяльності, що вивчає стан здоров'я працівників, зумовлений умовами праці, і на цій основі обґрунтовує заходи і засоби щодо збереження і зміцнен­ня здоров'я працівників, профілактики несприятливого впливу умов праці.

Небезпечний (виробничий) чинник - це такий чинник, вплив якого на працівника в певних умовах призводить до травм, гост­рого отруєння, різкого погіршення здоров'я або до смерті.

Шкідливий (виробничий) чинник - це такий чинник, впливякого за певних умов може призвести до захворювання, зниження працездатності і (або) негативного впливу на здоров'я нащадків. Прим. Залежно від кількісної характеристики (рівня, концентрації тощо), тривалості впливу, шкідливий виробничий чинник може стати небезпечним.

Безпека - стан захищеності особи та суспільства від ризику за­знати шкоди.

Рівень безпеки - оцінка безпеки, обґрунтована величиною прийнятного ризику.

Промислова безпека - безпека від аварій на виробничих об'єк­тах і наслідків цих аварій.

Небезпека - потенційне джерело шкоди.

Безпечні умови праці; безпека праці - стан умов праці, за яко­го ВПЛИВ На ПрацІВНИКа НсбеЗПеЧНИХ І ШКІЛЛИВИХ киппбннииу иттм-

зам, законам, положенням, нормам, стандартам, правилам; виявлення результатів впливу суб'єкта (управлінських структур) на об'єкт управ­ління (окремих працівників та колективи) і відхилень від управлінських рішень; виконання приписів посадових осіб і державних наглядових ор­ганів щодо усунення виявлених порушень вимог нормативних актів тощо.

Мікроклімат виробничих приміщень — метеорологічні умови внутрішнього середовища приміщень, які визначаються діючими на ор­ганізм людини поєднаннями температури, вологості, швидкості руху повітря і теплового випромінювання.

Монотонність — особливий психічний стан, який виникає у лю­дини як реакція на одноманітну і бідну на враження діяльність.

Напруженість праці — характеристика трудового процесу, що ві­дображає навантаження переважно на центральну нервову систему, ор­гани чуття, емоційну сферу працівника.

Небезпечна зона— простір, у якому можлива дія на працівників небезпечного й/або шкідливого виробничого фактора.

Небезпечний виробничий фактор — виробничий фактор, дія якого на працівника за певних умов призводить до травми чи раптового погір­шення здоров'я.

Нещасний випадок — пригода, що викликала травму.

Нещасний випадок па виробництві — випадок дій на працівника небезпечного або шкідливого виробничого фактора під час виконання ним трудових обов'язків чи завдання керівника робіт. Трактується як сукуп­ність двох неодмінних складових: факту виконання працівником трудових обов'язків і наявності небезпечного виробничого фактора, від дії якого працівник власне й постраждав (ДСТУ 2293-93 п. 25).

Оперативна перевірка — перевірка стану охорони праці, додер­жання вимог щодо охорони відповідності споруд, устаткування й облад­нання, технологій вимогам нормативу актів про охорону праці.

Організаційно-технічна перевірка — контроль за організаційно-технічним забезпеченням безпеки праці в підрозділах, який реалізуєть­ся на рівні організаторів та виконавців робіт.

Охорона праці— система правових соціально-економічних, органі­заційно-технічних, санітарно-гігієнічних і лікувально-профілактичних заходів та засобів, спрямованих на збереження здоров'я й працездат­ність людини в процесі трудової діяльності.

Перевірка нормативних умов — контроль умов праці на робочих місцях і ділянках, технологічних та виробничих процесів на відповід-

віку, професії, стажу роботи потерпілих, часу, місцю, типу нещас­них випадків, характеру отриманих травм, виду обладнання. Цей метод дозволяє встановити найбільш поширені види травм по ок­ремим підприємствам, визначити причини, які спричиняють най­більшу кількість нещасних випадків, виявити небезпечні місця, розробити і провести необхідні організаційно-технічні заходи.

При проведенні статистичного аналізудля характеристики рівня виробничого травматизму на підприємстві і в галузі ви­користовують кількісні і якісні відносні показники, засновані на вивченні первинних документів про травматизм (актів за формою Н-1 і звітів по формі 7ТНВ). Коефіцієнт частоти травматизму К_ч розраховується на 1000 працюючих:

К_ч = Н-Ш0/С, де Н - число нещасних випадків та професійних захворювань, що сталися на підприємстві за звітний період і призвели до втрати працездатності на 1 добу і більше;

С - середньоспискова чисельність працюючих на підприємстві за той самий звітний період часу.

Тобто, коефіцієнт частоти травматизму К_ч - це кількість нещас­них випадків, які сталися у відповідний період часу (півріччя, рік), на 1000 працюючих.

Якісний показник травматизму К_т, або коефіцієнт тяжкості травматизму (нещасних випадків), характеризує середню втрату працездатності в днях, що припадають на одного потерпілого за звітний період:

к_т=д/н,

де Д - сумарне число днів непрацездатності всіх потерпілих, які втратили працездатність на добу і більше під час звітного періоду.

До цього показника не включаються випадки стійкої втрати пра­цездатності, що не закінчилася за звітний період, і тому він по­вністю не характеризує тяжкості травматизму. Тобто, коефіцієнт тяжкості нещасних випадків - це середня довготривалість непра­цездатності одного потерпілого, яка виражена в робочих днях за відповідний звітний період (півріччя, рік).

Крім цих показників, застосовується показник, за яким визнача­ється кількість втрачених через травми робочих днів, що припадають

6. Травматизм та професійні захворювання.

Поиск по сайту: