Основні заходи і засоби захисту від шуму і вібрації(Заходи та засоби захисту від вібрації

Питання що виносяться на екзамен

1. Що вивчає предмет “Охорона праці”, техніка безпеки, виробнича санітарія, пожежна безпека (предмет охорони праці вивчае:1.- правові та організаційні основи;2- фізіологія, гігієна праці та виробнича санітарія;3- виробнича безпека;4-пожежна безпека на виробництві.5-перша доликарська допомога при нещаснихвипадках .Правові та організаційні основи охорони праці являють собою комплекс взаємозв’язаних законів та нормативно-правових актів, соціально-економічних та організаційних заходів, спрямованих на правильну і безпечну організацію праці, забезпечення працюючих засобами захисту, компенсацію за важку роботу та роботу в шкідливих умовах, навченість працівників безпечному веденню робіт, регламентацію відповідальності та відшкодування працюючим шкоди в разі ушкодження їх здоров‘я. Техника безпеки -система організаційних заходів і технічних засобів які запобігають впливу на працівників небезпечних виробничих факторів.

Виробнича санітарія - це система організаційних, гігієнічних і санітарно-технічних заходів та засобів запобігання впливу шкідливих виробничих чинників на працівників.

Пожежна безпека - комплекс заходів та засобів, спрямованих на запобігання запалювань, пожеж та вибухів у виробничому середовищі, а також на зменшення негативної дії небезпечних та шкідливих факторів, які утворюються в разі їх виникнення.)

2.Які виробничі фактори називають небезпечними, а які шкідливими

(Небезпечний виробничий фактор— виробничий фактор, дія якого на працівника за певних умов призводить до травми чи раптового погір­шення здоров'я. Шкідливий виробничий фактор – небажане явище, яке супроводжує виробничий процес і вплив якого на працюючого може призвести до погіршення самопочуття, зниження працездатності, захворювання, виробничо зумовленого чи професійного, і навіть смерті, як результату захворювання.)

Відповідно до державного стандарту шкідливі і небезпечні чинники за дією та природою впливу поділяються на чотири класи: фізичні, хімічні, біологічні й психофізіологічні.

До фізичних шкідливих та небезпечних чинників належить шум, вібрація і інші коливальні впливи, іонізуючі і неіонізуючі випромінювання, кліматичні параметри (температура, вологість і рух повітря), атмосферний тиск, рівень освітлення, а також фіброгенний пил і т.ін.

До хімічних шкідливих і небезпечних чинників за характером впливу на організм людини належать токсичні, подразнюючі, сенсибілізуючі, канцерогенні та мутагенні речовини різного агрегатного стану, що здатні викликати будь-які загальні, місцеві або віддалені в часі негативні наслідки на організм. За шляхами проникнення в організм людини вони можуть діяти через органи дихання, шлунково-кишковий тракт, шкіряні покрови та слизові оболонки.

До біологічних шкідливих та небезпечних чинників належать патогенні мікроорганізми, мікробні препарати, біологічні пестициди, сапрофітна спороутворююча мікрофлора, мікроорганізми – продуценти мікробіологічних препаратів.

До психофізіологічних небезпечних й шкідливих виробничих чинників за характером їх дії належать фізичні статичні й динамічні перевантаження-піднімання й перенесення вантажів, незручне положення тіла, тривалий тиск на шкіру, суглоби, м‘язи та кістки; фізіологічно недостатня рухова активність (гіподинамія); нервово-психічні перевантаження – розумове перевантаження, емоційні навантаження, перенапруга аналізаторів.

Найбільш характерними специфічними наслідками впливу шкідливих й небезпечних чинників є виробничі травми і професійні захворювання.

Між виробничими небезпечними й шкідливими чинниками досить важко провести відповідну межу. Один і той же виробничий чинник за природою своєї дії може одночасно належати до різних класифікаційних груп. Наприклад, виробничий пил залежно від походження та інших характеристик може спричинити легеневий фіброз або травмування очей або інших ділянок тіла; іонізуюча радіація може викликати променеву хворобу або спричинити променеве смертельне ураження («смерть під променем»); шум може бути причиною професійного невриту або слухової травми і т. ін

3.Назвіть різницю між загальними і професійними захворюваннями

4.До яких шкідливих виробничих факторів застосовують терміни: гранично-допустима концентрація (ГДК), та гранично-допустимий рівень

(Гігієнічне нормування шкідливих речовин проводять по гранично допустимих концентраціях (ГДК, мг/м3) у відповідності з нормативними документами: для робочих місць визначається гранично допустима концентрація в робочій зоні - ГДКрз (ГОСТ 12.1.005-88, СН 245-71); в атмосфері повітря населеного пункту - максимально разові ГДКмр (найбільш висока, зареєстрована за 30 хв спостереження), середньодобові – ГДКсд (середня за 24 год при безупинному вимірі). ГДКрз – це концентрація, що при щоденній (крім вихідних днів) роботі упродовження 8 год чи при іншій тривалості, але не більш 41 год у тиждень, протягом усього стажу (25 років) не може викликати захворювань чи відхилень стану здоров'я, що виявляються сучасними методами досліджень у процесі роботи чи у віддалений період життя сучасного і наступних поколінь.

По ступеню впливу на організм шкідливі речовини підрозділяються на чотири класи небезпеки:

1) надзвичайно небезпечні

2) високо небезпечні

3) помірковано небезпечні

4) малонебезпечні

5.Що означає “Летальна доза”, Летальна концентрація

6.Які методи аналізу травматизму і захворювань вам відомі. Дайте характеристику кожному методу(Для вивчення причин виробничого травматизму і професійних захворювань, використовують:

• Технічний;
• Груповий;
• Топографічний;
• Монографічний;
• Статистичний методи.

Технічний метод дослідження використовується у тих випадках, коли необхідно встановити ступінь небезпечних та шкідливих виробничих чинників (рівень шуму, загазованості, горючості, випромінювання, параметри виробничого середовища та ін), що дає підстави для впровадження необхідних заходів та засобів безпеки.

Груповий метод встановлює ступінь повторюваності нещасних випадків. Метод характеризується вивченням великої кількості нещасних випадків на одному конкретному об’єкті. Цим методом переважно користуються науково – дослідні інститути з проблем охорони праці для складання правил та норм з технічної безпеки.

Топографічний метод аналізу причин виробничого травматизму полягає у тому, що на плані підприємства графічно зображуються місця, де трапилися нещасні випадки. Виявлення концентрації нещасних випадків на окремих місцях спонукає роботодавців до більш ретельного обстеження таких ділянок для з’ясування обставин і причин виникнення негативних подій.

Монографічний метод аналізу причин виробничого травматизму передбачає детальне обстеження окремого об’єкта, що експлуатується, проектується або будується, особливості потенційних небезпек і які вони можуть спричинити наслідки, вразі їх реалізації в небажану подію. Цим методом передбачають наскільки ймовірні і серйозні можуть бути нещасні випадки. Результати монографічного аналізу можуть використовуватися при проектуванні нових підприємств або реконструкції існуючих, що дає можливість найбільш повно і точно врахувати запобіжні заходи в проектній документації.

Статистичний метод аналізу офіційно застосовується для вивчення та обміну виробничого травматизму й професійних захворювань. Цей метод базується на вивченні матеріалів реєстрації та обліку нещасних випадків на виробництві за формою Н-1. Для цього методу застосовуються відносні показники (коефіцієнти) – частоти, тяжкості й загальних втрат.

7.Як розрахувати показники частоти, тяжкості нещасних випадків (Коефіцієнт частоти травматизму К_ч розраховується на 1000 працюючих:

К_ч = Н1000/С, де Н - число нещасних випадків та професійних захворювань, що сталися на підприємстві за звітний період і призвели до втрати працездатності на 1 добу і більше;

С - середньоспискова чисельність працюючих на підприємстві за той самий звітний період часу.

Тобто, коефіцієнт частоти травматизму К_ч - це кількість нещас­них випадків, які сталися у відповідний період часу (півріччя, рік), на 1000 працюючих.

Якісний показник травматизму К_т, або коефіцієнт тяжкості травматизму (нещасних випадків), характеризує середню втрату працездатності в днях, що припадають на одного потерпілого за звітний період:

К_т=Д/Н,

де Д - сумарне число днів непрацездатності всіх потерпілих, які втратили працездатність на добу і більше під час звітного періоду)

8. Назвіть основні шляхи попередження травматизму і захворювань

9.В яких правових документах висвітлено питання охорони праці (Законодавча та нормативна база України про охорону праці

Основою правової бази з охорони праці є Конституція України. Основний закон проголошує “ пріоритет життя, здоров’я, честь та гідність людини” (ст. 2). В Конституції декларується право на охорону здоров’я (ст.), безпечні умови праці (ст.), захист навколишнього середовища (ст.), відшкодування заподіяної шкоди (ст.) та інші.

В галузі охорони праці основними законами є закон “ Про охорону праці” та “Кодекс законів про працю України”. В першому законі сформовані основні принципи державної політики в галузі охорони праці, права та гарантії працюючих, обов’язки роботодавців, системи організації державного управління охороною праці та організації роботи з охорони праці в Україні. Кодекс законів регулює взаємовідношення між робітниками та роботодавцем на всіх етапах трудової діяльності від прийому на роботу до звільнення. Безперечно що в перелік питань кодексу входять питання з охорони праці. Тому ці закони тісно пов’язані між собою .

До законодавчої бази також належать Закони України: «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності», «Про охорону здоров^,я», «Про пожежну безпеку», «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення», Про використання ядерної енергії і радіаційну безпеку», «Про дорожній рух», «Про загальнообов’язкове соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням»,

Крім законів законодавча база з охороні праці містить відповідні постанови Кабінету Міністрів України, положення які доповнюють та роз’яснюють відповідні статі законів, а також нормативні акти: Державні нормативні акти з охорони праці (ДНАОП), державні стандарти, санітарні та інші норми. Правила до інструкції з техніки безпеки на робочому місці.

10.На яких роботах заборонено залучення жіночої праці, підлітків? Які для них норми перенесення вантажу(Охорона праці жінок та молоді.

Згідно до законодавства про працю забороняється застосування праці жінок та неповнолітніх ( до 18 років ) на важких роботах і на роботах зі шкідливими та небезпечними умовами праці, а також на підземних роботах. Відповідно до “Переліку робіт з підвищеною небезпекою” / /.

Для молоді і жінок встановлені обмежені норми перенесення вантажів. Для жінок: 7 кг при постійному перенесенні і до 10 кг – при періодичному, сумарна вага вантажу який переміщується протягом змін не повинна перевищувати 175 кг ( з підлоги) або 350 кг ( з робочої поверхні). Для юнаків та дівчат 16…17 років складає відповідно 16,4 кг та 10,25 кг. Заборонено залучати неповнолітніх до робіт, які складаються лише з переносу вантажів вагою більш 4,1 кг.

Робота жінок обмежується в нічний час. Вагітні жінки і ті що мають дітей віком до 3 років не залучаються до роботи в нічні часи, к понаднормованим роботам і роботам у вихідні дні, а також не направляються у відрядження.

Жінки, що мають дітей від 3 до 14; років або дітей – інвалідів не залучаються до понаднормованих робіт і не направляються у відрядження без їх згоди. Жінок з дітьми віком до 3 років можуть, за їх бажанням, перевести на більш легку роботу зі збереженням середнемісячного заробітку.

Законодавством встановлені пільги вагітним і по родах: відпустка – 70 календарних днів дородових і 56 післяродових, до 2 років по догляду за дитиною ( виплата по соцстраху ), до 3 років – без збереження заробітної плати. За медичним висновком відпустка по догляду за дитиною може бути до 6 років. Усі перераховані відпустки зараховуються в загальний і професійний стаж роботи.

Вагітність жінки та її діти не можуть бути причиною звільнення або відмови прийняття на роботу. Жінки, які мають дітей до 14 років, мають право на позачергове забезпечення путівками до санаторію і надання матеріальної допомоги.

Праця неповнолітніх регулюється такими же законами, нормами і правилами що й повнолітні, зокрема, що до охорони праці, робочого часу, відпусток та деяких інших умов праці мають пільги.

На роботу дозволяється приймати молодь віком не менш 16 років, у виняткових випадках, за погодженням з профспілками, - 15 років.

З метою трудового та професійного навчання допускається приймати з 14 років учнів загальноосвітніх шкіл і професійних навчальних закладів для виконання робіт в вільний від навчання час за згодою батьків.

Усі неповнолітні приймаються на роботу після попередженого медичного огляду і в подальшому передбачається щорічний медичний огляд до досягнення 21 року.

Законодавством заборонено використовувати неповнолітніх для нічних, понаднормованих робіт і робіт в вихідні дні. Робочий час складає 36 годин на тиждень (16…18 років) та 24 години на тиждень (15…16 років) і для учнів 14…15 років під час канікул).

Виробниче навчання неповнолітніх і підвищення кваліфікації проводиться індивідуально або в бригадах за рахунок підприємства. Навчання може бути здійснюватися в робочий час. За час навчання виплачується заробітна плата.

Для здачі вступних іспитів до вищих навчальних закладів працююча молодь має право на відпустку: 15 календарних днів ( при вступі в ВЗО ІУ ступені), 10 календарних днів ( при вступі в ВЗО ІІ та ІІІ ступені акредитації).

Молодь, що вчиться, має право на один вільний день на тиждень без збереження заробітної плати, також пільги мають студенти заочних та вечірніх відділень ВОЗ.)

11. Які пільги працюючим в шкідливих умовах праці(Право працівників на пільгиі компенсації за важкі та шкідливі умови праці

Працівники, зайняті на роботах з важкими та шкідли­вими умовами праці, безоплатно забезпечуються ліку­вально-профілактичним харчуванням, молоком або рівноцінними харчовими продуктами, газованою соло­ною водою, мають право на оплачувані перерви сані­тарно-оздоровчого призначення, скорочення трива­лості робочого часу, додаткову оплачувану відпустку, пільгову пенсію, оплату праці у підвищеному розмірі та інші пільги і компенсації, що надаються в порядку, визначеному законодавством.

У разі роз'їзного характеру роботи працівникові ви­плачується грошова компенсація на придбання ліку­вально-профілактичного харчування, молока або рівноцінних йому харчових продуктів на умовах, перед­бачених колективним договором.

Роботодавець може за свої кошти додатково вста­новлювати за колективним договором (угодою, трудо­вим договором) працівникові пільги і компенсації, не передбачені законодавством.

Протягом дії укладеного з працівником трудового договору роботодавець повинен, не пізніш як за 2 місяці, письмово інформувати працівника про зміни виробничих умов та розмірів пільг і компенсацій, з урахуванням тих, що надаються йому додатково.)

12.В яких випадках підприємство несе матеріальну відповідальність за шкоду здоров’я спричинену робітникам (Власник зобов’язаний відшкодувати працівникові шкоду, заподіяну йому каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я , пов'язаним з виконанням трудових обов'язків.

Відшкодування шкоди містить:

- втрачений заробіток;

- одноразову допомогу;

- витрати на лікування ( в тому числі санаторне – курортне), протезування, придбання транспортних засобів, по догляду та інші види медичної і соціальної допомоги.

Розмір одноразової допомоги встановлюється колективним договіром. Якщо встановлена стійка втрата працездатності , допомога повинна бути не менш суми визначеної з розрахунку середнемісячного заробітку за кожен процент втрати їм працездатності. У разі смерті потерпілого розмір допомоги складає не менш п'ятирічного заробітку на кожного утримача. Розмір допомоги може бути зменшено до 50%, якщо нещасний випадок трапився з вини потерпілого.

За працівниками, які втратили працездатність у наслідку нещасних випадків на виробництві, зберігається місце роботи. Час перебування на лікуванні або інвалідності зараховується до стажу роботи для призначення пенсії.

Законодавством передбачено право на відшкодування моральної шкоди. Під моральною шкодою вважаються страждання або позбавлення можливостей реалізації потерпілим своїх навичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми.)

13.Яка відповідальність посадових осіб і працівників за порушення законодавства по охороні праці(ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ ПРАЦІВНИКІВ ЗА ПОРУШЕННЯ ЗАКОНОДАВСТВ ТА НОРМАТИВНИХ АКТІВ ПРО ОХОРОНУ ПРАЦІ

Законодавством про працю визначені такі види відповідальності:

- дисциплінарна (від догани до звільнення з займаної посади);

- адміністративна ( як правило штрафі);

- матеріальна (відшкодування збитків, які виниклі внаслідок порушення з охорони праці);

- кримінальна.

Відповідність розповсюджується на винних в порушенні законодавства про працю: службових осіб, установи, організації або громадян, які є суб’єктом підприємницької діяльності. Вид покарання визначається у відповідність до виду та наслідків порушення.

Дисциплінарні стягнення накладають керівником установи або підприємства на основі подання керівником підрозділів, інженера з охорони праці, представників профспілки або інших уповноважених осіб. Законодавством передбачені такі стягнення як догана, тимчасовий перевід на роботу, яка оплачується менш, звільнення. Порядок накладання дисциплінарних стягнень реалізується чинним законодавством.

Адміністративна відповідальність за порушення законодавства в галузі охорони праці передбачає накладання штрафів. Штрафи накладаються державними інспекторами або іншими посадовими особами органів спеціально уповноваженими в галузі охорони праці. Максимальний розмір штрафу може бути до десятьох неоподаткованих мінімумів доходів громадян.

Рішення про матеріальну відповідальність вирішує суд за надання відповідних органів або фізичних осіб.

Кримінальна відповідальність за порушення законодавства про охорону праці передбачає, якщо це порушення заподіяло шкоду здоров'я потерпілого, - карається штрафом до п’ятдесяти неоподаткованих мінімумів доходів громадян або виправними роботами на строк до двох років, якщо порушення спричинило загибель людей або інші тяжкі наслідки, - карається виправними роботами до двох років або обмеженням волі до п'яти років або позбавлення волі на строк до семи років. Більш сурове покарання передбачені за порушення правил безпеки під час виконання робіт з підвішеною безпекою, вибухонебезпечних підприємствах, а також порушення правил ядерної або радіаційної безпеки. Максимальне покарання – позбавлення волі на строк до дванадцяти років.)

14.Охарактеризуйте структуру органів нагляду і контролю за охороною праці в с/г(Організація контролю за охороною праці

Контроль за дотриманням вимог законодавства про працю, нормативних актів з охорони праці поділяються на державний відомчий, регіональний та громадський. Громадський контроль здійснюється профспілками. Зокрема громадський контроль можуть здійснювати уповноважений з питань охорони праці трудових колективів, які обираються зборами трудових колективів. Осанні повинні пройти навчання з питань охорони праці. Представники профспілок та уповноважені з питань охорони праці мають право безперешкодно перевіряти стан охорони праці свого підприємства, подавати власнику подання про виявлення порушення і вносити пропозиції щодо покращення умов праці та інші. Вимагати від власника виконання прийнятих програм, планів, заходів з охорони праці і пояснення з цих питань.

Регіональний контроль здійснюють посадові особи місцевих держадміністрацій та Рад народних депутатів у межах відповідних території. В першу чергу контроль повинен спрямовуватись на підприємства, які не мають відомчого підпорядкування, а також на виробництва з підвищеною небезпекою.

Відомчий контроль здійснюють вищі органи керівництва (міністерства, комітети, об’єднання підприємств та інші) через відповідні служби, що контролюють виробничу діяльність підприємств.

Безпосередньо на підприємстві діє адміністративно-громадський ступеневий контроль. Зазвичай це триступеневий контроль з такою схемою:

І ступінь. Здійснюється на кожному робочому місці щодня. Контроль здійснюють майстер, бригадир або інша відповідна особа, громадський інспектор з охорони праці.

ІІ ступінь. Не менше 1 разу на тиждень контролюють кожен структурний підрозділ. Контроль здійснює начальник підрозділу (цеху, відділу, дільниці) і громадський інспектор профспілки підприємства або уповноважений трудового колективу.

ІІІ ступінь. Не менше 1 разу на місяць усі робочі місця підприємства перевіряє керівництво (власник, головний інженер), інженер з охорони праці, громадські інспектори з охорони праці (уповноважені трудовими колективами).

Виявлені при контролі порушення усуваються, а якщо це неможливо зробити силами перевіряючи, то недоліки занотовуються до відповідного журналу адміністративно-громадського контролю та доповідаються керівництву. При перевірці проглядаються журнали відповідних ступенів контролю, які зберігаються у відповідних ступеню контролю підрозділах. Результати контролю на ІІІ ступені обговорюються на технічних радах або інших оперативних нарадах, які проводяться на підприємстві.

Найбільш дієвим на сучасному етапі є державний контроль.

Генеральний державний контроль за охороною праці здійснює прокуратура, а безпосередньо Генеральний прокурор України і підпорядковані йому прокурори

15.Які види інструктажів, порядок їх проведення та реєстрація (Порядок проведення інструктажів для працівників-