Стосуються екстрадиції, були названі: недостатня законодавча урегульованість

окремих процедур екстрадиції – 22 %; відсутність спеціального договору між

Україною і державою, де перебувала особа – 23 %; відсутність належного

фінансування екстрадиції – 21,5 %; занадто складний і довготривалий процес

екстрадиції – 21,5 %; невідповідне оформлення екстрадиційних документів – 4,5 %;

ненадання або несвоєчасне надання необхідних екстрадиційних документів – 6,0 %.

Викладене, на думку автора, свідчить про важливість теми, підтверджує

Науково-теоретичну і практичну значимість розробки положень, що стосуються

Проблем екстрадиції.

Характерною рисою екстрадиції, яка визнається у більшості досліджень є те,

Що видача особи проводиться лише за вчинення такого суспільно небезпечного

діяння, яке є кримінально караним. Однак, питання змісту таких елементів, як

«особа, яка підлягає видачі», «держава, компетентна судити особу, яка видається, чи

(та) покарати її» та інших складових даного правового інституту залишається доволі

Дискусійним.

Використання термінів «передача __________злочинця» або «видача злочинця»

Суперечить принципам міжнародного та кримінально-процесуального права, де

Також існує принцип «презумпції невинуватості».

Слід зауважити, що використання дефініції «злочинець» для позначення

Особи, що підлягає видачі, більш притаманне науковим дослідженням раннього

Періоду розвитку наукового інституту екстрадиції.

Натомість у сучасних роботах з питань екстрадиції набуло поширення

Застосування для позначення особи, яка підлягає видачі, такої термінології, як

«обвинувачений, підсудний чи засуджений», «підозрюваний, обвинувачений або

Засуджений», «обвинувачений або засуджений».

Конкретизуючи дані положення: екстрадиція включає в себе не лише видачу

Як таку, але також і сукупність заходів, направлених на її забезпечення.

Відповідно до ст. 541 КПК: «видача особи (екстрадиція) – видача особи

Державі, компетентними органами якої ця особа розшукується для притягнення до

Кримінальної відповідальності або виконання вироку.

Екстрадиція включає: офіційне звернення про встановлення місця

Перебування на території запитуваної держави особи, яку необхідно видати, та

видачу такої особи; перевірку обставин, що можуть перешкоджати видачі;

Прийняття рішення за запитом; фактичну передачу такої особи під юрисдикцію

Запитуючої держави».

Отже, екстрадиція – це сукупність заходів щодо видачі особи державі,

Компетентними органами якої ця особа розшукується для притягнення до

Кримінальної відповідальності або виконання вироку.

Видача особи, яка вчинила кримінальне правопорушення, відбувається якщо

За законом України хоча б за один із злочинів, у зв'язку з якими запитується видача,

Передбачено покарання у виді позбавлення волі на максимальний строк не менше

Одного року або особу засуджено до покарання у виді позбавлення волі і невідбутий

Строк становить не менше чотирьох місяців.

Виходячи зі змісту статті 574 КПК України, видачі підлягають наступні

категорії осіб:

- обвинувачені (підозрювані__________) у справах на стадії досудового розслідування;

- підсудні (засуджені) у справах на стадії судового розгляду або виконання

Вироку.

У той же час, при формуванні поняття «екстрадиція», законодавець взагалі

уникає питання визначення правового статусу особи, інтерпретуючи екстрадицію у

Якості видачі особи державі, компетентними органами якої ця особа розшукується

Для притягнення до кримінальної відповідальності або виконання вироку.

Аналогічні результати дозволяє отримати аналіз міжнародних багатосторонніх

Та двосторонніх договорів про екстрадицію.

Відповідно до норм статті 2 Європейської конвенції про передачу засуджених

Осіб 1983 р. особу, засуджену на території однієї держави, може бути передано на

Територію іншої держави для відбування призначеного їй покарання. Виходячи зі

Вказаної норми, можемо дійти висновку про те, що передається особа, засуджена за

Вчинення злочину, відносно вказаної особи ухвалено вирок і рішення за даним

Поиск по сайту: