Метод питомої потужності

Виконується при орієнтовних розрахунках електричних навантажень на освітлення приміщень і відкритого простору.

Питома потужність на освітлення знаходиться із залежності, Вт/м²:

, (5.1)

де: Р₀ - сумарна потужність ламп, Вт; S - площа освітлювальної поверхні, м²;

Питома потужність знаходиться в межах при освітленні

лампами розжарювання та при освітленні люмінесцентними лампами,

де: Е_м - нормативна освітленість, лк.

Необхідна для освітлення вибою потужність

, (5.2)

де: - освітлювана площа, м²; L - довжина приміщення, м; b - ширина приміщення, м.

Необхідна кількість світильників

(5.3)

де: Р_л - потужність лампи, Вт.

Метод коефіцієнта використання світлового потоку

Метод враховує не тільки потік, який падає на робочу поверхню безпосередньо від світильника, але й потік, відбитий від стін та стелі, за рахунок введення коефіцієнта використання освітлювальної установки. Останній залежить від кольору стін і стелі, розмірів приміщення.

Метод використовують для розрахунку освітлення приміщень, насосних, машинних камер та ін.

Розрахунок ведуть у такій послідовності.

1) приймають тип світильника і знаходять світловий потік лампи (дод.2);

2) розраховують показник приміщення:

, (5.4)

де: А і В - довжина та ширина освітлюваного приміщення, м;

h - висота підвісу світильника над робочою поверхнею, м, (для електрокамер 0,8 м від підлоги);

3) розраховують загальний світловий потік, потрібний для забезпечення необхідної освітленості:

, (5.5)

де: К_з - коефіцієнт запасу, який враховує старіння ламп та запорошеність їх ковпаків (К_з=1,3...1,5 для ламп розжарювання, К_з=1,5...2,0 для люмінісцентних ламп);

Е_min - мінімальна освітленість за нормами (дод.1),лк;

S - площа освітлюваного приміщення, м²;

Z - коефіцієнт нерівномірності освітлення (Z=1,3...1,4);

К_в - коефіцієнт використання освітлювальних установок (дод. 8).

4) обчислюють потрібну кількість ламп

(5.6)

Точковий метод

Метод застосовують при розрахунку освітлення відповідальних дільниць, цехів, конвеєрних галерей, тунелів, відкаточних штреків, зовнішнього освітлення. Розрахунок зводиться до знаходження освітленості в точці на рівні робочої поверхні. Освітленість в точці К1 на горизонтальній поверхні

(5.7)

де: n - кількість світильників, рівновіддалених від освітлюваної точки;

С=F_л/1000 - поправочний коефіцієнт, що дорівнює відношенню світлового потоку прийнятої лампи F_л до світлового потоку умовної лампи в 1000 лм; I_a - сила світла лампи під кутом a , лм (дод. 6,7); a - кут нахилу променя, який падає в розрахункову точку; h - висота підвісу світильника над робочою поверхнею; К_з - коефіцієнт запасу.

Освітлення на вертикальній поверхні

(5.8)

Точковий метод розрахунку освітлення ведуть в такій послідовності:

1) вибирають тип світильника (дод. 3,4,5);

2) приймають попередню відстань між світильниками;

3) за (5.7) перевіряють горизонтальну освітленість в розрахунковій точці. Якщо одержана розрахункова освітленість менше ніж потрібна за нормами, то необхідно зменшити відстань між світильниками або взяти світильники більшої потужності;

4) знаходять необхідну кількість світильників:

(5.9)

де L - довжина освітлюваної вирубки,м; l - відстань між світильниками, м;

Поиск по сайту: