Ринок виник одночасно з товарним виробництвом як його невід'ємна частина, товарне виробництво характеризується саме тим, що продукт виробляється не для власного споживання, а для інших, на продаж. Товарне виробництво регулюється механізмом купівлі-продажу на основі товарно-грошових відносин. Це процес руху товарів від сфери виробництва до сфери споживання. Наявність обмінних відносин між виробником та споживачем через систему купівлі-продажу на основі вільного ціноутворення створює ринок. Ринок і поділ праці нероздільні. Ринок властивий здоровій економіці, він несумісний з монополією. Чим глибший поділ праці, тим більш розвинений ринок, а разом з ним усі його інструменти - гроші, кредит, прибуток. Ринкова економіка базується на 3-х засадах: свободі підприємництва; конкуренції; еквівалентному обміні.
Ринок засобів виробництва в Україні, як у всіх постсоціалістичних державах, є новим. Триває процес його створення, тобто перехід від централізованого розподілу засобів виробництва і прикріплення споживачів до постачальників до вільної торгівлі. Мета цього переходу полягає в: створенні реальних передумов активного впливу ринку засобів виробництва на їх виробників і споживачів; забезпеченні динамічної відповідності між попитом і пропозицією; наданні підприємствам можливості придбати матеріальні ресурси у відповідності з їх платоспроможним попитом; реалізації ними продукції, яка виробляється, керуючись стратегією і тактикою своєї діяльності, законами та нормами ринкового товарного обігу.
Ринок керується дією таких основних законів, як закон попиту і пропозиції, закон вартості, закон конкуренції та закон грошового обігу.
Створення ринку засобів виробництва означає перехід від фондового розподілу матеріальних ресурсів до застосування широкого спектру товарно-грошових відносин.
ринок засіб матеріальний ресурс
Ринок матеріальних ресурсів характеризується високим ступенем самозбалансованості і саморегулювання; сприяє високій соціальній активності підприємств з метою забезпечення виробництва.
Упаковка - місткість, оболонка, тара для зберігання та транспортування продукції. Невід'ємною частиною упаковки є маркування та друкована інформація, етикетки, вкладиші.
Етикетка (ярлик) містить рекламні матеріали, назву продукції, її склад, інструкції для зберігання та використання.
Вкладиші докладно знайомлять покупців з тим, як розібратися з конструкцією складного вузла, агрегату, або як приготувати за рецептом смачну страву.
Сучасна упаковка виконує такі функції:
- зберігає товар від псування та пошкоджень;
- забезпечує створення раціональних одиниць товару для продажу;
- забезпечує захист товару при транспортуванні, складуванні, навантаженні та розвантаженні;
- слугує носієм інформації про товар, виступає в ролі "рекламного агента" підприємства.
Основними матеріалами для виготовлення упаковки є: деревина, шерсть, тканина, скло, полімери, целофан, папір.
Деревина - застосовується для виготовлення великих та малих ящиків, піддонів для зберігання різних овочів та фруктів. Деревину використовують для виготовлення багаторазової тари.
Тканини - найчастіше використовують джут з рослин липових для виготовлення мішків під основні харчові продукти (зерно, борошно, картопля, рис). Такі мішки "дихають", що дає змогу зберігати в них продукти.
Скло - використовуються для зберігання парфумів та косметики, харчових продуктів, фармацевтики. Широке застосування скла пояснюється його здатністю протистояти дії хімічних речовин.
Папір - гнучкий, не розтягується, морозостійкий, недорогий, проте має погані бар'єрні властивості проти води, газу. Використовують для обгортання продуктів.
Целофан - плівка з целюлози. Його основні властивості - високий ступінь прозорості, глянець, термостійкий, можливість склеювання.
Використовується целофан при упаковці продуктів, які під час зберігання чи транспортування випаровують воду чи окислюються.
2.Відповідь на 1 питання
Функції ринку засобів виробництва. Вивчення ринку матеріальних ресурсів.
Ринок виконує такі функції:
— визначає суспільну цінність вироблених товарів;
— встановлює необхідні відтворювальні пропорції;
— забезпечує динамічну відповідність між попитом і пропозицією;
— ліквідує дефіцит матеріальних ресурсів;
— дає кожному підприємству реальну можливість у межах своїх фінансових ресурсів забезпечити себе матеріально-технічними засобами.
Ринок засобів виробництва сприяє:
— розвитку конкуренції між товаровиробниками і власниками ресурсів;
— вільному переливу капіталу між галузями і регіонами;
— реалізації товарів за цінами рівноваги, відображаючи реальне співвідношення між попитом і пропозицією.
Таким чином, ринок - це комплексне поняття, яке включає в себе сферу обміну товарів, економічний простір (місце), на якому відбувається обмін товарів та товарно-грошових відносин, систему вільного руху товарів.
В економічній системі суспільства ринок виконує такі функції:
1. Техніко-економічну. Суть її полягає в тому, щоб забезпечити рух товарів і послуг від виробника до споживача. Виконання цієї функції пов'язане з відповідними затратами праці, засобів виробництва і коштів. Тому ринок є об'єктом господарювання. Продавці повинні покривати витрати з реалізації товарів та послуг власними доходами і мати від своєї діяльності реальний прибуток. Це вимагає ефективного господарювання.
2. Регулюючу. Ринок — найбільш досконалий інструмент саморегулювання товарного виробництва. Він визначає, «що», «коли», «скільки» і «як» виробляти. Цю функцію ринок виконує, тому що він найбільш оперативно реагує на зміни, які відбуваються в економічному житті суспільства, а суб'єкти ринкових відносин, у свою чергу, реагують на зміни, що відбуваються на ринку.
3. Стимулюючу. Головне в цій функції полягає в тому, що ринок стимулює виробництво саме тих товарів, які необхідні споживачам. Водночас складається така ціна, яка задовольняє і виробників, і споживачів. Якщо ціна зменшується, то виробники змушені не тільки скорочувати виробництво, але й шукати шляхи зменшення витрат. Конкурентна боротьба на ринку змушує підприємців оновлювати продукцію, розширювати її асортимент, поліпшувати її якість.
Отже, ринок засобів виробництва базується на зацікавленості товаровиробників у випуску високоякісної продукції і гарантує розвиток підприємницької діяльності, структурну перебудову економіки на основі цільових програм.
Розвиток нових галузей економіки, постійне розширення номенклатури матеріальних ресурсів, поява зовсім нових видів сировини з новими фізичними та хімічними властивостями — все це робить ринок розвинутих країн менш відомим, що вимагає його вивчення.
Вивчення ринку матеріальних ресурсів передбачає:
— системний збір, обробку, аналіз і оцінку інформації про потенціальних постачальників, асортимент матеріальних ресурсів, про нові технології виготовлення важливих матеріалів, ціни на сировину й матеріали, напівфабрикати, паливо, енергію тощо;
— прогнозування тенденцій на перспективний період змін основних параметрів ринку: цін, обсягу виробництва матеріалів, сировини, енергії, запасів товароматеріальних цінностей, появи нових ресурсів, постачальників, можливостей імпорту ресурсів;
— розробку на цій основі ефективної політики закупок, яка б дозволила оптимізувати затрати на придбання матеріальних ресурсів.
Формуючи політику закупок, підприємство повинне вирішити: буде воно самостійно виробляти матеріали, деталі, напівфабрикати чи купувати їх.
При вирішенні цього питання визначними факторами є: стан ринку матеріальних ресурсів, рівень цін, виробничі можливості самого підприємства.
Розробка «політики забезпечення» здійснюється на основі порівняльного вартісного аналізу.
Закупки «на стороні» і відмова від власного виробництва пояснюються економічними перевагами, які може одержати підприємство, купуючи ресурси у вузькоспеціалізованих підприємствах за відносно низькими цінами.
За останній період у зв'язку зі зростанням світової конкуренції, тенденції на зниження витрат, розукрупнення компаній взято курс на пошук зовнішніх постачальників тих товарів і послуг, які раніше вироблялись підприємством.
Сучасний маркетинг рекомендує вивчати ринок матеріальних ресурсів за допомогою прямих і допоміжних методів.
Прямий метод передбачає одержання інформації про кон'юнктуру ринку безпосередньо від резидентів із чотирьох джерел:
— контакти з постачальниками;
— контакти з посередниками;
— відвідування ярмарків і виставок, що дає багату інформацію про технічні розробки, ціни, якість товарів і можливість використати каталоги ярмарок та виставок;
— поїздки напідприємства-постачальники, що дозволяє визначити їх можливості із забезпечення ресурсами.
Непрямий метод вивчення ринку матеріальних ресурсів передбачає використання інформації біржових бюлетенів, журналів, газет, каталогів, брошур, проспектів та інформації радіо й телебачення.
При вивченні ринку матеріальних ресурсів на підприємствах обов'язкова наявність архіву, структурно орієнтованого за видами матеріалів і постачальників. Поряд з цим досить корисною є карткова система, в яку були б занесені постачальники, номенклатура та ціни на ресурси.
Вивчення ринку сировини і матеріалів дозволяють відповісти на такі запитання:
— хто і що поставляє на ринок;
— які можливості постачальників;
— яка конкуренція між покупцями;
— чи є можливість заміни матеріалів;
— які можливі види транспортування/
При вивченні ринку матеріальних ресурсів проробляються варіанти закупки ресурсів з імпорту. Найбільш доцільно закуповувати матеріальні ресурси за кордоном лише тих видів сировини і матеріалів, які переробляються у великій кількості і придбання яких обходиться дешевше.
Для малих і середніх підприємств більш раціональними є закупки сировини і матеріалів за кордоном (якщо є така потреба) через посередників, які спеціалізуються на цьому імпорті.
Ринок виконує такі функції:
· визначає суспільну цінність вироблених товарів;
· встановлює необхідні відтворювальні пропорції;
· забезпечує динамічну відповідність між попитом і пропозицією;