Чернігівський національний педагогічний університет
Імені Т.Г. Шевченка
Кафедра початкової та дошкільної освіти
РЕФЕРАТ
З психології на тему:
«Міжстатеві відмінності у здібностях та їх наукове пояснення»
Виконала: студентка 1 курсу, факультету початкового навчання 13 групи, Самійленко Н.Ю
Перевірила: Фера С.В.
Чернігів 2015
Зміст: 1. Загальні поняття про здібності
Вивчення проблеми здібностей
Дослідження з точки зору приналежності дитини до певної статі
Відмінності в емоціях і поведінці
Статеві відмінності у розвитку
Психічні та інтелектуальні відмінності між чоловіками і жінками
Мозок чоловіків і жінок на старості.
Вступ
Первинний поділ людства на чоловіків і жінок і домінуюча роль чоловіків в сучасному суспільстві призвели до того, що наукова психологія - це переважно психологія чоловіків у віці від 18 до 30 років. Спроби пояснення відмінностей між чоловіками і жінками на рівні соціальних і професійних досягнень зводяться до двох схем: 1) біологічні (генетичні) відмінності між чоловіками і жінками вважаються головною причиною, або ж 2) соціальні умови сприятливі для домінування чоловіків, система виховання і розподілу ролей дає більше шансів для розвитку здібностей чоловіків.
1.Загальні поняття про здібності
Здібності - це індивідуально-психологічні особливості, які є суб'єктивними умовами успішного виконання певного різновиду діяльності. Здібності не зводяться до наявності в індивіда знань, умінь, навичок. Вони проявляються у швидкості, глибині та міцності оволодівання засобами і прийомами діяльності.
Рівень розвитку здібностей залежить від: 1) якостей знань і умінь, від міри їхнього об'єднання в єдине ціле; 2) природних задатків людини, якості природних нервових механізмів елементарної психічної діяльності; 3) більшої чи меншої "тренованості" самих мозкових структур, які беруть участь у здійсненні пізнавальних і психомоторних процесів.
Виділяють дві сторони розвитку здібностей-загальну й особистісну. Незважаючи на наявність у здібностях загально психологічного, "родового", вони завжди є суто індивідуальними.
2.Вивчення пролеми здібностей
Серйозний внесок у вивчення проблеми здібностей внесли вітчизняні вчені С.Л.Рубинштейн, Б.М.Теплов, Н.С.Лейтес та ін У вітчизняній психології у трактуванні проблеми здібностей можна виділити два напрямки.
Перше - психофізіологічне, яке досліджує зв'язку основних властивостей нервової системи (задатків) та загальних психічних здібностей людини .
Інший напрям - дослідження здібностей в індивідуальній, ігрової, навчальної, трудової (прихильники діяльнісного підходу А.Н.Леонтьева). Цей напрямок більшою мірою розглядає діяльні детермінанти розвитку здібностей, при цьому роль задатків або не розглядається, або просто мається на увазі.
Потім у рамках школи СЛ.Рубінштейна склалася компромісна точка зору на дослідження проблем здібностей. Вчені, що розділяють цю точку зору, розглядали здібності, що виникають у людини на основі задатків, як розвиток способів діяльності. У науці чітко розділяють поняття "задатки" і "здібності". Задатки-це вроджені анатомо-фізіологічні особливості мозку, нервової системи, органів почуттів і руху, функціональні особливості організму людини, складові природну основу розвитку її здібностей. Три ознаки завжди полягають у понятті "здатність" при вживанні його в практично розумному контексті.
По-перше, під здібностями розуміються індивідуально-психологічні особливості, що відрізняють однієї людини від іншого; ніхто не стане говорити про здібності там, де справа йде про властивості, у відношенні яких усі люди рівні. У такому сенсі слово "здатність" вживається основоположниками марксизму-ленінізму, коли вони кажуть: "Від кожного за здібностями".
По-друге, здібностями називають не усякі взагалі індивідуальні особливості, а лише такі, які мають відношення до успішності виконання якої-небудь чи діяльності багатьох діяльностей. Такі властивості, як, наприклад, запальність, млявість, повільність, які, безсумнівно, є індивідуальними особливостями деяких людей, звичайно не називаються здібностями, тому що не розглядаються як умови успішності виконання яких-небудь діяльностей.
По-третє, поняття "здатність» не зводиться до тих знань, навичок чи умінь, які вже вироблені в даної людини.
Дослідження з точки зору приналежності дитини до певної статі
Поряд з традиційними підходами до вивчення інтелектуального розвитку дитини, виділяється група досліджень, що характеризують цей розвиток з точки зору приналежності дитини до певної статі.
Виділення фактора статі як одного з критеріїв розвитку інтелектуального потенціалу є відображенням глибокого багатовікового кризи "розірваного" людської свідомості, в результаті якого до сьогоднішнього дня найважливішою невирішеною проблемою залишається проблема дисбалансу "чоловічих" і "жіночих" цінностей, коли чоловік протиставляється жінці, розум - емоційності, культура - природі. Ні для кого не секрет, що в сучасному суспільстві чоловіків і жінок як і раніше прийнято оцінювати в різних категоріальних системах: при описі чоловіки акцент, як правило, робиться на його суспільному становищі, соціальні досягнення і рід занять, а при описі жінки - на її сімейно-родинних відносинах, зовнішності, характері, сексуальності тощо.
Однак для багатьох психологів є очевидним той факт, що, у міру демократизації суспільства, статеві властивості чоловіків і жінок стають все менш поляризованими, все більш взаємно.