Після завершення всіх інтерв'ю ви можете порівняти відповіді шляхом тріангуляції (Денцин, 1978; Лінкольн і Губа, 1985). Цей метод якісного дослідження передбачає зіставлення річних джерел інформації та подальший аналіз її подібних і відмінних елементів, що дає змогу виробити всебічний погляд на проблему. Для тріангуляції даних інтерв'ю радимо скористатися Формою 1 у розділі «Зразки корисних документів», яка значно полегшить їх опрацювання. Форму можна скопіювати і модифікувати для запису й аналізу отриманих відповідей.
У цьому розділі подано характеристику двох типів оцінювання - психологічного та на рівні класу. Ми сподіваємося, що поданий у першій частині огляд методів психологічного оцінювання допоможе вам краще розуміти й інтерпретувати всі формалізовані звіти, з якими ви надалі матимете справу в своїй професійній діяльності. Нам також хочеться вірити, що з матеріалів про оцінювання на рівні класу ви почерпнули для себе кілька ідей і візьмете їх за основу для проведення оцінювання та прийняття педагогічних рішень. У наступному розділі йтиметься про співпрацю - одну з фундаментальних складових хорошої інклюзивної практики.
ОСНОВНІ ТЕРМІНИ РОЗДІЛУ
Оцінювання - процес, мета якого - визначити, чи відбулося засвоєння знань/ навичок та/або чи потрібне додаткове навчання.
Оцінювання на основі курикулуму - застосування задач курикулуму як основи для визначення того, що учень знає та вміє.
Коефіцієнт інтелекту (IQ) - статистичний інструмент, який показує результат індивіда на двоспрямованій шкалі із серединною позначкою 100 балів відносно результатів інших представників його вікової групи за тестом когнітивних здібностей.
Процентильний ранг - показник, що відображає результат індивіда у виконанні тесту порівняно з результатами інших представників його вікової групи.
Портфоліо - добірка основних робіт учня, які демонструють прогрес у напрямі заздалегідь визначених цілей програми.
ДЛЯ ОБГОВОРЕННЯ ТА РЕФЛЕКСІЇ
Чим різні види психологічного оцінювання корисні для вчителя?
Яким чином оцінювання на основі курикулуму можна інтегрувати в повсякденний навчальний процес? Коли доцільно проводити оцінювання для навчання? Коли варто проводити оцінку навчання? Які методи оцінювання можуть виконувати обидві функції?
Розроблення і впровадження індивідуального навчального плану
ГОЛОВНІ ТЕМИ РОЗДІЛУ
• Індивідуальний навчальний план.
• Роль консультаційно-педагогічної групи в розробленні ШП.
• Формулювання загальної мети (бачення).
• Використання даних оцінювання у процесі складання ІНП.
• Визначення довготермінових цілей і пріоритетів навчальної діяльності.
• Визначення короткотермінових специфічних задач.
• Індикатори досягнення.
• Інклюзивні стратегії.
Індивідуальний навчальний план (ШП) для учнів із суттєвими відмінностями може допомоги педагогам забезпечувати умови для досягнення вимірюваного прогресу у навчанні. Водночас, варто зауважити, що долучення розділу з цієї тематики викликало в нас певні сумніви, оскільки наша власна позиція щодо застосування ІНП в кращому випадку не до кінця визначена (див. зауваження про переваги й недоліки ІНП у розділі 1). Одначе, іноді, згідно із законодавчими та нормативними вимогами або відповідно до контекстуальних чинників, диференціація викладання - не єдина стратегія, яку має використовувати вчитель для надання допомоги дітям з особливими освітніми потребами, і тому ІНП можна вважати обов'язковим. З цієї причини ми вирішили дотримуватися прагматичного підходу: якщо індивідуальні навчальні плани необхідні, то їх також можна застосовувати ефективно, а тому варто надати відповідні рекомендації. Дійсно, добре складений ІНП в поєднанні з диференціацією може полегшити організацію навчального процесу в окремих цільових аспектах. Проте, це не означає, що ІНП охоплює або має охоплювати всі знання, вміння й навички, які учень опановує у школі. Він скоріше зосереджує увагу на головних завданнях його навчання на певний період. Ми визнаємо, що за умови належного впровадження, ІНП суттєво полегшує повсякденну роботу педагога. В цьому розділі йтиметься про методи підготовки й документального оформлення корисного індивідуального навчального плану для учня з особливими освітніми потребами. Ми також поговоримо про методику розроблення й формулювання актуальних для нього цілей, щоб згодом їх було легко оцінити після завершення періоду навчання.
Індивідуальний навчальний план
Питання змісту освіти (курикулуму), який би підходив для всіх учнів в інклюзивному середовищі, мають центральне значення для успішного втілення інклюзивної моделі (Даймонд, Рензаліа, Джилсон і Слагор, 2007; Джангреко, 2007). Як уже зазначалося у вступному розділі, застосування індивідуальних навчальних планів у роботі з учнями, які потребують більш індивідуалізованої програми у багатьох країнах стало нормою. У цієї практики є свої переваги та недоліки (див. вставку 6.1).
Вставка 6.1. Переваги та недоліки індивідуального навчального плану
Переваги
Створення програми навчання для конкретної дитини має багато переваг, оскільки вона:
- допомагає забезпечити підзвітність, іншими словами особа, відповідальна за організацію навчання, має чітке уявлення про вимоги до рівня знань, умінь і навичок та працює над їх формуванням; це уможливлює контроль проміжних результатів (Гудман і Бонд, 1993);
- допомагає компенсувати брак уваги в типовому навчальному плані до тих аспектів, які безпосередньо стосуються життя дітей з обмеженими можливостями (Клоу, 1988; Юнг, 2007);
- дає батькам змогу долучатися до формування навчальної програми для своєї дитини (Стрікленд і Тернбул, 1990);
- надає певну структуру, яка спонукає членів консультативно-педагогічної команди зосереджувати увагу на тих аспектах навчання, що є важливими для дитини (Гудман і Бонд, 1993);
- містить рекомендації щодо методів викладання певних частин змісту програми (Риндак та Альпер, 1996); ''
- наперед визначає додаткові ресурси й види супроводу, які можуть знадобитися дня дитини (Риндак та Альпер, 1996);
- передбачає певну технологію оцінювання (Гудман і Бонд, 1993);
- слугує джерелом корисної інформації при організації переходу дитини до наступного класу чи до іншого навчального закладу (Деппелер, 1998).
Недоліки
Для індивідуального навчального плану характерні кілька негативних аспектів, зокрема він:
• може призводити до ізоляції дитини у класі (Теннант, 2007);
• посилює навантаження на вчителя, якому доводиться виконувати більше паперової роботи (Гартін і Мердик, 2005);
• часто не містить чітких посилань на те, яким чином він пов'язаний із загальним навчальним процесом та вимогами щодо рівня навчальних досягнень (Рідделл та ін., 2002);
• закріплює уявлення, ніби діти з інвалідністю від початку відрізняються від інших дітей (Риндак та Альпер, 1996);
• містить вузькоспрямовані й тривіальні завдання (Колет-Клінгерберг і Чедсі-Раш, 1991); також часто зосереджений переважно на практичних цілях, досягнення яких дитина може продемонструвати своєю поведінкою (Годдард, 2005); в більшості випадків орієнтований не на освіту в широкому розумінні, а на механічне відпрацювання навичок (Гудман і Бонд, 1993);
• не передбачає особистісно орієнтованого підходу й натомість має директивний характер, що майже не залишає можливості для врахування інтересів самого учня (Гудман і Бонд, 1993). Крім того, багато дітей навіть не мають достатнього уявлення про те, що входить до їхніх ШП (Теннант, 2007).
Суперечливі дані, як на користь застосування ІНП, так і проти нього, наводить Теннант (2007). Описуючи позитивні сторони індивідуальних навчальних планів та зазначаючи багато їхніх недоліків, він закликає до їх переоцінки в світлі нових напрямів і пріоритетів у вивченні цієї проблематики.
Незважаючи на численні недоліки застосування ІНП, більшість з них можна нівелювати, якщо такий план є гнучким робочим документом і коригується в контексті повсякденного загального навчального процесу у звичайному класі. Попри свою недосконалість, ІНП, за умови його ретельного розроблення й впровадження, допоможе вам інтегрувати учнів, чиї навчальні потреби суттєво відрізняються від потреб решти дітей у вашому класі.