1. Підготовка фахівців з вищою освітою здійснюється на таких рівнях вищої освіти:
1) початковий рівень вищої освіти, який відповідає п’ятому кваліфікаційному рівню Національної рамки кваліфікацій та передбачає здобуття особою загальнокультурної та професійно-орієнтованої підготовки, спеціальних умінь і знань, а також певного досвіду їх практичного застосування з метою виконання типових завдань, що передбачені для первинних посад у відповідній галузі професійної діяльності;
2) перший рівень вищої освіти, який відповідає шостому кваліфікаційному рівню Національної рамки кваліфікацій та передбачає здобуття особою теоретичних знань та практичних умінь і навичок, достатніх для успішного виконання професійних обов’язків за обраною спеціальністю;
3) другий рівень вищої освіти, який відповідає сьомому кваліфікаційному рівню Національної рамки кваліфікацій та передбачає здобуття особою поглиблених теоретичних та/або практичних знань за обраною спеціальністю (чи спеціалізацією), загальних засад методології наукової та/або професійної діяльності;
4) третій рівень вищої освіти, який відповідає восьмому кваліфікаційному рівню Національної рамки кваліфікацій та передбачає здобуття особою практичних навичок продукування нових ідей і розв’язання комплексних проблем у галузі професійної та/або дослідницько-інноваційної діяльності, що передбачає оволодіння методологією наукової та педагогічної діяльності, а також проведення власного наукового дослідження, результати якого мають суттєву наукову новизну, теоретичне та практичне значення;
5) науковий рівень вищої освіти, який відповідає дев’ятому кваліфікаційному рівню Національної рамки кваліфікацій і передбачає здобуття особою здатності визначати та розв’язувати соціально значущі системні проблеми у певній галузі знань, які є ключовими для забезпечення стійкого розвитку та вимагають створення нових системоутворювальних знань і/або прогресивних технологій.
2. Здобуття вищої освіти на кожному рівні вищої освіти передбачає успішне засвоєння особою відповідної освітньої (освітньо-професійної чи освітньо-наукової) або наукової програми, що є підставою для присудження відповідного ступеня і кваліфікації.
3. В Україні встановлюються такі ступені:
1) молодший спеціаліст;
2) бакалавр;
3) магістр;
4) доктор філософії;
5) доктор наук.
4. Молодший спеціаліст – освітньо-професійний ступінь, що здобувається на початковому рівні вищої освіти і присуджується в результаті успішного засвоєння освітньої-професійної програми, обсяг якої становить 90–120 кредитів ЄКТС.
Ступінь молодшого спеціаліста присуджується особі за умови наявності в неї повної загальної середньої освіти.
Ступінь молодшого спеціаліста може здобуватися одночасно із завершенням повної загальної середньої освіти за денною формою навчання.
5. Бакалавр – академічний ступінь, що здобувається на першому рівні вищої освіти та присуджується в результаті успішного засвоєння освітньо-професійної програми, обсяг якої становить 180–240 кредитів ЄКТС. Обсяг освітньо-професійної програми для здобуття ступеня бакалавра на основі ступеня молодшого спеціаліста становить 120–180 кредитів ЄКТС.
Особа має право здобувати ступінь бакалавра за умови наявності в неї повної загальної середньої освіти.
6. Магістр – академічний ступінь, що здобувається на другому рівні вищої освіти та присуджується в результаті успішного засвоєння відповідної освітньої програми. Академічний ступінь магістра може здобуватися за освітньо-професійною або за освітньо-науковою програмою. Обсяг освітньо-професійної програми підготовки магістра становить 90–120 кредитів ЄКТС, а обсяг освітньо-наукової програми – 120 кредитів ЄКТС. Освітньо-наукова програма магістра обов’язково включає дослідницьку (наукову) компоненту обсягом не менше 30 відсотків її загального обсягу.
Ступінь магістра медичного, фармацевтичного або ветеринарного спрямування здобувається на основі повної загальної середньої освіти і присуджується в результаті успішного засвоєння відповідної освітньої програми, обсяг якої становить 300–360 кредитів ЄКТС.
7. Доктор філософії – академічний і одночасно перший науковий ступінь, що здобувається на третьому рівні вищої освіти на основі ступеня магістра, здобутого за освітньо-науковою програмою у відповідній галузі знань. Ступінь доктора філософії присуджується в результаті успішного засвоєння особою відповідної освітньо-наукової програми та підготовки і публічного захисту дисертації у спеціалізованій вченій раді.
Особа має право здобувати ступінь доктора філософії під час навчання в аспірантурі. Особи, які професійно займаються науковою, науково-технічною, науково-педагогічною або науково-організаційною діяльністю, мають право здобувати ступінь доктора філософії поза аспірантурою, зокрема під час перебування у творчих відпустках, за умови виконання відповідної освітньо-наукової програми та публічного захисту дисертації у спеціалізованій вченій раді.
Нормативний строк підготовки доктора філософії в аспірантурі становить чотири роки. Обсяг освітньої складової освітньо-наукової програми підготовки доктора філософії становить 30–60 кредитів ЄКТС.
Наукові установи можуть здійснювати підготовку докторів філософії за освітньо-науковою програмою, узгодженою з вищим навчальним закладом. У такому разі наукова складова такої програми здійснюється у науковій установі, а освітня складова – у вищому навчальному закладі.
8. Доктор наук – другий науковий ступінь, що здобувається особою на науковому рівні вищої освіти на основі ступеня доктора філософії і передбачає набуття нею найвищих компетентностей у галузі розроблення і впровадження методології дослідницької роботи, проведення оригінальних досліджень, отримання наукових результатів, які забезпечують розв’язання важливої теоретичної або прикладної проблеми і мають загальнонаціональне або світове значення, їх опублікування у наукових виданнях.
Ступінь доктора наук може присуджуватися спеціалізованою вченою радою за результатами публічного захисту наукових досягнень у вигляді дисертації, опублікованої монографії, або за сукупністю статей, опублікованих у міжнародних рецензованих виданнях.