Передача майна на зберігання та в управління спадкоємцям або пішим особам, яких призначає нот аргус Укладання договору управління спадщиною

Договір на управління спадщиною укладається за місцем відкриття спадщини (ст. 1285 ЦК).

Призначення охоронця (хранителя) та інших осіб, яким передано на зберігання спадкове майно, має супроводжуватися згодою на це особи.

При цьому хранитель майна має розписуватися в отриманні майна також на акті опису і отримує один його екземпляр.

При укладанні - зазначеного договору нотаріус зобов'язаний пересвідчитись у тому, що це майно було власністю спадкодавця на момент відкриття спадщини, про що зазначається в тексті договору з посиланням на реквізити відповідного документа (за наявності).

Згідно п.п. 4.4. п. 4 гл. 9 Порядку нотаріус попереджає хранителя та інших осіб, яким передано на зберігання спадкове майно, про кримінальну відповідальність у разі його розтрати або приховування4, а також про матеріальну відповідальність за заподіяну шкоду. Про що зазначається у договорі про управління спадщиною.

Хранителю майна має бути повідомлено про строки виконання ним доручення, тобто залежно від обставин спадкової справи. Цей строк може тривати шість місяців, але в окремих випадках може бути скорочений або продовжений ще на три місяці.

Якщо майно передається на зберігання не спадкоємцям, а іншій особі, то хранитель має право на плату за виконання своїх повноважень (ч. З ст. 1285 ЦК). Розмір винагороди на сьогодні має визначатися за домовленістю між нотаріусом та хранителем майна в розумних межах. Тут мається на увазі, що нотаріус не вправі зобов'язати сторонню особу здійснювати охорону, але, з іншого боку, особа має обгрунтувати розмір такої винагороди. Хранителю майна також відшкодовуються необхідні витрати по похоронах, якщо такі були вчинені. Доцільно ці положення передбачити у Законі України "Про нотаріат", оскільки вони стосуються нотаріально-процесуальних правовідносин.

Згідно п.п. 9.3 п, 9 гл. Глави 9 Порядку текст договору про управління спадщиною викладається без застосування спеціальних бланків нотаріальних доку ментів згідно з актом опису спадкового майна, який є невід'ємною частиною договору (перелік цього майна може викладатися в тексті договору).

Фактично даний етап зводиться до виконання опікуном (хранителем) майна його повноважень з управління та збереження ним майна згідно договору на управління спадщиною.

Але на даному етапі нотаріус може вчиняти комплекс процесуальних дій, які пов'язані із зберіганням майна та зводяться до:

1) прийняття претензій від кредиторів спадкодавця у письмовій формі незалежно від строку настання права вимоги;

2) повідомлення спадкоємців, які прийняли спадщину, про претензію кредитора;

3) видачі із спадкового майна грошових сум на покриття невідкладних витрат;

4) відчуження описаного майна за рішенням суду;

5) відчуження майна, що належить іншому із подружжя, який пережив спадкодавця;

в) повідомлення спадкоємців або відповідний фінансовий орган про припинення охорони спадкового майна.

Нотаріус за місцем відкриття спадщини у строк, установлений ст. 1281 ЦК, приймає претензії від кредиторів спадкодавця. Претензії мають бути заявлені у письмовій формі і прийняті незалежно від строку настання права вимоги. Про претензію, що надійшла, нотаріус доводить до відома спадкоємців, які прийняли спадщину.

У необхідних випадках згідно ст. 64 Закону нотаріус до прийняття спадщини одним чи всіма спадкоємцями, а якщо спадщина переходить до держави, то до видачі свідоцтва про право на спадщину дає розпорядження про видачу із спадкового майна грошових сум на покриття невідкладних витрат:

- по догляду за спадкодавцем під час його хвороби, а також на його поховання;

- на утримання осіб, які перебували на утриманні спадкодавця;

- на задоволення претензій, зумовлених законодавством про працю, та інших претензій, прирівняних до них;

- на охорону спадкового майна і управління ним, а також витрат, пов'язаних із повідомленням спадкоємців про відкриття спадщини (ст. 64 Закону "Про нотаріат").

Згідно з п.п. 12.1 п. 12 гл. 9 Порядку охорона спадкового майна триває до прийняття спадщини всіма спадкоємцями, а якщо її не прийнято - до закінчення строку для прийняття спадщини. Такий порядок передбачений ч. 1 ст. 66 Закону "Про нотаріат".

Охорона спадкового майна може тривати після закінчення шести місяців з дня відкриття спадщини, якщо до державної нотаріальної контори надійде заява про згоду на прийняття спадщини від осіб, для яких право спадкоємства виникає у разі неприйняття спадщини іншими спадкоємцями (ч. З ст. 1270 ЦК) і якщо до закінчення встановленого законом шестимісячного строку для прийняття спадщини залишилося менше трьох місяців. У цьому випадку охорона спадкового майна продовжується до прийняття спадщини всіма особами, згаданими в п.п. 12.2 п. 12 гл. 9 Порядку, а якщо воно ними не прийняте - до закінчення трьох місяців з дня надходження від будь-кого з цих осіб заяви про згоду прийняти спадщину, якщо частина шестимісячного строку, що залишилася для прийняття спадщини, складає менше трьох місяців.

3. Третя стадія даного етапу зводиться до припинення заходів щодо охорони спадкового майна нотаріусом (або посадовою особою органу місцевого самоврядування), які їх вживали. Якщо місця відкриття спадщини і вжиття заходів до охорони спадкового майна різні, про припинення охорони спадкового майна попередньо повідомляється нотаріус за місцем відкриття спадщини. Про припинення заходів охорони спадкового майна нотаріус за місцем відкриття спадщини попередньо повідомляє спадкоємців та виконавця заповіту. Повноваження останнього з припинення заходів щодо охорони тривають до повного здійснення волі спадкодавця, вираженої у заповіті.

Третій етап: передання спадкового майна спадкоємцям

Відносини між спадкоємцями та охоронцем (хранителем) спадкового майна або юридичними особами, які прийняли на зберігання окремі види спадкового майна, що потребують спеціального зберігання, не існують. Нотаріус вступає у правовідносини з цими суб'єктами в інтересах майбутніх спадкоємців. Отже, особи, які отримали свідоцтво про право на спадщину, мають бути повідомлені нотаріусом про те, де знаходиться спадкове майно або окремі його частки. Оскільки охоронець (хранитель) майна був призначений за ініціативою нотаріуса та його згодою згідно із договором, нотаріусу доцільно також бути присутнім при передачі майна спадкоємцям. Якщо майна при передачі не буде вистачати, цю обставину нотаріус має посвідчити відповідним актом.

Нотаріус повинен надати спадкоємцям відповідні документи для отримання майна після зберігання, а також повернути цінні папери або гроші, які були передані у банк

Нотаріусом мають бути повідомлені відомості про те, які речі були відчужені або які кошти сплачені та на які витрати.

9. Особливості видачі свідоцтва про право на спадщину на майно, яке підлягає обов‘язковій державній реєстрації. (с магистерской работы)

Одним з найбільш розповсюдженим видом майна яке успадковується спадкоємцями є нерухоме майно. Так згідно зі ст. 181 Кодексу до нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) належать земельні ділянки, а також об'єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення.

У ст. 1297 Цивільного кодексу України визначено, що спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов'язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно.

При видачі свідоцтва про право на спадщину нотаріус перевіряє наявність правовстановлюючих документів на майно яке належить померлому. Так таким документом може бути:

1) нотаріально посвідчені угоди купівлі-продажу, довічного утримання, дарування, міни;

2) державний акт про право власності на земельну ділянку;

3) договори купівлі-продажу, зареєстровані на біржі;

4) свідоцтво про придбання житлового будинку (частини будинку) з прилюдних торгів;

5) свідоцтво про право приватної власності на будинок (частину будинку);

6) свідоцтво про право власності, яке видає відповідний орган (при приватизації житла, об’єктів незавершеного будівництва, автозаправних станцій, які реалізують пально‑мастильні матеріали виключно населенню та ін.);

7) свідоцтво про право на спадщину;

8) свідоцтво про право власності на частку в спільному майні подружжя;

9) договір про поділ майна;

10) рішення суду та ін.

Соціально-економіні перетворення, що відбулися в нашій країні в останні десятиліття, значною мірою торкнулися й розвитку нотаріального процесу у сфері видачі свідоцтва про право на спадщину. Так дослідивши національний архівний фонд України на базі архіву Двадцять першої київської нотаріальної контори, можна прослідити зміни в особливості видачі свідоцтво про право на спадщину стосовно нерухомого майна.

Так архівний фонд контори складають спадкові справи з 2003 року. Для видачі свідоцтва про право на спадщину на квартиру потрібно було надати лише правовстановлюючий документ та довідку-характеристику з бюро технічної інвентаризації, де зазначалося прізвище ім'я по-батькові власника майна, документ на підставі якого посвідчується право власності, а також зазначалася яка частка належить власнику. В даній довідці зазначалася і балансова вартість майна, яка обов’язкова вказувалася у свідоцтві.

Наступні зміни, які відбулися в оформлені свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно відбулися в 2011 році. З цього періоду створюється електронний реєстр Прав власності на нерухоме майно і бюро технічної інвентаризації замість довідки-характеристики видає витяг з цього реєстру, в якому зазначаються відомості не лише про власників майна, та їх частин, вартості нерухомого майна, а й показники про площу (загальну та житлову). Також спадкоємці надають нотаріусу довідку про показники об’єкта нерухомого майна, для підтвердження показників площі, а також в даній довідці вказується і про наявність незаконного перепланування, якщо таке мало місце.

Нові зміни відбулися у 2012 році, відповідно до Тимчасового положення про порядок державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухоме майно, було виключено положення про порядок державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухоме майно, щодо визначення вартості об‘єкта у витягу з Реєстру прав власності на нерухоме майно. Таким чином, витяги з Реєстру прав власності на нерухоме майно, видані після 15 червня 2012 року, не можуть бути документами, за якими нотаріусами визначається вартість нерухомого майна при видачі свідоцтв про право на спадщину.

Питання щодо здійснення оцінки майна, майнових прав та професійної оціночної діяльності в України, забезпечення створення системи незалежної оцінки майна регулюється законом України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні», згідно якого оцінку майна можуть проводити суб’єкти господарської діяльності, що отримали сертифікат суб'єкта оціночної діяльності в порядку, визначеному даним законом.

Відповідно до ст. 3 закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» оцінка майна, майнових прав – це процес визначення їх вартості на дату оцінки за процедурою, встановленою нормативно – правовими актами, зазначеними в ст. 9 Закону і є результатом практичної діяльності суб’єкта оціночної діяльності.

Відповідно до положень ст. 7 Закону, проведення оцінки майна є обов’язковим у випадку оподаткування майна згідно з законом.

Виходячи з вищенаведеного, для видачі свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно необхідна наявність звіту про оцінку майна, здійснену суб'єктом оціночної діяльності.

4 березня 2013 року було прийнято постанову Кабінету Міністрів України №231 «Деякі питання проведення оцінки для цілей оподаткування та нарахування і сплати інших обов'язкових платежів, які справляються відповідно до законодавства» де зазначалися, яку має мати спеціалізацію суб’єкт оціночної діяльності для здійснення експертної оцінки для спадкування на конкретний вид майна, який успадковується.

Що стосується спадкування земельної ділянки та проведення її оцінки, то в ст.. 5 Закону України «Про оцінку земель» визначено, що грошова оцінка земельних ділянок залежно від призначення та порядку проведення може бути нормативною і експертною. Експерта грошова оцінку проводиться лише в тому випадку, якщо відсутня нормативно-грошова оцінка земельної ділянки.

Також 2013 році відбулися значні зміни, щодо правовстановлюючих документів. Так у випадку відсутності Державної реєстрації нерухомого майна за спадкодавцем, а саме коли правовстановлюючий документ був виданий до 01.01.2013 року на спадкодавця, але державна реєстрація права власності не була проведена відповідно до закону, тому нотаріус не може видати свідоцтво про право на спадщину і роз’яснює, що спадкоємці можуть звернутись до суду з позовом про визнання права власності в порядку спадкування.

Так з огляду на вищевикладене, можна зазначити, що в нормативних актах не було надано чіткий перелік документів, які мали витребовувати нотаріуси для видачі свідоцтва про право на спадщину, і лише з огляду на практику та проведення узагальнень за результатами комплексих перевірок різних нотаріусів та у різних нотаріальних конторах сформувався перелік документів необхідних нотаріусу для видачі даного свідоцтва. Для того, щоб уникати різного тлумачення нотаріусами норм закону

Законодавство не є досконалим тому потрібно законотворчим органам вносити зміни до нормативно правових актів чи більше здійснювати правороз’яснювальну роботу у цій сфері шляхом аналізу та узагальнення нотаріальної практики та наданням методичних рекомендацій для нотаріусів.

Щодо оформлення спадщини на земельну ділянку є свої особливості. Для оформлення спадщини саме на земельну ділянку нотаріусу необхідно мати в спадковій справі також витяг з кадастру на земельну ділянку. Витяг з кадастру видається місцевим управлінням Держземагентства на підставі запиту нотаріуса. На практиці нотаріус складає нотаріальний запит та передає його заінтересованій особі (спадкоємцю) в руки для отримання останнім Витягу з кадастру. В тексті нотаріального запиту, при цьому, вказується особа, яку уповноважено отримати витяг з державного земельного кадастру на руки.

Нотаріус, отримавши витяг з кадастру, проводить всі необхідні заходи щодо належного оформлення спадкової справи та не раніше ніж через 6 (шість) місяців з моменту відкриття спадщини (день смерті спадкодавця) видає спадкоємцеві свідоцтво про право на спадщину на земельну ділянку. Одночасно, нотаріус також проводить реєстрацію права власності на земельну ділянку за спадкоємцем в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Таким чином, для того щоб отримати земельну ділянку у спадщину спадкоємцеві необхідно вчинити наступні дії: подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини; отримати Витяг з кадастру в місцевому управлінні Держземагентства на підставі запиту нотаріуса; отримати у нотаріуса свідоцтво про право на спадщину; отримати у нотаріуса витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

З моменту отримання витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, спадщина на земельну ділянку може вважатись оформленою належним чином. Вказаний витяг є остаточним документом, який підтверджує право власності на успадковану земельну ділянку. Додатково звертатись до реєстраційної служби для реєстрації права власності на земельну ділянку не потрібно.

З 1 січня 2013 року набрала чинності нова редакція Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», згідно якої нотаріусів визначено спеціальними суб'єктами, на яких покладено функції державного реєстратора прав на нерухоме майно. Таким чином, державну реєстрацію прав у результаті вчинення нотаріальної дії з нерухомим майном, а саме видачі свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно, проводиться нотаріусом, яким вчинено таку дію. Державна реєстрація прав проводиться нотаріусом у день вчинення нотаріальної дії та нерозривно пов'язана із офіційним визнанням та підтвердженням державою переходу права власності на успадковане майно. Для цього необхідно подати нотаріусу відповідну заяву про реєстрацію прав на нерухоме майно. Після цього нотаріусом вноситься відповідна інформація до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, на підтвердження чого нотаріусом виготовляється відповідний витяг про державну реєстрацію прав на нерухоме майно.

Окрім правовстановлювального документа, нотаріус повинен отримати оціночну вартість майна, визначену суб’єктом оціночної діяльності за напрямом для цілей оподаткування. Звіт про оцінку має бути повним, дійсний він впродовж 6 місяців. Раніше у витязі з бюро технічної інвентаризації була інформація з приводу інвентаризаційної вартості майна і саме цю суму враховували нотаріуси при видачі свідоцтв про право на спадщину. З указаної вартості майна обчислювався податок на спадщину, а також державне мито, яке сплачує спадкоємець за нотаріальні послуги. З 15 червня 2012 року згідно з наказом Мін’юсту №809/5 від 30.05.2012 року затверджено нову форму витягу з реєстру прав власності. Відтепер у витязі бюро технічної інвентаризації перестали зазначати інвентаризаційну вартість нерухомості і нотаріуси стали направляти людей до приватних експертних оцінювачів майна.

Що стосується видачі свідоцтва про право на спадщину на земельну ділянку, то згідно з п. 4.20 глави 10 розділу 2 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, видача свідоцтва про право на спадщину на земельну ділянку нотаріусом проводиться на підставі державного акта на право власності на земельну ділянку, витягу з Державного земельного кадастру про відсутність обмежень на земельну ділянку, а також витягу з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель.

За поданими документами перевіряється, чи проводилась реєстрація об’єкта в старому Реєстрі прав власності на нерухоме майно. У разі якщо документ зареєстровано в бюро технічної інвентаризації, однак не внесено до Реєстрі прав власності на нерухоме майно, з’являється необхідність зробити запит до бюро технічної інвентаризації щодо належності майна, адже за документами реєстраційної справи міг змінитися власник або відбулося перейменування вулиці або номера будинку.

Після перевірки усіх документів, їх відповідності, та видачі свідоцтва про право на спадщину, нотаріус реєструє право власності за спадкоємцем у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. 17 жовтня 2013 року було прийнято нову Постанову Кабінету Міністрів «Про затвердження Порядку Державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень і Порядку надання інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно»

При вчинені нотаріусом дій як реєстратором формується реєстраційна справа, яка після завершення направляється поштою до Реєстраційної служби.

Після вчинення усіх дій передбачених Порядком Державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень і Порядку надання інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, нотаріус формує витяг.

10. Процесуальний порядок видачі свідоцтва про право власності на частку у спільному майні подружжя в разі смерті одного з них.

Видача свідоцтв про право власності на частку в спільному майні подружжя в разі смерті одного з подружжя\

У разі смерті одного з подружжя свідоцтво про право власності на частку в їх спільному майні видається нотаріусом на підставі письмової заяви другого з подружжя з подальшим повідомленням спадкоємців померлого, які прийняли спадщину. Таке свідоцтво може бути видано на половину спільного майна.

У повідомленні, що надсилається спадкоємцям померлого, які прийняли спадщину, зазначається склад спільного майна подружжя, на частку якого другий із подружжя, що є живим, просить видати свідоцтво про право власності, а також роз'яснюється право звернення до суду у випадку оспорювання спадкоємцями майнових вимог того з подружжя, що залишився живим.

Повідомлення надсилається поштою, а спадкоємці, які прибули до нотаріальної контори, повідомляються нотаріусом усно, про що робиться відмітка на заяві того з подружжя, що залишився живим. Така відмітка підписується спадкоємцями.

На підставі письмової заяви спадкоємців, які прийняли спадщину, за згодою другого з подружжя, що є живим, у свідоцтві про право власності може бути визначена і частка померлого у спільній власності.

Свідоцтво про право власності на частку в спільному майні подружжя в разі смерті одного з них видається нотаріусом за місцем відкриття спадщини.

Підстави видачі свідоцтв про право власності на частку в спільному майні подружжя

При видачі свідоцтва нотаріус вимагає документ, який посвідчує шлюбні відносини, в порядку, встановленому чинним законодавством. На примірнику свідоцтва, що залишається у матеріалах нотаріальної справи, робиться відмітка, у якій зазначаються найменування поданого для огляду документа, його номер, дата та найменування юридичної особи, що його видала.

Якщо до складу майна, на частку якого видається свідоцтво, входить майно, що підлягає реєстрації, нотаріус вимагає подання документів, які підтверджують право власності подружжя на таке майно.

При видачі свідоцтва про право власності на частку в спільному майні подружжя на житловий будинок, квартиру та інше нерухоме майно, що підлягає реєстрації, нотаріус виготовляє витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

При видачі свідоцтва про право власності на частку в спільному майні подружжя, на житловий будинок, квартиру, дачу, садовий будинок, гараж, земельну ділянку, інше нерухоме майно нотаріус досліджує відповідний правовстановлюючий документ, на якому робиться відмітка про видачу такого свідоцтва.

Якщо правовстановлюючий документ на майно, що підлягає реєстрації, повертається заінтересованим особам, нотаріус досліджує документ, про що робить відмітку на заяві про видачу свідоцтва про право власності на частку в спільному майні подружжя або на примірнику цього свідоцтва, який залишається у матеріалах нотаріальної справи. Допускається приєднання до матеріалів нотаріальної справи засвідчених в установленому порядку фотокопій правовстановлюючих документів на майно, які повертаються заінтересованим особам.

При видачі свідоцтва про право власності на частку в спільному майні подружжя в разі смерті одного з них нотаріус, крім документів, визначених у цьому пункті, вимагає свідоцтво про смерть одного з подружжя.

Нотаріус у випадку видачі свідоцтва про право власності на частку в спільному майні подружжя в разі смерті одного з подружжя на житловий будинок, квартиру та інше нерухоме майно вносить відповідні відомості про речові права до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно в порядку, установленому законодавством у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно.

Видача свідоцтв про право власності на частку в спільному майні подружжя у випадку наявності заборони відчуження або арешту на майно

За наявності заборони відчуження житлового будинку, квартири, дачі, садового будинку, гаража, земельної ділянки, іншого нерухомого майна свідоцтво про право власності на частку в спільному майні подружжя видається у разі згоди на те кредитора (відповідного податкового органу).

Згода кредитора має бути викладена у формі письмової заяви.

Якщо на вищевказане майно накладено арешт судовими чи слідчими органами, видача свідоцтва про право власності на частку в спільному майні подружжя відкладається до зняття арешту.

Поиск по сайту: