Реалізація спадкових правовідносин в нотаріальному процесі України

1. Поняття суть та значення провадження щодо видачі свідоцтва по право на спадщину.

Оформлення спадкових прав осіб здійснюється шляхом видачі їм свідоцтва про право на спадщину. Ця нотаріальна дія має вплив на динаміку спадкових правовідносин, а в окремих випадках свідоцтво про право на спадщину є підставою для реєстрації успадкованого майна і, відповідно, виникнення у спадкоємця права власності на нього. Процедура вчинення даного провадження визначається Порядком вчинення нотаріальних дій нотаріусами України,затвердженим наказом Міністерства Юстиції України від 22.02.2012 року № 296/5 (далі за текстом - Порядок вчинення нотаріальних дій).

Видача свідоцтв про право на спадщину є однією із найбільш поширених нотаріальних дій.

Свідоцтво свідчить (підтверджує, доводить) про наявність в особи, якій воно видано, права на спадщину. Право на спадщину виникає в результаті вчинення особою акта прийняття спадщини і належить їй з моменту відкриття спадщини. "Саме в момент прийняття спадщини настає спадкове наступництво із зворотною силою до часу відкриття спадщини" і "є єдиною сукупністю прав та обов'язків", що переходять до спадкоємця.

Виходячи із розуміння свідоцтва про право на спадщину як "документа, який підтверджує право особи, вказаної у ньому в якості спадкоємця, на вказане в тому самому свідоцтві спадкове майно", "документа, який підтверджує права на певний вид спадкового майна" і "дозволяє повно реалізувати належне спадкоємцю право"6 у випадках успадкування нерухомості, "усуваючи всі невизначеності з приводу належних спадкоємцю прав щодо спадкового майна і має силу їх безспірного доказу", можемо перерахувати його основні ознаки.

Свідоцтво по право на спадщину, з точки зору своєї правової природи і значення є:

- актом державного управління, оскільки видача його віднесена до компетенції органів нотаріату, діяльність яких покладена в основу визнання державою права особи на спадщину;

- документом, тобто з формального боку змістовні характеристики діяльності нотаріуса знаходять відображення в тексті свідоцтва, реквізитні складові якого є гарантією прав осіб, на ім'я яких свідоцтво видається і спадкові права яких ним оформлюються. ;

- засобом охорони цивільних прав осіб, за допомогою якого встановлюються часові межі спадкового процесу (фіксується суб'єктний склад осіб, які беруть участь у спадкуванні, та часток їх участі у спадкуванні, не допускається відчуження успадкованого майна до закінчення строку на прийняття спадщини);

- юридичним фактом, оскільки змінює юридичну сторону спадкових правовідносин;

- нотаріальним актом, тобто його посвідченням закінчується відповідненотаріальне провадження;

- легітимаційним документом, який виконує при цьому презентаційну функцію: свідоцтво є для всіх інших суб'єктів доказом вважати спадкоємцями померлого тільки вказаних у ньому осіб9;

- правовстановлювальним (право підтверджуючим) документом, який офіційно і безспірно підтверджує наявність права власності на майно, що переходить у спадщину"10 - у тих випадках, коли звернення за його видачею є обов'язковим, а трансформація права на спадщину у право власності пов'язується законом з одержанням спадкоємцем свідоцтва і реєстрацією успадкованого майна, у тих випадках, коли спадковий процес завершується видачею свідоцтва;

- правоперетворюючий або правоприпиняючий акт, у тих випадках, коли свідоцтво фіксує відмови від прийняття спадщини, розподіли спадкового майна, зміни черговості у спадкуванні.

У той же час нотаріальне провадження щодо видачі свідоцтва про право на спадщину являє собою "здійснення нотаріальним органом або уповноваженою посадовою особою основаного на законі визнання державою права особи на певне майно, що перейшло їй у порядку спадкування".

Тут можна говорити про те, що нотаріус при видачі свідоцтва про право на спадщину підтверджує наявність у особи таких прав, як:

- право спадкування (легітимність та обґрунтованість участі особи у спадковому процесі в якості спадкоємця, яка є наслідком закликання його до спадкування);

- формальну правильність прийняття спадкоємцем спадщини (спосіб та строки прийняття як форма вираження волі, а змістом виступає акт прийняття спадщини, тобто односторонній правочин);

- право на спадщину (право на спадкове майно (обсягу повноважень, що входять до змісту прав, що перейшли до спадкоємця), а у випадках, коли звернення до органів нотаріату за видачею свідоцтва не є обов'язковим - права власності на успадковану частку спадкового майна).

2. Умови вчинення провадження щодо видачі свідоцтва по право на спадщину.

1. Втановлення факту смерті - Факт смерті фізичної особи і час відкриття спадщини нотаріус перевіряє шляхом витребовування від спадкоємця свідоцтва про смерть, виданого органом державної реєстрації актів цивільного стану.

2. Встановлення часу відкриття спадщини - Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою. Рішення суду про оголошення фізичної особи померлою або про встановлення факту смерті особи в певний час не може бути прийнято нотаріусом на підтвердження факту смерті.

3. Місце відкриття спадщини - Місцем відкриття спадщини є останнє місце проживання спадкодавця відповідно до статті 29 Цивільного кодексу України.

4. Встановлення коло спадкоємців - В науці існує концепція поділу статусу спадкоємця залежно від стадії розвитку спадкових правовідносин, зокрема: спадкоємців, зазначених у заповіті, до смерті заповідача пропонується називати формальними: потенційними можна назвати спадкоємців, які після смерті спадкодавця можуть отримати право на спадкування, але нотаріусу не довели своїх прав на спадкування і не подали відповідної заяви;реальними або простими спадкоємцями є ті особи, право яких на отримання свідоцтва про право на спадщину підтверджено нотаріусами належними документами, але вони ще не отримали свідоцтва і не можуть вважатися власниками спадщини; фактичними спадкоємцями є ті особи, які фактично прийняли спадщину, тобто вони прийняли в управляння або володіння спадкове майно.

5. Встановлення спадщини - Ключевим при визначені складу спадщини є майновий зміст, до її складу перш за все включають майнові права і обов’язки. До майнових прав у скалді спадщини належить: право власності; речові права на чуже майно, зокрема емфітевзис (ч. 2 ст. 407 Цивільного кодексу України); майнові права інтелектуальної власності (ч. 3 ст. 424 Цивільного кодексу України); майнові права щодо юридичних осіб (право на частку в статутному капіталі, акції, право на одержання грошових сум, нарахованих учаснику (спадкодавцю) на випадок виходу (виключеню, вибуття) із товариства, а також у випадку ліквідації товариства, права щодо приватного підприємтсва, спадкування єдиного майнового комплексу;зобов’язальні права вимоги за договорами (ч. 2 ст. 1230 Цивільного кодексу України).

У складі спадщини можуть перебуватися майнові обов’язки, до кола яких відносяться : обов’язок відшкодування майнової шкоди; обов’язок відшкодувати моральної шкоди обов’язок сплати неустойки (штрафу, пені); обов’язок особи як боржника чи кредитора (ст. 608, п.5 ч. 1. ст. 1219 Цивільного кодексу України).

3. Процесуальний порядок видачі свідоцтва по право на спадщину.

Першим етапом у цьому провадженні є відкриття спадщини і заведення спадкової справи. На даному етапі, щоб завести спадкову справу нотаріус має встановити коло фактів, необхідних для оформлення спадкових прав осіб, які звернулися за видачею свідоцтва.

Третій етап передбачає собою безпосереднє вчинення нотаріальної дії - видача свідоцтва про право на спадщину.

На першому етапі нотаріусом встановлюється факт смерті спадкодавця. Відкриття спадщини, а значить і виникнення спадкового правовідношення в аспекті нотаріального провадження на даному етапі означає, як справедливо зазначається в літературі, заведення спадкової справи на ім'я померлої особи, а також цілий комплекс дій, пов'язаних з цим процесом.

Факти, які підлягають встановленню нотаріусом при реалізації спадкового правовідношення, умовно можуть бути класифіковані на дві групи. До першої групи відносяться обставини загального порядку, які встановлюються незалежно від виду спадкування і є відображенням динаміки розвитку та реалізації спадкового правовідношення (факт відкриття спадщини, часу і місця відкриття спадщини; факт прийняття спадщини спадкоємцем або відмови від прийняття спадщини). Друга група обставин обумовлюється видом спадкування і формується залежно від нього. При спадкуванні за заповітом і, відповідно, при видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом нотаріусом перевіряються, згідно зі ст. 69 Закову України "Про нотаріат" (окрім вже зазначених "загальних" фактів): наявність заповіту; наявність та чинність спадкового договору; склад спадкового майна; коло осіб, які мають право на обов'язкову частку в спадщині. При спадкуванні за законом і видачі свідоцтва про право на спадщину за законом нотаріус перевіряє (окрім "загальних" фактів): наявність відносин, що є підставою для закликання до спадкування за законом осіб, які подали заяву про видачу свідоцтва; склад спадкового майна.

Після прийняття спадщини і закінчення строку, відведеного законодавством на прийняття спадщини, спадкоємець набуває право на оформлення вже набутих спадкових прав (у такому разі звернення за видачею свідоцтва є правом спадкоємця), а в окремих випадках - на оформлення права власності на майно, до складу якого входить нерухомість (у цьому випадку звернення за видачею свідоцтва є обов'язком спадкоємця). На підставі ст. 1296 ЦК України, спадкоємці як за законом, так і за заповітом мають право звернутися до нотаріуса за видачею їм свідоцтва про право на спадщину.

Неодержання спадкоємцем свідоцтва про право на спадщину не позбавляє його права на спадкування. нотаріальне провадження щодо видачі свідоцтва про право на спадщину здійснюється у визначених законодавством межах: часових, суб'єктних, предметних. Часові межі оформлення спадкових прав пов'язані з можливістю видачі свідоцтва тільки після закінчення шести місяців з дня відкриття спадщини, а у випадках, передбачених частиною другою ст. 1270 ЦК (залежність закликання спадкоємця більш віддаленої черги до спадкування від неприйняття або відмови від прийняття спадщини спадкоємцями попередніх черг), ст. 1276 ЦК (спадкова трансмісія), - не раніше зазначених у цих статтях строків. Незалежно від виду спадкування, якщо у ньому може брати участь зачата, але ще не народжена дитина, видача свідоцтва про право на спадщину, як і поділ спадщини між спадкоємцями, відстрочується до народження такої дитини

Умовою видачі свідоцтва про право на спадщину є наявність у спадковій справі всіх необхідних документів (п.п. 4.12 п. 4 гл. 10 Порядку вчинення нотаріальних дій), в тому числі тих, які підтверджують належність майна спадкодавцеві на праві власності, а також належність майнових прав на час відкриття спадщини; вартість спадкового майна. У тому випадку, коли правовстановлювальний документ на майно, що підлягає реєстрації, повертається спадкоємцеві, нотаріус перевіряє цей документ, про що робить відмітку на заяві про видачу свідоцтва про право на спадщину або на примірнику свідоцтва, який залишається у спадковій справі. Допускається приєднання до матеріалів спадкової справи засвідчених у порядку, передбаченому Правилами ведення нотаріального діловодства, фотокопій правовстановлюючих документів на майно, які повертаються спадкоємцям (пункт 4.19 Порядку вчинення нотаріальних дій).

Нотаріус може вимагати від спадкоємця представлення й інших документів, необхідних для видачі свідоцтва про право на спадщину: витяг з Реєстру прав власності, а в місцях, де інвентаризація не проводилась, - довідку відповідного органу місцевого самоврядування; витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель тощо. Якщо спадкоємець не має можливості подати документи, необхідні для видачі свідоцтва про право на спадщину, нотаріус роз'яснює йому можливість вирішення зазначеного питання у судовому порядку.

4. Поняття відкриття спадщини. Встановлення нотаріусом факту часу і місця відкриття спадщини.

Відкриття спадщини. Перевірка нотаріусом факту смерті, часу і місця відкриття спадщини

Спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою.

При зверненні спадкоємця у зв’язку з відкриттям спадщини нотаріус з’ясовує відомості стосовно факту смерті спадкодавця, часу і місця відкриття спадщини, кола спадкоємців, наявності заповіту, наявності спадкового майна, його складу та місцезнаходження, необхідність вжиття заходів щодо охорони спадкового майна.

Факт смерті фізичної особи і час відкриття спадщини нотаріус перевіряє шляхом витребовування від спадкоємця свідоцтва про смерть, виданого органом державної реєстрації актів цивільного стану.

У разі неможливості пред’явлення спадкоємцями свідоцтва про смерть спадкодавця нотаріус повинен витребувати від органу державної реєстрації актів цивільного стану копію актового запису про смерть спадкодавця або повний витяг з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про смерть.

Якщо смерть громадянина була зареєстрована на території іншої держави, нотаріусу подається відповідний документ, виданий компетентними органами іноземної держави, який є дійсним на території України за умови його легалізації, якщо інше не передбачено законом, міжнародними договорами України.

У разі якщо в свідоцтві про смерть спадкодавця зазначено лише місяць та рік або тільки рік смерті, часом відкриття спадщини слід вважати відповідно останній день зазначеного місяця або 31 грудня поточного року.

Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою. Рішення суду про оголошення фізичної особи померлою або про встановлення факту смерті особи в певний час не може бути прийнято нотаріусом на підтвердження факту смерті.

Якщо протягом однієї доби померли особи, які могли б спадкувати одна після одної, спадщина відкривається одночасно і окремо щодо кожної з них.

Якщо кілька осіб, які могли б спадкувати одна після одної, померли під час спільної для них небезпеки (стихійного лиха, аварії, катастрофи тощо), припускається, що вони померли одночасно. У цьому випадку спадщина відкривається одночасно і окремо щодо кожної з цих осіб.

Спадкоємець, який помер хоч і через декілька годин після спадкодавця, але на наступну добу, не вважається померлим з ним одночасно і у нього виникає право на спадщину.

Часом відкриття спадщини після смерті реабілітованих у встановленому порядку громадян є день прийняття рішення відповідною Комісією з питань поновлення прав реабілітованих про повернення спадкоємцям першої черги майна реабілітованого.

Місцем відкриття спадщини є останнє місце проживання спадкодавця відповідно до статті 29 Цивільного кодексу України.

Якщо спадкодавець мав декілька місць проживання, місцем відкриття спадщини вважається останнє місце реєстрації спадкодавця.

Після смерті військовослужбовців строкової служби, а також осіб, які навчалися в навчальних закладах, що розташовані поза місцем їх проживання, місцем відкриття спадщини визнається те місце, де вони проживали до призову на строкову військову службу або до вступу до відповідного навчального закладу.

Після смерті громадянина, який проживав у будинку-інтернаті для інвалідів, ветеранів, самотніх осіб та людей похилого віку, іншому закладі соціального призначення, місцем відкриття спадщини вважається місцезнаходження відповідного закладу.

Місцем відкриття спадщини після осіб, померлих в установах виконання покарань, визнається останнє місце проживання до арешту (взяття під варту).

Після смерті громадянина, який проживав на території монастиря, храму, іншого культового будинку, місцем відкриття спадщини вважається місцезнаходження відповідного будинку.

Якщо спадкодавець, якому належало майно на території України, мав останнє місце проживання на території іноземної держави, місце відкриття спадщини визначається на підставі Закону України „Про міжнародне приватне право”.

Якщо місце проживання спадкодавця невідоме, місцем відкриття спадщини є місцезнаходження нерухомого майна. Якщо об’єктів нерухомого майна декілька і їх місцезнаходження різне, місцем відкриття спадщини є місцезнаходження одного із об’єктів цього майна на вибір спадкоємця(ів).\\

За відсутності нерухомого майна місцем відкриття спадщини є місцезнаходження основної частини рухомого майна, що може бути підтверджено свідоцтвом про державну реєстрацію транспортного засобу, витягом з реєстру прав власності на цінні папери, ощадною книжкою тощо.

Місце відкриття спадщини підтверджується: довідкою житлово-експлуатаційної організації, довідкою правління житлово-будівельного кооперативу про реєстрацію (постійне місце проживання) спадкодавця; записом у будинковій книзі про реєстрацію (постійне місце проживання) спадкодавця, довідкою адресного бюро, довідкою райвійськкомату про те, що спадкодавець до призову на військову службу проживав за відповідною адресою.

Місце відкриття спадщини не може підтверджуватись свідоцтвом про смерть.

У разі відсутності у спадкоємців документів, що підтверджують місце відкриття спадщини, нотаріус роз’яснює спадкоємцям їх право на звернення до суду із заявою про встановлення місця відкриття спадщини. У такому випадку місце відкриття спадщини підтверджується копією рішення суду, що набрало законної сили.

5. Встановлення нотаріусом факту прийняття спадщини.

6. Процесуальний порядок встановлення нотаріусом факту відмови від прийняття спадщини. (я объеденла эти вопросы, там общие нормы повторяются, что б дважды одно и тоже не повторять)

Право на спадкування здійснюється спадкоємцями шляхом прийняття спадщини або її неприйняття.

Для того, щоб не допустити пропуску шестимісячного строку для прийняття спадщини, нотаріус роз’яснює спадкоємцям право подачі заяви про прийняття спадщини чи про відмову від її прийняття. Заяви про прийняття спадщини або відмову від її прийняття подаються спадкоємцем особисто нотаріусу за місцем відкриття спадщини у письмовій формі.

Якщо спадкоємець особисто прибув до нотаріуса за місцем відкриття спадщини, нотаріальне засвідчення справжності його підпису на таких заявах не вимагається. У цьому випадку нотаріус встановлює особу заявника, про що на заяві робиться відповідна службова відмітка. Ця відмітка скріплюється підписом нотаріуса.

Якщо заява, на якій справжність підпису спадкоємця не засвідчена, надійшла поштою, вона приймається нотаріусом, заводиться спадкова справа, а спадкоємцю повідомляється про заведення спадкової справи та необхідність надіслати заяву, оформлену належним чином (справжність підпису на таких заявах має бути нотаріально засвідченою), або особисто прибути до нотаріуса за місцем відкриття спадщини.Не допускається приймати заяви про прийняття спадщини, про відмову від неї або заяви про їх відкликання, складені від імені спадкоємців їх представниками, що діють на підставі довіреностей.

Неповнолітня особа має право подати заяву про прийняття спадщини без згоди своїх батьків або піклувальника.

Заяву від імені малолітньої особи або недієздатної особи подають її батьки (усиновлювачі), опікун.

Малолітня, неповнолітня, недієздатна особа, а також особа, цивільна дієздатність якої обмежена, вважаються такими, що прийняли спадщину, якщо не було подано заяву про відмову від прийняття спадщини з дотриманням вимог, встановлених законодавством.

Приймаючи від спадкоємців заяву про прийняття спадщини або про відмову від її прийняття, нотаріус зобов’язаний роз’яснити спадкоємцям їх право на відкликання такої заяви протягом строку, встановленого статтею 1270 Цивільного кодексу України.

Заява про прийняття спадщини чи про відмову від її прийняття підлягає реєстрації у Книзі обліку і реєстрації спадкових справ у день надходження. У разі надходження такого документа поштою він підлягає також реєстрації у Журналі реєстрації вхідних документів.

Усі наступні заяви (додаткові, від інших спадкоємців, кредиторів) також реєструються у Книзі обліку і реєстрації спадкових справ під самостійними номерами та в хронологічному порядку.

На всіх заявах зазначаються дата і час їх надходження та номер спадкової справи.

До заяви про відкликання поданої заяви про прийняття спадщини або відмову від її прийняття застосовуються такі самі правила реєстрації.

Для прийняття спадщини чи відмови від прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

Прийняття і відмова від прийняття спадщини можуть мати місце щодо всього спадкового майна. Спадкоємець не вправі прийняти одну частину спадщини, а від іншої частини відмовитись. Спадкоємець, який прийняв частину спадщини, вважається таким, що прийняв усю спадщину.

Якщо спадкоємець протягом шести місяців не подав до нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв спадщину.

Суд може визначити спадкоємцю, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.

Спадкоємець, якому за рішенням суду встановлено додатковий строк для подання заяви про прийняття спадщини, повинен у межах установленого судом строку прийняти спадщину шляхом подання нотаріусу за місцем відкриття спадщини відповідної заяви.

Не вимагається звернення до суду для визначення додаткового строку, достатнього для прийняття спадщини, якщо усі спадкоємці, які прийняли спадщину, подадуть письмову заяву про згоду на прийняття спадщини спадкоємцем, який пропустив строк для прийняття спадщини.\

Такі заяви спадкоємців мають бути подані нотаріусу до видачі свідоцтва про право на спадщину.

За наявності такої згоди спадкоємцеві, який пропустив строк для прийняття спадщини, необхідно подати до нотаріуса за місцем відкриття спадщини заяву про її прийняття.

Якщо виникнення у особи права на спадкування залежить від неприйняття спадщини або відмови від її прийняття іншими спадкоємцями, строк для прийняття такою особою спадщини встановлюється три місяці з моменту неприйняття іншими спадкоємцями спадщини або відмови від її прийняття. Якщо строк, що залишився, менший трьох місяців, він продовжується до трьох місяців.

Спадкоємець, який постійно проживав із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 Цивільного кодексу, він не заявив про відмову від неї.

У разі відсутності у паспорті такого спадкоємця відмітки про реєстрацію його місця проживання доказом постійного проживання із спадкодавцем можуть бути: довідка житлово-експлуатаційної організації, правління житлово-будівельного кооперативу, відповідного органу місцевого самоврядування про те, що спадкоємець на день смерті спадкодавця проживав разом із цим спадкодавцем.

Своєчасно надісланою вважається заява, справжність підпису особи на якій засвідчена (або не засвідчена) нотаріально, що направлена поштовим відправленням до закінчення шестимісячного строку для прийняття спадщини і яка надійшла нотаріусу після закінчення цього строку. Нотаріус приймає такі заяви, заводить спадкову справу та у випадку надходження заяви, справжність підпису на якій не засвідчено нотаріально, надсилає лист спадкоємцю, в якому пропонується надіслати заяву, оформлену належним чином, або особисто прибути до нотаріуса за місцем відкриття спадщини. У таких випадках конверт підшивається у спадкову справу.

У разі якщо спадкоємець відправив нотаріусу за місцем відкриття спадщини поштою належно оформлену заяву про прийняття спадщини, а потім особисто з’явився до нотаріуса і подав заяву про відмову від спадщини, нотаріус бере до уваги ту заяву, яка була зареєстрована першою у Журналі реєстрації вхідних документів.

Якщо спадкоємець за заповітом або за законом помер після відкриття спадщини і не встиг її прийняти, право на прийняття належної йому частки спадщини, крім права на прийняття обов’язкової частки у спадщині, переходить до його спадкоємців (спадкова трансмісія).

У цьому випадку право на прийняття спадщини здійснюється спадкоємцями на загальних підставах протягом строку, що залишився для прийняття спадщини. Якщо строк, що залишився, становить менше трьох місяців, він продовжується до трьох місяців. Свідоцтво про право на спадщину в порядку спадкової трансмісії видається за місцем відкриття спадщини після смерті першого спадкодавця.

Спадкоємець за заповітом має право відмовитись від прийняття спадщини на користь іншого спадкоємця за заповітом. Якщо заповідач підпризначив спадкоємця, особа, на ім’я якої складено заповіт, може відмовитись від прийняття спадщини лише на користь особи, яка є підпризначеним спадкоємцем.

Спадкоємець за законом має право відмовитись від прийняття спадщини на користь будь-кого із спадкоємців за законом незалежно від черги, у тому числі внуків, правнуків, племінників та інших.

Спадкоємець, на чию користь була здійснена відмова від права на частку у спадщині, має право відмовитися від її прийняття.

Неповнолітня особа може відмовитись від прийняття спадщини за згодою батьків (усиновлювачів), піклувальника і органу опіки та піклування

Фізична особа, цивільна дієздатність якої обмежена, може відмовитися від прийняття спадщини за згодою піклувальника і органу опіки та піклування.

Батьки (усиновлювачі), опікун можуть відмовитися від прийняття спадщини, належної малолітній, недієздатній особі, лише з дозволу органу опіки та піклування.

Приймаючи заяву про відмову від прийняття спадщини, нотаріус роз’яснює спадкоємцю правові наслідки такої відмови.У разі відмови від прийняття спадщини усіма спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування отримують спадкоємці за законом почергово.

7. Перевірка нотаріусом факту наявності родинних, шлюбних та утриманських відносин між спадкодавцем та спадкоємцями.

При видачі свідоцтва про право на спадщину за законом нотаріус перевіряє наявність підстав для закликання до спадкування за законом осіб, які подали заяви про видачу свідоцтва.

Доказом родинних та інших відносин спадкоємців зі спадкодавцем є: свідоцтва органів реєстрації актів цивільного стану, повний витяг з реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису, копії актових записів, копії рішень суду, що набрали законної сили, про встановлення факту родинних та інших відносин.

Факт перебування на утриманні підтверджується рішенням суду, що набрало законної сили, про встановлення факту перебування непрацездатної чи неповнолітньої особи на утриманні

Непрацездатність утриманця за віком може бути підтверджена паспортом, свідоцтвом про народження; непрацездатність за станом здоров’я - за пенсійною книжкою або довідкою, виданою відповідним органом медико-соціальної експертизи. Факт проживання спадкоємців однією сім’єю зі спадкодавцем підтверджується рішенням суду, яке набрало законної сили.

Якщо один або кілька спадкоємців за законом позбавлені можливості подати документи, що підтверджують наявність підстав для закликання їх до спадкоємства за законом, вони можуть бути за письмовою згодою всіх інших спадкоємців, які прийняли спадщину і подали докази родинних, шлюбних чи інших відносин зі спадкодавцем, включені до свідоцтва про право на спадщину.

Спадкоємці закликаються до спадкування за законом у порядку черговості. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі: відсутності спадкоємців попередньої черги; усунення спадкоємців попередньої черги від права на спадкування; неприйняття спадкоємцями попередньої черги спадщини або відмови від її прийняття.

Черговість одержання спадкоємцями за законом права на спадкування може бути змінена нотаріально посвідченим договором заінтересованих спадкоємців, укладеним після відкриття спадщини. Такий договір не може порушувати прав спадкоємця, який не бере у ньому участі, а також спадкоємця, який має право на обов’язкову частку у спадщині.

Поиск по сайту: