ПРОФІЛАКТИКИ ПРАВОПОРУШЕНЬ СЕРЕД ДІТЕЙ

АДМІНІСТРАТИВНО_ПРАВОВІ ЗАХОДИ

Статтю присвячено питанням

класифікацій заходів адміністративного примусу,

розглянуто адміністративно"правові заходи профілактики правопорушень серед дітей, їх зміст, види, особливості.

Обґрунтовуються пропозиції щодо необхідності прийняття базового Закону України «Про профілактику правопорушень».

Ключові слова: діти, неповнолітні особи, профілактика правопорушень, адміністра_тивний примус, адміністративно_правові заходи профілактики правопорушень.

Постановка проблеми. Адміністративний примус є важливим засобом захисту суспільних відносин від протиправних посягань, спрямований на забезпечення виконання нормативних актів, що регулюють правопорядок і громадську безпеку.

Саме тому метою цієї статті є розгляд класифікацій заходів адміністративного примусу,аналіз адміністративно"правових заходів профілактики правопорушень серед дітей.

Стан дослідження. Питання профілактики правопорушень було об’єктом дослідження в наукових працях О.Б. Андрєєвої, К.Л. Бугайчука, С.Ф. Денисова, Є.В. Додіна, Т.Л. Кальченко, Я.М. Квітки, О.І.Остапенка, С.Г. Поволоцької, В.І. Ремньова, Ю.С. Шемшученка та інших вчених. Проте, дослідженню адміністративноправових заходів профілактики правопорушень серед дітей достатньої уваги не приділялось.

Виклад основного матеріалу. У науковій літературі до заходів адміністративного примусу відносять: заходи адміністративного попередження і адміністративного припинення та адміністративні стягнення. З таких позицій державний примус в адміністративному праві розглядають О.М. Бандурка [1, с.36], І.П. Голосніченко [2, с.40], А.Т. Комзюк [3, с.43] та інші.

Інші науковці до адміністративного примусу відносять чотири групи заходів: адміністративно"попереджувальні заходи, заходи адміністративного припинення, заходи адміністративно"процесуального забезпечення, заходи адміністративної відповідальності (адміністративні стягнення) [4, с.58; 5, с.87].

Водночас, в адміністративно"правовій літературі пропонуються інші варіанти класифікації заходів адміністративного примусу. Так, наприклад, А.І. Стахов виділяє компенсаційні (адміністративні стягнення), відновлювальні (припис про усунення порушень вимог безпеки, припинення дії ліцензії до усунення порушень ліцензійних вимог безпеки, припинення експлуатації будівель

тощо) та ретроспективні, серед яких, у свою чергу, виділяє заходи, які не обмежують свободу економічної діяльності та право власності фізичних та юридичних осіб [6, с.27].

В.О. Продаєвич до адміністративно"правового примус залежно від мети застосування включає:

а) заходи попередження,

б) заходи припинення,

в) процесуально"забезпечувальні заходи (заходи забезпечення провадження в справах про адміністративні правопорушення),

г) адміністративно"відновлювальні заходи та д) заходи адміністративної відповідальності.

Адміністративно"правовий примус науковець визначає як особливий вид державного примусу, який є встановленою нормами адміністративного права системою заходів психологічного, фізичного і організаційного впливу, що застосовуються,

по"перше, до осіб, які чинять чи вчинили порушення норм адміністративного права,

по"друге, до інших осіб із метою запобігання можливому правопорушенню або запобігання можливим шкідливим наслідкам для держави, суспільства і окремих громадян,

по"третє, у зв’язку із забезпеченням провадження

адміністративної справи [7, с.5].

Отже, варіантів класифікації заходів адміністративного примусу в адміністративно правовій науці чимало, оскільки нормативно"правового акта, який би зафіксував визначення адміністративного примусу та виділив систему його заходів в Україні, досі немає. Для того,щоб остаточно визначитися із природою, місцем примусових заходів, які за своїми ознаками є адміністративно"правовими, виробити найоптимальніші прийоми застосування заходів адміністративного примусу Т.О. Коломоєць пропонує врегулювати це питання в єдиному нормативно"правовому акті (спочатку концепції, а потім і законодавчому акті, наприклад,

«Про адміністративний примус у діяльності державних органів» або «Про заходи адміністративно"правового примусу, які застосовуються для забезпечення громадського порядку в Україні»,

а пізніше у вигляді складової частини кодифікованого акта –Адміністративного

процедурного кодексу України) [8, с.134].

О.І. Остапенко в системі заходів боротьби з адміністративною деліктністю виділяє три самостійні блоки:

1) загальні заходи соціального попередження адміністративної деліктності;

2)організаційні і правові заходи забезпечення соціального попередження адміністративної деліктності;

3) спеціальні заходи соціального попередження адміністративної деліктності [9, с.32].

О.А. Троянський адміністративно"запобіжні заходи у правоохоронній діяльності розглядає як комплекс заходів примусового характеру, які застосовуються уповноваженими посадовими особами правоохоронних органів на основі і в порядку встановленому законодавством України з метою попередження і виявлення правопорушень у відповідних сферах суспільного життя та забезпечення громадського порядку, громадської безпеки під час надзвичайних ситуацій соціального, техногенного, природного та воєнного характеру, а також ліквідації їх шкідливих наслідків [10, с.14].

З урахуванням викладеного вище можемо перейти до розгляду заходів профілактики правопорушень серед дітей.

А.П. Закалюк поділив заходи запобігання правопорушень серед дітей

на заходи

• загальносоціального рівня та
• аходи спеціально"кримінологічного призначення.

До заходів загальносоціального рівня автор відніс:

ü підвищення матеріального добробуту сімей, як і населення загалом, передусім за рахунок помітного збільшення рівня оплати праці, питомої ваги виплати заробленого;

ü забезпечення робочими місцями всіх, хто бажає працювати, насамперед осіб працездатного віку, а серед них, зокрема, молодь, особливо випускників вищих навчальних закладів усіх рівнів акредитації, закладів професійно"технічної освіти;

ü забезпечення потрібної кількості загальноосвітніх шкіл та місць у них, що гарантує повне охоплення підлітків, які потребують навчання, а також розширення матеріально"технічної та культурної бази навчальних закладів згідно з сучасними стандартами та з урахуванням потреб шкільної та позашкільної виховної роботи;;

ü відродження у загальноосвітніх школах та навчальних професійно"технічних закладах навчально"виробничої бази, відновлення виробничого навчання, зв’язку освіти з виробництвом, набуття учнями робочих спеціальностей.

Заходи спеціально"кримінологічного призначення щодо запобігання злочинності неповнолітніх здійснюються насамперед на загальнодержавному рівні тау напрямку загальної профілактики.

Вони спрямовуються на виявлення

1) причин і умов, що зумовлюють злочини неповнолітніх, і головним чином

2) на усунення дії (впливу) цих чинників, маючи своїм безпосереднім завданням

3) запобігання вчиненню зазначених злочинів [11, с.495"497].

Другим рівнем за масштабом спеціально"кримінологічного запобігання злочинності, зокрема злочинним проявам неповнолітніх, є індивідуально"запобіжний.

Індивідуальний рівень цього різновиду запобіжної діяльності полягає у тому, що вона здійснюється стосовно причин і умов індивідуального злочинного прояву.

Індивідуальний масштаб цієї діяльності забезпечується тим, що об’єктом її впливу є конкретний неповнолітній, його особистість, індивідуальні умови її формування та поведінки підлітка.

У цьому розумінні індивідуальна профілактика злочинів неповнолітніх, як і інших категорій злочинів, поділяється на шість складових стадій:

1) виявлення осіб, стосовно яких має місце профілактичний інтерес, тобто щодо яких застосування профілактичних заходів може бути потрібним;

2) вивчення цих осіб, їх особистості, поведінки, оточення з метою виявлення ознак та умов формування антисуспільної спрямованості, криміногенної мотивації, а тим самим – потреб профілактики процесів їх формування;

3) прогнозування ймовірності злочинного вчинку та, за підтвердження прогнозу, прийняття рішення про необхідність здійснення індивідуальних заходів профілактики такого вчинку;

4) планування запобіжних заходів згідно з прогнозом;

5) здійснення профілактичних заходів, тобто власне профілактика у вузькому її розумінні;

6) оцінка результативності здійсненої запобіжної діяльності, можливості її припинення або необхідності продовження [11, с.504"505].

Поиск по сайту: