Основними завданнями участі України в міжнародному співробітництві в сфері стандартизації

Індивідуальна робота

На тему: Участь України в міжнародній і європейський діяльності з стандартизації.

студентки V курсу

заочної форми навчання

групи Тз-51

Кондратенко А.І

Науковий керівник:

Рибка Т.О

Київ 2015

План

Вступ

1.Основними завданнями участі України в міжнародному співробітництві в сфері стандартизації

2.Держстандарту України у зазначених міжнародних і європейських організаціях

3.Міжнародні та європейські стандарти

Висновок

Література.

Вступ

Участь України в міжнародній і європейській діяльності із стандартизації та сертифікації сприяє, насамперед, формуванню та розвитку ринкової економіки, розширенню зовнішньої торгівлі, зміцненню науково-технічних, економічних та промислових зв’язків України з міжнародним загалом, поліпшенню якості вітчизняної продукції та її конкурентоспроможності на світовому ринку.

Система стандартизації та процедури підтвердження відповідності в Європейському Союзі ґрунтуються на міжнародно визнаних засадах з додержанням усіх вимог, передбачених Угодами ТБТ та СФЗ. Реалізація заходів щодо поетапного впровадження в Україні вимог директив ЄС, міжнародних та європейських стандартів, передбачених постановою КМУ від 19.03.1997 р. № 244 “Про заходи щодо поетапного впровадження в Україні вимог директив Європейського Союзу, санітарних, екологічних, ветеринарних, фітосанітарних норм та міжнародних і Європейських стандартів”, дозволить гармонізувати національне законодавство в галузі стандартизації з нормами та принципами ГАТТ/СОТ.

Держстандарт України як національний орган із стандартизації представляє Україну в таких організаціях:

ISO – Міжнародній організації із стандартизації, а також комітетах ISO: CASCO, INFCO, ISONET, COPOLCO, DEVCO, REMCO;

IEC – Міжнародній електротехнічній комісії, а такох бере участь у міжнародних схемах стандартизації IECEE, IECQ;

OIML – Міжнародній організації законодавчої метрології;

СООМЕТ – Організації державних метрологічних установ Центральної та Східної Європи;

CEN – Європейському комітеті із стандартизації;

EASC – Євро-Азійській Раді із стандартизації, метрології та сертифікації;

МДР – Міждержавній Раді із стандартизації, метрології та сертифікації у рамках СНД;

ЄЕК ООН – Робочій групі із стандартизації Європейської Економічної Комісії.

Слід зазначити, що Держспоживстандарт України представляє нашу державу в ISO та ІЕС з 1993 року. З лютого 2001 року він перейшов на електронний режим отримання документів ISO, IEC. Представники Держспоживстандарту України беруть участь у 67 двосторонніх торгово-економічних комісіях з країнами–торговими партнерами України.

Було підписано 44 двосторонні угоди з 32 країнами згідно із статею 6 Угоди про технічні бар’єри в торгівлі СОТ.

Основними завданнями участі України в міжнародному співробітництві в сфері стандартизації

Вдосконалення фонду національних нормативних документів із стандартизації на основі застосування міжнародних, регіональних та національних стандартів інших країн і максимальне використання досягнень науково-технічного прогресу;

участь у розробленні міжнародних та регіональних стандартів з урахуванням національних інтересів у галузі стандартизації та нові конкурентоспроможні продукція і технології, зокрема, створені внаслідок двостороннього чи багатостороннього співробітництва;

нормативне забезпечення торгово-економічного та науковотехнічного співробітництва України під час розроблення міжнародних і регіональних стандартів;

забезпечення захисту інтересів України під час розроблення міжнародних і регіональних стандартів;

забезпечення однаковості вимірів з іншими країнами.

З метою більш ефективного вирішення поставлених завдань, а також виходячи з вимог Угоди про ТБТ, слід активізувати участь України в діяльності керівних і технічних органів міжнародних та регіональних організацій, зокрема, і технічних секретаріатів ТК, у розробленні міжнародних і регіональних стандартів з урахуванням національних інтересів у галузі стандартизації.

Участь у розробленні міжнародних та міждержавних стандартів вирішує дві основні проблеми: узгодження національної технічної політики України з технічною політикою, яку ведуть її торгові партнери, і врахування її інтересів при розробленні міжнародних стандартів з метою подолання технічних бар’єрів у торгівлі, а також використання міжнародних стандартів для підвищення технічного рівня національної економіки, поліпшення якості та конкурентоспроможності вітчизняної продукції, захисту прав споживачів. Принагідно зауважимо, що Україна як член ISO, IEC, Міждержавної ради має право застосовувати всі прийняті цими організаціями стандарти.

Держспоживстандарт України в IV кварталі 1996 року приєднався до Кодексу Доброчинної практики із стандартизації. Згідно з Кодексом технічні регламенти та стандарти не повинні створювати перешкод для міжнародної торгівлі, а національні регламенти та стандарти мають створюватись на базі відповідних міжнародних стандартів. При потребі створення національного стандарту, відмінного від міжнародного, цю необхідність треба обгрунтувати, довести до відома торгових партнерів та дати їм можливість ознайомитись з проектами таких НД до їхнього запровадження (для прийняття їх до уваги і підготовки коментарів).

Окрім ISO та ІЕС, є низка міжнародних урядових та неурядових організацій, які самостійно розробляють та видають НД, визнані Світовою організацією торгівлі (WTO) як міжнародні стандарти: Комісія Кодекс Аліментаріус Продовольчої та сільськогосподарської організації ООН, Всесвітня організація охорони здоров’я, Міжнародний союз телекомунікацій, Міжнародне агентство з атомної енергетики та інші.

1 березня 1998 року набула чинності угода про партнерство і співробітництво між Україною та Європейським Союзом (ЄС), статті 51 і 56 якої передбачають зближення української технічної системи регулювання з європейською. Проголошення Україною наміру стати асоційованим членом ЄС означає готовність до прискореного впровадження в національне законодавство вимог директив ЄС, а також до впровадження не менше 80 відсотків чинних європейських стандартів.

Спробуємо визначити можливі шляхи прискорення впровадження європейських норм в Україні на основі аналізу взаємодії Держстандарту України з європейськими і міжнародними організаціями із стандартизації, метрології, сертифікації і акредитації.

З січня 1997 року Україна стала член-кореспондентом Міжнародної організації законодавчої метрології (OIML). Активно розвивається науково-технічне співробітництво з регіональною організацією державних метрологічних установ Центральної та Східної Європи (СООМЕТ).

1 квітня 1997 року Україна першою з республік колишнього СРСР і другою з країн світу приєдналася до Європейського комітету із стандартизації (CEN) у статусі організації за листуванням. Згідно з цим статусом Держстандарт регулярно отримує стандарти та проекти стандартів CEN і може впроваджувати стандарти СEN одразу ж після їх затвердження, але з додержанням рішень щодо терміну їх впровадження як національних.

Держспоживстандарт України зобов’язаний сплачувати щороку внески у розмірі близько 11 тисяч євро, поважати укладені між CEN та ISO угоди та рішення Генеральної асамблеї ISO щодо питань авторського права на публікації CEN, їх продаж та впровадження на національному рівні.

Нині Національний секретаріат з міжнародної та європейської стандартизації Держспоживстандарту координує взаємодію 69 технічних комітетів із стандартизації з більш як 310 комітетами (підкомітетами), секторами та іншими органами CEN, постійно оновлює базу даних стандартів та проектів стандартів CEN. Він також організовує відсилання до ТК проектів стандартів для проведення експертизи, а стандартів CЕN – для подальшого їх впровадження в установленому порядку.

Україна з грудня 2000 року стала афілійованим членом Європейського комітету зі стандартизації у галузі електротехніки (CENELEC). Згідно з Меморандумом CENELEC №17 таке приєднання можливе для будь-якого національного електротехнічного комітету, що є членом ІЕС, представляє чи прагне представляти у своїй країні всі залучені до розвитку ринкової економіки сторони, а також має тісні відносини з ЄС та EFTA у галузях техніки, науки, економіки, політики та в соціальній сфері. Заява на приєднання національного електротехнічного комітету, який відповідає цим вимогам, розглядається Генеральною асамблеєю CENELEC і при цьому в контексті його статусу особлива увага приділяється позиціям ЄС та EFTA. У випадку одностайного схвалення прохання за заявою цими організаціями Генеральна асамблея CENELEC надає заявникові дозвіл на приєднання за умови, що він докладе всіх зусиль для того, щоб з часом здійснити повну інтеграцію з цією організацією.

Філія, що приєдналася до CENELEC, має такі права:

одержувати запрошення для делегування на засідання Генеральної асамблеї двох своїх представників як спостерігачів;

одержувати запрошення на спільні відкриті збори CENELEC (наприклад, збори, де оголошується загальна інформація), робочі зустрічі, семінари, конференції тощо;

брати участь у засіданнях технічних та програмних комітетів CENELEC (але не робочих груп) як спостерігач;

регулярно одержувати інформацію щодо діяльності CENELEC, прийнятих ним рішень, результатів роботи тощо;

впроваджувати у вигляді національних стандартів (за необхідності – державною мовою) будь-які стандарти CENELEC одразу ж після їх затвердження, але з додержанням рішень щодо дат їх впровадження, актуалізації тощо.

Філія, яка приєдналась до CENELEC, зобов’язується:

сплачувати щорічні внески, сума яких час від часу переглядається;

поважати рішення Генеральної асамблеї щодо питання авторського права на публікації CENELEC, їх продажу та впровадження на національному рівні;

поважати чинні угоди між CENELEC та ІЕС.

Впровадження в нашій державі вимог директив ЄС та стандартів CEN/CENELEC сприятиме відродженню вітчизняного конкурентоздатного і високотехнологічного виробництва, дозволить зробити ще один крок до цивілізованої Європи, що, зрештою, прискорить приєднання України до ЄС.

Тепер у галузі стандартизації і сертифікації послуг функціонує невелика кількість міжнародних і європейських технічних комітетів. Тому українські технічні комітети, які працюють у цих галузях, мають змогу активно розробляти національні стандарти України у сфері послуг і впроваджувати їх як міжнародні, а також просувати українські послуги на світовий ринок.

Аналіз участі технічних комітетів України (ТКУ) в роботі ISO і ІЕС показав, що кількість голосувань активних ТКУ щодо проектів міжнародних стандартів і систематичних переглядів міжнародних стандартів ISO і ІЕС, а також кількість голосувань з технічними і редакційними зауваженнями в останній час значно зросла.

Найбільш активну участь у роботі технічних комітетів ISO та ІЕС беруть такі українські технічні комітети: ТКУ 115 (Електронні компоненти та механічні конструкції для радіоелектронного обладнання); ТКУ 30 (Трансформатори та високовольтна апаратура); ТКУ 37 (Продукція целюлозно–паперової промисловості); ТКУ 40 (Страховий фонд документації); ТКУ 44 (Зварювання та споріднені процеси); ТКУ 45 (Об’ємні гідроприводи, пневмоприводи та змащувальні системи); ТКУ 82 (Охорона навколишнього середовища та раціональне використання ресурсів України). Але, на жаль, мають місце випадки зривів голосувань через запізнення (ТКУ 31 та 25 підкомітет ТКУ 20).

Дуже важливим для України є участь Держстандарту в консультативних комітетах ISO: як комітетів-членів STACO (Комітет з принципів стандартизації), CASCO (Комітет з оцінки відповідності), INFCO (Комітет з інформації), ISONET (Комітет інформаційної мережі ISO) та як члена-кореспондента в DEVCO (Комітет з питань розвитку або допомоги країнам, що розвиваються), COPOLCO (Комітет з політики у сфері споживання), REMCO (Комітет по стандартних зразках). Останнім часом активізувалась робота в комітетах COPOLCO і DEVCO.

Україна також бере участь у роботі системи сертифікації електронних компонентів Міжнародної електротехнічної комісії (IECQ) та системи з випробувань електричного обладнання на відповідність до стандартів безпеки (IECEE). Держстандарт України підтримує тісні зв’язки з міжнародними і європейськими організаціями з системи забезпечення якості (див. рис. 5.2).

Поиск по сайту: