Культура і духовне життя

Освіта. Перехід на нові навчальні програми в 1966-1967 рр. (запровадження нових дисциплін: кібернетики, суспільства; генетики тощо). Завершення переходу до обовязкової загальної середньої освіти (1976 р.) Ухвалення Верховно. Радою «Основних напрямів реформ загальноосвітньої і професійної школи» (запровадження навчання дітей з 6 років; реорганізація 8-річних шкіл у 9-річні, а середніх – у 11-річні, згідно з цим документом важливе місце призначалося трудовому вихованню, булла зафіксована помітна ідеологізація шкільного навчання). Знецінення знань. Зменшення кількості шкіл з українською мовою викладання. Збільгення кількості навчальних профтехосвітніх закладів. Створення на основі педінститутів Донецького(1964), Симферопольського та Запорізького університетів (1985). Відкриття ряду нових інститутів. Збільшення кількості студентів майже в 2 рази. Зміцнення матеріально-технічної бази вузів (будівництво нових навчальних корпусів, гуртожитків, спортивних комплексів тощо). Недостатня якість підготовки спеціалістів (особливо на заочних і вечірніх відділеннях). Політизація освіти тощо.

Наука. Провідний науковий центр України – Академія наук на чолі з Б. Патоном, яка складалася з 3-х секцій: фізико-технічних і математичних наук, хіміко-технологічних і біологічних наук, суспільних наук. Неухильне зростання дослідників в академічних установах. Вагомі здобутки вітчизняної науки: створення унікальної плавильної установки «Уран» для вивчення плазми й керованої термоядерної реакції; використання теоретичних розробок математиків для розрахунку орбіт штучних супутників землі, відкриття механізму передачі генетичної інформації, створення автоматизованих систем проектування електронно-обчислювальних машин, винайдення нових марок високотривкого чавуну, безнікелевої антикорозійної сталі та ін. Удосконалення звязків науки з вирбництвом. Високий відсоток нереалізованих перспективних наукових розробок.(за винятком ВПК). Складні умови праці вчених-гуманітаріїв в умовах тоталітарної системи, але не дивлячись на це, вихід у світ цікавих праць М. Байчевського («Приєднання чи возєднання»), Ю. Бадзьо («Лист до російських та українських істориків»), О. Апановича, І.Дзюби та ін. Вихід у світ багатотомної «Історії Української РСР», «Історії українського мистецтвознавства», «Історії літератури», «Словника української мови», «Української Радянської Енциклопедії», тощо. Недостатнє фінансування науки.

Література. Збагачення літератури новими творами О. Гончара («Собор», «Берег любові», «Чорний Яр»), М. Стельмаха («Правда і кривда» «Дума про тебе»), П. Загребельного («Диво», «Розгін»), І. Білика («Меч Арея»), історичними романами Ю. Мушкетика, Р. Іванченка та ін. Видання збірок віршів Д. Павличка, І. Драча, В. Коломійця, Б. Олійника та ін. Велика популярність пісень. Написаних на слова А.Малишка («Пісня про рушних»), М. Ткача («Марічка»), М. Сингаївського («Чорнобривці»), Д. Павличка («Два кольори») та ін. Не дивлячись на ідеологічний тиск, продовжували працювати відомі письменники та публіцисти М. Руденко, В. Снегірьов, В. Стус, Є. Сверстюк. Л. Костенко тощо. Посилення уваги укаїнських письменників не лише до історичних, але й до сучасних тем.

Мистецтво. Новаторство у вітчизняному кінематографі (зародження нового напряму в кіномистецтві – «поетичне кіно»). Плідна праця кіномитців Ю.Ілленка, С.Параджанова, К. Мупатова, Л. Осики, О. Савченка, Л. Бикова, І. Миколайчука та ін. Вихід у світ яскравих кінострічок «Тіні забутих предків», С. Параджанова, «Білий птаз з чорною ознакою» Ю.Іллєнеа, «У бій ідуть самі старики», «Ати-бати йшли солдати» Л. Бикова, «Тривожний місяць вересень», Л. Осики, «Вавілон –ХХ» І.Миколайчука та ін. Позитивні зрушення в розвитку театрального мистецтва (плідна діяльність академічних драматичних театрів ім. Франка в Києві, ім. Т.Шевченка у Харкові, ім. М.Занковецької у Львові, Київського театру опери та балету ім. Т.Шевченка, Львівського театру опери та балету ім. І.Франка та ін.). Яскравий талант майстрів сцени Н. Ужвій, Б. Ступки, А. Роговцевої тощо. Втрата націнального колориту в українському театральному мистецтві та кінематографі (активнее витіснення української мови тощо). Удосконалення всіх жанрів музичного мистецтва (створення нових опер, оперетт, симфоній, пісень тощо). Діяльність сузір я талановитих оперних співаків Д. Гнатюка, Є. Мирошниченко, М. кондратюка, а. Мокренка, А. Солов яненка та ін.). Створення ячкравих оперних творів «Тарас Шевченко», «Ярослав Мудрий» Г. Майбороди, «Мамаї», «Вій», «Шельменко-Денщик» В. Губаренка, «Украдене щастя» Ю. Мейтуса, «Лісова пісня» В. Корейка, «Назар Стодоля» К. Данкевича та ін. Яскраві виступи українського народного хору ім. Г.Верьовки, капели «Думка», капели бандуристів України, черкаського народного хору, Гуцульського і Буковинського ансамблів пісні і танцю тощо. Плідна діяльність композиторів В. Івасюка («Я піду в далекі гори», «Червона рута». «Водограй» та ін.). Піднесення в українській хореографії, пов язане з діяльністю державного ансамблю танцю України ім. П. Вірського, народних ансамблів «Ятрань» з Кіровограда, 2Чорнобривець» з Миронівки, «Дарничанка» з Києва тощо. Розкриття тем вітчизняної історії в українському образотворчому мистецтві (роботи В. Задорожнього, М. Хмелька, М. Божія, Т.Яблонської, В. Полтавця тощо). Плідна діяльність українських художників А. Горської, О. Заливахи, Г. Севрука, В. Мельниченка, скульптора і живописця І. Гончара та ін. (пошук нових ідей національний колорит у творчості українських митців)

Ідеологічні кампанії

«Ждановщина» - політика масових репресій протии творчої інтелігенції., нова ідеологічна кампанія в СРСР і в Україні, нова іделогічна кампанія в СРСР і в Україні з пошуками «ворогів народу». Назва походить від прізвища секретаря ЦКВКП(б) А.Жданова, який очолив ідеологічний відділ ЦК ВКП(Б) з 1946 р. та був провідником політики посилення ідеологічного тиску на суспільно-поличне і культурнее життя.

Мета. Посилення контролю на творчими процессами в галузі культури. Посилення боротьби з вольнодумством, інакомисленням, новаторством, заборона свободи творчості в суспільтві. Придушення національно-визвольного руху та будь-яких проявів української самостійницької ідеї. Утвердити в суспільстві марксизм-ленінізм – ідину обовязкову для всіх ідеологію. Посилити іеологічне оброблення населення.

1.1946 р. в Україні видано низку постанов ЦК КП(б):»Про перекручення і помилки у висвітленні української літератури» в «Нариси історії української літератури», «Про журнал сатири та гумору «Перець», «Про журнал «Вітчизна» та ін.», «Про репертуар драматичних і оперних театрів УРСР і заходи його поліпшення».

У цих постановах містилися: критика націоналізму, звинувачення у «відступі від партийного розуміння мистецтва», вказівка на недостатнє висвітлення у художній творчості проблем сьогодення, заклик до боротьби з тими, хто відійшов від радянської ідеології.

2. Після вересневого 1947 р. пленуму правління спілки письменників України велася боротьба проти «українського буржуазного націоналізму»:критиці піддали Остапа Вишню(письменника-гумориста), який нещодавно повернувся зі сталінських таборів, почалося переслідування і звинувачення в національізмі таких письменників: І.Сенчека (за повість «Його покоління»), Ю. Яновського (за роман «Жива вода»), М. Рильського (за твори «Мандрівка в молодість», «Київські окиави»), О. Довженка (за кіносценарій «Україна в огні») тощо.

3. Після постанови ЦК КП(б)У 1947 о. «Про політичні помилки та незадовільну роботу Інституту історії Академії наук УРСР» почалися звинувачення великої групи науковців-істориків республіки. Критиці було піддано праці: М.Петровьского «Вох єднання українського народу в єдиній Українській державі» і «Незламний дух великого українського народу», «Короткий курс історії України» за редакцією С. Білоусова, К. Гуслистого, М. Петровського, М. Супруненка, Ф. Яструбова; «Нарис історії України» за редакцією К. Гуслистого, М. Славіна, Ф. Яструбова, «1-й-том «Історії України» за редакцією М. Петровького.

Їх звинувачували в:націоналістичних «збоченнях»,антинауковості, численних помилках, перекрученнях буржуазно-націоналістичного характеру, відсутності показу великої ролі російського народу, відродженні ідей М. Грушевського. «І хоча в більшості випадків обєктом критики і нападок булла інтелігенція, справжньою мишенню для тоталітарного режиму стало все суспільство. Тому Л. Каганович заявив про те, що кожний випадок невиконання планових завдань у промисловості й сільському господарстві розглядатиметься як прояв українського буржуазного націоналізму» (О.Бойко «Історія України»).

4. З кінця 1948 р. велася кампанія з боротьби з космополітизмом:проти «низькопоклонства перед Заходом», з «безрідними космополітами», «антипатріотичними торгашами», «нікчемами» (такі ярлики чіпляли на значну частину інтелігенції).

5. 1958 р. «Лисенківщина» ( назва походить від пизвища Т. Лисенка, який на сесії Всесоюзної академії сільськогосподарських наук виступав протии розвитку генетики). Почалося переслідування вчених-генетиків: в Академії наук УРСР ліквідовано відділ генетики Інституту зоології, закрито лабораторії, очолювані генетиками, всіх генетиків, які викладали у вищих навчальних закладах, звільнили з роботи: у Харькові завідувача кафедри генетики і давінізму І. Полякова, профессора сільськогосподарського інституту С. Делоне, завідувача кафедри генетики й селекції Київського університету академіка АН УРСР М. Гришка та інших.

6. Ворожою наукою вважалася кібернетика.

7. Боротьба з космополітизмом супроводжувалася масовими репресіями протии єврейської інтелігенції: євреїв массово звільняли з осітних закладів, наукових установ, літераторам забороняли друкувати, кидали до в язниць. Серед репресованих видатні єврейські письменники: Г. Полянкер, Н. Забара, А. Гонтар та інші. 1950 р. Було ліквідовано Кабінет єврейської історії при Академії наук УРСР, розтріляно Єврейський антифашистський комітет. Протягом 1948-1952 рр. у звязку зі «Справою Єврейського антифашистського комітету» репресовано 19 єврейських письменників України, 5 із них розстріляно.

8. 1951 р. Почалося переслідування В. Сосюри за вірш «Любіть Україну».

9. Критиці піддано оперу К. Данкевича «Богдан Хмельницький».

10. 1952-1953 рр. Набирала обертів «Справа лікарів». Євреїв-лікарів звинувачували в спробі отруєння і знищення видатних радянських і партийних діячів, серед яких і Сталіна. Тільки смерть Й Сталіна врятувала євреїв від масової депортації їх до Сибіру.

Буржуазні націоналісти – термін,, що застосовував комуністичний режим до тих, хто виступав за розвиток національної культури, мови, збереження звичаїв, історичних традицій власного народу.

Космополітизм(відсутність патріотизму) – теорія, що проповідує байдуже ставлення до історії свого народу, своєї Батькіщини, національної культури.

Поиск по сайту: