А - односклепінна, одноплатформна; б - односклепінна, двохплатформна, в - двохсклепінна, двохплатформна; г- трьохсклепінна, одноплатформна; д - трьохсклепінна, трьохплатформна

Пасажирські платформи станцій монтують із залізобетонних блоків вширшки до 1 м і завдовжки до 4 м, укладаючи їх перпендикулярно подовжній осі платформи. Входи і виходи станцій оформлюють або у вигляді вестибюля, або у вигляді звичайних сходових маршів, які ведуть в підземний вестибюль.

Наземний вестибюль дозволяє зв'язати станційну платформу за допомогою ескалаторів безпосередньо з рівнем міських тротуарів без облаштування додаткових сходів.

Рух потягів метро здійснюється за допомогою тягових двигунів постійного струму. Вони отримують енергію від контактної мережі з напругою 825 В. Струмоприймальним пристроєм для живлення потягів електроенергією є контактна (третя) рейка, що дозволяє суттєво знизити вишину тунелю. Третю рейку розташовують з лівої за ходом руху сторони та покривають захисним коробом. Струмоприймальники вагонів під час руху сковзають по ньому, що забезпечує їх постійний контакт.

При будівництві тунелів метро застосовують закритий і відкритий способи. Закритий спосіб використовують при будівництві ліній глибокого закладання, коли цього вимагають гідрогеологічні умови або необхідно зберегти коштовну забудову в містах; у інших випадках тунелі й станції мілкого закладання будують відкритим способом. Для ліній мілкого закладання в Росії також застосовують змішаний (так званий «московський») спосіб, коли станції будуються відкритим способом, а тунелі закритим; при цьому немає необхідності переносити комунікації, тимчасово закривати дороги тощо, тому будівництво виявляється дешевшим.

Будівництво метро коштує дуже дорого, і тому економічно виправдано лише у великих містах (у СРСР такими вважались міста з населенням понад 1 млн. мешканців). Станом на кінець 2009 року вартість 1 км тунелю метро, побудованого відкритим способом, складало приблизно 70-80 млн. євро, а 1 км тунелю, побудованого закритим способом - близько 100-150 млн. євро.

2. Гідротехнічні тунелі. Гідротехнічний тунель – це водовід, прокладений у землі без розробки поверхневого шару ґрунтів або гірських порід. Такі тунелі прокладаються, коли водовід потрібно розмістити на значних глибинах, під населеними пунктами або в місцях з розвиненими інтенсивними інженерно-геологічними процесами.

Водогосподарські тунелі можуть бути гідроенергетичними, іригаційними, водогінними, каналізаційними та водоскидними.

За гідравлічними особливостями розрізняють напірні тунелі, коли вони працюють повним перерізом і перебивають під надлишковим тиском та безнапірні, коли проводять воду при частковому заповненні перерізу тунелю водою. Напірні тунелі мають внутрішній напір води, якій, звичайно, не перевищує 1 МПа.

Форма поперечного перерізу гідротехнічних тунелів залежить від гідравлічних, інженерно-геологічних і будівельних умов, а площа розраховується за формулами гідравліки.

3. Гірничопромислові тунелі споруджуються на підприємствах гірничодобувної промисловості (копальнях, шахтах) для транспортування корисних копалини, відведення шахтних вод і вентиляції.

4. Тунелі міського господарствастворюються для прокладання підземних комунікацій комунального господарства. Загальна довжина мережі комунальних тунелів великого міста може досягати кількох сотень кілометрів.

За своїм призначенням тунелі міського господарства поділяються на такі види – каналізаційні колектори й ливнестоки, водопровідні тунелі, тунелі газопровідних магістралей, теплофікаційні тунелі, тунелі систем зв’язку, тунелі змішаного типу.

Проектування тунелів

Проектування тунелів є складним процесом, під час якого визначають розміри їх перерізу, трасу, типи облицювань та методи проходки.

Розміри перерізу є функцією призначення тунелю і тому мало залежать від природних умов, тоді як вибір траси, типу облицювання і методів виконання гірничопрохідницьких робіт в значній мірі залежить від природних умов.

При виборі траси тунелю, крім геологічних умов, беруть до уваги топографічні дані. Так, враховується, що при перетині якого-небудь гірського хребта зі збільшенням абсолютних відміток розташування тунелю його довжина повинна зменшуватися, а труднощі з підходом до вхідного і вихідного порталів збільшуватися.

Геодезичні роботи, пов'язані з проходкою тунелю, полягають у визначенні напряму й довжини тунелю, перенесенні осі траси всередину тунелю і розбиття повздовжнього профілю і поперечних перетинів. Геодезичні роботи вимагають виняткової точності, оскільки навіть щонайменші помилки, особливо при великій довжині тунелю, можуть привести до досить важких наслідків.

Труднощі в трасуванні тунелів збільшуються при малій доступності місцевості для виробництва геодезичних робіт, при розбитті трас тунелів криволінійного контуру, а також при трасуванні довгих тунелів.

Поиск по сайту: