Помощничек
Главная | Обратная связь


Археология
Архитектура
Астрономия
Аудит
Биология
Ботаника
Бухгалтерский учёт
Войное дело
Генетика
География
Геология
Дизайн
Искусство
История
Кино
Кулинария
Культура
Литература
Математика
Медицина
Металлургия
Мифология
Музыка
Психология
Религия
Спорт
Строительство
Техника
Транспорт
Туризм
Усадьба
Физика
Фотография
Химия
Экология
Электричество
Электроника
Энергетика

Арабо-ізраїльські війни



Дата Назва Учасники Результати
1948—1949 рр. Перша арабо-ізраїльська вій на (війна за незалежність Ізраїлю) Ізраїль, Єгипет, Трансйорданія, Сирія, Ірак, палестинці • Ізраїль відстояв незалежність. • Палестинську державу не було створено. • Виникнення проблеми палестинських біженців. • Розподіл території Палестини між Ізраїлем і сусідніми арабськими державами
1956 р. Англо-франко- ізраїльська агресія проти Єгипту Ізраїль, Франція, Англія, Єгипет, Сирія • Поразка Єгипту. • Припинення судноплавства Суецьким каналом. • Тісне співробітництво між СРСР і арабськими державами. • Поразка англо-французької колоніальної авантюри
1967 р. Шестиденна війна Ізраїль, Єгипет, Йорданія, Сирія, Ірак, палестинці • Розгром Ізраїлем армій сусідніх арабських держав. • Окупація Ізраїлем Західного берега річки Йордан, сектору Газа, Синайського півострова, Голанських висот. • Розрив дипломатичних відносин СРСР та інших соціалістичних держав з Ізраїлем
1973 р. Семиденна війна (Війна Судного дня) Ізраїль, Єгипет, Сирія, Ірак, палестинці • Показала подальшу безперспективність воєнного протистояння Ізраїлю з арабськими країнами. • Розвіяння міфу про непереможність армії Ізраїлю. • Дала поштовх до мирного процесу, який завершився укладенням Кемп-Девідської угоди між Ізраїлем та Єгиптом

Міжнародні відносини у другій половині 20 – на початку 21 ст.

Формування двох полюсів на міжнародній арені ( НАТО і ОВД) відбувалося у формі жорстокої конфронтації між ними, що одержала назву «холодної війни».

Методи «холодної війни» включали в себе пропагандистську війну, активну участь США і СРСР, НАТО і ОВД в регіональних конфліктах, боротьбу за вплив на країни «третього світу», економічне і технічне шпигунство, гонку ракето-ядерних і звичайних озброєнь, активізацію діяльності розвідувальних служб, ідеологічні диверсії, стратегію взаємного ядерного залякування, протистояння воєнно-політичних блоків на міжнародній арені, гонку космічних озброєнь тощо.

Періодизація :

1-й період( 1945-1975 рр.) у 1975 р. вбула проведена Загальноєвропейська нарада з безпеки та співробітництва в Європі.

2-й період (кінець 1970-х – початок 1990-х рр.) закінченню «холодної війни» сприяли перегляд новим керівництвом СРСР основних зовнішньополітичних принципів, а також демократичні перетворення в країнах колишньої соціалістичної системи та її розпад.

Широке оприлюднення думка про необхідність боротьби проти міжнародного комунізму знайшла в промові колишнього прем'єр-міністра Великої Британії В. Черчіля, з якою він виступив 5 березня 1946 р. у Вестмінстерському коледжі м. Фултон штату Міссурі (США) в присутності президента Трумена. Ця промова вважається початком "холодної війни".

Логічним продовженням цієї промови стала поява «доктрини стримування», направленої проти СРСР. Вона була орієнтована на здійснення комплексу заходів, спрямованих на запобігання впливу комуністичних ідей і Радянського Союзу як держави – їхнього носія на світовій арені.

У 1947 р. у промові президента США в Конгресі була сформульована «доктрина Трумана» . Пославшись на комуністичну небезпеку, що нависла над Грецією і Туреччиною, президент заявив про намір терміново виділити 400 млн дол.. на надання допомоги «вільним народам» у їхній боротьбі проти «зовнішнього тиску».

Основні передумови виникнення «холодної війни»

1. Перетворення США і СРСР в «наддержави» і виникнення між ними гострих розбіжностей із питань післявоєнного устрою світу.

2. Різке загострення боротьбі між СРСР і заходом за сфери впливу в країнах «третього світу»

3. Утвердження радянської моделі тоталітарного суспільства у Сх. Європі та протидія США поширенню комунізму у світі.

Берлінська криза

Першою серйозною сутичкою в Європі стала "берлінська криза". Вона виникла 1948 р. після введення у західній частині Німеччини нової грошової одиниці. Радянська сторона розцінила цю акцію як крок, що веде до розколу країни.
Скориставшись із того, що в угоді про статус окупованого Берліна не були передбачені конкретні зобов'язання СРСР із забезпечення транспортним зв'язком західних секторів міста, 24 червня 1948 р. Радянський Союз перекрив транспортні артерії Західного Берліна і Західної Німеччини. Фактично було встановлено блокаду Західного Берліна. Блокада тривала "324 дні — з 24 червня 1948 р. до 12 травня 1949 р., коли на конференції в Нью-Йорку колишні союзники домовилися про компромісні умови її скасування.

Війна в Кореї

З 1948 р. тут існували дві держави: Республіка Корея зі столицею в Сеулі та Корейська Народно-Демократична Республіка (КНДР) зі столицею у Пхеньяні. Збройний конфлікт між двома державами розпочався 25 .червня 1950 р. нападом військ КНДР на Республіку Корея. Армія останньої виявилася небоєздатною і почала відступати. Майже вся територія Південної Кореї була зайнята військами КНДР. Коли Рада Безпеки ООН ухвалила резолюцію, в якій засудила агресію КНДР, війська США та деяких інших країн у вересні 1950 р. вступили у війну, а наприкінці жовтня, захопивши Пхеньян, вийшли до китайського кордону.

ЗО листопада 1950 р. президент Трумен заявив, що США готові використати всі військові засоби аж до ядерної зброї. Вперше виникла небезпека переростання локального конфлікту в ядерну війну. І все ж здоровий глузд ВИЯВИВСЯ СИЛЬНІШИМ од військових і політичних амбіцій.

Наприкінці 1950 р. фронт стабілізувався в районі 38-ї паралелі. Два роки тривала позиційна війна. У 1953 р. було підписано перемир'я, яке зафіксувало існування двох держав на Корейському півострові.

Нова Берлінська криза

"холодна війна" тривала ще понад 20 років, її символом стала Берлінська стіна, побудована протягом однієї ночі проти 13 серпня 1961 р., яка переділила Берлін на Західний і Східний.

Реакція США на цю акцію була надзвичайно різкою. Американське, командування почало перекидати додаткові частини на територію ФРН і Західного Берліна. 27 жовтня американські танки було підтягнуто до контрольно-пропускного пункту на Фрід-ріхштрассе, навпроти них на відстані 200 м зупинилися радянські танки. Цілу добу тривало протистояння. Нарешті, керівники обох держав віддали наказ своїм військам відійти від кордону. Напружена ситуація в місті зберігалася до укладення 3 серпня 1971 р. чотиристоронньої угоди щодо Західного Берліна. Отже, "холодна війна" неодноразово ставила світ на межу глобальної ядерної війни.

Карибська криза

Ще одна серйозна загроза світові виникла 1962 р. під час Карибської кризи. США різко негативно поставилися до революції на Кубі. У 1961 р. вони підтримали висадження контрреволюційних груп на територію Куби. Ф. Кастро звернувся по допомогу до СРСР. Радянське керівництво вирішило розмістити на острові ядерні ракети середнього радіуса дії. Довідавшись про це, президент Дж. Кеннеді оголосив про встановлення з 22 жовтня 1962 р. морської блокади Куби і про огляд усіх радянських кораблів, які пливли до острова. Водночас радянські та американські війська було приведено у стан бойової готовності. Ніколи раніше небезпека ядерної війни не була настільки реальною, як у ті дні.

Курс на розрядку міжнародної напруженості та його зрив (1970-ті – перша половина 1980-х рр.)

Передумови розрядки міжнародної напруженості:

1. Досягнення воєнно-стратегічного паритету між СРСР і США унеможливили здійснення ними зовнішньополітичного курсу з позиції сили.

2.Усвідомлення світовою громадськістю, керівниками провідних світових держав катастрофічності будь-якого ядерного конфлікту

3.Посилення взяємозалежності і взаємозв'язку країн світу, неможливість поодинці вирішувати проблеми в екології, енергетиці, забезпеченні сировинними ресурсами та інші глобальні проблеми людства.

 

Нормалізація відносин ФРН із країнами Сх. Європи:

Уряд Брандта розробив так звану «нову східну політику». Канцлер закликав відмовитися від політики «холодної війни».

1970 р. – договір між СРСР і ФРН, у якому обидві сторони взяли на себе обов’язки сприяти розвитку мирних відносин між усіма європейськими країнами.

1972 р. – договір про основи взаємин між ФРН і НДР

 




Поиск по сайту:

©2015-2020 studopedya.ru Все права принадлежат авторам размещенных материалов.