Помощничек
Главная | Обратная связь


Археология
Архитектура
Астрономия
Аудит
Биология
Ботаника
Бухгалтерский учёт
Войное дело
Генетика
География
Геология
Дизайн
Искусство
История
Кино
Кулинария
Культура
Литература
Математика
Медицина
Металлургия
Мифология
Музыка
Психология
Религия
Спорт
Строительство
Техника
Транспорт
Туризм
Усадьба
Физика
Фотография
Химия
Экология
Электричество
Электроника
Энергетика

Причини й передумови «економічного дива»



Розпад світової колоніальної системи

Передумови краху колоніальної системи. Процес деколонізації, тобто звільнення країн і народів Азії та Африки від колоніального панування і здобуття ними державного суверенітету, завершився в другій половині 20 ст.

Основні передумови:

1. Ослаблення під час війни ВБ, Франції та інших метрополій

2. Розвиток національної економіки в країнах Азії, Африки та Латинської Америки, зростання організованості національної буржуазії.

3. Зростання національної самосвідомості, поширення ліберальних і соціалістичних ідей у країнах Азії, Африки та Латинської Америки,.

Супротивниками були – СРСР і США.

Етапи деколонізації:

· Перший етап ( 1945 – середина 1950-х рр..) Здобуття незалежності 11 держав Азії та 1 в Африці (Лівія). Французька колоніальна імперія була перетворена на Французький Союз. Британська колоніальна імперія в 1947 р. перетворилась на Співдружність націй.

· Другий етап (середина 1950-х – середина 1960-х рр..) став періодом звільнення значної частини африканського континенту. 1960 р – став роком Африки.

· Третій етап (1975 -1990-ті рр..) завершив крах колоніалізму. Припинила своє існування португальська колоніальна імперія.

Групи шляхів розвитку незалежних держав:

1. Неєвропейські соціалістичні країни, що будучи частиною світової соціалістичної системи за рівнем соціально-економічного розвитку, одночасно належали і до «третього світу»

2. Країни так званої соціалістичної орієнтації

3. Країни, розвиток яких відбувався західним ( капіталістичним) щляхом ( серед них у 1970-ті рр. з’явилися т.зв. НІК)

Соціалістична модель розвитку ( Китай, ПН. В’єтнам (ДРВ), ПН. Корея (КНДР). Для них були характерними: повна націоналізація промисловості, планово-бюрократична система управління економікою, монополія на владу компартій, придушення інакомислення, насадження марксистсько-ленінської ідеології, культ особи вождів.

Шлях соціалістичної орієнтації (ряд країн Азії та Африки. Серед них свого часу біли Єгипет, Алжир, Сирія, Гвінея-Бісау, Конго, Ефіопія, Мозамбік, Ангола та інші. Для них були характерні: панівне становище державного сектору, централізоване регулювання економіки, упровадження колективних принципів організації праці, обмеження громадянських свобод, орієнтація в зовнішній політиці на СРСР.

Західна модель розвитку (Індія, Філіппіни, Малайзія, Туніс та інші) обрала шлях лібералізації та розвитку ринкових відносин, зміцнення зв1язків із західними країнами.

Неоколоніалізм – система нерівноправних економічних і політичних відносин, що нав’язується промислово розвинутими країнами Заходу новим суверенним державам Азії й африки в умовах розпаду колоніальної системи; спрямована на збереження новими, більш гнучкими методами свого панування над колишніми колоніями. ( СРСР, Зх. Європа)

Модернізація – процес єдиної всеосяжної структурної зміни розвитку суспільства, процес прискореного сучасного розвитку різних типів соціальної, економічної та політичної систем. (впроваджувалися: формування нового державного апарату, законодавчі органи влади, конституції)

Нові індустріальні країни

Основні передумови появи:

· Наявність багатих природних ресурсів; накопичення досвіду в посередницькій торгівлі та наданні банківських послуг ( Сінгапур, Гонконг)

· Використання іноземного капіталу і нових технологій, стимулювання розвитку підприємницької діяльності.

· Увага до розвитку освіти; кваліфікована і низькооплачувана робоча сила

· Прагнення до консолідації суспільства й урахування інтересів усіх його соціальних прошарків

· Релігії не стали перешкодою на шляху модернізації економіки

НІК: Пд. Корея, Індонезія, Бразилія, Сінгапур, Тайвань, країни Перської затоки.

ЯПОНІЯ

1947 р. – прийняття нової конституції.

Причини й передумови «економічного дива»


· Проведення американською окупаційною адміністрацією реформ (аграрна, податкова та ін.).

· Відносно дешева робоча сила.

· Відсутність воєнних витрат.

· Продумана економічна політика

· Широке використання технічних досягнень у виробництві товарів масового вжитку.

· Орієнтація виробництва на експорт.

· Висока кваліфікація і дисципліна праці робітників.

· Патріотизм більшої частини населення, готовність купувати власну продукцію.

· Кредити США і воєнні замовлення в роки війни в Кореї і В’єтнамі.

· Наявність американських воєнних баз.

· Політична стабільність


Політика

1955 р. – об'єднання демократичної та ліберальної партій в ЛДП.

ЛДП перебувала при владі без перерви протягом 38 років ( до 1933 р.) За ці роки змінилося 15 прем’єр-міністрів. Усі вони приділяли велику увагу перетворенню Японії на процвітаючу державу, збільшенню японського експорту. Для реалізації цих цілей знижувалися податки з корпорацій, що виробляли експортну продукцію; зменшувалися митні тарифи на імпорт сировини і напівфабрикатів, які використовують для виробництва експортних товарів; надавалися пільгові державні кредити для експортерів. У середині 1990-х рр.. різко знизився попит на споживчі товари. Але незважаючи ні на що, Японія є одним із лідерів світової економіки. Зовнішньополітичний курс Японії в другій половині 20 ст. визначився стратегічним співробітництвом з США.

КИТАЙ

1949 р. прихід до влади Мао Цзедуна.

1945—1950 рр. Остання фаза Громадянської війни. Перемога комуністів. Проголошення Китайської Народної Республіки

1951—1965 рр. Початок будівництва соціалізму. «Великий стрибок» (1958—1959 рр.) та ліквідація його наслідків

1966—1978 рр. «Культурна революція»

1978 р. —до сьогодні «Чотири модернізації». Докорінні економічні реформи

01.10.1949 р. – проголошення КНР..

Політика Мао Цзедуна


· Ідеологічна боротьба з «правим ухилом» у партії.

· Безкоштовна праця під гаслом «Три роки наполегливої праці — 10 тисяч років щастя».

· Створення замість сільськогосподарських кооперативів «народних комун», які об’єднували по 20 тис. селян. У цих комунах усе, включаючи присадибні ділянки, усуспільнювалося, вводився принцип рівного розподілу. Життя селян було жорстко регламентоване: вони строєм ходили на роботу, разом харчувалися у їдальні.

· Прискорення індустріалізації. Розгортання масового руху за збільшення виробництва чавуну і сталі. Країна була вкрита примітивними «домнами».

· «Підштовхування», «прискорення» світової революції.

· Погіршення радянсько-китайських відносин.


Результати:


· Початок політичних репресій.

· Повний занепад сільського господарства і промисловості.

· Дезорганізація економічного життя.

· Ідеологічне протистояння між Китаєм і СРСР, яке згодом призвело до розриву.

 

· Початок політичних репресій.

· Поширення в країнах третього світу маоїстських комуністичних партій, які розгорнули збройну боротьбу проти існуючих режимів.

· Розкол у соціалістичному таборі

 


«Культурна революція» -цілеспрямована акція Мао і його прихильників, спрямована на усунення, аж до фізичного винищування, усіх критиків і опозиціонерів тоталітарного режиму. Разом з тим це був закономірний період становлення комуністичної диктатури.

«Червоні охоронці» (хунвейбіни) і «бунтарі» ( цзаофани) громили партійні комітети і міністерства, захоплювали підприємства і виші, улаштовували показові судилища над «ворогами революції».

1969 р. почався другий етап «культурної революції», у ході якого підкріплювався культ особи Мао. Його називали «Червоне сонце» а бо « Великий керманич».

Реформи Ден Сяопіна

Курс «чотирьох модернізацій»: перебудову й переведення на нову базу промисловості, сільського господарства, армії, науки і техніки.


Реформи у промисловості:

• Уведення госпрозрахунку та економічних стимулів праці.

• Створення приватних підприємств у торгівлі, сфері обслуговування та легкій промисловості. • Запровадження оренди в промисловості.

У сільському господарстві:

• Створення сімейного підряду.

• Підвищення державних закупівельних цін.


У результаті впровадження ринкових елементів в економіку темпи зростання виробництва у 1980-х рр.. становили рекордні в світі 11-12% на рік.

ІНДІЯ


1947 р. – проголошення двох домініонів Індії та Пакистану.

1950 р – проголошення Індії суверенною державою.


Політика:


• Ліквідація кастового устрою. Урівнення у правах населення.

• Збереження сільських громад.

• Спроба регулювання кількості населення

• Здійснення адміністративного поділу країни за національними, мовними, релігійними ознаками.

• Збереження індійської мови як державної


Близький Схід

1959 р. – прихід до влади на кубі Фіделя Кастро Рус, який у 1957 р. організував Комуністичну партію Куби і країна будує соціалізм.

1947 р. – резолюція №181 ООН про створення на території Палестини єврейської та арабської держав.

1948 р. – проголошення держави Ізраїль.

 

 




Поиск по сайту:

©2015-2020 studopedya.ru Все права принадлежат авторам размещенных материалов.