Американський шлях розвитку капіталізму у сільському господарстві

Американський шлях розвитку капіталізму в сільському господарстві — це шлях революційного перетворення феодального землеволодіння в капіталістичне. Він розвивається на базі селянських господарств, вільних від феодальної залежності, особистих і поземельних. Цей шлях мав місце в умовах наявності вільних земель. У класичному виді він спостерігався в США, а також у Канаді, Австралії, на окраїнах Росії. В основі американського шляху в США лежить «Закон про гомстеди» (1862р), за яким кожний громадянин США міг отримати практично безплатно ділянку землі в 70 га. при умові, що буде використовувати її для ведення фермерського господарства) призвела до створення в Америці декількох мільйонів фермерських господарств, які були значно ефективніші, ніж селянські господарства у Європі, оскільки фермери господарювали на власній землі й не використовували частину прибутку на сплату всіляких «повинностей» (зобов'язань) перед власниками землі. В результаті весь дохід використовувався для підвищення технічного рівня свого господарства. Американський шлях розв. с/г визначається тим, що на відміну від європейських держав —він був без великого землеволодіння вчорашніх феодалів, без пережитків феодалізму. Американський шлях набув поширення і розвитку в країнах Західної Європи та США завдяки своїй ефективності та економічній зацікавленості виробника, який працював на себе на своїй землі й прагнув краще працювати, щоб одержати більший прибуток.

Особливості розвитку мануфактурного виробництва в країнах Європи.

Мануфактура — підприємство, засноване на ремісничій техніці, поділі праці, вільнонайманій робочій силі. Це стадія промисловості, що історично передувала великому машинному виробництву.

Існували два типи мануфактур:

Ø розсіяна (децентралізована)

Ø централізована

Розклад феодального господарства був пов'язаний з такими процесами, як розвиток товарного господарства; посилення майнової та соціальної диференціації; формування великих капіталів і розвиток розширеного відтворення; перетворення феодальної земельної власності на об'єкт купівлі-продажу; використання найманої робочої сили тощо. Значну роль у занепаді феодального господарства та становленні індустріального суспільства відіграло мануфактурне виробництво. Оскільки від ролі мануфактури в економічній структурі країн залежав розвиток їх у цілому, господарство XVI

— XVIII ст. можна охарактеризувати як мануфактурне.

Розсіяна мануфактура, що розвивалася в основному в XVI— першій половині XVII ст. , ґрунтувалася на сільських промислах і дрібному ремеслі. Робітники при даному типі виробництва, не дивлячись на їхню просторову відособленість, булипов'язані поділом праці: одні робили з сировини напівфабрикат, інші доводили його до необхідної кондиції.

Централізована мануфактура характеризувалася територіальною єдністю виробництва і утвердилася в другій половині XVII ст.

Розвиток мануфактурного капіталізму в Голандії

Основною галуззю промисловості Голандії було суднобудівництво, що спиралось на використання дешевого корабельного лісу з Німеччини і Скандинавії. Інші галузі промисловості розвивалися більш повільно. Найбільшого розвитку досягла суконна промисловість, пов’язана з давніми традиціями фландрського сукновиробництва. ЇЇ центром був Лейден, який притягував в першій половині ХVІІ ст. велику кількість кваліфікованих робітників із Фландрії і Франції. В суконному виробництві переважали змішані мануфактури, характерні також для льоноткацтва і виробництва шовку. Однак створювались і централізовані мануфактури, які переважали в нових галузях, наприклад, в цукровій промисловості, де функціонувало 50 цукрорафінадних заводів. І хоча Нідерланди були батьківщиною мануфактурного капіталізму, вже в другій половині ХVІІ ст. голандська мануфактурна промисловість починає помітно відставати від англійської.

Поиск по сайту: