Вимоги до позовної заяви. Порядок усунення недоліків. Ст. 106

Позов пред’являється шляхом подання позовної заяви до суду першої інстанції.
Адміністративний позов подається до адміністративного суду у формі письмової позовної заяви особисто позивачем або його представником. Позовна заява може бути надіслана до
адміністративного суду поштою. Письмова позовна заява може бути складена шляхом заповнення бланка позовної заяви, наданого судом. На прохання позивача службовцем апарату адміністративного суду може бути надана допомога в оформленні позовної заяви.

Адміністративний позов може містити вимоги про:
1) скасування або визнання нечинним рішення відповідача – суб’єкта владних повноважень повністю чи окремих його положень;
2) зобов’язання відповідача – суб’єкта владних повноважень прийняти рішення або вчинити певні дії;
3) зобов’язання відповідача – суб’єкта владних повноважень утриматися від вчинення певних дій;
4) стягнення з відповідача – суб’єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, завданої його незаконним рішенням, дією або бездіяльністю;
5) виконання зупиненої чи невчиненої дії;
6) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб’єкта владних повноважень;
7) примусове відчуження земельної ділянки, інших об’єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, з мотивів суспільної необхідності.

У позовній заяві зазначаються:
1) найменування адміністративного суду, до якого подається позовна заява;
2) ім’я (найменування) позивача, поштова адреса, а також номер засобу зв’язку, адреса електронної пошти, якщо такі є;
3) ім’я (найменування) відповідача, посада і місце служби посадової чи службової особи, поштова адреса, а також номер засобу зв’язку, адреса електронної пошти, якщо такі відомі;
4) зміст позовних вимог і виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, а в разі подання позову до декількох відповідачів, – зміст позовних вимог щодо кожного з відповідачів;
5) у разі необхідності – клопотання про звільнення від сплати судового збору; про звільнення від оплати правової допомоги і забезпечення надання правової допомоги, якщо відповідний орган відмовив особі у забезпеченні правової допомоги; про призначення судової експертизи; про витребування доказів; про виклик свідків; заява про поновлення строку звернення до адміністративного суду тощо;
6) перелік документів та інших матеріалів, що додаються.

На підтвердження обставин, якими обґрунтовуються позовні вимоги, позивач зазначає докази, про які йому відомо і які можуть бути використані судом.
До позовної заяви додаються її копії та копії всіх документів, що приєднуються до неї, відповідно до кількості відповідачів і третіх осіб, крім випадків подання адміністративного позову суб’єктом владних повноважень. Суб’єкт владних повноважень при поданні адміністративного позову зобов’язаний додати до позовної заяви доказ надіслання відповідачу і третім особам копії позовної заяви та доданих до неї документів.
До позовної заяви додається також документ про сплату судового збору, крім випадків, коли його не належить сплачувати. Позовна заява підписується позивачем або його
представником із зазначенням дати її підписання. Якщо позовна заява подається представником, то у ній зазначаються ім’я представника, його поштова адреса, а також номер засобу зв’язку, адреса електронної пошти, якщо такі є. Одночасно з позовною заявою подається довіреність чи інший документ, що підтверджує повноваження представника.

Суддя після одержання позовної заяви з’ясовує, чи:
1) подана позовна заява особою, яка має адміністративну процесуальну дієздатність;
2) має представник належні повноваження (якщо позовну заяву подано представником);
3) відповідає позовна заява вимогам, встановленим Кодексом;
4) належить позовну заяву розглядати в порядку адміністративного судочинства;
5) подано адміністративний позов у строк, установлений законом (якщо подано заяву про поновлення цього строку, то чи є підстави для її задоволення);
6) немає інших підстав для повернення позовної заяви, залишення її без розгляду або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.

Суддя відкриває провадження в адміністративній справі на підставі позовної заяви, якщо відсутні підстави для повернення позовної заяви, залишення її без розгляду чи відмови у відкритті провадження у справі. Якщо відповідачем у позовній заяві, щодо якої відсутні
підстави для її повернення, залишення без розгляду чи відмови у відкритті провадження у справі, вказана фізична особа, яка не має статусу підприємця, суддя не пізніше двох днів з дня надходження позовної заяви до суду звертається до відповідного органу реєстрації місця перебування та місця проживання особи щодо надання інформації про зареєстроване місце проживання (перебування) такої фізичної особи. Інформація про місце проживання (перебування) фізичної особи має бути надана протягом трьох днів з дня отримання відповідним
органом реєстрації місця проживання та перебування особи відповідного звернення суду.
Якщо за результатами отриманої судом інформації буде встановлено, що справа не підсудна цьому суду, суд повертає позовну заяву позивачу. У разі якщо отримана судом інформація не дає можливості встановити зареєстроване у встановленому законом порядку місце
проживання (перебування) фізичної особи, суд вирішує питання про відкриття провадження у справі. Виклик такої особи як відповідача у справі здійснюється у порядку, передбаченому Кодексом. Питання про відкриття провадження в адміністративній справі суддя вирішує протягом трьох днів з дня надходження позовної заяви до адміністративного суду або закінчення строку, встановленого для усунення недоліків позовної заяви, у разі
залишення позовної заяви без руху, та не пізніш наступного дня з дня отримання судом у порядку, передбаченому частиною третьою цієї статті, інформації про місце проживання (перебування) фізичної особи.

Про залишення позовної заяви без розгляду, відкриття провадження у справі чи відмову у відкритті провадження у справі суддя постановляє ухвалу. В ухвалі про відкриття провадження у
справі зазначаються:
1) найменування адміністративного суду, прізвище та ініціали судді, який відкрив провадження в адміністративній справі, номер справи;
2) ким і до кого пред’явлено адміністративний позов;
3) зміст позовних вимог;
4) дата, час і місце попереднього судового засідання, якщо суд вважає його проведення необхідним;
5) пропозиція відповідачу подати в зазначений строк письмові заперечення проти позову та докази, які у нього є (для суб’єкта владних повноважень – відповідача зазначається про його обов’язок надати у визначений судом строк у разі заперечення проти позову всі матеріали, що були або мали бути взяті ним до уваги при прийнятті рішення, вчиненні дії, допущенні бездіяльності, з приводу яких подано позов);
6) яким складом суду розглядатиметься справа.
7) висновок суду про поновлення строку звернення до суду, якщо для цього є підстави;

Копія ухвали про відкриття провадження в адміністративній справі невідкладно після постановлення надсилається особам, які беруть участь у справі, разом з витягом про їхні процесуальні
права та обов’язки, встановлені Кодексом. Відповідачам та третім особам, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, надсилаються також копії позовної заяви та
доданих до неї документів.
Копія ухвали про залишення позовної заяви без розгляду невідкладно надсилається особі, яка подала позовну заяву, разом із позовною заявою та усіма доданими до неї матеріалами.
Ухвала про залишення позовної заяви без розгляду може бути оскаржена особою, яка подала позовну заяву.

Суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтею 106 цього Кодексу, постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху, у якій зазначаються
недоліки позовної заяви, спосіб їх усунення і встановлюється строк, достатній для усунення недоліків. Копія ухвали про залишення позовної заяви без руху невідкладно надсилається особі, що звернулася із позовною заявою. Якщо позивач усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, вона вважається поданою у день первинного її подання до адміністративного суду.

58) Залишення позовної заяви без руху – це тимчасовий захід, який застосовується судом, з метою усунення позивачем недоліків позовної заяви та дотримання порядку її подання.

2. У разі, якщо при прийнятті позовної заяви будуть виявленні обставини, які свідчать по недодержання позивачем вимог, передбачених законом для звернення до суду, і які перешкоджають відкриттю провадження у справі, суддя залишає позовну заяву без руху.

У коментованій нормі залишення позовної заяви без руху сформульовано як обов‘язок суду, імперативний наслідок, незалежно від характеру недоліків. На нашу думку, беручи до уваги завдання суду забезпечити розгляд і вирішення справи в розумний строк, суд може не залишати позовну заяву без руху, якщо недоліки є неістотними, можуть бути усунуті в процесі підготовки справи до судового розгляду і не впливають на оцінку обставин, які є підставою для відкриття провадження у справі.

Недоліки можуть стосуватися як позовної заяви (змісту та форми), так і порядку подання. Найбільш типові недоліки позовної заяви: неповне зазначенні прізвище, ім‘я та по-батькові (найменування) сторін (замість імен – ініціали); неправильне об‘єднання позовних вимог; відсутність у позовній заяві конкретизованих вимог позивача.

Недоліки порядку подання: неправильна сплата судового збору (в неповному розмірі або на помилкові рахунки; неподання оригіналів документів про сплату судового збору (копії не допускаються); неподання копій документів у належній кількості.

Оцінка позовної заяви та констатація недоліків у ній є суб‘єктивною. Різні судді по-різному можуть оцінювати їх. Недоліки можуть мати характер незрозумілості, нечіткості, неконкретності і некоректності. Так, встановивши, що позовна заява подана без додержання вимог ст. 106 КАС України, суддя на підставі статті 108 КАС України залишив позовну заяву без руху та надав позивачу строк для усунення недоліків, вказаних в даній ухвалі, - конкретизації позовних вимог із зазначенням суті публічно-правового спору, визначених відповідно до КАС України, з огляду на те, що нечітке викладення позивачем обставин у позовній заяві унеможливило визначення судом наявності публічно-правового спору, а відтак – і відкриття провадження у справі. Колегія суддів ВАС погодилася з судом першої інстанції, який обґрунтовано залишив позовну заяву без руху та надав позивачу строк для приведення її у відповідність до вимог статті 106 КАС України. (Ухвала ВАС України від 21.12.2010 р., справа № К-22002/09).

Для того, що б залишати позовну заяву без руху, суддя, щонайменше, повинен одержати від позивача письмовий документ, який містить прізвище, адресу позивача, суть вимог та підпис особи. В іншому випадку, документ не має жодних ознак позовної заяви, є анонімним, унеможливлює листування з позивачем, і розглядатися не повинен.

Не може вважатися такою, що відповідає закону, позовна заява, яка містить лайливі, нецензурні слова на адресу сторін, суду, держави загалом. Зазначені дії є об‘єктивною стороною неповаги до суду і суд, окрім залишення такої заяви без руху, повинен реагувати на них відповідним чином.

3. Подання доказів можливе на наступних стадіях процесу, тому суд не вправі через неподання доказів при пред’явленні позову залишати заяву без руху та повертати заявнику.

Як зазначає Пленум ВС України у Постанові №2 «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» від 11.06.2009р. пред’явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови у відкритті провадження у справі чи залишення заяви без руху, оскільки заміна неналежного відповідача здійснюється в порядку, визначеному статтею 33 ЦПК. Заява не може бути визнана неподаною, залишеною без руху або повернутою з мотивів ненадання доказів.

4. Питання про залишення позовної заяви без руху вирішується ухвалою суду, яка може бути оскаржена в апеляційному порядку. Для порівняння, в цивільному процесі оскарження такої ухвали не допускається.

В ухвалі суду зазначається, які саме виявлено недоліки позовної заяви (з посиланням норми закону, які не дотримано), спосіб їх усунення і встановлюється строк, достатній для усунення недоліків.

Якщо позовна заява подана з декількома недоліками, суд повинен зазначити одразу всі. Якщо усуваючи недоліки, про які вказано в ухвалі суду, позивач припускається інших недоліків, суд може залишити позовну заяву без руху повторно (за аналогією закону).

Відповідно до Постанови Пленуму ВС України №2 «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» від 12.06.2009р., якщо заява не відповідає вимогам статей 119, 120 ЦПК або не сплачено судовий збір чи не оплачено витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи, суддя відповідно до вимог статті 121 ЦПК постановляє ухвалу, в якій повинні бути зазначені конкретні підстави залишення заяви без руху, в тому числі й розмір несплачених судових витрат, і надає строк для усунення недоліків, тривалість якого визначається в кожному конкретному випадку з урахуванням характеру недоліків, реальної можливості отримання копії ухвали, яка повинна бути надіслана заявнику негайно, та їх виправлення, але не більше 5 днів з дня отримання позивачем ухвали.

Якщо недоліки виправлені позивачем з власної ініціативи (наприклад, до суду надійшла квитанція про сплату державного мита) до постановлення ухвали про залишення позовної заяви без руху, то у суду немає підстав для постановлення такої ухвали.

Способами усунення недоліків позовної заяви можуть бути: уточнення вимог щодо кожного з відповідачів; конкретизація вимог; наведення фактичних обставин, які свідчать про порушення прав позивача; надання доказів сплати судового збору, надіслання копій позовної заяви та доданих до неї документів відповідачам тощо. Якщо недолік може усуватися декількома альтернативними способами, суд не може зобов‘язати позивача діяти лише одним з них.

Достатність строку визначається з огляду на характер недоліків, час, об‘єктивно необхідний для їх усунення способом, який зазначив суд. Якщо в цей строк позивач не усунув недоліків з поважних причин, він може бути продовжений судом за правилами ст. 101-102 КАС. Суд може продовжити цей строк з власної ініціативи, якщо ухвалу не надіслано позивачеві (наприклад, через відсутність фінансування поштових витрат).

Якщо позивач не згоден із ухвалою суду про залишення позовної заяви без руху, він повинен її оскаржувати, оскільки покликатися на незгоду з цією ухвалою в апеляційній скарзі на ухвалу про повернення позовної заяви він вже не зможе.

5. Якщо позивач виправить зазначені суддею недоліки в межах строку, визначеного суддею, позовна заява вважається поданою в день її первісного подання. Інакше заява вважається неподаною і повертається позивачеві. Ця норма має важливе значення з огляду на обчислення строку звернення до суду. Так, час протягом якого заява чи скарга залишались без руху, не враховується при визначенні строку здійснення судом процесуальних дій, пов’язаних з розглядом заяви чи скарги, в тому числі й строку проведення попереднього судового засідання, а також не враховується і при прийнятті скарги до апеляційного розгляду чи відкритті касаційного провадження у справі.

Якщо позивач (чи інша особа, яка зверталася до суду) не усунув недоліків позовної заяви, суд повертає позовну заяву позивачеві (особі, яка звернулася до суду). Суд не може застосовувати інші процесуальні наслідки (залишати позовну заяву без розгляду чи відмовляти у відкритті провадження).

6. Повернення позовної заяви – це процесуальна дія, яка припиняє розгляд конкретної позовної заяви на стадії відкриття провадження без вирішення спору по суті, у випадку неможливості її розгляду з підстав, які можуть бути усунуті особою, яка звернулася до суду. Ці підстави є вичерпними і розширеному тлумаченню не підлягають:

1) позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху. Умовою застосування цієї підстави є набрання законної сили ухвалою про залишення позовної заяви без руху. Якщо таку ухвалу було оскаржено в апеляційному порядку, позовна заява повертається, якщо ухвалу не було скасовано. Позивач вважається таким, що не усунув недоліки, якщо він не усунув усіх або хоча б одного недоліку, зазначено в ухвалі суду. Часткове виконання ухвали суду не вважається належним виконанням. Водночас, якщо позивач наводить аргументи, які свідчать про помилковість висновків суду, з якими пов‘язувалося залишення позовної заяви без руху, суд повинен зважати на них і у разі обґрунтованості цих заперечень, виходити з того, що недолік відсутній, а тому усувати його не потрібно. Суд не зв‘язаний своїми помилками.

Документи справи, у якій позовну заяву було залишено без руху і недоліки позивачем не усунуто, підшиваються у тверду обкладинку в міру надходження до суду чи формування у суді в такій послідовності: ухвала про залишення позовної заяви без руху; засвідчена суддею копія позовної заяви; конверт, у якому надійшла позовна заява; копія супровідного листа щодо надіслання копії ухвали про залишення позовної заяви без руху позивачеві; інше листування з приводу залишення позовної заяви без руху; ухвала про повернення позовної заяви як такої, що вважається неподаною; копія супровідного листа щодо надіслання позивачеві копії ухвали про повернення позовної заяви; інше листування (у хронологічному порядку).

2) позивач до відкриття провадження в адміністративній справі подав заяву про її відкликання. Звертає на себе увагу, що закон встановлює чіткі часові межі, коли позивач може звернутися з заявою про відкликання позовної заяви – до відкриття провадження у справі. У разі надходження такої заяви суд зобов‘язаний повернути позовну заяву незалежно від причин її відкликання. Водночас, якщо провадження вже відкрито (постановлено відповідну ухвалу), то заява про відкликання задоволенню не підлягає, про що суд постановляє ухвалу;

3) позовну заяву подано особою, яка не має адміністративної процесуальної дієздатності. На стадії відкриття провадження суд може з‘ясувати обсяг дієздатності фізичної особи лише за віком позивача. Однак у позовній заяві вік не зазначається. Тому ця підстава для повернення позовної заяви реально не може бути встановлена судом. Водночас, обсяг дієздатності фізичної особи можна встановити проаналізувавши підстави позову та додані до позовної заяви документи.

Адміністративна процесуальна дієздатність юридичної особи залежить від її правового статусу в матеріальних правовідносинах. Якщо позивачем є організація, суд перевіряє чи є вона юридичною особою. Для цього аналізується інформація Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. Якщо позивачем є суб‘єкт владних повноважень, суд перевіряє чи передбачено законом її право звернутися до суду з відповідним позовом.

Якщо у судді є сумнів щодо дієздатності позивача, який не може бути перевірений на стадії відкриття провадження, провадження слід відкрити і витребувати необхідні докази у сторін. Якщо в подальшому буде з‘ясовано, що позивач не має дієздатності, суд залишає позовну заяву без розгляду на підставі п. 1 ч. 1 ст. 155 КАС.

Адміністративна процесуальна дієздатність відповідача не може служити перешкодою для виникнення процесу, оскільки його інтереси завжди захищає законний представник, який повинен мати відповідні повноваження на ведення справи, що підтверджується окремим документом;

4) позовну заяву від імені позивача подано особою, яка не має повноважень на ведення справи. Маються на увазі випадки, коли позовна заява підписується представником, але довіреність до матеріалів не додається або повноваження оформлені неналежно (наприклад, довіреність не містить дати її видачі, подана в копії, а не в оригіналі). Ця норма застосовується і тоді, коли позовну заяву підписано особою, посадове становище якої не зазначено, виконуючими обов‘язки керівників, їх заступниками без надання документів, які підтверджують їх права на звернення до суду. В цьому випадку у суддя не має підстав для залишення позовної заяви без руху, а зобов‘язаний саме повернути її без розгляду;

5) у провадженні цього або іншого адміністративного суду є справа про спір між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав. Однією з засад адміністративного процесу є положення про те, що конкретний позов суду розглядає лише один раз. Позивач не вправі одночасно порушити одну й ту ж справу в декількох судах. Розгляд і вирішення тотожних справ одночасно в різних судах суперечить загальним принципам правосуддя.

Тотожною є справа, в якій беруть участь ті самі сторони, збігається предмет і підстави позову. Неістотні відмінності у словесному викладі вимог і тексту позовної заяви не є визначальними для кваліфікації справи як тотожної. Суд повинен встановити, що спірні правовідносини є тими самими (збігаються їх суб‘єкти, об‘єкт та зміст), і позовні вимоги спрямовані на захист того самого порушеного права.

Практичне застосування коментованої норми викликає труднощі у зв‘язку із неможливістю встановити факт наявності тотожної справи не лише в іншому, а навіть й у тому самому суді. На час вирішення питання про відкриття провадження у справі суд не зобов‘язаний і фактично не може перевіряти чи є тотожна справа в суді. Найбільш ймовірним джерелом надходження цієї інформації є сторони, насамперед відповідач. Однак його у стадії відкриття провадження суд не опитує. Тому про наявність тотожної справи суд найчастіше дізнається під час попереднього судового розгляду і у разі підтвердження цього факту залишає заяву без розгляду (п. 3 ч.1 ст. 155 КАС). Водночас, суддя може дізнатися про судові рішення в тотожній справі та чи перебування такої справи у провадженні суду з Єдиного державного реєстру судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

Справа є у провадженні цього або іншого адміністративного суду, якщо:

- тотожна справа розглядається судом першої інстанції;

- постанова у тотожній справі не набрала законної сили і переглядається судом апеляційної інстанції або скерована йому для вирішення питання про відкриття апеляційного провадження;

- є ухвала суду про повернення тотожної позовної заяви, залишення її без розгляду чи відмову у відкритті провадження, чи закриття провадження у тотожній справі і така ухвала не набрала законної сили, в т.ч. у зв’язку з тим, що її оскаржено в апеляційному порядку;

- провадження у тотожній справі зупинене судом першої або апеляційної інстанції.

Якщо позивач подав декілька тотожних позовних заяв до суду, то повернути її з підстав, наведених у коментованій нормі, можна лише тоді, коли інший суддя вже відкрив провадження, що підтверджується відповідною ухвалою. Залишення тотожної позовної заяви в іншій справі без руху не є підставою для повернення позовної заяви.

Ст. 22 Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних і кримінальних справах від 22.01.1993 р. передбачає, що у випадку порушення провадження в справі між тими ж сторонами, про той же предмет і на тих же підставам у судах двох Договірних Сторін, компетентних відповідно до цієї Конвенції, суд, що порушив справу пізніше, припиняє провадження. КАС не передбачає «припинення» провадження, але в цьому випадку діють положення міжнародного договору.

6) справа не підсудна цьому адміністративному суду. Якщо суддя при вирішення питання про відкриття провадження у справі виявить, що справа не підсудна цьому суду, заява повертається позивачеві для подання до належного суду, про що постановляється ухвала, копії якої разом із заявою та всіма додатками до неї негайно надсилається позивачеві. В мотивувальній частині такої ухвали суд лише констатує, що справа на підсудна цьому суду. На нашу думку, повертаючи позовну заяву з цієї підстави, суд не повинен зазначати до якого саме конкретного суду слід звернутися позивачеві. По-перше, підсудність може бути альтернативною і позивач повинен сам обрати суд, який буде розглядати справу. По-друге, усувається ризик помилки судді при визначенні правильної підсудності. Водночас, в ухвалі доцільно навести норму процесуального закону, яка визначає підсудність справи, що б інформувати позивача про порядок реалізації права на захист.

Зазначена норма застосовується незалежно від виду підсудності, яку порушено (предметної, територіальної чи інстанційної). Цією з нормою повинен керуватися апеляційний суд чи ВАС України, якщо до нього надходить позовна заява з порушенням інстанційної підсудності.

7) якщо позовну заяву із вимогою стягнення грошових коштів, яка ґрунтується на підставі рішення суб'єкта владних повноважень, подано суб'єктом владних повноважень до закінчення строку, передбаченого частиною третьою статті 99 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 3 ст. 99 КАС України, на яку є посилання у коментованій статті, для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.

Посилання на цю норму є некоректним, оскільки вона логічно та за змістом не пов‘язана із підставою для повернення позовної заяви. Мабуть, малася на увазі ч. 5 ст. 99 КАС, якою передбачено, що для звернення до адміністративного суду щодо оскарження рішення суб'єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів, встановлюється місячний строк.

Тобто, у разі винесення суб‘єктом владних повноважень рішення, яке може бути підставою для стягнення грошових коштів (наприклад, рішення про стягнення штрафу), спочатку особі надається право оскаржити таке рішення протягом одного місяця. До спливу цього строку позов суб‘єкта владних повноважень про стягнення не може розглядатися і повертається. Якщо цей строк минув, і особа не подала позов, припускається, що вона з рішенням згідна, але не виконує його. Тому суб‘єкт звертається до суду за стягненням.

Якщо особа оскаржила рішення в установлений строк, суб‘єкт владних повноважень після спливу місячного строку може звертатися до суду. Оскарження його рішення не перешкоджає зверненню до суду. Суд відкриває провадження і може зупинити провадження до вирішення справи за позовом про скасування рішення, на якому грунтується вимога суб‘єкта владних повноважень.

Якщо особа оскаржила рішення з порушенням встановленого місячного строку і цей строк поновлено судом, суд, який розглядає вимогу суб‘єкта владних повноважень, може зупинити провадження.

8. Якщо має місце одночасно декілька різних підстав для повернення позовної заяви, суд може повернути її за будь-якою з них або за сукупністю, навівши аргументи та висновки щодо кожної з них.

9. Питання про повернення позовної заяви вирішується ухвалою суду. Ухвала в усіх випадках оформляється окремим процесуальним документом. Копія ухвали про повернення позовної заяви невідкладно надсилається особі, яка її подала, разом із позовною заявою й усіма доданими до неї матеріалами.

Слід звернути увагу на невідповідність цієї норми положенням ч. 3 коментованої статті, в якій передбачено повернення позовної заяви позивачу. На нашу думку, повернення позовної заяви відбувається не позивачеві, а саме особі, яка подала позовну заяву (зокрема, позивачу, представнику, прокурору). Ця ж особа (а не лише позивач) має право оскаржити ухвалу.

10. Повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом. Водночас, якщо особа оскаржила ухвалу про повернення позовної заяви, вона не може подавати таку саму позовну заяву вдруге до вирішення справи апеляційним судом, оскільки в цьому випадку матиме місце подання позову в тотожній справі, яка є в провадженні суду. В цьому випадку позовна заява повертається з підстав, передбачених у п. 5 ч. 3 ст. 108 КАС.

59) Відмова у відкритті провадження – це форма остаточного закінчення провадження на стадії відкриття. Питання про відкриття провадження у справі суд вирішує, якщо немає підстав для повернення позовної заяви, залишення її без руху чи залишення без розгляду. Перелік підстав для відмови у відкритті провадження у справі є вичерпний і розширеному тлумаченню не підлягає. До них належать:

1) заяву не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства. Йдеться про те, що справа не належить до компетенції (юрисдикції) адміністративних судів. Для відмови у відкритті провадження з цієї підстави суд повинен дійти висновку, що жоден адміністративний суд України (місцевий загальний, окружний, апеляційний чи Вищий адміністративний суд України) не може розглядати справу за поданим позовом.

Застосування цієї норми пов‘язане із ст. 17 КАС України, яка визначає юрисдикцію адміністративних судів. На практиці питання про юрисдикцію справи є досить неоднозначним, тому якщо на стадії відкриття провадження суддя не впевнений, в якому порядку має розглядатися справа, доцільно відкрити провадження і з‘ясувати це в попередньому судовому засідання за участю сторін. Якщо після відкриття провадження у справі суд дійде до висновку, що справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства, провадження закривається на підставі п. 1 ч. 1 ст. 157 КАС;

У разі відмови у відкритті провадження в адміністративній справі з цієї підстави, суд повинен роз'яснити позивачеві, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд такої справи. Суд повинен зазначити лише юрисдикцію: цивільну, господарську чи кримінальну, в межах якої повинен вирішуватися спір.

Суд не зазначає, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд такої справи, якщо вимога має не правовий характер і не може розглядатися жодним судом України.

2) у спорі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав є такі, що набрали законної сили: постанова суду; ухвала суду про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі; ухвала про закриття провадження в адміністративній справі; ухвала про залишення позовної заяви без розгляду у зв'язку з пропуском строку звернення до адміністративного суду (крім випадків, коли така ухвала винесена до відкриття провадження в адміністративній справі). Зазначена підстава для відмови у відкритті провадження у справі спрямована на усунення випадків повторного вирішення судом спорів, які вже розглянуті і остаточно вирішені по суті.

Перешкодою для звернення до суду є наявність у тотожному спорі постанови суду, що набрала законної сили, або ухвали суду про відмову у відкритті провадження, про закриття провадження у справі (незалежно від підстав закриття). Законом № 4054-VI від 17.11.2011 р. цей перелік доповнено ухвалою про залишення позовної заяви без розгляду у зв'язку з пропуском строку звернення до адміністративного суду (крім випадків, коли така ухвала винесена до відкриття провадження в адміністративній справі). Процесуальні наслідки залежать від того, на якій стадії було вирішено питання про залишення позовної заяви без розгляду з мотивів пропуску строку: у стадії відкриття провадження чи на подальших стадіях. Якщо суддя залишив позовну заяву без розгляду не відкриваючи провадження, то позивач вправі звернутися до суду вдруге. Якщо це питання вирішувалося після відкриття провадження, то позивач не може звертатися до суду з тотожним позовом ще раз, а повинен оскаржувати ухвалу суду.

Позови вважаються тотожними лише тоді, коли в них співпадають сторони, предмет і підстави. У випадку зміни хоча б одного з цих елементів, позови вважаються не тотожними і суддя не вправі відмовити у відкритті провадження по справі. Тотожність позову зберігається при правонаступництві, оскільки правопопередника замінює правонаступник і всі процесуальні дії, здійснені правопопередником, для нього обов’язкові.

Позови, в яких не співпадають сторони, але які грунтуються на тих самих підставах і містять ті самі вимоги (предмет позову), називаються аналогічними.

Закриваючи провадження у справі суди повинні до ухвалення відповідного судового рішення роз’яснювати сторонам наслідки вчинення відповідних процесуальних дій.

На практиці суд з‘ясовує наявність обставин, зазначених у коментованій нормі, зі слів відповідача. Проте, якщо останній не з‘являється або діє недобросовісно, суд помилково може постановити рішення у справі, яку вже було вирішено раніше. Виявлення цих обставин після набрання рішенням суду законної сили є підставою для перегляду його за нововиявленими обставинами. Проте, слід мати на увазі, що це суд може зробити виключно за заявою осіб, які беруть участь у справі. Тому якщо ніхто з них не звертається до суду, теоретично можна допустити існування двох рішень в одній справі.

3) настала смерть фізичної особи чи припинено юридичну особу, які звернулися із позовною заявою або до яких пред'явлено адміністративний позов, якщо спірні правовідносини не допускають правонаступництва. Законодавець мав на увазі саме ті правовідносини, які носять особистий характер. Зазначені обставини є підставою для відмови у відкритті провадження у справі, якщо вони виявлені до постановлення ухвали про відкриття провадження. Оскільки цей строк є незначним, ця підстава відмови у відкритті провадження застосовується вкрай рідко.

3. Відповідно до Постанови Пленуму ВС України №2 «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» від 12.06.2009р. суддя вправі відмовити у відкритті провадження у справі лише з підстав, передбачених законом. Не допускається відмова у відкритті провадження у справі з мотивів недоведеності заявленої вимоги, відсутності доказів, пропуску позовної давності та інших не передбачених законом підстав.

Недопустима відмова у відкритті провадження у справі з мотиву пред'явлення позову неналежним позивачем чи до неналежного відповідача.

4. Оскільки не допускається об’єднання в одне провадження вимог, які підлягають розгляду за правилами різних видів судочинства, якщо інше не встановлено законом, суд відкриває провадження у справі в частині вимог, які належать до адміністративної юрисдикції, і відмовляє у відкритті провадження щодо вимог, коли їх розгляд проводиться за правилами іншого судочинства. З обох питань може постановляти одна ухвала.

5. Ухвала про відмову у відкритті провадження містить такі реквізити: 1) найменування суду, прізвище та ініціали судді, який відкрив провадження у справі, номер справи; 2) ким і до кого пред'явлено позов; 3) зміст позовних вимог; 4) встановлені судом обставини, що перешкоджають відкриттю провадження та є підставою для відмови у цьому з посиланням на відповідну норму ст. 109 КАС; 5) вказівка про негайне надсилання копії ухвали, позовної заяви та додатків особі, яка подала позовну заяву; 6) порядок та строки оскарження ухвали.

Якщо суддя дійшов висновку, що в частині одних вимог провадження слід відкрити, а в частині інших – відмовити у відкритті, постановляється одна ухвала, якою вирішуються ці питання. В цьому випадку ухвала повинна містити реквізити, передбачені щодо вимог, за якими провадження відкривається, а щодо інших вимог - передбачати обґрунтування висновку суду про відмову у відкритті провадження. Необхідно зазначити, що таку ухвалу може бути оскаржено лише в частині відмови у відкритті провадження.

6. Відмова у відкритті провадження перешкоджає повторному зверненню до адміністративного суду з таким самим позовом. Йдеться не про будь-які суди, а про суд, який вирішив питання про відмову у відкритті провадження та інші суди відповідної спеціалізації. Якщо суд відмовив у відкритті провадження з тих підстав, що справа не підлягає розгляду в судах у порядку адміністративного судочинства, то це означає, що справа може бути розглянута іншим судом: місцевим загальним чи господарським судом, але не може розглядатися жодним іншим адміністративним судом.

Ухвала суду про відмову у відкритті провадження в зв’язку з тим, що заяву не належить розглядати в порядку цивільного судочинства, не може бути підставою для відмови у відкритті провадження в адміністративній справі. (п. 3 Оглядового листа ВАС України від 06.08.2008р. № 1367/100/13-08 “Про практику застосування окремих приписів Кодексу адміністративного судочинства України (за матеріалами справ, розглянутих у касаційному порядку Вищим адміністративним судом України)”)

7. Ухвала про відмову у відкритті провадження у справі повинна бути невідкладно (у той самий день) надіслана особі, яка її подала, разом із заявою та всіма доданими до неї документами. Слід звернути увагу, що до суду не завжди звертається сам позивач. Позовну заяву може подати його представник. Або ж в його інтересах до суду може звернутися прокурор чи інша особа, яка за законом має таке право.

8. Копія ухвали про відмову у відкритті провадження не надсилається відповідачеві. Тому він взагалі може й не знати про те, що така позовна заява подавалась. На нашу думку, це не правильно. Відмова у відкриті провадження є перешкодою для повторного звернення з таким самим позовом. Тому вона має значення не лише для позивача, але й для відповідача. Останній, захищаючись проти позову, може, зокрема, покликатися на відмову у відкритті провадження в тотожній справі, що мала місце раніше. Особа має право знати, що до неї було подано позов. Сам факт звернення позивача до суду може впливати на стосунки між сторонами, на їх поведінку. Слід згадати також і про принцип рівності сторін, який, серед іншого, полягає також і в рівності прав на доступ до інформації. Усе це свідчить про необхідність змін коментованої норми та встановлення обов‘язку суду надсилати копії усіх процесуальних документів (зокрема ухвали про відмову у відкритті провадження) усім особам, які беруть участь у справі.

9. Ухвала про відмову у відкритті провадження може бути оскаржена в апеляційному порядку. До апеляційної скарги слід додавати усі матеріали, які подавалися суду першої інстанції, який відмовив у відкритті провадження, оскільки вони в суді першої інстанції не залишаються.

Оскаржити таку ухвалу може особа, яка зверталася до суду. На нашу думку, скаргу може подати також позивач, оскільки звернення було в його інтересах, а тому правові наслідки настають для нього. Тому не має принципового значення особисто він звертався до суду чи інша особа.

10. Відповідно до ч. 2 ст. 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі. Отже, суди розглядають виключно спори, які виникають між учасниками певних правовідносин. Виходячи з наведеного, відсутність правовідносин виключає можливість звернення до суду, оскільки відсутнє право, що підлягає судовому захисту. Відтак, суд не повинен розглядати справу в тому разі, якщо пред'явлені позивачем вимоги не випливають із певних правовідносин, а отже, не підпадають під судову юрисдикцію. Таким чином, якщо предметом позову є скасування акта перевірки суб'єкта владних повноважень, то судам слід відмовляти у відкритті провадження в адміністративній справі на підставі п. 1 ч. 1 ст. 109 КАС, а відкрите провадження у справі належить закривати на підставі п. 1 ч. 1 ст. 157 зазначеного Кодексу. (п. 13 Листа ВАС України від 30.11.2009 р. № 1619/10/13-09)

11. Спеціальні правила встановлені у справах за звернення органів державної податкової служби. Відповідно до ч. 4 ст. 183-3 КАС суд ухвалою відмовляє у прийнятті подання у разі, якщо:

1) заявлено вимогу, не передбачену частиною першою цієї статті;

2) із поданих до суду матеріалів вбачається спір про право.

Відмова у прийнятті подання унеможливлює повторне звернення заявника з таким самим поданням. Заявник у цьому випадку має право звернутися з тими самими вимогами до суду в загальному порядку.

Відмова у прийнятті подання виконує ту саму функцію, що й відмова у відкритті провадження у справі. Водночас, заявник не втрачає право на звернення до суду з тими самим вимогами в загальному порядку.

12. У разі відмови у відкритті провадження в адміністративній справі документи справи підшиваються у тверду обкладинку в такій послідовності: ухвала про відмову у відкритті провадження; засвідчена суддею копія позовної заяви; конверт, у якому надійшла позовна заява; копія супровідного листа щодо надіслання позивачеві копії ухвали про відмову у відкритті провадження разом з позовною заявою та всіма доданими до неї документами; інше листування (у хронологічному порядку) (п. 7.13. Інструкції з діловодства в апеляційних і місцевих адміністративних судах).

Поиск по сайту: