Класицизм епохи Просвітництва

На хвилі суспільного піднесення та формування нації у Франції XVII ст. виник новий художній стиль – класицизм (презентація) (від лат. катехізиз - зразковий). Класицизм - це художній стиль та естетичний напрям у європейській літературі та мистецтві XVII - XVIII ст., однією з рис якого було звернення до образів і форм античного мистецтва і літератури як ідеального художньо-естетичного еталона. Його ідейним підґрунтям став раціоналізм.

Предметом мистецтва класицизму проголошувалося лише прекрасне і піднесене. Творці цього художньо-мистецького стилю вважали, що краса існує об’єктивно, тому її можна осягнути розумом. Прибічники класицизму відстоювали принцип "наслідування природи" і відповідно – суворого дотримання правил, встановлених під час вивчення стародавніх пам'яток. Класичний образ тяжів до зразка, що відповідало суспільно-виховній функції художньої творчості. Основні, сюжети для класичного твору бралися з міфології, історії чи біблійних текстів та типізувалися з огляду на тогочасну дійсність.

У літературі утверджувалась ієрархія жанрів, які поділялися на високі трагедія, епопея, ода) та низькі (комедія, сатира, байка). Кожен жанр мав свої канони та чіткі межі, що не допускали їх змішування. Провідне місце в цій ієрархії належало трагедії. Трагедії П. Корделя та Ж. Расіна, байки Ж. Лафонтена, сатира Н. Буало, комедії Мольєра не лише намагалися вирішити суспільні конфлікти в ідеальній сфері античності, а переносили їх: у зону тогочасних соціально-етичних, моральних колізій, що спричинило розвиток реалізму. Найбільше це стосувалося творчості Мольєра, яка поєднала різні ідейно-художні течії, визначивши подальший розвиток літератури. Комедії Мольєра перестали бути ."низьким" жанром. Його найкращі п'єси за тематикою. Філософським, психологічним та моральним звучанням досягли рівня трагедії. З кінця XVII ст. класицизм вступив у смугу занепаду, відродившись в епоху Просвітництва. "•

Засновником класичного напряму в мистецтві Франції XVII ст. став Ніколя Пуссен (1594-1665). Він не мав багато учнів, проте йому вдалося створити власну школу живопису. Творчість майстра вважалася вершиною французького класицизму і в майбутньому вплинула на багатьох митців. Однак мистецтво Класицизму, виробивши канони засновані на художньо-естетичних традиціях Н. Пуссена, потребувало Їх обов'язкового дотримання. Тому рівень мистецтва класицизму під впливом жорсткої системи вимог почав Знижуватись, оскільки творчий процес перетворився на просте наслідування.

Академія живопису і скульптури (1648) та Академія архітектури (1671) Франції у другій половині XVII ст. повністю регламентували всі види мистецької діяльності й самі перебували під цілковитим контролем королівської влади. Класицизм став офіційним уніфікованим стилем. Він найповніше відповідав ідеалу епохи абсолютизму ("великому віку") Короля-Сонця - Людовика XIV. За його часів у стилі класицизму було зведено Версальський палац э дивовижним парком, Будинок та Собор Інвалідів, Вандомську площу та Площу Перемогу Парижі, відновлюються роботи в Луврі.

Жорстка уніфікація та регламентація канонів живопису Франції другої половини XVII ст. призвели до утворення певного мистецького вакууму. Не було жодного визначного художника, який досяг би рівня Н. Пуссена. Проте з середини XVIII ст. європейське мистецтво знову звернулося до класики, але на новій ідейній основі. Нею стала ідеологія Просвітництва.

Смірнова Оля

Неокласицизм

Археологічні розкопки Помпеї, розпочаті 1748 р., наукові дослідження з античної культури значно розширювали уявлення про римське мистецтво та сприяли розвитку нового стилю ~ неокласицизму (від грец. пеоз - новий і класицизм). Ідейним натхненником неокласицизму став Йошпн Іоахім Вінкельман (1717-1768) - засновник історії мистецтв як науки, автор праць з античного мистецтвознавства, що отримали європейське визнання.

Працями загальнотеоретичного характеру, що вплинули на оформлення стилю, були "Розмови про мистецтво" Ж.-Ж. Руссо, який відстоював засади натуралізму і природності у мистецтві, та трактат "Лаокоон", видатного представника європейського просвітництва, теоретика мистецтва та літературного критика Г.-Е. Лессінга. Отже, активний пошук ідеалу досконалої людини та суспільства, нова хвиля захоплення історією та культурою античності висунули на перший план суспільїю-громадське звучання мистецького твору, його виховний потенціал.

Художнім кредо неокласицизму стало гасло "архітектура, що говорить". У мистецтві цього напряму переважали прості, лаконічні, геометричні правильні форми, простежувався зв'язок з реалізмом, що найсильніше виявилося в творчості французького художникаЖана Батісти-Сімеона Шардена(1699-1779). В Італії і Франції та частково в Німеччині неокласицизм існував поряд з рококо. На відміну від класицизму, в моду ввійшло не лише мистецтво Риму, а й Еллади, оскільки в ньому більше тепла,гуманізму, поетичності, патріотизму та героїки. Ставпопулярним не регулярний французький парк. а англійський ландшафт, якого не торкнулася рука людини.

- У XVIII ст. зменшилася залежність художників від приватних замовників. Головним суддею стала громадська думка.З'явилась художня критика, метою якої було оцінити витвірмистецтва з оглядуна суспільні критерії.Так, першою формою критичної літератури з мистецтва стали "Салони Дідро". У Франції, де нові форми мистецтва виникали особливо швидко, важливим досягненням художнього життя були публічнівиставки - Салони, що їх з 1667р. щорічноорганізовувалаКоролівська академія живопису і скульптури. Такі виставки давали художнику визнання, тому взяти в них участь намагалися й митці інших країн.

У галузі архітектури в стилінеокласицизму побудованаплоща Згоди(Сопсогсіе) в Парижі та Малий Тріанон у Версалі архітектора Ж- А. ГабрІеля (1698-1782). Найбільшою спорудою неокласицизму стала церква св, Женев'єви в Парижі, яку в роки Французької революції перейменували на Пантеон. Сюди були перенесені останкинайвидатніших людей Франції, в тому числі і її будівничого - архітектора Ж.-С. Суфло(1713-1780).

Неокласицизм у контексті англійського мистецтва не виділяється. Англійське Просвітництво було досить зрілим уже в 40-х роках XVIII ст., Ійого гуманістичний вплив благодійно позначився накультурі. Становленняанглійської національної школи живопису пов'язане з Уільямом Хогартом (1697-1764), який був єдиним художником англійського Просвітництва і першим живописцем-просвітителем у Європі.Дві сторонипросвітительської естетики Англії,(раціоналістична та емоціональна) відповідно виражені в творчості Джошуа Рейнолдса (1723-1792) та Томаса Гейнсборо(1727-1788).У колекції Музею мистецтв ім. Богдана і Варвари Ханенків єдиним, але цінним зразком англійського живопису є картина Д. Рейнолдса"Крутійка". Поряд з офіційнимипортретами-майстер зображував своїхмаленьких родичок, які приваблювали його щирістю дитячих почуттів та безтурботністю.

У Росії неокласицизм не розвинувсь у стильову систему. Риси рококо оригінальне переплелися з класицизмом. Російськийкласицизм став однією із самобутніх і яскравихсторінок європейського мистецтва.З'явившись у XVIII ст.» гін набув довершення в XIXст. Видатними представниками російського класицизму XVIII ст. в архітектурі були В. Баженов. М. Казаков, Д. Кваренгіта ін.. у скульптурі - М* Козловський (виходецьз України), Ф. Шубін, Ф. Щедрій. Е. Фальконе та інші, у малярстві - І. Нікітін, Ф. Рокотов, Д Левицький та В. Боровиковський (два останні - з України), Ф. Алексеев та ін. ..

Отже, європейська культура ХУІІ-ХУІІІ ст., яка розвивалася на засадах раціоналізму та просвітництва, виробила нові методи, засоби наукового

Пізнання та освоєння навколишнього середовища сформувала світогляд, вільний від феодальних забобонів, ідейно підготувала революційні зрушення в Західній Європі, що найповніше виразилися в ідеалах Французької революції, створила нові засоби художньо-мистецького відображення навколишнього світу.

Поиск по сайту: