Розділ 2.Організація комерційної діяльності виробничого підприємства

Початок 1985 р. економічні перетворення призвели до зміни системи та матеріально-технічного постачання і збуту. Відповідно до законів про РРФСР «Про підприємства й підприємницької діяльності» що діяв до прийняття «Цивільного кодексу», його що ввібрав. Підприємство самостійно здійснює своєї діяльності, розпоряджається випущеної продукцією, отриманої прибутком, що залишилася у її розпорядженні після сплати податків та інших обов'язкових платежів» (ст. 4 п.2), і навіть Закон РРФСР від 25.12.90 р. « Про підприємства й підприємницької діяльності», підприємство самостійно планує власну діяльність і визначає перспективи розвитку з попиту вироблену продукцію, послуги й необхідність забезпечення підприємства… основу планів становлять договору, ув'язнені з споживачами продукції, робіт, послуг, зокрема державними органами і постачальниками матеріально-технічних ресурсів.

Система розподілу і у минуле існує і перед підприємствами постало питання самостійного пошуку споживачів своєї продукції і на постачальників матеріально-технічних ресурсів, необхідності визначального участі у плануванні діяльності фірми. На межі реформ все керівники підприємств відчували наростаючі складнощі у своєї діяльності. Збут на початку реформи ще було сферою, що вимагає великих зусиль. Більшість підприємств або не мали проблеми зі збутом, та деякі вже відчували звуження попиту вигляді скорочення державних замовлень за відсутності альтернативних потреб, неможливістю вийти з продукцією зовнішній ринок, використовувати своєї продукції для бартерних операцій. Із початком реформ досить швидко та, несподівано багатьом керівників стала однією з найгостріших проблем питання формування ринкової політики підприємства, що у тлі прогресуючим розпадом господарських зв'язків, фінансових труднощів, відсутність гнучкою ринкової стратегії країни породжували періодичні кризи збуту в підприємства. Спочатку проблеми з збутом прямо усвідомили тільки підприємствах, де явно впала потреба наукової продукції над ринком. У свідомості керівників підприємств були ще розділені поняття «попит» і «платіжний попит», оскільки багато хто вважав, що й продукція потрібна споживачам, але утруднена у зв'язку з відсутністю коштів у споживача. Та поступово почали з'являтися та ознаки усвідомленняспросових обмежень. Цьому сприяв триваючі зміни сукупного попиту продукцію промисловості, у умовах подальшого її спаду, щодо уповільнення зростання грошових доходів серед населення стримування бюджетних витрат, а як і наростаюча конкуренція із боку імпортних товарів. Що ж до матеріально-технічного забезпечення, то числі реформ його ще залишалося значної проблемою для керівників підприємств, тобто. було порушено господарські зв'язку, розірвані сформовані технологічні ланцюжка і з усуненням їх централізованої координації підприємства залишалося поза необхідної інформаційної бази.

Налагодження зв'язків відбувався за основному з допомогою ініціатив самих виробників з урахуванням сформованих раніше традиційних зв'язків. Дефіцит матеріальних ресурсів, і натомість падіння обсягів випуску продукції себе вичерпав і труднощі, зазвичай, виникало і виникають на придбання певної продукції, виробленої, по-перше, монополістами, по-друге – дуже вигідною для експорту, а по-третє – виробленої у країн СНД, де діють адміністративні заборони на вивезення.

З вищесказаного завдання комерційних служб підприємств нині можна сформулювати так:

- Пошук споживачів процес формування портфеля замовлень;

- Управління цінової політикою підприємства у вигляді зниження собівартості готової продукції через підвищення якості матеріально-технічного забезпечення;

- Виявлення тенденції зміни попиту продукцію підприємства;

- Активну участь у розробці нових товарів підприємства з урахуванням вивчення ринку, активне формування виробничих планів.

Усі проблеми, у сферікоммерческо-посреднической діяльності зв'язані зі труднощами, пов'язані з проведеними країни реформами. Йде на зміну структури своєї продукції де немає збут, більш рентабельну. Проте, треба сказати, що його формою постачання і збуту залишилася орієнтація на традиційні зв'язку, де головну роль зіграли горизонтальні зв'язку з поставкам продукції, підкріплені ділові контакти, інформаційними відносинами керівників їх «ділової етикою».

Проте, багато підприємств змушені були «скинути» старі господарські операції, відмовитися від традиційних споживачів і постачальників. Підприємства самостійно намагаються знайти нові ринки збуту, нових споживачів і постачальників. У цьому окремі працюють, і над стратегією збуту, базуючись як на сьогоднішньому фінансовому добробуті партнерів, а й враховуючи перспектив щодо майбутнє, конкурентоспроможність і стійкість попиту вироблену продукцію, налагодити мережу реалізацію виробленої продукції – фірмові магазини, маркетингові центри.

У разі звуження внутрішнього ринку активізувався збут продукції далеке і близьке зарубіжжя. Вирішальним значенням у сучасній ситуації підприємствам є надійність, міцна репутація, платежі здатність партнера. Є певний досвід плідного співробітництва державних підприємств, які мають досвіду ринку, передають організацію постачання і збуту комерційні структури, зокрема створювані з участю. Понад те, є приклади, коли підприємства переорієнтують свій збут на приватний сектор, вів у тому числі,переструктуризацию свого виробництва.

Проведені соціологічні дослідження свідчать, що чимало російські виробників використовують свої гроші, як у тому, щоб забезпечить власне виживання, але й здобуття права виручити партнерів з допомогою надання грошових чи товарних кредитів лише на рівні підприємства. Дослідження зазначає, що справжній рівень концентрації промислового виробництва, у національному масштабі невисокий, тобто. 20% галузей Росії маютьолигополистическую структуру, але це галузі охоплюють лише 1% загальної кількості промислових підприємств й у цих галузях працює менше 2% загальної кількості зайнятих у промисловості.

З іншого боку, б найбільш прикрим і те, іноді викладачі не читають своїх студентів, куди (у кожному випадку я) витрачають дуже чимало часу, намагаючись якнайкраще виконати поставлену самим викладачем завдання.

Ставлення до життєвої взаємозалежності підприємств чи засновані на знанні реальної структури ринку, оскільки малоймовірно, що необхідні виробничі ресурси випускаються на одному-двох підприємств і для налагодженої системи розподілу продукції підприємства, очевидно, треба знайти нових партнерів. Для переорієнтації підприємства на ринкові відносини необхідно зробити їх прощання з традиційними постачальниками і споживачами невідь що дорогими, що задовольняє вкладення державних засобів у розвиток ринкової інфраструктури (інформаційна база, банківсько системо, матеріальна база так розподільній системи, правова основа).

Розглядаючи існуючий станкоммерческо-посреднической діяльності для підприємства треба сказати зростання роль збутових функцій у комерційній діяльності, що з невтручання державними структурами у цю сферу виробничої діяльності передбачає розробку стратегію збуту своє своєї продукції підприємстві з урахуванням своїххозяйственно-производственних інтересів, а порівнюючи його з регіональними і національними проблемами і політикою.

2.2. Принципи та фізичні методи управління комерційної діяльністю торгового підприємства

Управління комерційної діяльністю виходить зпринципах і методи управління. Розглянемо основніпринципи побудови управління комерційної діяльністюторгового підприємства (рис. 1).

>Рис. 1. Основні засади побудови управління комерційної діяльністю торгового підприємства

Забезпечення узгодженості між підрозділами (службами). Кожному підрозділу (службі) торгового підприємства властиві певна призначення і що їх функції, т. е. вони мають у тому чи іншою міроюавтономностью. Разом про те їх дії мають бути скоординовані і згласовани у часі, що зумовлює єдність системи управления торговим підприємством.

Забезпечення взаємодії між комерційноїдеятельностью і метою торгового підприємства. Комерційна деятельность формується змінюється відповідно до інтересами і потребами виробництва. Отже, функцій управління комерцією реалізуються з урахуванням цілей торгового підприємства.

Забезпеченняиерархичности структури управління. Характерним ознакою управління ієрархічний ранг. Організація управління комерційної діяльністю мусить бути орієнтована на вертикальні і горизонтальні зв'язку.

Забезпечення комплексного підходу під управлінням. З позиции комплексності приймаються враховувати всі чинники, віз які діють управлінські рішення комерційної діячности. Передбачається також зв'язок комерційних процесів торгового підприємства з суб'єктами довкілля. Забезпеченнямалозвенности у структурі управління. Підмалозвенностью розуміється нескладна структура управління. Та заодно повинні досягатися стабільність і надійність управления комерційної діяльністю.

Забезпечення адаптивності структури управління. Внутрішня й зовнішня середовище схильна до постійним змін. Особливо виявляється під час зародження споживчогорин ка. Тому гнучкість і пристосовуваність структури управління комерційної діяльністю змін та технічним умовам довкілля мають важливе значення.

Забезпечення виконавчої інформацією. Вироблення і прийняття управлінські рішення грунтуються на виконавчої інформації. Вона містить одержання вихідної інформації, обробку, аналіз стану та видачу результатівуправляюшегo впливу.. Це завдання виконується з допомогою сучасних засобів,пoзвoляюших автоматизувати процес інформаційного забезпечення.

Управління комерційної діяльністю не можна відокремити від сістеми управління торговим підприємством, яке виконує що й функції, пов'язані із технологічної, економічної іфинан совою діяльністю. Отже, при побудові структуриуправления комерційної діяльністю необхідно враховувати взаємодія суспільства та підпорядкованість усіхсoставляюших елементів,oбразуюших цілісну систему управління торговим підприємством.

Методи управління - це способи на управління комерційними процесами і діяльністю. Вони поділяються на адміністративні, організаційні, економічні та правові.

Адміністративні методи визначаються сферою роботи і конкретними умовами торгового підприємства.Неoбходимo навчайтивать і альтернативні варіанти управління, вибір, і реалізація яких визначається передбаченням цільових результатівпредприятия. Слід зазначити, що ієрархічне побудова системи управления і змістом управлінських функцій великою мірою залежать з позицій керівництвом торгового підприємства. Тут різні компромісні рішення.

Організаційні методи засновані на організаційному,oрганизационно-распорядительнoм,организациoннo-метoдическoм і нормативному забезпеченні. Вони містять які регламентуютьтребования організаційного й методичного характеру, розпорядницькі, інструктивні і нормативні матеріали, є передумовами формування управлінські рішення. З розвитком ринкових відносин роль організаційних методів, регулирующих вплив управління комерційноїдеятельностью, зростатиме.

Економічні методи у своїй визначенні спираються навзятий курс і економічне стратегію торгового підприємства, його потенційні ресурси, економічне становище ринку.Совокупность економічних елементів - це вихідні позиції зуправлении комерційної діяльністю підприємства. Вплив економічних методів визначається оточуючої економічної середовищем.

Правові методи орієнтовані використання правового механізму, який виходить з прийнятих правових і соціальних законодавчі акти, відповідних нормативи і положеннях. Правовие методи полягають у юридичному регулюваннікоммерческих процесів з урахуванням цільових завдань торгового підприємства. Названі методи управління Андрійовича не виключають одне одного й реалізуються у взаємодії. Це сполучення залежить від конкретнихусловий функціонування торгового підприємства міста і ринкового середовища.

Поиск по сайту: