 |
|
|
Архитектура Астрономия Аудит Биология Ботаника Бухгалтерский учёт Войное дело Генетика География Геология Дизайн Искусство История Кино Кулинария Культура Литература Математика Медицина Металлургия Мифология Музыка Психология Религия Спорт Строительство Техника Транспорт Туризм Усадьба Физика Фотография Химия Экология Электричество Электроника Энергетика |
Вибори як інструмент демократії. Типи виборів. Виборча система України
Поняття вибори таке ж містке, як і демократія, і може означати як форму здійснення народовладдя, так і спосіб формування й оновлення органів урядування. Вибори були та є найпоширенішим демократичним способом здобуття влади, оновлення особового складу її органів та інституцій. Вибори – передбачена конституцією та законами форма прямого народовладдя, за якою шляхом голосування формуються представницькі органи державної влади та місцевого управління. Зазвичай метою виборів є формування влади. Влада в суспільстві – це насамперед загальна воля, яка може зобов’язувати до чогось вільну людину, цілком підпорядковувати її собі. Під час виборів громадяни вирішують, яка партія чи політична сила має керувати суспільством наступний визначений проміжок часу. Вибори здійснюються завдяки існуванню виборчого права. Термін «виборче право» має два значення. По – перше, це інститут конституційного права, який складається з правових норм, що регулюють порядок надання громадянам права брати участь у виборах. По-друге, виборче право – це суб’єктивне право громадянина бути учасником конституційно-правових стосунків, що виникають під час виборів. Виборче право поділяється на активне і пасивне. Активне – це встановлене конституцією або законом право громадянина обирати, тобто брати участь у виборах в органи державної влади та органи місцевого самоврядування шляхом голосування, бути виборцем. Пасивне – означає право балотуватися на відповідні посади, тобто право бути обраним. Виборче право може обмежуватися цензами. Виборчий ценз – це законодавчо визначені умови й ознаки. Яким повинна відповідати особа, щоб одержати право обирати або бути обраною. У різних країнах виборчі цензи можуть встановлюватися за такими ознаками: * громадянство: зазвичай вимагається, щоб виборці були громадянами цієї країни * вік: віковий ценз – це встановлена законом вимога, згідно з якою право участі у виборах мають громадяни, котрі досягли певного віку * економічний, соціальний та освітній статус: у деяких країнах участь у виборах заборонена представникам духовенства або військовослужбовцям. * стать: більшість демократичних країн надають однакові виборчі права чоловікам і жінкам, але й досі існують країни, де жінки не можуть повною мірою реалізувати своє виборче право * постійне місце проживання: у деяких країнах виборче право надається лише тим громадянам, які проживають у тій чи іншій місцевості протягом певного часу * громадянський статус: часто держави забороняють брати участь у виборчому процесі особам, засудженим за тяжкі злочини. Існують обмеження для пасивного виборчого права. Наприклад, не виборність – це обмеження можливості балотуватися кандидатові на представницьку посаду; несумісність посад – заборона займати певні посади протягом строку повноважень виборних посадових осіб; означає необхідність вибору між двома посадами. Типи виборів. Існують різні типи суспільно-політичних виборів, залежно від їхньої ролі, значення, причин проведення тощо. За предметом обрання розрізняють вбори президентські, парламентські та муніципальні. Відповідно до причин проведення вибори можуть бути: - черговими - позачерговими - додатковими Розрізняють вибори прямі та опосередковані. Ефективність виборів вбачають у функціонуванні тієї чи іншої виборчої системи. Виборча система – це сукупність установлених законом правил, які регулюють перебіг виборчої кампанії, а також спосіб визначення переможців та розподілу між ними депутатських мандатів. Серед основних типів виборчих систем є: * мажоритарна * пропорційна * змішана Суттєвою ознакою мажоритарної виборчої системи є те, що результати голосування тут визначаються за ознакою більшості. За мажоритарної виборчої системи обраним по виборчому округу вважається той кандидат. Який здобув установлену більшість голосів. До переваг мажоритарної системи належить , те, що вона сприяє створенню стабільних урядів, котрі спираються на парламентську більшість. Вона персоніфікує вибори, тобто кожен виборець знає, за кого саме він голосував і хто його представляє у представницькому органі. Пропорційне представництво походить з ідеї, що вплив партії на прийняття суспільно значущих рішень має відповідати кількості виборців, які голосують за неї. Вибори тут суто партійні – за місця у представницькому органі змагаються не окремі кандидати , а політичні партії. Переваги пропорційної системи полягають у тому, що вона дає змогу: - домогтися повної відповідності між кількістю отриманих партією голосів та кількістю здобутих нею мандатів, тобто справедливості представництва - бути почутими молодим і не великим партіям але і вона має свої недоліки. Втрачається зв'язок між виборцями й депутатом, водночас підвищується вплив на депутатів партійного керівництва. Щоб використати переваги та послабити недоліки цих систем, у деяких країнах використовується змішана, або пропорційно-мажоритарна система. Виборча система України. На даний момент в Україні пропорційно-мажоритарна виборча система.
Поиск по сайту: |