Поняття та історичні форми демократії

Тема. 10 «Демократія»

Я не хотів би бути рабом, і не хотів би бути

Рабовласником. Це виражає моє розуміння

Демократії.

Авраам Лінкольн

Мета: розширити знання про поняття «демократія» та її види, форми та принципи; зіставляти сутність понять політичної, конституційної та соціальної демократії; характеризувати принципи демократії; розуміти сутність понять «представницька демократія» та «пряма демократія»; визначати переваги та недоліки демократичного устрою; порівнювати виборчі системи; характеризувати типи виборів, виборчу систему України та етапи її становлення.

Основні терміни:демократія – народовладдя – одна з основних форм правління, політичної та соціальної організації суспільства, держави та влади; політичний режим, що розвивається й прогресує в історії людства. Форма правління в державі , при якій єдиним легітимним джерелом влади визнається народ.

Політична демократія – передбачає лише формальну рівність прав.

Пряма демократія – сукупність форм організації державної влади , за якої основні рішення щодо управління справами суспільства й держави схвалюються безпосередньо всіма громадянами на референдумах, зборах…

Представницька демократія – демократія, в якій право приймати рішення громада реалізує через обраних нею представників, які повинні відстоювати інтереси тих. Хто їх обрав.

План.

1.Поняття та історичні форми демократії.

Демократія як народовладдя має на сьогодні дві загальновизнані форми – пряму (або безпосередню) демократію та представницьку демократію. Пряма демократія ґрунтується на безпосередній участі громадян у вирішенні державних справ( прийняття рішень на референдумі, вирішення питань на загальних зборах.).

Представницька демократія передбачає вирішення державних питань представницькими органами(парламентом, місцевими органами тощо), управління державними справами відбувається не безпосередньо, а через обраних депутатів парламенту чи місцевого представницького органу.

Слово демократія вперше почало вживатись у Стародавній Греції. Саме там уперше почали досліджувати це питання.

Був поширений такий поділ держав за формами правління: влада одного (монархія), влада кращих(аристократія) і влада народу (демократія). Однак у Давній Греції рабів і чужоземців не відносили до громадян. Те саме стосується і деяких середньовічних держав, які називали демократіями. Адже влада належала народу, але при цьому досить велику частину суспільства просто не відносили до народу. Тому деякі дослідники вживають такі термін6и, як рабовласницька демократія, феодальна демократія, буржуазна демократія, соціалістична демократія.

Інколи демократію називають договірною формою правління, а інколи – перекрученою формою народного врядування, згідно з поділом усіх форм правління на шість можливих типів: тиранія, як спотворена форма монархії, олігархія як спотворена форма аристократії та охлократія як спотворена форма народовладдя.

Характерними рисами демократії як форми державної влади є:

- виборність органів влади

- поділ державної влади на три гілки – законодавчу, виконавчу і судову

- меншість підпорядковується більшості

- захист прав меншості

- наявність політичних прав і свобод

Головна суперечність демократії – це суперечність між ідеєю демократії як повновладдям народу і неможливістю її практичного здійснення. Різноманітні концепції демократії спрямовані на розв’язання цієї суперечності.

Історично першою такою концепцією. Та формою її практичного втілення була класична ліберальна демократія. Головна ідея лібералізму – ідея індивідуальної свободи. У зв’язку з цим ліберальна демократія на перший план висуває громадянську свободу, яка ґрунтується на реалізації особистих прав і свобод індивіда.

Лібералізм виник як ідеологія буржуазії, відповідно концепція класичної ліберальної демократії відбиває передусім інтереси класу буржуазії.

Сучасним різновидом ліберальної демократії є концепція плюралістичної демократії, яка ґрунтується на врахуванні інтересів усіх соціальних верств. Основні ознаки: конкуренція та взаємодія різних політичних сил і відкритий характер прийняття рішень через представницькі органи влади.

Концепція корпоративної демократії близька до попередньої. Але обмежує представництво лише найвпливовішими об’єднаннями, які не конкурують між собою, а співпрацюють під контролем держави.

За Робертом Далем, ідея демократії передбачає наявність суспільства, де кожний член однаково компетентний для участі в управлінні цим суспільством. Прийняття політичних рішень за цим принципом вимагає, щоб усі члени суспільства мали такі рівні та ефективні можливості:

- повідомляти свої поличні погляди іншим

- отримувати інформацію щодо альтернативних пропозицій та їх майбутніх наслідків

- установлювати, яким чином обирати пропозиції для остаточного прийняття рішення

Роберт Даль вивів також той мінімум умов, яким повинна відповідати демократія:

- політичний контроль над владними рішеннями

- посади розподіляються відповідно до регулярних рівних, відкритих і справедливих виборів без насильства

- усі громадяни можуть брати участь у виборах

- практично всі дорослі громадяни можуть балотуватися на виборах

- громадяни мають право обговорювати політичні питання без остраху бути покараним за це

- громадяни мають право шукати альтернативні джерела інформації, які реально існують та перебувають під захистом закону

- мають право на створення незалежно від державних установ об’єднань, що включають політичні партії та групи за інтересами

Для сучасних ліберальних демократій характерна наявність таких соціальних інститутів: