Стаття 165. Загальні положення щодо порядку застосування, скасування і зміни запобіжного заходу

Запобіжний захід у вигляді взяття під варту застосовується лише за вмотивованою постановою судді чи ухвалою суду. Інші запобіжні заходи застосовуються за постановою органу дізнання, слідчого, прокурора, судді або за ухвалою суду.

Заміна одного запобіжного заходу іншим або його скасування здійснюється органом дізнання, слідчим, прокурором, суддею чи судом з додержанням вимог, передбачених частиною першою цієї статті.

У разі закриття справи, закінчення строку тримання під вартою, якщо цей строк не продовжено в установленому законом порядку, та в інших випадках звільнення особи з-під варти на стадії досудового розслідування здійснюється на підставі постанови органу дізнання чи слідчого, які проводять досудове розслідування у справі, або прокурора, про що вони негайно повідомляють суд, який обрав цей запобіжний захід. Звільнення з-під варти у кримінальних справах, що знаходяться в судовому провадженні, здійснюється лише за рішенням судді або суду.

Запобіжний захід скасовується або змінюється, коли відпаде необхідність у запобіжному заході або в раніше обраному запобіжному заході.

Запобіжний захід, крім взяття особи під варту, обраний прокурором, може бути скасовано або змінено слідчим і органом дізнання лише за згодою прокурора.

№35 Затримання як тимчасовий запобіжний захід: порядок застосування, строки затримання.

Затримання підозрюваного- це тимчасовий запобіжний захід, суть якого полягає в поміщенні особи на короткий строку спеціальне приміщення для тримання затриманих (ізолятор тимчасового тримання, гауптвахту).

Кримінально-процесуальне затримання слід відрізняти:

- від фізичного затримання особи на місці вчинення злочину чи з поличним (п. 2 ст. 94 КПК України), що має характер захоплення та його можуть здійснити як представники влади, так і окремі громадяни;

- доставлення особи до правоохоронного органу на строк до однієї години у порядку, передбаченому законодавством України про адміністративні правопорушення;

- затримання особи (до трьох годин) в адміністративному порядку.

Мета затримання:

- з'ясувати причетність затриманого до вчинення злочину;

- вирішити питання про застосування до нього запобіжного заходу у виді взяття під варту (тому затримання й називають тимчасовим запобіжним заходом, бо протягом строку затримання треба вирішити питання про необхідність обрання більш тривалого заходу - взяття під варту).

Підстави застосування(частини 1, 2 ст. 106 КПК України):

• якщо особу застали при вчиненні злочину чи безпосередньо після його вчинення;

• якщо очевидці, зокрема й потерпілі, прямо вкажуть на певну особу, що саме вона вчинила злочин;

• якщо на підозрюваному чи на його одязі, при ньому або в його житлі буде виявлено явні сліди злочину;

• за наявності інших даних, які дають підстави підозрювати особу у вчиненні злочину, її може бути затримано лише в тому разі, якщо:

- ця особа намагалася втекти чи

- коли її місце проживання чи перебування не зареєстровано;

- чи не встановлено особи підозрюваного.

Умова застосуваннязатримання: за злочин, у вчиненні якого підозрюють особу, може бути призначено покарання у виді позбавлення волі. Процесуальний порядок застосуваннязатримання:

• роз'яснення особі права мати побачення із захисником з моменту затримання, про що складається протокол (ч. 2 ст. 21 КПК України);

• складання органом дізнання, слідчим, прокурором протоколу затримання, в якому роз'яснюються затриманому його права й обов'язки (ч. 3 ст. 106 КПК України);

• копія протоколу з переліком прав і обов'язків затриманого негайно:

- вручається затриманому;

- направляється прокуророві (на вимогу прокурора йому також надсилаються матеріали, що були підставою для затримання);

• негайне повідомлення про затримання особи одного з її родичів;

• поміщення затриманого до місця тимчасового тримання під вартою (ізолятора тимчасового тримання);

• у разі оскарження затримання до суду, скарга негайно надсилається начальником місця досудового ув'язнення до суду (порядок розгляду суддею таких скарг регламентовано у ч. 7 ст. 106 КПК України);

• якщо у встановлений законом строк затримання постанова судді про застосування до затриманої особи запобіжного заходу у виді взяття під варту чи постанова про звільнення затриманого не надійшла до установи досудового ув'язнення, начальник місця ув'язнення звільняє цю особу, про що складає протокол і направляє повідомлення про це посадовій особі чи органу, який здійснював затримання.

Строк затримання -до 72 год.

Строк починається з моменту доставлення особи до органу дізнання чи до слідчого, прокурора, а якщо затримання було проведено на підставі постанови про затримання, то - з моменту фактичного затримання особи, а закінчується моментом:

- звільнення особи у зв'язку з непідтвердженням підозри;

- обрання запобіжного заходу, не пов'язаного з позбавленням волі;

- обрання судом запобіжного заходу у виді взяття під варту.

Якщо для обрання затриманому запобіжного заходу необхідно додатково вивчити дані про особу затриманого чи з'ясувати інші обставини, що мають значення для прийняття рішення з цього питання, то суддя, який розглядає подання органу дізнання (слідчого, прокурора) про взяття особи під варту, може продовжити затримання до 10 діб, а за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого - до 15 діб, про що виносить постанову (ч. 8 ст. 165-2 КПК України).

№36 Підстави, порядок застосування запобіжного заходу у вигляді взяття під варту. Продовження строків тримання під вартою.

Взяття під варту- це запобіжний захід, суть якого полягає в обмеженні особистої свободи підозрюваного, обвинуваченого, підсудного, засудженого через поміщення їх до спеціальної установи.

Підспеціальними установамислід розуміти:

- слідчі ізолятори (СІЗО) Державного департаменту з питань виконання покарань;

- дисциплінарні ізолятори чи карцери установ виконання покарань (ст. 4 Закону України "Про досудове ув'язнення");

- гауптвахти Військової служби правопорядку в Збройних Силах України - для осіб, які відбувають покарання в дисциплінарних батальйонах і притягаються до кримінальної відповідальності за вчинення іншого злочину (статті 14, 17 Кримінально-виконавчого кодексу України (надалі - КВК)).

Тож особу ізолюють від суспільства. Побачення з родичами їй може бути надано тільки з дозволу особи, що провадить розслідування, терміном від однієї до двох годин, зазвичай, не більше одного разу на місяць.

Умови застосування:

- його застосовують лише в разі, якщо жоден інший запобіжний захід не може забезпечити досягнення мети, передбаченої ч. 1 ст. 148 КПК України;

- застосовують у справах про злочини, за які законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад три роки. У виняткових випадках - якщо кримінальним законом передбачено більш м'яке покарання, наприклад, якщо обвинувачений: не має постійного місця проживання; порушив інший запобіжний захід.

Процесуальний порядок застосування:

• орган дізнання чи слідчий вносить за згодою прокурора подання до суду. Таке саме подання може внести прокурор. Вирішуючи питання про внесення подання до суду, останній зобов'язаний ознайомитися з усіма матеріалами, що дають підстави для взяття під варту, перевірити законність отримання доказів, їх достатність для обвинувачення;

• якщо в поданні ставиться питання про взяття під варту особи, що перебуває на волі, суддя має право своєю постановою дати дозвіл на затримання підозрюваного, обвинуваченого та доставку його в суд під вартою. Затримання в такому разі не може тривати більше, ніж 72 годин, а коли особа перебуває за межами населеного пункту, в якому діє суд, - не більше за 48 годин з моменту доставки затриманого в цей населений пункт;

• суддя вивчає матеріали кримінальної справи, надані органами дізнання, слідчим, прокурором, допитує підозрюваного чи обвинуваченого, а в разі потреби бере пояснення в особи, в провадженні якої перебуває справа, вислуховує думку прокурора, захисника, якщо він з'явився, і виносить постанову:

- про відмову в обранні запобіжного заходу, якщо для його обрання немає підстав;

- про обрання підозрюваному, обвинуваченому запобіжного заходу у виді взяття під варту.

Відмовивши в обранні запобіжного заходу у виді взяття під варту, суд може обрати підозрюваному, обвинуваченому запобіжний захід, не пов'язаний із триманням під вартою;

Слідчий (особа, що провадить дізнання) ознайомлює обвинуваченого з постановою судді про обрання чи про відмову в обранні запобіжного заходу.

Після взяття під варту слідчий (особа, що провадить дізнання) зобов 'язаний виконати такі дії:

1) вжити заходів піклування про неповнолітніх дітей заарештованого та повідомити про це письмово прокурора й заарештованого, а копію листів приєднати до справи (ст. 159 КПК України);

2) вжити заходів щодо охорони майна ув'язненого (ст. 160 КПК України);

3) повідомити дружину (іншого родича) й адміністрацію за місцем роботи чи навчання заарештованого. Згідно з ч. 5 ст. 5 Закону України "Про міліцію", міліція "негайно, але не пізніше як через дві години після затримання або арешту (взяття під варту) осіб повідомляє про їх місцеперебування родичам та у разі заявлення усної або письмової вимоги - захиснику";

4) якщо заарештований є іноземцем, то направити постанову судді до Міністерства закордонних справ України;

5) у разі арешту помічника-консультанта народного депутата правоохоронні органи зобов'язані невідкладно повідомити про це народного депутата (ч. 5 ст. 34 Закону України "Про статус народного депутата України").

На постанову судді прокурор, підозрюваний, обвинувачений, його захисник або законний представник протягом трьох діб з дня її винесення можуть подати апеляцію до апеляційного суду. Однак це не зупиняє виконання постанови судді.

Якщо для обрання затриманому запобіжного заходу необхідно додатково вивчити дані про його особу чи з'ясувати інші обставини, що мають значення для прийняття рішення з цього питання, то суддя може продовжити затримання до 10 діб, а за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого - до 15 діб, про що виноситься постанова. Якщо така необхідність виникне при вирішенні цього питання стосовно особи, котру не затримували, суддя має право відкласти його розгляд на строк до 10 діб і вжити заходів задля забезпечення на цей період її належної поведінки чи своєю постановою затримати підозрюваного, обвинуваченого на цей строк (ч. 8 ст. 165-2 КПК України).

Осіб звільняють з-під варти у випадках:

- скасування запобіжного заходу;

- зміни запобіжного заходу;

- закінчення передбаченого законом строку тримання під вартою як запобіжного заходу, якщо його не продовжено в установленому законом порядку.

Начальник установи досудового ув'язнення зобов'язаний негайно звільнити з-під варти обвинуваченого, стосовно якого постанова судді про продовження строку тримання під вартою на день закінчення строку тримання під вартою не надійшла. При цьому він надсилає повідомлення особі чи органу, у провадженні яких перебуває справа, та відповідному прокуророві, котрий здійснює нагляд за законністю розслідування.

Постанова, вирок або ухвала про звільнення особи, взятої під варту, підлягає виконанню негайно після їх надходження до місця досудового ув'язнення (ч. 3 ст. 20 Закону України "Про досудове ув'язнення").

Поиск по сайту: