Помощничек
Главная | Обратная связь


Археология
Архитектура
Астрономия
Аудит
Биология
Ботаника
Бухгалтерский учёт
Войное дело
Генетика
География
Геология
Дизайн
Искусство
История
Кино
Кулинария
Культура
Литература
Математика
Медицина
Металлургия
Мифология
Музыка
Психология
Религия
Спорт
Строительство
Техника
Транспорт
Туризм
Усадьба
Физика
Фотография
Химия
Экология
Электричество
Электроника
Энергетика

Метеорологічні чинники



Однією з важливих умов нормальної життєдіяльності людини є забезпечення нормативних, метеорологічних умов, які визначаються сумісною дією таких чинників, як температура, відносна вологість, швидкість руху повітря та тиск навколишнього середовища (зокрема, атмосферний тиск). Ці параметри називають параметрами мікроклімату.

Мікроклімат - клімат обмежених, невеликих ділянок земної поверхні, який відрізняється від звичайних метеорологічних умов, властивих певному кліматичному поясу. Це також можуть бути кліматичні умови, які створюються штучно на обмеженому просторі земної поверхні, в закритих жилих і виробничих приміщеннях, на транспорті, в космічних кораблях, орбітальних станціях.

3.2.1. Температура навколишнього середовища. Тепловий баланс людини

Тепло утворюється в організмі людини внаслідок розпаду білків, жирів та вуглеводів, а також під час реакцій окиснення, що відбуваються в клітинах і тканинах під час скорочення м'язів. Кількість тепла, що виділяється м'язами, пропорційна роботі, яка ними виконується та становить від 85 Дж/с в стані спокою до 500 Дж/с (важка робота). Для того, щоб фізіологічні процеси в організмі людини відбувалися нормально, тепло, що виділяється, повинно повністю відводитись в навколишнє середовище. Порушення теплового балансу може призвести до перегрівання або переохолодження організму людини і зрештою до втрати працездатності, втрати свідомості та теплової смерті. Залежність працездатності людини від температури ілюструється рисунком 12.

Організм людини здатний підтримувати квазістійку температуру тіла при достатньо широких коливаннях параметрів навколишнього середовища завдяки явищу терморегуляції. Наприклад, тіло людини зберігає температуру близько 36,6°С при коливаннях навколишньої температури від -40°С до +40°С. Терморегуляція є


 


3. Безпека людини в різних сферах життєдіяльності



одним з найважливіших фізіологічних механізмів, за допомогою яких підтримується відносна динамічна сталість функцій організму в умовах різних метеорологічних умов та різної важкості роботи, що виконується. Розрізняють хімічну та фізичну терморегуляцію, взаємодія яких у певних межах забезпечує сталість температури тіла людини.

Хімічна терморегуляція - це регуляція утворення тепла в організмі, яка підсилює його або послаблює за рахунок зміни інтенсивності обміну речовин, що відбувається під дією імпульсів від центру теплоутворення, розміщеного в проміжному мозку. Фізична терморегуляція або регуляція тепловіддачі, відбувається за рахунок зміни кількості тепла, що виділяється організмом. Можливості терморегуляції не є безмежними. Якщо під дією високої або низької температури навколишнього середовища порушується стан теплової рівноваги, виникають патологічні зміни в організмі. Про нормальне теплове самопочуття говоримо, коли тепловиділення QTB організму повністю сприймається навколишнім середовищем QHB, тобто коли існує тепловий баланс. Рівняння теплового балансу "людина-навко-лишнє середовище" вперше було проаналізовано в 1884 р. професором 1.1. Фла-віцьким.

Q™ = Як + qT + qB + qn + Яд, (21)

де qK - конвекція (виділення тепла), внаслідок обтікання тіла повітрям; qT - теплопровідність через одяг; qB - випромінювання на оточуючі поверхні; qn - тепловиділення через потові залози; qa - тепловиділення через дихання. Конвективний теплообмін визначають за законом Ньютона

qK = ак St (tn0B - t„c), (22)

де ак - коефіцієнт тепловіддачі конвекцією, ак = 4,06 Вт/м2, S - площа поверхні спів-стикання; Т - час стикання; tnoe - температура поверхні тіла; tHC - температура навколишнього середовища, °С;

Теплопровідність через одяг визначають рівнянням Фур'є

а

qT = ■— St (tn0B - tHC), (23)

До


76 3. Безпека людини в різних сферах життєдіяльності

де а0 - коефіцієнт теплопровідності тканин одягу людини, Вт/град; Л0 - товщина тканин одягу людини, м.

Теплообмін випромінювання визначають за допомогою закону Стефана- Больц-мана.

17 Т, Y ( Т2 Y

qB=CVVYl_2. ш -\ш , (24)

А /V 7:

де Спр - коефіцієнт випромінювання, Вт/м2 К4; F] - площа поверхні тіла та одягу людини, м; у,_2 - коефіцієнт опромінювання; Ть Т2 - середні температури поверхні тіла та одягу людини та оточуючих поверхонь, К.

Тепловиділення через випаровування визначають за формулою:

q„ = Gn z, (25)

де Gn - кількість вологи, що виділяється і випаровується, кг/с; z - прихована теплота випаровування вологи, яка виділяється, Дж/кг

Кількість вологи, що виділяється та випаровується для стану спокою людини характеризується залежністю, яка показана на рис. 13.


3. Безпека людини в різних сферах життєдіяльності



Тепловиділення через дихання визначають рівнянням:

Чд 'лв Рвд 1-"р (Лвид ІвдЛ K^V)

де Улв - легенева вентиляція, м /с; рвд - густина повітря, що видихається, кг/м3; Ср -питома теплоємність повітря, що видихається Дж/кг-град; tBm, івд - температура повітря, що видихається та вдихається, град.

Головну частину тепловиділення проводять через конвекцію, випромінювання і випаровування. Співвідношення цих величин змінюється із зміною температури (рис. 14).

3.2.2. Зміна фізіологічних функцій органЬму людини під впливом температури

Під дією високої температури змінюються процеси обміну речовин. Внаслідок підсиленого потовиділення відбувається різке порушення водного обміну. Разом з потом організм виділяє значну кількість солей, в основному хлористого натрію, внаслідок чого знижується здатність крові утримувати воду. Отже, порушується водно-сольовий обмін, тобто створюється від'ємний водний баланс. Порушення водного обміну викликає значні зміни білкового обміну. Збільшується розпад білка тканин та виділення азоту. Підсилене виділення хлоридів зумовлює зниження кислотності шлункового соку. Водночас з організму виділяються вітаміни, порушується вітамінний обмін, змінюється склад крові. Значне потовиділення спричиняє зміну діяльності серцево-судинної системи: збільшується частота пульсу, хвилинний об'єм серця та інше, зростає частота та хвилинний об'єм дихання.

Тепловиділення з інтенсивністю 240 ккал/м-год. зумовлює в людини відчуття тепла; тепловиділення 1 200 ккал/м-год. людина без захисних засобів переносить протягом 2-5 хвилин; 2 400 ккал/м-год - протягом 30-40 с, а 12 000 ккал/м-год -протягом 1-5 с

Охолодження організму спричиняє порушення серцево-судинної системи. Виникає послаблення кровообігу, підвищується в'язкість крові, зменшується частота пульсу, підвищується кров'яний тиск, зростає об'єм дихання. Значних змін набуває вуглеводний обмін. Охолодження зумовлює порушення рефлекторної діяльності, послаблення, навіть повну втрату рефлексів, зниження тактильної та інших видів чутливості.

Особливе значення в умовах виробництва набуває охолодження, що спричиняє випромінюванням тепла тілом людини в напрямі поверхонь з нижчою температурою (радіаційне охолодження). При цьому відбувається різіше зниження температури шкіри і тіла, ніж під час охолодження конвекцією. Зміни, що відбуваються під дією радіаційного охолодження, мають найстійкіший характер. У разі безпосереднього контакту працівника з холодними матеріалами виникає місцеве охолодження, яке також веде до рефлекторних порушень окремих функцій організму.

Зміни обміну речовин в організмі людини та теплоутворення для різної температури повітря показано нарис. 15, 16.

Аналогічним є вплив низької температури на організм людини, якщо навколишнім середовищем є холодна вода.

У разі достатньо інтенсивного охолодження переважно простежують підвищене споживання кисню. Якщо ж охолодження відбувається безпосередньо після трива-


3. Безпека людини в різних сферах життєдіяльності

лого перебування в умовах високої температури, терморегуляційна діяльність знижується; споживання кисню утримується на рівні, який утворився під час нагрівання, та в кінці охолодження воно навіть нижче, ніж у висхідному стані. За цих умов знижується легенева вентиляція. Під час охолодження, що настає після нагрівання, зменшується пульсовий тиск.

 



 


3. Безпека людини в різних сферах життєдіяльності



де S - площа випромінювальної поверхні, м; Ті, Тг - температура випромінювальної та опроміненої поверхонь, К; L - відстань до джерела випромінювання.

Шляхом порівняння фактичних значень інтенсивності теплового випромінювання з максимально допустимими для людини визначаємо гранично-допустиму відстань до джерела випромінювання.

У разі використання захисних екранів використовують рівняння поглинання променистої енергії, довільним матеріалом

Е = E0e"kb; (29)

де Е, Е0 - інтенсивність опромінення в даній точці відповідно за наявності та відсутності екрана, Вт/м2; k - коефіцієнт поглинання екрану, мм~ ; b - товщина екрану, мм,

Використовуючи допустимі значення інтенсивності теплового випромінювання шляхом розв'язання рівняння (29), визначаємо мінімально допустиму товщину захисного екрана.

Для визначення витрати повітря у приміщенні, необхідної для видалення надлишків тепла, використовують формулу:

Q=Aq/Cpp(T1-T2), (ЗО)

де Aq - надлишок тепла, Дж/с; Ср -теплоємність повітря, Дж/кгК; Р - густина повітря, кг/м3; Т] - температура повітря в приміщенні, К; Т2 - температура повітря, що надходить, К.

3.2.4. Швидкість руху повітря

Дія швидкості руху повітря на організм людини пов'язана з її впливом на теплообмін. В умовах високої та низької температури навколишнього повітря його рух підвищує тепловіддачу. У випадку низької температури рухоме повітря проникає в пори тканин одягу і далі в простір під одягом, витісняючи з нього нагріте повітря. У разі зменшення температури повітря, під одягом, збільшуються втрати тепла через шкіру шляхом його безпосереднього виведення в навколишнє середовище. Підвищуються також втрати тепла з відкритих ділянок тіла. Зростання швидкості руху повітря підвищує тепловіддачу також і тому, що в цих умовах постійно змінюється навколишній шар більш нагрітого повітря. У випадку високої температури повітря зростає тепловіддача під час випаровування поту з поверхні шкіри: швидкість випаровування в певних межах пропорційна до швидкості руху повітря.

Дія потоку при цьому не обмежується фізичним "зняттям" тепла. Збуджуючи термо- і механорецептори шкіри, повітряний потік веде до зміни деяких функцій організму, в тому числі ті з них, які здійснюють терморегуляцію. Звертає на себе увагу роль баро- і терморецепторів в реакції організму на дію рухомого повітря. Рухоме повітря низької температури швидко спричиняє звуження судин.

Вплив на людину швидкості руху повітря та низької температури повітря оцінюють використанням показника "жорсткості погоди".

G = |t°|+CV (бали), (31)

де t - від'ємна температура атмосферного повітря, °С; С - коефіцієнт швидкості вітру; V - швидкість вітру, м/с.

Коефіцієнт швидкості вітру набуває таких значень: С=1, якщо V <5 м/с; С=2, якщо V >5 м/с.


3. Безпека людини в різних сферах життєдіяльності

Якщо показник G не перевищує 10 балів, роботу виконують у звичайному режимі. Якщо G перебуває в межах від 10 до 40, через кожну годину роботи потрібно робити перерву тривалістю 10 хв. Якщо G більше від 40 - робота припиняється.

3.2.5. Вологість повітря

В атмосферному повітрі та повітрі закритих приміщень завжди є певна кількість парів води. Висока вологість повітря, що має низьку температуру підвищує тепловіддачу. Це виникає внаслідок таких причин:

1) Підвищується теплопровідність тканин одягу, оскільки повітря, що розміщене в її порах є поганим провідником тепла у випадку, якщо його вологість незначна. При підвищенні вологості навколишнього середовища підвищується вологість повітря в порах тканин, унаслідок чого зростає його теплопровідність і тепло з простору під одягом швидко потрапляє у навколишнє повітря.

2) Підвищується теплопровідність повітря навколо людини, оскільки водяна пара проводить тепло краще від сухого повітря. Унаслідок цього зростає втрата тепла шкірою шляхом конвекції.

3) У вологому повітрі підвищується втрата тепла навколишніми предметами в закритих приміщеннях (стіни, перекриття і т. д.), що збільшує втрати тепла організмом шляхом випромінювання.

Підвищена вологість повітря, що має високу температуру ускладнює тепловіддачу. Знижена вологість повітря, що має відносно низьку температуру, не чинить помітного впливу на самопочуття людини. Низька вологість повітря, що має високу температуру, негативно відбивається на самопочутті людини: підвищується втрата вологості організмом, з'являється сухість сльозових оболонок верхніх дихальних шляхів, сухий кашель, голос стає хрипким. Недостатня вологість веде до інтенсивного випаровування вологи зі слизових оболонок, їхього пересихання, розтріскування та забруднення хвороботворними мікробами.

Оптимальні умови роботи оператора відповідають таким параметрам мікроклімату: температура - 21 °С, відносна вологість - 60%, швидкість руху повітря <0,2 м/с.

3.2.6. Тиск навколишнього середовища

Атмосферний тиск визначають величиною тиску повітря, що діє на людей. Дія тиску на людину в навколишньому середовищі у звичайних умовах врівноважується силами, прикладеними у зворотному напрямі: тиском в клітинах та тканинах організму. Підвищений атмосферний тиск простежують під час виконання водолазних та кесонних робіт. Під час перебування в умовах підвищеного тиску зменшується частота пульсу та дихання, погіршується слух, а у разі високого тиску простежують ознаки наркотичної дії азоту: збудження, неможливість зосередитись, погіршення пам'яті, порушення координації руху. При тискові 10 атм. можлива втрата свідомості. З підвищенням тиску повітря зростає кількість розчинених в організмі газів, що входять до складу повітря, головно азоту. З крові азот переходить у тканини та розчиняється в жирах. Під час різкого переходу від високого зовнішнього тиску до нормального азот, що надходить з тканин у кров, може не встигнути виділитись через легені і в крові можливе утворення бульбашок газу. При цьому


3. Безпека людини в різних сферах життєдіяльності 81

виникає загроза газової емболії - декомпресійної хвороби. Наявність азоту може привести до важких розладів центральної нервової системи (паралічу, порушення мови), у важких випадках у разі потрапляння емболів в коронарні судини серця або судини, що живлять життєво важливі центри мозку, може настати смерть. З метою запобігання кесонної хвороби нормують час перебування людини в умовах підвищеного тиску, а також тривалість (швидкість) зниження підвищеного значення тиску до нормального.

Під час роботи людини в горах, або в процесі повітряних польотів організм перебуває в умовах дії зниженого значення тиску, внаслідок чого може розвинутись висотна хвороба. Висотна хвороба відзначається втомлюваністю, апатією, сонливістю, м'язовою слабкістю, нудотою, підвищенням частоти дихання, кровотечею з носа, горла та кишок, втратою свідомості.

При підйомі на висоту до 2 500-3 000 м більшість людей не відчуває ніяких розладів. Зміни в організмі на цих висотах можуть виявлятись у деяких порушеннях функцій центральної нервової системи та підвищенні діяльності дихальної та серцево-судинної систем. На висоті З 500 м звичайно спостерігають розлади низки функцій організму. Граничною висотою без використання спеціальних засобів вважають висоту 5 000 м. Перебування на висоті 7 000-8 000 м завжди веде до важких порушень, а висота 8 500-9 000 м є межею, вище якої без вдихання кисню людина піднятись не може. Однак, навіть під час вдихання чистого кисню існує межа, вище якої не можна піднятись, якщо не вживати заходів захисту від низького тиску. Такою межею є висота 14 000-14 500 м.

Профілактика висотної хвороби полягає у попередньому тренуванні в барокамерах, використанні кисневих приладів та спецодягу.

Природні небезпеки

До природних небезпек відносять абіотичні та біотичні небезпеки. Природні небезпеки є причиною появи таких небезпечних та шкідливих чинників: підвищенні та зниження температури, каменепади, слизькі поверхні, природне іонізуюче випромінювання, токсичні речовини та хвороботворні мікроорганізми. Одним із проявів природних небезпек є стихійні лиха. За даними міжнародного Червоного хреста, стихійні лиха за 100 останніх років забрали більше 11 млн людських життів, в тому числі загинуло від повеней - 9 млн, від ураганів - 1 млн, від землетрусів -1 млн. В наш час простежено тенденцію росту кількості потерпілих від стихійних лих унаслідок збільшення загальної кількості населення Землі і заселення раніше нежилих районів, які найбільше потерпають від дії стихії. За даними ООН, загальна кількість збитків від стихійного лиха на земній кулі щорічно становить понад 60 млрд доларів США.

Абіотичні небезпеки

Розрізняють такі види абіотичних небезпек: літосферні, гідросферні, атмосферні та космічні.

Літосферні небезпеки - це землетруси, вулкани, зсуви, селі.

Землетрус - це підземні поштовхи і коливання земної поверхні, які виникають у результаті зміщення і розривів у земній корі або у верхній частині мантії Землі і які передаються на великі відстані у вигляді пружних коливань. Верхня оболонка Землі,



3. Безпека людини в різних сферах життєдіяльності


яка називається земною корою, на поверхні континентів завтовшки понад 30-70 км і складається із затверділих порід. Земна кора не монолітна оболонка. Вона складається з окремих тектонічних плит - Африканської, Індійської, Американської, Антарктичної, Євразійської та Тихоокеанської. Ці плити рухаються як по вертикалі, так і по горизонталі, унаслідок чого утворюється рельєф Землі - гори, западини. Переміщення плит супроводжується накопиченням в земних надрах величезної кількості енергії, яка, вивільнюючись у вигляді сейсмічних хвиль, призводить до коливань земної кори. Сейсмічні хвилі відчуваються часто як сильні рухи поверхні Землі. Ці рухи люди сприймають як землетруси.

Значні землетруси відбуваються за статистикою один раз на 10 років. Вони вражають місцевість у радіусі сотень кілометрів, а відчувають їх у радіусі 500-700 км і більше, на площі до декількох мільйонів квадратних кілометрів. Найстрашнішим землетрусом XX ст. вважається землетрус у Китаї, який відбувся 28 липня 1976 р. За повідомленнями газет, загинуло понад 655 тис. людей. В землі утворились великі тріщини, одна з яких поглинула лікарню і переповнений пасажирами поїзд.

Землетруси відбуваються не скрізь. Вони бувають лише в певних районах, які називають сейсмічними смугами. Зараз відомо дві головні смуги: Тихоокеанська і Середземноморська (Трансазіатська). Тихоокеанська смуга охоплює кільцем береги Тихого океану. Тут відбувається до 80% усіх землетрусів. Середземноморська смуга простягається через південь Євразії від Піренейського півострова на заході до Малайського архіпелагу на сході. В зоні цієї смуги відбувається до 15% всіх землетрусів. Виділяють також смуги Арктичну, західної частини Індійського океану і Східно-Африканську. В цих зонах відбувається до 5% всіх землетрусів.

Місце, де виникає зсув гірських порід, називають джерелом землетрусу. Це джерело звичайно розміщене на глибині понад 10 км. Над ним розташоване місце найбільшого прояву землетрусу. Його називають епіцентром. Причиною землетрусів звичайно бувають зсуви у гірських породах земної кори, розломи, вздовж яких один скельний масив з величезною швидкістю треться по іншому. При цьому гігантська енергія спричинює коливання в скельних породах, які розповсюджуються на сотні кілометрів. Коливання при землетрусі бувають трьох типів:

а) повздовжні;

б) поперечні;

в) хвилі, що переміщуються по поверхні землі.

Іноді під час землетрусу на поверхні землі хвилі нагадують за формою хвилі на воді.

В Каліфорнії під час землетрусу 1906 р. в деяких місцях такі хвилі залишились висотою до 1 м. Землетруси поділяють на тектонічні, вулканічні, обвальні, наведені, пов'язані з ударами космічних тіл по Землі і моретруси. Тектонічні землетруси виникають унаслідок тектонічних процесів, що відбуваються в надрах Землі. Вулканічні землетруси виникають через розповсюдження сейсмічних хвиль від виверження вулкану.

Причиною обвальних землетрусів є обвали карстових пустот або покинутих гірських виробок (копалень). При цьому сейсмічні хвилі незначні. Причинами наведених землетрусів є наслідки непродуманої діяльності людей. Звичайно ця діяльність пов'язана з будівництвом водосховищ, великих гідротехнічних споруд, з проведенням


3. Безпека людини в різних сферах життєдіяльності



потужних вибухів. Величину і потужність землетрусу характеризує магнітуда землетрусу. Силу поштовху земної кори, тобто магнітуду землетрусу, визначають за спеціальними приладами і проведеннями складних розрахунків за шкалою Ріхтера.

Для визначення інтенсивності землетрусів використовують 12-бальну шкалу Меркалі (італійський вчений): слабкі - 1-3 бали, помірні - 4 бали, достатньо сильні - 5 балів, дуже сильні - 8 балів, спустошуючі - 9 балів, знищувальні - 10 балів, катастрофічні - 11 балів, дуже катастрофічні - 12 балів:

1-3 бали. Землетрус майже не відчутний людьми;

4-5 балів. Відчувається людьми всередині споруд. Коливається рідина в посудинах, хитаються підвішені предмети;

 

6 балів. Тріскаються віконні шибки. Невеликі предмети падають з полиць. Дерева і кущі помітно тремтять;

7 балів. Важко встояти на місці. Ламаються меблі. Випадають погано закріплені цегла і черепиця. Падають карнизи і наліплені прикраси. З'являються тріщини на штукатурці;

8 балів. Осипається штукатурка і слабкі стіни. Зміщуються пічні і заводські димарі, башти, баки на опорах. Ламається гілля дерев;

9 балів. Великі руйнування
всередині будинків. Руйнуються
будинки низької якості. Руй
нуються підземні трубопроводи.
З'являються тріщини на ґрунті;

10 балів. Руйнується біль-

шість цегляних, кам яних і

каркасних будинків. Виникають Рис. 17. Наслідки землетрусу

великі зсуви;

11 балів. Руйнується більшість цегляних, кам'яних і каркасних будинків. На ґрунті з'являються великі тріщини. Сильно викривлюються залізничні рейки. Руйнуються деякі мости;

12 балів. Загальні руйнування. Видимі зміни ландшафту. На поверхні видно "земні води". Предмети підкидаються догори.

Згідно зі статистичними даними, щорічно люди на Землі відчувають 300-350 тис. землетрусів. На територіях, де ймовірні землетруси інтенсивністю 7 балів і більше, проживає половина населення Землі, розміщено 40% міст.

Попередні типові ознаки землетрусу. Домашні тварини - свині, корови, коні, вівці, кролі - можуть передчувати землетрус за дві доби до його настання: ведуть вони себе дуже неспокійно, метаються в стійлах, кричать, іноді виявляють агресивність. Кішки витягають з дому своїх кошенят. Собаки скиглять, туляться до господарів, намагаються залишити приміщення.

Спостережливу людину про можливість землетрусу може попередити незвична поведінка інших тварин. Наприклад, пацюки і миші часто залишають свої нори,



3. Безпека людини в різних сферах життєдіяльності


збираються у зграї, у великих кількостях з'являються там, де раніше ніколи не зустрічались, ведуть себе дуже неспокійно: безладно бігають, кричать, можуть нападати один на одного. Ящірки, змії та гризуни залишають свої нори. Мурахи за декілька годин до поштовху залишають мурашники, захопивши лялечок. Птахи стають неспокійними, втрачають орієнтацію, іноді залітають у відчинені вікна будинків. Дуже "нервово" можуть поводитись комахи, земноводні, птахи, акваріумні рибки. Але не лише тварини здатні бути передвісниками землетрусу. За декілька хвилин до поштовхів можуть спостерігатись дивні світлові явища: схожі на яскраві спалахи стовпи світла; кулі, які світяться, голубувате світіння внутрішніх поверхонь будинків; розсіяне світло ніби м'яка підсвітка; заграви; кульові блискавки; червонуваті відблиски на хмарах і землі, іскріння ізольованих дротів тощо.

Під час землетрусу потрібно дотримуватися таких порад: якщо перші несподівані поштовхи застали вас в одноповерховому будинку, то якнайшвидше залиште його. Це треба зробити дуже швидко, протягом 15-20 с. У багатоповерхових будинках поштовхи краще перечекати в квартирі, стоячи в дверній або балконній ніші, відчинивши двері. Можна перечекати поштовхи в кутках квартири, які утворені капітальними стінами. В усіх випадках треба триматися далі від шаф, засклених перегородок. У жодному випадку не можна стрибати з вікон, з балконів. Після того, як стихнуть перші поштовхи, слід швидко залишити квартиру. Спускатися з верхніх поверхів слід сходами, бо ліфт може заклинити. Якщо землетрус застав вас на вулиці, відразу ж відійдіть від будинків і споруд, високих стовпів і парканів, веж і димарів у напрямі площ, широких вулиць, скверів, парків. Не наближайтесь до підприємств, які використовують у виробництві пожежонебезпечні, вибухонебезпечні та отруйні речовини. Не можна стояти на мостах, шляхопроводах або під ними. Не можна доторкатися до обірваних дротів - вони можуть бути під електричною напругою.

Якщо землетрус застав вас у громадському транспорті, то не намагайтесь вистрибнути на ходу. Дочекайтесь, доки водій повністю зупинить транспортний засіб і лише після цього спокійно, без штовханини, залиште його.

Якщо ви опинились під завалом, не дозволяйте страхові перемогти вас, відкиньте сумні думки - вас обов'язково врятують. Намагайтесь криком, стуком по предметах повідомити про своє місцезнаходження.

Зсув - це ковзаюче переміщення мас гірських порід вниз по схилу під дією власної ваги. Зсуви найчастіше виникають на берегах річок і водойм, на гірських схилах. Основна причина зсуву - надлишкове насичення глиняних порід підземними водами, він також може бути результатом вивітрювання, ерозії ґрунтів. Зсуви виникають також під час землетрусів і вивержень вулканів. Зсуви бувають повільні (см/доба), середньої швидкості (м/год) та швидкі (км/год). Швидкі зсуви виникають у тому випадку, коли твердий матеріал змішується з водою. Зсуви руйнуюють населені пункти, знищують сільськогосподарські угіддя, створювати небезпеку для продуктопроводів, ліній комунікацій, можуть створити завальне озеро і сприяти паводкам.

Для боротьби зі зсувами створюються берегоукріплювальні і дренажні споруди, схили гір закріплюють забитими палями, насадженням рослинності. При загрозі зсуву населення евакуюється з небезпечних районів. У випадку оповіщення про початок зсуву або при перших ознаках його появи треба негайно залишити житло і швидко вийти в безпечне місце.


3. Безпека людини в різних сферах життєдіяльності



Обвал - раптове обрушення гірських порід і переміщення їх униз по схилу від дії сил тяжіння. Відбуваються обвали внаслідок ослаблення цільності (зв'язності) порід у результаті вивітрювання, діяльності поверхневих і підземних вод, землетрусів, неправильного проведення земляних робіт при будівництві споруд тощо. Найчастіше обвали трапляються на крутих схилах гір, берегах морів і річок. До різновидів обвалів також належать каменепади, обвали ґрунту і обрушення льодовиків. Досить широко розповсюджені каменепади на схилах зі стрімкістю 30° і більше. Розміри падаючого каміння невеликі, загальний об'єм каменепаду не перевищує десятків кубічних метрів. Каміння переміщується стрибками зі швидкістю 150-200 км на годину. Удар каменю діаметром 10 см і більше смертельний для людини. Найбільші каменепади виникають у результаті сильних злив. Каменепади найнебезпеч-ніші на автомобільних дорогах, розміщених в крутосхилих ущелинах. Обвали грунту відрізняються від каменепадів більшим об'ємом і кучністю. Це змінює характер його руху. До руху залучається повітря, тіло обвалу набуває обтічної форми і проходить велику відстань. Швидкість такого обвалу може досягати 300 км на годину. Обвали льодовиків виникають головно від землетрусів. Потік, зумовлений обвалом, можна віднести до лавин або зсувів чи селів.

Гідросферні небезпеки - повені, снігові лавини, шторми, цунамі.

Повінь - це значне затоплення місцевості внаслідок підйому рівня води в річці, озері, водосховищі. Вона може бути спричинена зливами, весняним таненням снігу, вітровим нагоном води, руйнуванням дамб, гребель тощо. Повені завдають не тільки великої матеріальної шкода, але й призводять до людських жертв. За даними ЮНЕСКО, від повеней у XX ст. загинуло 9 млн осіб.

У нашій країні повені простежують у басейнах Дніпра, Дністра, Прип'яті, Західного Бугу і Тиси. Повені на Закарпатті у 1988, 1999, 2001 pp. за своїми наслідками, збитками і жертвами стали найбільшою надзвичайною ситуацією в Україні після чорнобильського лиха. Зафіксовані випадки, коли за 12 годин вода руйнувала більше 2,5 тис. будинків у майже 300 населених пунктах області. Понад 10 тис. осіб опинялося просто неба.

Програма ліквідації наслідків повеней на Закарпатті триває й досі. Це лихо торкнулося не тільки нашої країни, тому в 2002 р. було підписано угоду між країнами Карпатського регіону про спільні заходи запобігання повеней. Допомогу в цьому надають країни НАТО. Крім природних причин, фахівці визначили негативний техногенний вплив на навколишнє середовище. Йдеться передусім про вирубування карпатських лісів. Неконтрольовані рубки призвели до зниження інфільтраційних властивостей Грунту (тобто можливості втримати вологу) в 3,5 раза. Інтенсивність змиву грунту збільшилась у 15 разів, а це призводить до ще одного стихійного лиха - селевих потоків. Але повені характерні не лише для гірської місцевості. Майже кожен рік затоплюються низинні поліські території між річками Західний Буг, Стохід і Прип'ять. Це стримує сільськогосподарський і промисловий розвиток цього регіону. Повені, спричинені нагоном води, простежують при сильному вітрі на узбережжі Азовського і Чорного морів. Вони небезпечні своєю раптовістю, висотою хвилі та високим підйомом води.

Вироблені певні моделі поведінки під час повені. Отримавши попередження про затоплення, необхідно терміново вийти з будинку в безпечне місце - на височину, перед цим відключивши водо-, електро-, газопостачання. Якщо за вашою оцінкою вода розливається повільно, то можна перенести майно в безпечне місце, а людям



3. Безпека людини в різних сферах життєдіяльності


зайняти верхні поверхи, горища, дахи будівель. Для евакуації з місця затоплення використовують спеціальні засоби (човни, катери, військову техніку, високі вантажні машини). У випадку екстремальної ситуації потрібно знайти все, що здатне утримувати людину на поверхні води. Коли людина опинилася у воді, їй необхідно скинути все тяжке, що набирає води і стає важким. Використовуючи напрям і силу течії, намагатися наблизитися до берега.

Атмосферні небезпеки -бурі, урагани, тайфуни, смерчі, морози, засухи, град, туман, ожеледь, блискавки, зливи.

У випадку отримання штормового попередження завжди потрібно вжити заходів особистої безпеки. Під час бурі чи урагану не можна виходити на вулицю. Вдома треба відключити газ, електроенергію, надійно зачинити вікна і кватирки, завісити штори або заклеїти стрічками паперу вікна, щоб під натиском вітру не розлетілися уламки скла.

З балконів і лоджій треба прибрати всі предмети, які можуть бути скинуті вітром. Не слід перебувати у неміцних спорудах. Дуже небезпечно під час урагану бути на вулиці, бо існує висока ймовірність поранення предметами, які підняті вітром у повітря, зірваними з дахів листами, елементами оздоблення будинку тощо. Дуже Рис. 18. Цунамі небезпечно перебувати поряд

з високими старими деревами, які можуть впасти, а також біля стовпів електричного освітлення, трамвайної і тролейбусної контактної мережі, бо можливий обрив проводу під напругою. Якщо поруч немає споруди, де можна було б заховатися від бурі, треба заховатись у кюветі, будь-якому іншому заглибленні, накрити голову хоча б руками. Треба намагатися під час бурі не потрапляти на мости і естакади, а також поблизу хімічних та інших таких підприємств, бо ймовірність руйнувань і, як наслідок, викидів різних хімічних сполук досить велика. Треба враховувати, що бурі й урагани звичайно супроводжують сильні дощі, грози, що може спричинити повінь, селеві потоки, а також небезпечність ураження блискавкою.


3. Безпека людини в різних сферах життєдіяльності



Якщо ураган застав у лісі, то треба ховатися в тих місцях, де ліс густий. Небезпечно ховатись під високими деревами, які виступають над верхньою межею лісу. Вони можуть першими не витримати натиску стихії. Краще вибрати місце, де дерева однакової висоти. Коли ураган наздогнав у полі, слід залишити підвищені місця рельєфу, відійти від дерев, які стоять окремо і можуть бути повалені, знайти будь-яке заглиблення на землі - яр, рів, яму, дорожній кювет тощо, лягти на його дно, міцно притиснутися до землі, закривши руками голову. Вільний одяг потрібно застебнути і в декількох місцях обв'язати навколо тіла, щоб він не створював додаткової парусності. Якщо ураган наздогнав на воді, необхідно максимально зменшити парусність судна або плавзасобу, надійно закріпити всі речі, стати на якір носом або кормою до хвиль і вітру, щільно закрити всі отвори, через які може потрапити вода.

У горах потрібно залишити місця з несприятливими аеродинамічними умовами - вершини, перевали, ямоподібні ущелини, особливо такі, які розміщені паралельно до вітрового потоку. Далі треба заховатись у безпечних місцях - нішах, густому лісі, за масивними перешкодами. При цьому треба уникати камене- лавинонебезпечних місць, бо ураганний вітер провокує їхнє сходження.

Після отримання повідомлення про наближення урагану потрібно закріпити всі господарчі предмети, які знаходяться на подвір'ї, щоб їх не зірвало поривами вітру.

Особливо це стосується будівельних матеріалів, які мають малу вагу і велику площу поверхні: довгі дошки, листи фанери, шиферу, покрівельного заліза тощо. Такі листи, падаючи за вітром, здатні спричинити серйозні пошкодження спорудам і людям.

Подібні предмети треба зв'язати докупи, притиснути дошками до землі і міцно прив'язати до глибоко забитих кілків.

Вікна в будинку і вентиляційні віддушини з навітряного боку бажано захистити ставнями або, якщо їх немає, тимчасово забити дошками, закрити фанерними щитами. А ось з підвітряної сторони, навпаки, вікна і двері краще дещо відчинити і надійно зафіксувати їх у такому положенні. В іншому випадку під час проходження вітрового фронту може спрацювати ефект повітряного розрідження, і тоді вікна та двері вилетять самі, через різницю атмосферного тиску перед будинком і за ним. Як зазначалось, електрику краще відімкнути, попіклувавшись про батарейки для електричних ліхтарів і про запас свічок або гасу для лампи. Непогано також мати примус або газову плиту з запасним балоном. Крім того, в будинку слід створити запас питної води, продуктів харчування. У разі наближення урагану катастрофічної сили, а також у випадку, коли ваше житло недостатньо міцне і немає впевненості, що воно витримає удар стихій, треба використовувати як сховище підвали, обладнавши їх для тимчасового проживання.

Смерч - сильний локальний атмосферний вихор (діаметр до 1 000 м), в якому повітря обертається зі швидкістю до 100 м/с. Смерч має вигляд стовпа (іноді з вигнутою віссю обертання) з ямоподібними розширеннями зверху і знизу. Повітря в смерчі обертається проти годинникової стрілки і одночасно підіймається по спіралі, втягуючи із землі пил, воду і різні предмети. Існують смерчі недовго, від декількох секунд до декількох годин і проходять при цьому шлях від сотень метрів до десятків кілометрів.

Смерчі бувають в усіх районах Землі. Смерч майже завжди добре видно, у разі його наближення чути сильне гудіння. Середня швидкість переміщення смерчу


3. Безпека людини в різних сферах життєдіяльності

приблизно дорівнює 50-60 км/год. Найбільшою небезпекою під час смерчу є підняті в повітря, розкручені до великої швидкості різні предмети, які розлітаються навкруги.

На відміну від бур і ураганів, смерч рухається вузькою смугою. Тому є можливість уникнути зустрічі з ним. Треба лише визначити напрям і швидкість руху смерчу і втікати в протилежний бік.

У випадку потрапляння в епіцентр смерчу слід згрупуватися, міцно схопитися за будь-який нерухомий, закріплений на землі предмет, закрити обличчя і особливо очі будь-якою щільною тканиною або рукою. Від одягу з великою парусністю треба завчасно позбутися.

Для характеристики таких стихійних явищ, як буря, ураган, тайфун розроблено класифікацію сили вітру. За шкалою Бофорта, залежно від швидкості вітру його інтенсивність поділяють на 12 балів (табл. 9, рис. 19).

Таблиця 9 Порівняльна оцінка сили вітру

Сила в балах Ознаки для оцінки Швидкість вітру в м/с Швидкість вітру в км/год
Листя на деревах не колишеться, дим з труб підіймається вертикально, вогонь від сірника горить рівним полум'ям
Дим трохи відхиляється, але вітру не відчутно 1-2 3,6
Вітер відчувається лицем, листя на деревах колишеться 2-3 7-11
Вітер колише дрібні гілки, прапор 3-5 11-18
Колишуться гілки середньої величини, піднімається пилюка 5-7 18-25
Колишуться тонкі стовбури дерев і тонкі гілки, поява хвиль на воді 8-10 29-36
Колишуться товсті стовбури дерев 10-12 36-43
Колишуться великі дерева, іти проти вітру важко 12-15 43-54
Вітер ламає гілки і сучки 15-18 54-65
Вітер зносить легкі будівлі, валить огорожу 18-22 65-79
Дерева вириває з коренем, зносить міцні будівлі 22-25 79-90
Вітер наносить великі руйнування, валить стовпи електропередач 25-29 90-104
Ураган руйнує будинки, перекидає стіни з каменя >29 >104

Точніше виміряти середню швидкість вітру можна користуючись анемометром.

Під час грози постійно небезпечними для людей є електричні розряди, блискавки, в яких зосереджена величезна руйнівна енергія, що можуть влучати у різні


3. Безпека людини в різних сферах життєдіяльності

предмети, в різні об'єкти, збудовані людьми. Але якщо на великих спорудах є можливість нейтралізувати удари через блискавковідводи, то житлові помешкання, особливо сільські, зовсім не захищені від блискавиць.

Існують прості для кожної людини, незалежно від віку, правила поведінки, виконання яких унеможливлює її зіткнення з грозовим розрядом.

Якщо ви перебуваєте під відкритим небом, тобто якщо гроза застала вас на вулиці, у полі, лісі, на річці, то:

- не ховайтеся в невеликих спорудах - хатинках, наметах, чи під одинокими деревами, краще в такому випадку присісти у якесь заглиблення;

- якщо вас двоє, троє чи більше, не скупчуйтеся в укритті разом, а ховайтеся поодинці - можливе ураження блискавкою спричинить трагедію одному, а не всім, бо розряд, як відомо, перебігає через контакт людських тіл;

- прямувати до сховища треба нешвидко і ледь пригнувшись, а не в увесь зріст -розряди контактують із вищими точками, якою може бути і людська голова;

- перебуваючи в схованці, ноги тримайте вкупі, а не нарізно звузивши площу можливого ураження розрядом;

- треба негайно позбутися всіх металевих предметів, які є на вас чи при вас -лопати, сокири, ножі, браслети, навіть годинники - покладіть у захищеному місці подалі від себе;

- не лягайте на землю, бо тим самим збільшуєте площу ураження розрядом, а краще сядьте, злегка нагнувши голову, аби вона не вивищувалася над предметами, що навколо вас;

якщо відчули у схованці, що предмети навколо вас або частина споруд, скажімо, паркан, наче дзвенять чи гудуть, негайно поміняйте схованку, бо тут небезпечно;


90 3. Безпека людини в різних сферах життєдіяльності

- якщо волосся на голові наче ворушиться, а чи навіть здиблюється (принаймні, так вам здається), теж перейдіть в інше місце, бо тут накопичується електрична присутність, яка може "притягти" блискавку;

- коли вас застала гроза з довгими, особливо металевими, предметами в руках (вудочками, граблями, вилами), покладіть їх подалі від себе і перечекайте негоду;

- під час грози ніколи не торкайтеся металевих споруд і залізних електроопор, опор мостів, дротяних огорож і подібних об'єктів з металу;

- навіть під час невеликої або ж короткочасної грози негайно припиніть прогулянку на велосипеді або верхи на коні - велосипед поставте якнайдалі від себе, а коня прив'яжіть, бажано не до високого дерева і не до металевого стовпа чи паркану;

- якщо гроза застала вас у човні, - добирайтесь повільно до берега, а якщо це неможливо, то намагайтеся на човні сидіти нерухомо, витягнувши з води весла.

Якщо ви перебуваєте в приміщенні, то:

- негайно зачиніть усі кватирки, вікна, двері, бо протяги можуть "спровокувати" блискавку;

- у квартирах не користуйтеся водогоном (не торкайтесь кранів), негайно припиніть купатися у ваннах;

- перебувайте подалі від вікон, електроприладів, труб і взагалі будь-якого металевого начиння;

- утримуйтеся телефонувати, але якщо вже біда примушує викликати "швидку допомогу" чи пожежну бригаду, то зробіть це зразу після чергового грозового розряду, швидко використавши паузу.

Крім згаданої лінійної блискавки існує кульова. До кінця її природу ще не вивчена. Кульова блискавка може вибухати, руйнуючи стіни, перекриття даху, комини, вириваючи з тиньком електроарматуру, виводячи всю побутову техніку з ладу, навіть якщо вона заземлена. Передбачити її поведінку практично неможливо.

Космічні небезпеки - астероїди, метеорити, сонячне та космічне випромінювання, магнітні бурі.

Згідно з дослідженнями Інституту прикладної геофізики імені академіка Е.К.Федорова Росгідромету, який дає прогнози геліогеофізичної ситуації на планеті, сонячна активність суттєво впливає на загальний психо-фізіологічний стан людей. Під час сонячної активності потік сонячного вітру (заряджених частинок) спрямований на земну магнітосферу, вона починає коливатися і генерувати дуже низькі електромагнітні хвилі з частотою від 1 до 100 Гц. Всередині цього генератора живуть люди. Вплив електромагнітних коливань на організм може спричинити некомфортний стан, - уповільнення психічних реакцій, спад розумової активності. Результатом такого впливу є підвищення кількості аварій, нещасних випадків тощо.

Залежно від характеру дії стихійних лих розрізняють миттєво розповсюджувані (землетруси) та поступово розповсюджувані (ураган, буря, повінь, пожежа). Існує градація стихійних лих і за можливістю їхньої локалізації. До стихійних лих поступової локалізації відносяться, наприклад, пожежі, повені, селеві потоки; до невідкладних - урагани, бурі, циклони.


3. Безпека людини в різних сферах життєдіяльності



Відомі основні заходи запобігання негативної дії природних небезпек на людину:

1) У разі небезпеки виникнення смерчів потрібно рятуватись у підвалах, канавах, траншеях, укриттях цивільного захисту.

2) Важливо своєчасно інформувати населення, спостерігати за рівнем води і станом дамб, гребль і мостів та евакуювати населення у випадку небезпеки виникнення повені.

3) Захист від метеорологічних чинників полягає у локалізації тепловиділень та теплоізоляції, використанні теплових екранів, водяних завіс, повітряного душування, повітряних завіс, шлюзів, спецодягу.

4) Захист від випромінювання ґрунтується на використанні сховищ та укриттів, засобів індивідуального захисту (протигазів, респіраторів, масок, захисних костюмів), засобів медичної профілактики (радіопро-текторів).

Як правило, боротьба зі стихійними лихами має три етапи:

1) проведення профілактичних робіт, головною метою яких є недопущення стихійного лиха (коли це можливо) чи зменшення його наслідків (коли небезпека неминуча). Такі роботи проводять задовго до початку дії сил стихії і можуть охоплювати дуже тривалий відрізок часу;

2) роботи з локалізації, а в ряді випадків і ліквідації стихійного лиха в період його дії. Мета цих робіт - максимально зменшити зони найтяжчих наслідків, звести їх до мінімуму, надати своєчасну допомогу потерпілим, терміново ліквідувати найнебезпечніші аварії.

3) ліквідація стихійного лиха після того, як сили стихії вщухнуть. На цьому етапі продовжують надавати допомогу потерпілому населенню і проводять об'ємний комплекс відновлювальних робіт.

.3.2.1. Ьютичні небезпеки

Це небезпеки, пов'язані з отруйними представниками флори та фауни, а також хворими на сказ тваринами.

Статистичні дані по Україні за 2002 р. свідчать, що майже 290 000 осіб потерпіли унаслідок контактів з представниками флори і фауни, з них смертельно травмовано 35944 особи в тому числі 872 дитини.

3.3.2.2. Отруйні представники флори

Отруйні рослини - це рослини, які виробляють і накопичують отруйні речовини (алкалоїди, глюкозиди, сапоніни та ін.). Відомо близько 10 тис. видів отруйних рослин. Приклади отруйних рослин: цикута, болиголов, віха отруйна, красавка, беладон-на, дурман, білена, бліда поганка та ін. (рис. 20).

У разі отруєння рослинами сімейства пасльонових виникає сухість в роті і під час ковтання, лице червоніє, зіниці різко розширюються. Виникають психічне збудження, маячня, зорові галюцинації, маніакальний стан, агресивна поведінка, голос стає хриплим, почервоніння розповсюджується на шию і груди, пульс слабшає, пришвидшується (до 160 уд./хв і більше). Моторний апарат серця спочатку збуджується, потім паралізується. Дихання з глибокого і в той же час прискореного переходить в утруднене, уповільнене. Розвиваються паралічі кишківника, сечового міхура, а також загальний параліч. Смерть настає від паралічу дихання, а при великих


92____________________________ 3. Безпека людини в різних сферах життєдіяльності

дозах - від паралічу серця. Так ягоди красавки в кількості 5-8 шт. смертельні для дітей, для дорослих - 40-50 шт.

Рис. 20. Отруйні рослини сімейства пасльонових: а - водяний болиголов, віха отруйна; б - (цикута) красавка; в - белена; г - дурман

Перша допомога потерпілим повинна бути негайною, оскільки при гострих отруєннях відбувається порушення життєво важливих функцій організму, причому може наступити дуже швидко. У випадку кишкового отруєння необхідно викликати рвоту і промити шлунок, давши потерпілому випити 5-6 склянок теплої води з сіллю чи 0,1% розчину перманганату калію.

У разі отруєння маком рвотні засоби є неефективними. У випадку отруєння конвалією, наперстянкою, горицвітом рвоту викликати не можна. Ефективним є використання активованого вугілля. Згодом потрібно викликати блювання і дати проносне. При ослабленні дихання застосовують штучне дихання. При ослабленні пульсу дають міцний чай, каву.

Деякі рослини можуть викликати у осіб з підвищеною чутливістю різноманітні алергічні реакції. Алергія може бути вродженою і набутою в результаті тривалого впливу тої чи іншої речовини.

Отруйні гриби. В Україні виявлено 80 потенційно отруйних грибів, з них 10 видів - смертельно отруйні, деякі з них зображено на рис. 21. У плодових тілах цих грибів у всіх стадіях розвитку містяться отруйні речовини типу токсинів (тобто з'єднання будь-якого походження - бактеріального, рослинного або тваринного, які здатні при потраплянні в організм людини або тварини спричиняти захворювання) та алкалоїдів (азотисті циклічні сполуки, багато з яких токсичні). Зокрема, отруйність мухоморів (червоного, пантерового, порфірового тощо), волоконниці Патуйяра та інших, пов'язані з мускарином, мускаридином, мікоатропіном, іботеновою кислотою тощо; блідої поганки, опеньків сірчано-жовтого та цегляно-оранжевого несправжніх - з фалоїдином, фалоцидином, аманітином, аманітогемолізином тощо. Смертельно отруйні та отруйні гриби трапляються переважно серед пластинчастих


3. Безпека людини в різних сферах життєдіяльності 93

грибів, серед болетальних (трубчастих) - відсутні смертельно отруйні, лише один з видів - боровик чортів (чортів гриб) - відомий як отруйний.

Різні методи обробки грибів (маринування, засолювання, сушіння, теплова кулінарна обробка тощо) зазвичай не руйнують їхніх отрут, нещасні випадки від споживання реєструють протягом року.

На отруйні гриби можна натрапити не тільки в лісі, а й у парку, саду, полі, на луках, у садибі.

Майже всі тяжкі та смертельні випадки отруєння грибами є результатом однієї помилки - збирання та вживання в їжу блідої поганки замість схожих на неї їстівних грибів. Розрізняють 3 види поганок: зелену, жовту і білу. В Україні вони ростуть всюди з липня до жовтня у листяних та змішаних лісах (особливо з домішками дубу, берези, буку). Усі частини блідої поганки надзвичайно отруйні: шапка, ніжка, шкірка. Навіть її спори не є винятком: вони також дуже небезпечні для здоров'я. Спори з вітром можуть потрапити на рослини та гриби, що ростуть поблизу. Тому треба завжди дотримуватися правил: не збирати ягоди, гриби тощо, коли поряд чи неподалік ростуть поганки.

Жоден вид кулінарної обробки не звільняє поганку від отруйних речовин. Тривалість зберігання теж не руйнує токсинів блідої поганки. Особливо отруйні сирі гриби. Пояснюється це тим, що вони крім термостабільних токсинів містять термолабільні (наприклад, аманітогемолізин), активність яких при звичайній термічній кулінарній обробці грибів значно знижується.

Про небезпеку для людини, яку має бліда поганка, свідчить той факт, що для отруєння достатньо з'їсти половину або навіть третину тіла гриба, а для дитини навіть менше. Підступність цього гриба ще й у тому, що він містить отрути уповільненої дії. Симптоми отруєння з'являються через тривалий час після вживання блідої поганки (6-48 год.). За цей час токсини мають можливість потрапити до головного мозку і викликати невиправні зміни. У зв'язку з цим медична допомога часто стає запізнілою і неефективною. Тому не дивно, що отруєння, зумовлені блідою поганкою, найбільш тяжкі і набагато частіше закінчуються смертю, ніж отруєння іншими видами грибів: летальність від неї може досягати до 90% серед постраж-далих.

Отруєння блідою поганкою головно пов'язані з тим, що її помилково плутають із сироїжкою, печерицею, зеленушкою тощо. Від них вона різниться кількома ознаками наведеними в табл. 10.

Значну небезпеку для здоров'я представляє свинушка (товста або тонка), яку до цього часу багато людей вважають за їстівний гриб. Давно відомо, що цей гриб містить деякі токсини, зокрема гемолізин і гемаглютинин. Оскільки вони інакти-вуються при тепловій кулінарній обробці, гриб вважався умовно-їстівним, придатним тільки після відварювання. Нещодавно було встановлено, що свинушка здатна утворювати ще одну отруйну речовину типу мускарину, яка не руйнується під час теплової обробки. У неї також знайдена специфічна речовина, накопичення якої в організмі людини призводить до тяжкого захворювання крові.

Крім цього, свинушці більшою мірою, ніж іншим грибам, притаманна властивість вбирати в себе токсичні сполуки важких металів, зокрема свинцю, ртуті, кадмію тощо, що містяться у вихлопних газах автотранспорту, відходах багатьох виробництв, які забруднюють навколишнє середовище. Токсичність гриба доведена


3. Безпека людини в різних сферах життєдіяльності

й тим, що вже зареєстровано багато випадків, коли часті (не епізодичні) вживання свинушок призводили до отруєнь, іноді зі смертельним кінцем. При цьому отруєння може настати через невизначений час (від декількох годин до 2-5 років). Таким чином, цей гриб зараз віднесений до отруйних.

Рис. 21. Отруйні гриби: 1 - бліда поганка; 2 - мухомор смердючий; 3 - несправжні опеньки сірчано-жовті; 4 - несправжні опеньки цегляно-червоні

Потрібно пам'ятати, що іноді навіть їстівні гриби можуть стати причиною отруєння. По-перше, це буває у тих випадках, коли збирають та вживають гриби старі, перезрілі або після тривалого зберігання. Гриби належать до швидкопсувних продуктів (містять від 84 до 94% води, в середньому 89%), тому їх необхідно переробляти в день збору. Особливо швидко псуються гриби, які зібрані в сиру погоду. Максимальний термін зберігання грибів не повинен перевищувати 24 год при температурі не вище 10°С. Пов'язано це з тим, що зрілі гриби стають чудовим поживним середовищем для різноманітних мікроорганізмів, зокрема хвороботворних. Крім того, внаслідок біохімічних реакцій (розпад білків) в грибах утворюються отруйні речовини (птомаїни). Подібний процес відбувається у несвіжому м'ясі або рибі. По-друге, дослідженнями за кордоном встановлено, що в деяких видах їстівних грибів (білих, опеньках, лисичках, сироїжках тощо) містяться отруйні нетермостійкі речовини, які при варінні розрізаного м'якуша руйнуються. Ось чому вживання недоварених або недосмажених їстівних грибів може викликати розлади діяльності кишково-шлункового тракту. Нещодавно були одержані нові дані про наявність та особливість отруйних речовин у їстівних грибах. Деякі гриби, зокрема зеленуха, гнояк, дубовик-синяк, містять отруйні речовини, які в шлунково-кишковому тракті не розчиняються під дією шлункового та кишкового соків. Отож, ці гриби їдять, не боячись сумних наслідків. Однак ці речовини легко розчиняються алкоголем, тому при вживанні грибних страв разом з алкоголем може виникати отруєння, нерідко з тяжкими наслідками.

Збирати можна лише ті гриби, які людина дуже добре знає "в обличчя". Тим більше, що досі немає надійних, швидких та простих способів визначення отруйності чи їстівності грибів. Ось чому в жодному разі не можна довіряти існуючим небезпечним забобонам щодо них, зокрема:


3. Безпека людини в різних сферах життєдіяльності



"Всі їстівні гриби мають приємний смак". Твердження неправильне і може призвести до трагічних наслідків. Наприклад, бліда поганка має добрий присмак без будь-яких неприємних особливостей. Те ж саме характерно й для мухомора червоного.

"Отруйні гриби обов'язково повинні мати неприємний запах, а їстівні - приємний". Смертельно отруйна бліда поганка та червоний мухомор, особливо молоді екземпляри, мають досить приємний запах. Більш того, запах блідої поганки нагадує запах печериць. Лише деяким отруйним грибам (мухомор білий смердючий) властивий неприємний запах.

"Всі гриби у молодому віці їстівні". Бліда поганка однаковою мірою смертельно отруйна як у молодому, так і в зрілому віці.

"Личинки комах і слимаки не їдять отруйних грибів. Тому червиві гриби можна вживати в їжу без побоювання". Насправді як слимаки, так і личинки комах їдять навіть сильно отруйні гриби.

"Якщо гриб отруйний, то в його відварі стають чорними срібні предмети, бурими - цибуля або часник". Потемніння срібних предметів залежить від хімічної дії на срібло амінокислот, які містять сірку, в результаті цього утворюється сірчисте срібло чорного кольору. Такі амінокислоти є як в їстівних, так і в отруйних грибах.

Щоб запобігти отруєнню грибами, під час їхнього збирання треба дотримуватися таких правил:

- не збирати невідомих, зовсім незнаних грибів. Збирати тільки ті гриби, про які точно відомо, що вони їстівні;

- якщо немає впевненості в доброякісності зібраних грибів, їх необхідно перевірити за допомогою більш досвідчених осіб (батьків, сусідів тощо). Однак при цьому слід враховувати, що в кошику, особливо якщо замість нього використовується торбинка, гриби мнуться, шапинки можуть відокремлюватися від ніжок.

Таблиця 10

Ознаки отруйних грибів

 

 

Ознаки Гриби
Бліда поганка Печериця польова Сироїжка Зеленушка (рядовка зелена) Ковпак тьмяний Поплавок сірий
Пластинки Білі блідо-рожеві потім темно-бурі білі сірчано-жовті брудно-жовтуваті буруваті білі
М'якуш Білий жовтуватий, рожевуватий, червонуватий білий білий або ясно-жовтий білий білий
Ніжка з кільцем та піхвою з кільцем без піхви без кільця і піхви без кільця і піхви з жовтуватим кільцем без піхви без кільця з піхвою

Коли втрачається можливість правильно визначити приналежність грибів, потрібно дотримуватись таких правил:

у підозрілих та малознайомих грибах слід звертати увагу на колір шапинки, пластинок, м'якуша, наявність кільця на ніжці та піхви біля її основи, а також на запах гриба;


96 3. Безпека людини в різних сферах життєдіяльності

- ніколи не збирати гриби, які в основі ніжки мають бульбоподібне потовщення, а її кінець обгорнутий яйцеподібною піхвою, що є характерними ознаками блідої поганки;

- при збиранні печериць та сироїжок гриби слід обов'язково виривати, а не зрізати, щоб мати можливість візуально оцінити все плодове тіло гриба, особливо нижній кінець ніжки. Хоча при вириванні їстівного гриба руйнується його відтворювальна частина - грибниця, однак цінність гриба та людського життя чи здоров'я - речі незіставні. При вириванні печериць нижній кінець ніжки звужений, заокруглений, із залишками ґрунту. У сироїжки нижній кінець ніжки буде заокругленим, як колодочка ножа, гладеньким і чистим, з невеликим місцем відриву в центрі;

- при збиранні печериць слід також звертати увагу на колір пластинок, які розміщені на нижній поверхні шапинки. Не можна вживати в їжу "печериці", що мають пластинки білого кольору бо у блідої поганки вони саме такі. У справжніх печериць пластинки швидко рожевіють, а потім темніють;

- наявність обідка вінчика не є обов'язковою відмінною ознакою блідої поганки. Посушливого літа, наприклад, в таких умовах у неї може зникати ця характерна для неї ознака. За зовнішнім виглядом (колір шапинки та пластинок) вона дуже схожа на сироїжку зелену, зеленкувату тощо.

Гриби потрібно збирати в екологічно чистих місцях. Вони - "чистильники лісу", оскільки вбирають у себе вологу (всякий гриб - це майже 90% води), а разом з нею й екологічні нечистоти та шкідливі речовини, які містяться у ґрунті лісу. Передусім це стосується важких металів - свинцю, ртуті, міді, кадмію, радіонуклідів. Ось чому доцільно напередодні походу за грибами ознайомитися з картою радіаційного стану місцевості та визначити на ній можливість збирання грибів у намічених місцях. Крім того, навіть у тих районах, де забрудненість радіонуклідами визнана незначною та збір дарів лісу не заборонено, придатність зібраних грибів до споживання доцільно кожного разу піддавати радіаційному контролю.

Отруєння грибами наносить державі дуже значну економічну шкоду. Бо курс лікування одного пацієнта, котрий отруївся, наприклад, блідою поганкою, коштує більше 10 тис. доларів. Отруєння грибами виявляється по-різному залежно від того, який гриб спричинив захворювання. Наслідки отруєння залежать, окрім виду гриба, також від віку та стану здоров'я потерпілого, кількості вжитих у їжу грибів. Найбільш тяжко переносять грибні отруєння діти, тому серед них найчастіше спостерігаються летальні випадки.

За характером дії на людину отруйні гриби поділяють на три групи: переважної дії на шлунково-кишковий тракт (печериця отруйна, опеньки сірчано-жовтий та цегляно-оранжевий несправжні), нервову систему (мухомори червоний та панте-ровий, іноцибе Патуйяра) на печінку і нирки (бліда поганка та її різновиди, паву-тинник оранжево-червоний, гриб-парасолька цегляно-сіро-червоний).

Гриби переважної дії на кишково-шлунковий тракт здебільшого спричиняють легкі форми отруєння, які проявляються через 0,5-2 години після їх споживання, у вигляді нудоти, блювання, болів у животі, проносу, іноді непритомності. Одужання настає через 1-2 дні від початку захворювання. Гриби, які переважно діють на нервову систему, викликають важкі отруєння. Симптоми захворювання з'являються


3. Безпека людини в різних сферах життєдіяльності



через 0,5-4 год. після вживання грибів: сильна нудота, блювання, пронос, втрата свідомості, галюцинації, сильна слино- та сльозотеча, запаморочення, порушення свідомості, марення, зіниці розширені, хода п'яної людини. Переважно потерпілі одужують (через 1-3 дні). Смертельні випадки трапляються рідко: до 2,5% від потерпілих. Найтяжчі випадки отруєння пов'язані з грибами, які переважно діють на печінку та нирки.

Симптоми отруєння простежують через 6-48 год. (2-17 днів - при павутиннику оранжево-червоному) після вживання грибів в їжу і дуже схожі на захворювання холерою: нудота, блювання, сильні болі в животі, пронос холероподібного типу. Випорожнення спочатку жовтого або глинисто-зеленого кольору, потім стають слизоводянистими, без запаху. Спостерігається слабкість, спрага, падіння кров'яного тиску, судоми, втрата свідомості, марення, можлива поява кропивниці тощо. Якщо хворий одужає, то не раніше як через 3-4 тижні і навіть кілька місяців. До цього у потерпілих часто розвиваються хронічні захворювання печінки (хронічний гепатит) та нирок (хронічний нефрит).

Врятування життя постраждалих багато в чому залежить від своєчасного надання їм долікарської допомоги. У випадку появи перших ознак отруєння грибами необхідно негайно звернутися до лікаря або викликати "Швидку медичну допомогу". Одночасно, не чекаючи її прибуття, хворого слід покласти в ліжко та промити йому шлунок: дати випити 4-5 склянок переварен

 




Поиск по сайту:

©2015-2020 studopedya.ru Все права принадлежат авторам размещенных материалов.