Система життєдіяльності

Системою, яку вивчає дисципліна "Безпека життєдіяльності", є система "люди-на-життєве середовище". Розглянемо характеристики компонентів цієї системи.

1. Теоретичні основи безпеки життєдіяльності

Будь-який живий об'єкт (організм, клітина) є відкритою системою, тобто системою, яка постійно обмінюється речовинами, енергією, інформацією з оточуючим середовищем. Сутність обміну в живих тілах складається з поглинання речовин ззовні і їх засвоєння (тобто перетворення речовин навколишнього середовища в речовину самого живого організму). Цей процес (т.зв. асиміляція) потребує енергетичних витрат з боку живого тіла і ці витрати енергії можливі тому, що в процесі асиміляції в клітинах організму накопичується енергія у вигляді складних хімічних зв'язків молекул органічних сполук.

Процеси розпаду складних речовин живого тіла, які супроводжуються визволенням енергії і виділенням продуктів розпаду, отримали назву дисиміляції. Головним джерелом енергії, що підтримує існування цих процесів, є сонячна енергія.

Другий закон термодинаміки стверджує, що будь-яка природна закрита система має властивість неминучого спаду енергетичного рівня впритул до загибелі самої системи. Живі тіла є відкритими системами і мають властивість черпати енергію зовні і залучати її в процеси своєї життєдіяльності, що забезпечує можливість життя.

Природне середовище (біосфера) - це частина Землі і простору, що її оточує, де зосереджене живе. Воно є джерелом природних ресурсів для життєдіяльності людини. Люди використовують воду, ліс, корисні копалини, плодючий грунт та інші багатства природного середовища.

Штучне середовище - це складова довкілля, яка створена людством за багато років його існування. Штучне середовище умовно можна розділити на соціально-політичне середовище і техногенне.

Соціально-політичне середовище - форми спільної діяльності людей, єдність способу життя, комунікативної дії.

Техногенне середовище - промислові та енергетичні об'єкти, установи, навчальні, лікувальні заклади, житло, транспорт, знаряддя праці, зброя, домашнє господарство та ін.

Техногенне середовище формувалося і формується в процесі трудової діяльності людини. Воно багатопланове. Часто техногенне середовище поділяють на виробниче і побутове. Виробничим є середовище, де людина реалізує свою трудову діяльність (підприємства). До побутового середовища можна віднести власний дім чи квартиру, сукупність житлових будинків, комунально-побутових об'єктів, місця відпочинку та ін.

Штучне середовище дає змогу задовольнити людські потреби в харчуванні, одязі, комфорті, культурному відпочинку, творчій діяльності тощо.

Життєдіяльність людства не може бути безкомпромісною, спокійною. На життєдіяльність завжди впливають різні негативні чинники, які виникають як унаслідок діяльності людей, так і природного середовища. Наприклад, аварії, стихійні лиха, збройні конфлікти порушують нормальну життєдіяльність людей. Захист у цих випадках людей і природного середовища є специфічним видом діяльності, і як правило покладається на державу та створені нею органи (армія міліція, війська та формування Міністерства з надзвичайних ситуацій).

Життєве або навколишнє середовище (довкілля) - це все, що оточує людину упродовж її життя. Своєю чергою, життєве середовище - складна система, компонентами якої є природне і штучне середовище.

Загалом під "системою життєдіяльності" розуміють життя і діяльність людства на планеті Земля. Значною мірою система життєдіяльності відображена в державі, де

14 1. Теоретичні основи безпеки життєдіяльності

люди об'єднані мовою, звичаями, законами, природними умовами, системою захисту своїх інтересів. Але ж і саму людину можна розглядати як систему життєдіяльності, що складається з взаємодіючих органів єдиного організму, який живе і діє за відповідними законами.

Життєдіяльність окремої людини є часткою життєдіяльності людства в межах якоїсь формації. Тому тут є багато спільного. Але життєдіяльність окремої людини може відрізнятись від загальноприйнятих норм і традицій. У цьому і полягає унікальність кожної людської особи.

Характерні ознаки системи життєдіяльності:

Це складна система, що об'єднує життя людей (людства), їх працю і навколишнє середовище, всі елементи якої взаємопов'язані і взаємозалежні.

Функціонування системи відбувається за об'єктивними законами (правила, традиції) і має за мету задоволення потреб та інтересів як людини, так і людства.

Це динамічна система, яка розвивається, удосконалюється, пристосовується до зміни умов існування.

Система завжди прагне до стабільного стану, вживаючи відповідні заходи для захисту себе від небезпеки.

1.2.3. Системний аналіз безпеки життєдіяльності

У процесі діяльності можна виділити з одного боку людину, котра працює, а з іншого - виробництво, де знаходяться предмет, знаряддя та навколишнє середовище і де виникає небезпека.

Система безпеки діяльності людини складається з таких підпорядкованих структур (рис. 2): людина, діяльність, система охорони праці, ергономіка, охорона здоров'я, гігієна. Подструктура людини охоплює такі чинники:

1) безумовні рефлекси самозбереження, захисні реакції людини та дублювання функцій окремих органів;

2) психологічні якості та стани людини;

3) досвід, професійні навики та вміння;

4) ступінь мотивації матеріально-практичної діяльності та безпеки.

Рівень індивідуальної захищеності людини від небезпеки є результатом дії складної системи саморегуляції, яка ґрунтується на чотирьох вищезгаданих чинниках (рівнях).

Подструктуру діяльність розглянено як головне джерело небезпеки. Наприклад матеріально-практичну діяльність у вузькому значенні можна розглядати як виробництво. У промисло-

1. Теоретичні основи безпеки життєдіяльності

вому виробництві - це знаряддя праці, предмети праці та навколишню середовище. При цьому виділяють роботи з високою та невисокою категоріями небезпеки. Нещасні випадки частіше стаються під час виконання робіт з невисокою небезпекою внаслідок того, що:

1) до робіт з підвищеною небезпекою допускають осіб, які пройшли спеціальну додаткову підготовку з техніки безпеки;

2) на таких роботах використовують більш досконалу техніку безпеки;

3) небезпечних робіт значно менше ніж звичайних;

4) висока ціна помилки на роботі з підвищеною небезпекою зумовлює серйозніше ставлення робітника до її виконання.

Духовно-практичну діяльність можна уявити як.інтелектуальну, в якій основними небезпеками є інформаційно-психологічні та духовні.

Підструктура "Система охорони праці" слугує розв'язанню двох головних завдань: знижувати рівень виробничої небезпеки та сприяти підвищенню захищеності життя і здоров'я людини.

Взаємодія всіх трьох підструктур формує фактичний рівень безпеки життєдіяльності людини.

Поиск по сайту: