Помощничек
Главная | Обратная связь


Археология
Архитектура
Астрономия
Аудит
Биология
Ботаника
Бухгалтерский учёт
Войное дело
Генетика
География
Геология
Дизайн
Искусство
История
Кино
Кулинария
Культура
Литература
Математика
Медицина
Металлургия
Мифология
Музыка
Психология
Религия
Спорт
Строительство
Техника
Транспорт
Туризм
Усадьба
Физика
Фотография
Химия
Экология
Электричество
Электроника
Энергетика

ПСИХОСЕМИОТИКА У ТРУДОВИЙ ДЕЯТЕЛЬНОСТИ



Научно-технический прогрес посилює роль людського. Це виявляється у інтенсифікації психічної діяльності, який би у виробничому сфері, в багаторазовому збільшенні об'єктів (предметів) діяльності, активізації процесів приймання й переробки інформації, підвищенні відповідальності за своє рішення її наслідки тощо. п., в опосредовании людської діяльності спеціальними технічними пристроями. Перелічені особливості виробничої діяльності роблять необхідним широке використання знаків у процесі цієї діяльності. Цей параграф присвячений психологічному аналізу закономірностей застосування знакових систем у процесі трудовий діяльності. Спочатку зробимо загальний аналіз психосемиотики у трудовій діяльності, та був час торкнутися аналізу використання знакових систем на прикладі конкретної виду складної інтелектуальної практичної діяльності. Особливістю психологічного аналізу діяльності має бути розкриття внутрішніх відносин, які під час її й що становлять складну і розгалужену систему «штучних органів» людини, з допомогою що їх робить необхідні перетворення предметів діяльності. У структурі коштів діяльності виділяються зовнішні та внутрішні; найважливішим компонентом зовнішніх коштів діяльності є символічні кошти праці, т. е. знакова інформація, у діяльності; до внутрішнім засобам ставляться концептуальні моделі, програми, схеми поведінки, відповідні вміння і навички. Зберігаючи у пам'яті і відтворюючи інформацію, допитуваний, як і будь-яка людина, прагне перейти на власну мову. Словниковий запас людини становить цілому 15-16 тис. слів, тоді як словник російської— 100 тис. Тому, переводячи запам'ятовування на власну мову, людина майже п'ять разів зменшує обсяг сприйнятого матеріалу, рахунок чого полегшує собі запам'ятовування " . Що стосується практиці допиту можна виокремити декілька ступенів володіння словом. До вищого рівню володіння словом належить активний словниковий запас, т. е. слова, які слідчий, потерпілий, підозрюваний, обвинувачуваний може вільно відтворювати. Вони, своєю чергою, поділяються на свої слова, легко і вільно використовувані в згубленою усній промови, і слова, які характерні головним чином заради письмовій промови, коли допитуваний власноручно викладає свідчення на протоколі допиту. Іноді свідок, потерпілий, підозрюваний, обвинувачуваний можуть пригадувати слова з допомогою слідчого (спеціальна термінологія, слова з іншої мови, жаргону та інших.). І нарешті, найнижчий рівень — писав почуті, але раніше незнайомі допитуваному. Вони також можуть бути відтворені, якщо буде правильно запитали. У словесної характеристиці деяких явищ, предметів є свої труднощі. «Чимало з області психологічних переживань взагалі ніяк не вербализуется, т. е. перетворюється на мовні форми... навіть прості і повсякденні процеси виявляються цілком недоступними для мовного оформлення (наприклад, спроба висловити за тими словами процес зав'язування вузла і т. п.). Саме дію цієї облечение спогадів в словесні форми часто псує ці лише спомини та штовхає на хибне розуміння звіту» " . Правильна словесна характеристика тому чи тому особливості предмета чи явища часто від наявності спеціальних знань та відповідній термінології. Так, іноді складно висловити відтінки кольору, точно охарактеризувати форму предметів, силу запаху тощо. п. З усього сказаного слід ряд рекомендацій, істотних щоб одержати правильних показань: 1) якщо допитуваний вживає такі загальні оціночні прикметники, як «білий, чорний», «великий», слідчому необхідно домогтися їхнього уточнення; 2) Якщо ж допитуваний користується поняттями, які позначають відстань, час, силу запаху, слід з'ясувати, що він у них вкладає. Більше складним є правильний опис допитуваним зовнішності людини, особливо чорт обличчя. Експерименти А. А. Бодалева показали, що в переважну більшість думки людей, що вони характеризують колір очей, волосся людини, форму обличчя, величину чола, рота тощо. буд., не збігаються. Оптимізація діяльності можлива через вдосконалення зовнішніх й наявність внутрішніх коштів діяльності, через чітку організацію процесу інформаційної підготовки до ухвалення рішення, через раціоналізацію психологічної підготовки й навчання людини роботі. Це своє чергу, пов'язаний із необхідністю вдосконалення інформаційної основи діяльності. Під впливом інформаційної основою діяльності (ЙОД) розуміється точність, повнота і своєчасність відображення людиною предметних і суб'єктивних умов діяльності. ЙОД виділяється лише на рівні інформаційного аналізу діяльності, коли встановлюються засоби одержання та молодіжні організації інформації, яка потрібна на діяльності. За необхідності в ЙОД поруч із зовнішніми можна включати та внутрішні умови, детермінований індивідуальними особливостями людини. Щоб сформувати ЙОД велике значення має тут раціональне використання знаковою інформації. Закономірності й особливо функціонування знаковою інформацією діяльності повинні вивчатися з позицій психологічної семіотики. Значення психосемиотического підходу ось у чому: по-перше, якого є підвалинами аналізу природи й структури знаковою інформації; у- других, дозволяє розкрити глибинні взаємозв'язку між об'єктивної (система знаковою інформації) і суб'єктивної (переробка знаковою інформації) системами; по-третє, дає конструктивний метод і розробити вимог до організації ЙОД і процесу навчання людини відповідної діяльності, у якій використовується знакова інформація. Через війну теоретичного і експериментального дослідження нами виділено основні засади психосемиотического підходи до аналізу деятельности:

• розвиток знаковою функції, т. е. здібності людини оперувати одними предметами як знаками інших предметів у процесі пізнання і спілкування, що є необхідною передумовою від використання знаків у діяльності людини; • психологічна сутність знаків і функционально-информационное ставлення між знаками і предметом, у тому числі особливості структури знаків, і навіть правил переходу від обозначаемого предмета до знаку і навпаки; • виділення знакових ситуацій і стосунків у діяльності; • визначення основних функцій, виражених у діяльності; • системний аналіз знаковою інформації та процесів її прийняття і переработки.

 




Поиск по сайту:

©2015-2020 studopedya.ru Все права принадлежат авторам размещенных материалов.