Методи юридичної науки — це система прийомів та засобів, спрямованих на отримання об'єктивних та обгрунтованих знань. Юридичні науки використовують такі методи:
всезагальні — характеризують філософську основу пізнання;
загальні — конкретизують всезагальні методи стосовно юридичних наук;
спеціальні (окремі) — використовують конкретні юридичні науки.
Класифікація ця умовна. До того ж зазначені методи неможливо розмежувати. Вони взаємопов'язані та взаємозумовлені.
Серед всезагальних методів розрізняють метафізико-ідеалістич-ний та діалектико-матеріалістичний.
Метафізичний підхід до дослідження держави та права базується на твердженні, що вони є явищами, які не розвиваються, не залежать від інших соціальних явищ: економіки, ідеології та ін..
Ідеалістичний підхід спирається на первинність свідомості, яка творить матеріальне життя суспільства. За допомогою метафізико-ідеалі-стичного методу побудовано, наприклад, концепцію правової держави.
Матеріалістичний підхід базується на тому, що при вивченні держави та права виходять з того, що причиною виникнення та існування держави є матеріальне життя суспільства, а не ідеї та воля людей. Діалектичний підхід означає, що, по-перше, державно-правові явища повинні розглядатись при їх виникненні та розвитку; по-друге, держава та право повинні розглядатись у взаємозв'язку з іншими явищами: економікою, політикою, мораллю тощо.
На всезагальних методах базуються загальні методи правознавства.
1. Логічний метод. Охоплює такі основні прийоми пізнання: аналіз та синтез. Аналіз — теоретичний розподіл явища, що вивчається. Синтез — теоретичне об'єднання явищ.
індукція і дедукція. Індукція — логічний умовивід від окремого до узагальнюючого. Наприклад, вивчаючи причини окремих злочинів, можна встановити причини злочинності в цілому. Дедукція — логічний умовивід від загального до окремого, від загальних суджень до окремих висновків, наприклад, від зовнішніх ознак правопорушення — до мотивів, умов, причин їх скоєння;
абстрагування — переключення уваги від одних ознак юридичного явища до інших, які зацікавили дослідника.
Порівняльний метод. Передбачає порівняння кількох споріднених юридичних явищ з метою виявлення їх подібності чи розбіжності.
Розрізняють такі порівняльні методи: синхронічний, коли водночас порівнюються два чи більше об'єктів, і діахронічний, коли один чи кілька об'єктів розглядаються у розвитку в різні періоди часу.
Соціологічний метод. За його допомогою вивчають практичну поведінку людей у державно-правовій сфері з метою визначення ефективності функціонування державно-правових закладів або в інших цілях.
Структурно-функціональний метод. Передбачає дослідження структури будь-якого явища, а потім встановлення, як ця структура діє (функціонує).
Статистичний метод. Передбачає кількісні вимірювання державно-правових явищ за допомогою математичних засобів і комп'ютерної техніки
Спеціальні (окремі) методи — це загальні методи, що мають специфічне застосування в конкретних юридичних науках. Наприклад, використання порівняльного методу в теорії держави і права на відміну від кримінального права має особливості як щодо об'єктів, так і щодо засобів порівняння.
Всезагальні, загальні та спеціальні методи тісно взаємопов'язані. Всезагальні методи працюють тільки через загальні, а загальні методи, у свою чергу, — через спеціальні. При цьому для дослідження будь-якого юридичного явища застосовують не один конкретний метод, а їх систему.
Основний метод юридичної науки - філософська діалектика (матеріалістична і ідеалістична).
Функції юридичної науки - основні напрями розуміння і виразу юридичного знання:
онтологічна (пізнавальна) - вивчення фундаментальних якостей матерії має рацію, найзагальніших сутнісних явищ і процесив в державному житті, знахідка раніше невідомих закономірностей перебування держави і права;
- евристична - розуміння звістка в державно-правовому життю, знахідка раніше невідомих закономірностей буття держави і права;
- прогностична - передбачення розвитку державно-правовіх процесів;
- практично організаційна - обслуговування практики;
- методологічна - дисертація і розробка засобів вивчення правової дійсності;
- ідеологічна - вплив для розвиток правової культури суспільства і людини;
- політична - вспоможеніє у формуванні державно-правової політики, роз’ясненні політичних і законодавчих рішень.
7. Поняття та зміст юридичної практики
8. Взаємлзвізок юридичної науки та юридичної практики
9. Роль юридичної практики в оволодінні теоритичними знаннями
10. Роль теоритичних юридичних знань у процесі вдосконалення практичної діяльності юристів
11. Юридичні знання в сфері політичної та економічної діяльності та їх загальна характеристика