Помощничек
Главная | Обратная связь


Археология
Архитектура
Астрономия
Аудит
Биология
Ботаника
Бухгалтерский учёт
Войное дело
Генетика
География
Геология
Дизайн
Искусство
История
Кино
Кулинария
Культура
Литература
Математика
Медицина
Металлургия
Мифология
Музыка
Психология
Религия
Спорт
Строительство
Техника
Транспорт
Туризм
Усадьба
Физика
Фотография
Химия
Экология
Электричество
Электроника
Энергетика

Система юридичних наук



Навколишню дійсність вивчає складна система наук.

Наукаце система знань про навколишній світ. Існують науки природознавчі, які вивчають природу; технічні, що містять знання про різні технічні конструкції; суспільні науки, які містять знання про суспільство. Кожну з цих наук можна поділити на окремі підвиди. Наприклад, серед суспільних наук виділяють історичну, економічну, юридичну та інші.

В свою чергу, юридична наука поділяється на окремі галузі права, кожна з яких має свій предмет, вивчає певну сторону об’єкта. В своїй сукупності ці групи складають систему юридичних наук (див. Додаток до модуля 1).

Систему юридичних наук можна поділити на окремі групи:

1. Теоретико-історичні науки — “Теорія держави і права”, “Історія держави і права”, “Історія політичних і правових вчень”.

Предметом теорії держави та права є знання про загальні законо­мірності виникнення, розвитку і функіонування держави та права, а об’єктом — загальні закономірності держави і права.

Науки “Історія держави та права України”, “Історія держави та права зарубіжних країн” вивчають процес виникнення і розвитку дер­жави та права в конкретних країнах. Наука “Історія політичних та правових вчень” досліджує розвиток теорій про державу та право.

2. Галузеві юридичні науки. Це, зокрема, науки адміністративно­го права, цивільного права, фінансового права, кримінального права, аграрного права та ін. Предмет їх дослідження — закономірності пра­вового регулювання відповідних галузей суспільних відносин. Так, наприклад, фінансове право вивчає суспільні відносини, що виника­ють у процесі акумуляції, розподілу і використання коштів, тобто фінан­сову діяльність держави.

3. Міжгалузеві юридичні науки. Виникли в результаті інтеграції та диференціації знань тих чи інших якостей галузевих юридичних наук. Так, наприклад, господарське право поєднує якості цивільного і адміністративного права, природоохоронне право використовує ме­тоди різних галуззй права і т. ін.

4. Спеціальні прикладні юридичні науки (криміналистика, кримі­нологія, судова мадицина, судова психологія судова хімія і т.ін. ).

5. Науки, що вивчають міжнародне, європейське і зарубіжне право.

 

1.3. Місце юридичної деонтології в системі суспільних і юри­дичних наук

У системі юридичних наук юридична деонтологія займає певне місце, але ця наука посіла конкретне місце і в системі неюридичних наук (етики, естетики, психології, соціології, політології, педагогіки, інформатики).

Більшою мірою юридична деонтологія пов’язана з теорією дер­жави і права та професійною етикою, правовою естетикою, правовою психологією юриста, тобто тими науками, що виникли на стику юрис­пруденції і зазначених галузей суспільних наук.

Вона використовується і спеціальними юридичними науками. Наприклад, у криміналістиці для встановлення необхідних для цієї науки фактів дослідник використовує не тільки об’єктивний, а й суб’єктив­ний підходи. Як правило, це почуттєва форма фахівця, який займаєть­ся певним дослідженням. І вона (як внутрішній імператив його повед­інки) належить саме юридичній деонтології.

У класифікації юридичних наук юридичну деонтологію відносять до теоретико-історичних, оскільки: 1) стрижнем її поглибленого вив­чення є правова культура юриста, його професійно-правова поведінка, гармонійно пов'язана з політичною, психологічною, етичною та есте­тичною культурою; 2) вона містить відомості, необхідні для всебічного пізнання закономірностей юридичної діяльності слідчого, судді, проку­рора, нотаріуса, адвоката та інш.; 3) створює теоретичні основи для прикладних юридичних наук і навчальних дисциплін — судової психо­логії, судової етики, юридичної конфліктології та ін.; 4) збагачує теоре­тичні основи юрисгруденції завдяки самостійності предмета дослідження. Розвиває нові підходи в юридичній науці і практиці.

Оскільки юридична деонтологія взаємодіє з іншими науками, то виникає потреба і їх розмежуванні.

Розмежувати науки можна, насамперед, за допомогою предмета і об’єкта науки.

Предмет наукце та сфера пізнання, якою займається ця наука.

Об’єкт наукиті реальні явища, які вивчає наука.

Юридична деонтологія, як спеціальна юридична наука і вступна навчальна дисципліна, входить до системи юридичних наук, об’єдна­них загальною назвою правознавство.

Юридичні науки треба відрізняти від юридичних навчальних дисциплін.

 

 




Поиск по сайту:

©2015-2020 studopedya.ru Все права принадлежат авторам размещенных материалов.