Вплив отруйних речовин на людей і тварин. Надання пер-шої медичної допомоги

Токсичність ОР – це здатність виявляти уражаючу дію на організм, викликаючи певний ефект ураження – місцеве або загальне. Можливі од-

ночасно місцеве і загальне ураження. Місцеве ураження виявляється в міс-ці контакту ОР з тканинами організму (ураження шкірних покривів, подра-знення органів дихання), загальне ураження виникає при потраплянні ОР у кров через шкіру (шкіро-резорбтивна токсичність) або через органи дихан-ня (інгаляційна токсичність).

Токсичність характеризується кількістю речовини, яка виявляє ура-жаючий ефект, і характером токсичної дії на організм.

Для кількісної оцінки токсичності ОР і токсинів застосовуються пев-ні категорії токсичних доз при різних шляхах проникнення в організм: ін-галяційному, шкіро-резорбтивному і через раневі поверхні.

Токсична доза (токсодоза) ОР – це кількість речовини (доза), яка спричиняє певний токсичний ефект. Токсодоза, що відповідає певному ефекту ураження, відповідає:

– при інгаляційних ураженнях – величині Ct (C – середня концентра-ція ОР у повітрі, t – час перебування людини чи тварини в зараженому по-вітрі);

– при шкіро-резорбтивних ураженнях – масі рідкої ОР, яка спричи-няє певний ефект ураження при потраплянні на шкіру.

Для характеристики токсичності ОР, що впливає на людину через

органи дихання, застосовують такі токсодози:

– середня смертельна LCt₅₀ (L – від лат. letalis – смертельний) приз-

водить до смерті 50 % уражених;

– середня ICt₅₀ (І – від англ. incapacitating – небоєздатний) виводить

зі строю 50 % уражених;

– середня порогова PCt₅₀ (Р – від англ. primary – початковий) викли-

кає початкові симптоми ураження у 50 % уражених.

Інгаляційні токсичні дози LCt₅₀, ICt₅₀, PCt₅₀, вимірюють у грамах (мі-ліграмах) за хвилину (секунду) на кубічний метр або літр (г∙хв/м³, г∙с/м³ , мг∙хв/л).

Ступінь токсичності ОР шкіро-резорбтивної дії оцінюється токсич-ною дозою LD₅₀. Це середня смертельна токсодоза, яку вимірюють у міліг-рамах на людину (мг/люд.) або в міліграмах на кілограм маси людини

(мг/кг).

На об’єктах господарювання є великий асортимент хімічних речо-вин, токсичних і шкідливих для здоров’я людей, тварин і небезпечних для навколишнього середовища. Ці речовини називають сильнодіючими от-руйними речовинами (СДОР). Певні види СДОР знаходяться у великих кі-

лькостях на підприємствах, які їх виробляють або застосовують, на скла-дах, сільськогосподарських об’єктах і підприємствах переробної промис-ловості, багато їх перевозять транспортом.

Таблиця 2.16. Фізико-хімічні і токсичні властивості деяких СДОР

У воєнний час об’єкти зберігання СДОР можуть бути зруйновані, у мирний час при виробничих аваріях або стихійних лихах СДОР можуть потрапити в навколишнє середовище і стати причиною ураження людей, тварин, рослин і зараження навколишнього середовища.

Найбільш поширеними у галузях господарювання і небезпечними є хлор, аміак, сірчаний ангідрид, сірководень, бензол, фтористий водень, ацетон, уайт-спірит, дихлоретан, бензин, азотна, сірчана, соляна кислота, фосген, синильна кислота та ін.

Хлор (Cl₂) – зеленувато-жовтий газ із різким запахом. Отруйний, у 2,5 рази важчий за повітря, добре розчиняється у воді. Суміш із воднем ви-бухонебезпечна. При тиску 570 кПа (5,7 атм) скраплюється в темно-зелену рідину. Випаровуючись в атмосфері, утворює білий туман, стелиться по землі й збирається в долинах, ярах, підвалах. Високі концентрації хлору 0,1–0,2 мг/л призводять до смерті через 1 годину (табл. 2.16).

Граничнодопустима концентрація хлору в повітрі – 1 мг/м³. Концен-трація хлору 6 мг/м³ призводить до подразнення, концентрація 100 мг/м³ небезпечна для життя.

Балон рідкого хлору (місткістю 25 л) може утворити в повітрі смер-тельну концентрацію на площі 2 гектари.

Хлор дуже отруйний для людей і сільськогосподарських тварин. Може проникати з організм через неушкоджену шкіру, через органи ди-хання і травлення.

При легкому ступені отруєння настають почервоніння і свербіння шкіри, подразнення слизових оболонок очей, сльозотеча, ураження верхніх дихальних шляхів: чхання, дертя і печіння в горлі, сухий кашель, різкий біль за грудиною.

Середній ступінь отруєння характеризується розладам дихання і кро-вообігу, серцебиттям, збудженням і задишкою.

При великих отруєннях спостерігається: різке подразнення слизових оболонок; сильні приступи кашлю; печіння і біль у носоглотці; різь в очах; посилення задишки; сльозотеча; посиніння шкіри і слизових оболонок; не-координовані рухи; ниткоподібний пульс; поверхневе дихання; втрата сві-домості; судоми; набряк легень; зупинка дихання.

При високих концентраціях смерть настає миттєво.

На потерпілого необхідно надіти протигаз ЦП-5, ЦП-7 з коробкою марки В або ізолюючий протигаз чи дихальний апарат. Винести з небезпе-чної зони, за необхідності зробити штучне дихання. Зігріти тіло, промити

слизові оболонки і шкіру 2 %-м розчином питної соди, або зняти тампоном із ІПП-8, або змити уражену поверхню чистою водою з милом.

У пошкоджені очі закапати 1 % -й розчин новокаїну. При отруєнні середнього ступеня дати випити теплого молока із содою або лужної міне-ральної води типу "Поляна Квасова", робити інгаляцію з 2 % -м розчином питної соди, зігріти тіло, дати вдихати кисень або аміак (нашатирний спирт). Терміново госпіталізувати.

У разі витікання хлору з балона місце витікання необхідно помити водою або покрити мокрими ганчірками. Утворюється обледеніння і при-пиняється витікання газу. Якщо витікання не припиняється, можна поста-вити хомут з прокладкою із гуми, надіти аварійний футляр або занурити у ванну з 10 %-м розчином гіпосульфіту чи вапна. Приміщення звільнити від газу можна, створивши водяну завісу, або пустивши в приміщення сірчис-тий газ, або розпилити з допомогою гідропульту 10 %-й розчин гіпосуль-фіту. Роботи слід проводити в ізолюючих протигазах. Це стосується і робіт

з аміаком.

Аміак(NH₃)–безколірний газ з запахом нашатирю,при температурі

– 33…35 °С безколірна рідина, яка при температурі –78 °С твердне. Добре розчиняється у воді, утворюючи лужний розчин. Суміш аміаку з киснем у співвідношенні 4:3 здатна вибухати. Горить в атмосфері кисню. Отруйний. Аміак небезпечний при вдиханні парів, потраплянні на шкіру та слизові оболонки.

У людини аміак при легкому ступені отруєння подразнює слизові оболонки очей – сльозотеча, уражує верхні дихальні шляхи – першіння і печіння у горлі, біль у горлі при ковтанні, чхання.

Середній ступінь отруєння викликає задуху, головний біль, нудоту, блювоту.

При тяжкому ступені отруєння аміаком порушуються дихання, дія-льність серцево-судинної системи.

Смерть може настати від серцевої недостатності і набряку легень. Потерпілому необхідно надіти протигаз з коробкою марки КД, М чи ізо-люючий протигаз, винести його на свіже повітря, зігріти тіло. Провести ін-галяцію теплою водою зі вмістом 1–2 %-го розчину лимонної кислоти, рот прополоскати 2 %-м розчином соди або теплою водою.

При потраплянні на шкіру та слизові оболонки – промити 2 % -м ро-зчином борної кислоти, при болях очей закапати по 1…2 краплі 1 % -го ро-зчину новокаїну. Опіки шкіри можна промити водою, потім опустити в те-

плу воду (35…40 °С), після чого накласти стерильну пов’язку або змазати пеніциліновою маззю чи Вишневського. Якщо утруднене дихання, закапа-ти в ніс 2…3 % розчин ефедрину (4– 5 крапель), поставити гірчичники на шию, дати папаверин 2 %. Дати пити лужну мінеральну воду типу "Поляна Квасова" або тепле молоко. Потерпілого потрібно терміново госпіталізува-ти.

Сірчистий ангідрид(SO₂)–безколірний газ з гострим запахом запа-леного сірника. Добре розчиняється у воді, утворюючи сірчасту кислоту. Впливаючи на організм, подразнює верхні дихальні шляхи, спричиняє за-палення їх слизових оболонок, а також горла й очей. Високі концентрації у повітрі спричиняють задишку, призводять до втрати свідомості й смерті.

Потерпілому треба надіти протигаз з коробкою марки В, винести на чисте повітря, дати подихати киснем, промити слизові оболонки 2 %-м ро-зчином питної соди.

Сірководень(H₂S)–безколірний газ з характерним запахом тухлихяєць, важчий за повітря, у воді малорозчинний, дуже отруйний. Пари утво-рюють з повітрям вибухонебезпечні суміші. Подразнює слизові оболонки, спричиняє головний біль, нудоту, блювоту, біль у грудях, відчуття задиш-ки, печіння в очах, з’являється металевий присмак у роті, сльозотеча. При появі таких симптомів потерпілого необхідно винести на повітря, очі і сли-зові оболонки не менше 15 хвилин промивати водою або 2 %-м розчином борної кислоти.

Азотна кислота(HNO₃)–безколірна рідина з температурою плав-лення –41,6 °С, кипіння 82,6 °С (з розкладом), щільністю 1,52 г/см³. Кон-центрована кислота малостійка, під час нагріванні або під дією світла час-тково розкладається з утворенням двоокису азоту (NO₂), який надає кисло-ті бурий колір і специфічний запах. Пари азотної кислоти при легкому от-руєнні спричиняють бронхіт, при важкому виникають різка слабкість, ну-дота, блювота, задишка, кашель, багато пінистого мокротиння, ціаноз губ, обличчя, пальців рук, набряк легень протягом першої доби.

Сірчана кислота(H₂SO₄)–чиста100 % –безколірна масляниста рі-дина, застигає в кристалічну масу при температурі +10,3 °С. Температура кипіння +296,2 °С (з розкладанням); 95 %-ва концентрована – твердне при температурі нижче –20 °С. Щільність 1,92 г/см³.

Туман сірчаної кислоти при концентрації 2,0 мг/м³ подразнює слизо-ві оболонки носа і горла, при 6,0 мг/м³ відмічаються різко виражені непри-ємні відчуття.

Ознаки гострих інгаляційних отруєнь: утруднене дихання, кашель, охриплість.

Під час вдиханні сірчаної кислоти високих концентрацій виникає на-бряк горла, спазм голосових зв’язок, набряк легень, інколи їх опік, блюво-та, можливий шок, а потім смерть.

Соляна (хлористоводнева) кислота(НС1) –розчин хлористого во-

дню у воді. Температура кипіння +108,6 °С, щільність 1,18 г/см³ (при кон-центрації НСІ 35 %). Міцна кислота "димить" у повітрі, утворюючи з па-рами води крапельки туману. Гостре отруєння хлористим воднем (соляною кислотою) супроводжується охриплістю голосу, ядухою, нежиттю, каш-лем. Концентрація 50–75 мг/м³ переноситься важко, 75–150 мг/м³ згубно діє на організм.

Захист органів дихання від азотної, сірчаної і соляної кислот забез-печують фільтруючі й ізолюючі протигази, а також універсальні респіра-тори. Для захисту від цих кислот можуть бути застосовані промислові про-тигази з коробкою В з аерозольним фільтром (коробка пофарбована у жов-тий колір з білою вертикальною смугою), а від азотної кислоти з коробкою БКФ (захисний), промислові універсальні респіратори РУ-60МВ. Від азот-ної і соляної кислот захищають цивільні протигази ЦП-5, ЦП-7 і дитячі

(табл. 30).

При концентраціях вище припустимих мають застосовуватися тільки ізолюючі протигази, а для захисту шкіри – костюми з кислотозахисної тка-нини, захисні прогумовані костюми, гумові чоботи і рукавиці, спеціальні рукавиці для захисту від кислот.

Поиск по сайту: