Помощничек
Главная | Обратная связь


Археология
Архитектура
Астрономия
Аудит
Биология
Ботаника
Бухгалтерский учёт
Войное дело
Генетика
География
Геология
Дизайн
Искусство
История
Кино
Кулинария
Культура
Литература
Математика
Медицина
Металлургия
Мифология
Музыка
Психология
Религия
Спорт
Строительство
Техника
Транспорт
Туризм
Усадьба
Физика
Фотография
Химия
Экология
Электричество
Электроника
Энергетика

Вплив отруйних речовин на людей і тварин. Надання пер-шої медичної допомоги



 

 

Токсичність ОР – це здатність виявляти уражаючу дію на організм, викликаючи певний ефект ураження – місцеве або загальне. Можливі од-


 


ночасно місцеве і загальне ураження. Місцеве ураження виявляється в міс-ці контакту ОР з тканинами організму (ураження шкірних покривів, подра-знення органів дихання), загальне ураження виникає при потраплянні ОР у кров через шкіру (шкіро-резорбтивна токсичність) або через органи дихан-ня (інгаляційна токсичність).

 

Токсичність характеризується кількістю речовини, яка виявляє ура-жаючий ефект, і характером токсичної дії на організм.

 

Для кількісної оцінки токсичності ОР і токсинів застосовуються пев-ні категорії токсичних доз при різних шляхах проникнення в організм: ін-галяційному, шкіро-резорбтивному і через раневі поверхні.

 

Токсична доза (токсодоза) ОР – це кількість речовини (доза), яка спричиняє певний токсичний ефект. Токсодоза, що відповідає певному ефекту ураження, відповідає:

 

– при інгаляційних ураженнях – величині Ct (C – середня концентра-ція ОР у повітрі, t – час перебування людини чи тварини в зараженому по-вітрі);

 

– при шкіро-резорбтивних ураженнях – масі рідкої ОР, яка спричи-няє певний ефект ураження при потраплянні на шкіру.

 

Для характеристики токсичності ОР, що впливає на людину через

 

органи дихання, застосовують такі токсодози:

– середня смертельна LCt50 (L – від лат. letalis – смертельний) приз-

 

водить до смерті 50 % уражених;

– середня ICt50 (І – від англ. incapacitating – небоєздатний) виводить

 

зі строю 50 % уражених;

– середня порогова PCt50 (Р – від англ. primary – початковий) викли-

 

кає початкові симптоми ураження у 50 % уражених.

 

Інгаляційні токсичні дози LCt50, ICt50, PCt50, вимірюють у грамах (мі-ліграмах) за хвилину (секунду) на кубічний метр або літр (г∙хв/м3, г∙с/м3 , мг∙хв/л).

 

Ступінь токсичності ОР шкіро-резорбтивної дії оцінюється токсич-ною дозою LD50. Це середня смертельна токсодоза, яку вимірюють у міліг-рамах на людину (мг/люд.) або в міліграмах на кілограм маси людини

 

(мг/кг).

 

На об’єктах господарювання є великий асортимент хімічних речо-вин, токсичних і шкідливих для здоров’я людей, тварин і небезпечних для навколишнього середовища. Ці речовини називають сильнодіючими от-руйними речовинами (СДОР). Певні види СДОР знаходяться у великих кі-


 

 


лькостях на підприємствах, які їх виробляють або застосовують, на скла-дах, сільськогосподарських об’єктах і підприємствах переробної промис-ловості, багато їх перевозять транспортом.

 

 

Таблиця 2.16. Фізико-хімічні і токсичні властивості деяких СДОР

 
 


СДОР Мо- Щіль Тем- Токсичні властивості   Дегазу-  
лярна ність, пера-         юча ре-  
Ура- Екс- Смер- Експо-  
маса, г/см3 тура жаюча пози- тельна зиція, човина  
г/моль   кипін конце- зи- конце- хв    
    пін- нтра- ція, нтра-      
    ня, оС ція, хв ція,      
      мг/л   мг/л      

Хлор 70,9 1,56 –34,6 0,01 0,1…0, Вода;
              гашене
                вапно
                 
Аміак 17,3 0,68 –33,7 0,2 Вода,
                слабкі
                розчини
                мінера-
                льних
                кислот
                 
Сірчис- 64,07 1,46 –10 0,4-0,5 1,4-1,7 Вода,
тий ан-               розчин
гідрид               лугів;
                аміак,
                гашене
                вапно
                 
Сірко- 76,12 1,26 46,0 1,6-2,5 Сірчис-
вуглець               тий на-
                трій або
                калій
                 
Трих- 137,4 1,53 74,8 0,015- 0,5-1,0 Луги,
лорис-       0,08       аміак
тий фо-                
сфор                
                 
Фтори- 20,0 0,98 19,4 0,4 1,5 Луги,
стий               аміак
водень                


 

 


У воєнний час об’єкти зберігання СДОР можуть бути зруйновані, у мирний час при виробничих аваріях або стихійних лихах СДОР можуть потрапити в навколишнє середовище і стати причиною ураження людей, тварин, рослин і зараження навколишнього середовища.

 

Найбільш поширеними у галузях господарювання і небезпечними є хлор, аміак, сірчаний ангідрид, сірководень, бензол, фтористий водень, ацетон, уайт-спірит, дихлоретан, бензин, азотна, сірчана, соляна кислота, фосген, синильна кислота та ін.

 

Хлор (Cl2) – зеленувато-жовтий газ із різким запахом. Отруйний, у 2,5 рази важчий за повітря, добре розчиняється у воді. Суміш із воднем ви-бухонебезпечна. При тиску 570 кПа (5,7 атм) скраплюється в темно-зелену рідину. Випаровуючись в атмосфері, утворює білий туман, стелиться по землі й збирається в долинах, ярах, підвалах. Високі концентрації хлору 0,1–0,2 мг/л призводять до смерті через 1 годину (табл. 2.16).

 

Граничнодопустима концентрація хлору в повітрі – 1 мг/м3. Концен-трація хлору 6 мг/м3 призводить до подразнення, концентрація 100 мг/м3 небезпечна для життя.

 

Балон рідкого хлору (місткістю 25 л) може утворити в повітрі смер-тельну концентрацію на площі 2 гектари.

 

Хлор дуже отруйний для людей і сільськогосподарських тварин. Може проникати з організм через неушкоджену шкіру, через органи ди-хання і травлення.

 

При легкому ступені отруєння настають почервоніння і свербіння шкіри, подразнення слизових оболонок очей, сльозотеча, ураження верхніх дихальних шляхів: чхання, дертя і печіння в горлі, сухий кашель, різкий біль за грудиною.

 

Середній ступінь отруєння характеризується розладам дихання і кро-вообігу, серцебиттям, збудженням і задишкою.

 

При великих отруєннях спостерігається: різке подразнення слизових оболонок; сильні приступи кашлю; печіння і біль у носоглотці; різь в очах; посилення задишки; сльозотеча; посиніння шкіри і слизових оболонок; не-координовані рухи; ниткоподібний пульс; поверхневе дихання; втрата сві-домості; судоми; набряк легень; зупинка дихання.

 

При високих концентраціях смерть настає миттєво.

 

На потерпілого необхідно надіти протигаз ЦП-5, ЦП-7 з коробкою марки В або ізолюючий протигаз чи дихальний апарат. Винести з небезпе-чної зони, за необхідності зробити штучне дихання. Зігріти тіло, промити


 

 


слизові оболонки і шкіру 2 %-м розчином питної соди, або зняти тампоном із ІПП-8, або змити уражену поверхню чистою водою з милом.

 

У пошкоджені очі закапати 1 % -й розчин новокаїну. При отруєнні середнього ступеня дати випити теплого молока із содою або лужної міне-ральної води типу "Поляна Квасова", робити інгаляцію з 2 % -м розчином питної соди, зігріти тіло, дати вдихати кисень або аміак (нашатирний спирт). Терміново госпіталізувати.

 

У разі витікання хлору з балона місце витікання необхідно помити водою або покрити мокрими ганчірками. Утворюється обледеніння і при-пиняється витікання газу. Якщо витікання не припиняється, можна поста-вити хомут з прокладкою із гуми, надіти аварійний футляр або занурити у ванну з 10 %-м розчином гіпосульфіту чи вапна. Приміщення звільнити від газу можна, створивши водяну завісу, або пустивши в приміщення сірчис-тий газ, або розпилити з допомогою гідропульту 10 %-й розчин гіпосуль-фіту. Роботи слід проводити в ізолюючих протигазах. Це стосується і робіт

 

з аміаком.

Аміак(NH3)–безколірний газ з запахом нашатирю,при температурі

 

– 33…35 °С безколірна рідина, яка при температурі –78 °С твердне. Добре розчиняється у воді, утворюючи лужний розчин. Суміш аміаку з киснем у співвідношенні 4:3 здатна вибухати. Горить в атмосфері кисню. Отруйний. Аміак небезпечний при вдиханні парів, потраплянні на шкіру та слизові оболонки.

 

У людини аміак при легкому ступені отруєння подразнює слизові оболонки очей – сльозотеча, уражує верхні дихальні шляхи – першіння і печіння у горлі, біль у горлі при ковтанні, чхання.

 

Середній ступінь отруєння викликає задуху, головний біль, нудоту, блювоту.

 

При тяжкому ступені отруєння аміаком порушуються дихання, дія-льність серцево-судинної системи.

 

Смерть може настати від серцевої недостатності і набряку легень. Потерпілому необхідно надіти протигаз з коробкою марки КД, М чи ізо-люючий протигаз, винести його на свіже повітря, зігріти тіло. Провести ін-галяцію теплою водою зі вмістом 1–2 %-го розчину лимонної кислоти, рот прополоскати 2 %-м розчином соди або теплою водою.

 

При потраплянні на шкіру та слизові оболонки – промити 2 % -м ро-зчином борної кислоти, при болях очей закапати по 1…2 краплі 1 % -го ро-зчину новокаїну. Опіки шкіри можна промити водою, потім опустити в те-


 

 


плу воду (35…40 °С), після чого накласти стерильну пов’язку або змазати пеніциліновою маззю чи Вишневського. Якщо утруднене дихання, закапа-ти в ніс 2…3 % розчин ефедрину (4– 5 крапель), поставити гірчичники на шию, дати папаверин 2 %. Дати пити лужну мінеральну воду типу "Поляна Квасова" або тепле молоко. Потерпілого потрібно терміново госпіталізува-ти.

 

Сірчистий ангідрид(SO2)–безколірний газ з гострим запахом запа-леного сірника. Добре розчиняється у воді, утворюючи сірчасту кислоту. Впливаючи на організм, подразнює верхні дихальні шляхи, спричиняє за-палення їх слизових оболонок, а також горла й очей. Високі концентрації у повітрі спричиняють задишку, призводять до втрати свідомості й смерті.

 

Потерпілому треба надіти протигаз з коробкою марки В, винести на чисте повітря, дати подихати киснем, промити слизові оболонки 2 %-м ро-зчином питної соди.

 

Сірководень(H2S)–безколірний газ з характерним запахом тухлихяєць, важчий за повітря, у воді малорозчинний, дуже отруйний. Пари утво-рюють з повітрям вибухонебезпечні суміші. Подразнює слизові оболонки, спричиняє головний біль, нудоту, блювоту, біль у грудях, відчуття задиш-ки, печіння в очах, з’являється металевий присмак у роті, сльозотеча. При появі таких симптомів потерпілого необхідно винести на повітря, очі і сли-зові оболонки не менше 15 хвилин промивати водою або 2 %-м розчином борної кислоти.

 

Азотна кислота(HNO3)–безколірна рідина з температурою плав-лення –41,6 °С, кипіння 82,6 °С (з розкладом), щільністю 1,52 г/см3. Кон-центрована кислота малостійка, під час нагріванні або під дією світла час-тково розкладається з утворенням двоокису азоту (NO2), який надає кисло-ті бурий колір і специфічний запах. Пари азотної кислоти при легкому от-руєнні спричиняють бронхіт, при важкому виникають різка слабкість, ну-дота, блювота, задишка, кашель, багато пінистого мокротиння, ціаноз губ, обличчя, пальців рук, набряк легень протягом першої доби.

 

Сірчана кислота(H2SO4)–чиста100 % –безколірна масляниста рі-дина, застигає в кристалічну масу при температурі +10,3 °С. Температура кипіння +296,2 °С (з розкладанням); 95 %-ва концентрована – твердне при температурі нижче –20 °С. Щільність 1,92 г/см3.

 

Туман сірчаної кислоти при концентрації 2,0 мг/м3 подразнює слизо-ві оболонки носа і горла, при 6,0 мг/м3 відмічаються різко виражені непри-ємні відчуття.


 

 


Ознаки гострих інгаляційних отруєнь: утруднене дихання, кашель, охриплість.

 

Під час вдиханні сірчаної кислоти високих концентрацій виникає на-бряк горла, спазм голосових зв’язок, набряк легень, інколи їх опік, блюво-та, можливий шок, а потім смерть.

 

Соляна (хлористоводнева) кислота(НС1) –розчин хлористого во-

 

дню у воді. Температура кипіння +108,6 °С, щільність 1,18 г/см3 (при кон-центрації НСІ 35 %). Міцна кислота "димить" у повітрі, утворюючи з па-рами води крапельки туману. Гостре отруєння хлористим воднем (соляною кислотою) супроводжується охриплістю голосу, ядухою, нежиттю, каш-лем. Концентрація 50–75 мг/м3 переноситься важко, 75–150 мг/м3 згубно діє на організм.

 

Захист органів дихання від азотної, сірчаної і соляної кислот забез-печують фільтруючі й ізолюючі протигази, а також універсальні респіра-тори. Для захисту від цих кислот можуть бути застосовані промислові про-тигази з коробкою В з аерозольним фільтром (коробка пофарбована у жов-тий колір з білою вертикальною смугою), а від азотної кислоти з коробкою БКФ (захисний), промислові універсальні респіратори РУ-60МВ. Від азот-ної і соляної кислот захищають цивільні протигази ЦП-5, ЦП-7 і дитячі

 

(табл. 30).

 

При концентраціях вище припустимих мають застосовуватися тільки ізолюючі протигази, а для захисту шкіри – костюми з кислотозахисної тка-нини, захисні прогумовані костюми, гумові чоботи і рукавиці, спеціальні рукавиці для захисту від кислот.

 

 

 




Поиск по сайту:

©2015-2020 studopedya.ru Все права принадлежат авторам размещенных материалов.