Надзвичайні ситуації природного характеру

Надзвичайні ситуації природного характеру, або стихійні лиха – це явища природи, які приводять до виникнення НС. Прикладами стихійних лих на території України можуть бути: землетруси, виверження грязьових вулканів, зсуви, обвали, осипи, осідання (провали) земної поверхні, карстові провалля, сильний вітер (включаючи шквали та смерчі), сильні пилові бурі, крупний град, дуже сильний дощ (злива), дуже сильний снігопад, сильне налипання (відкладення) мокрого снігу, сильна ожеледь, снігові замети, сильна хуртовина, дуже сильний мороз, дуже сильна спека, сильний туман, засуха, заморозки, сильне (високе) хвилювання у морі і водосховищах, високі або низькі рівні моря, сильний тягун у портах,

ранній льодостав або припай, відрив прибережного льоду, швидке обледеніння суден, інтенсивний льодохід, високі рівні води (повінь, паводки), маловоддя, затори, селі, низькі рівні води, ранній льодостав і поява льоду на судноплавних водоймах і річках, підвищення рівня ґрунтових вод (підтоплення), снігові лавини, лісові пожежі, пожежі степових та хлібних масивів, торфяні пожежі, підземні пожежі горючих копалин, інфекційна захворюваність людей, окремі випадки екзотичних та особливо небезпечних інфекційних хвороб, групові випадки небезпечних інфекційних хвороб, епідемічний спалах небезпечних інфекційних хвороб, епідемія, пандемія, інфекційні захворювання людей невиявленої етіології, та інше.

Розглянемо характеристику стихійних лих, потенційно можливих на території України, характер їх впливу на людей і навколишнє середовище.

Землетрусамизвуть коливання земної кори внаслідок зміщень і ру-хів тектонічних плит, вулканічної діяльності, обвалів, падіння на Землю великих космічних тіл. Землетруси охоплюють великі території і спричи-няють руйнування будівель і споруд, загибель людей, виробничі і транспо-ртні аварії та катастрофи, масові пожари, затоплення, цунамі, провали та розриви земної кори, паніку та негативні психологічні явища. У двадцято-му сторіччі в середньому виникало біля 20 землетрусів, що спричиняло за-гибель в середньому 10000 людей. Ось кілька прикладів руйнівних землет-русів:

Таблиця 2.1 – Великі землетруси (приклади)

В Україні сейсмоактивні зони на південному заході й півдні: Закар-патська, Вранча, Кримсько-Чорноморська та Південно-Азовська. Найбільш небезпечними сейсмічними областями є Закарпатська, Івано-Франківська, Чернівецька, Одеська та Автономна Республіка Крим. 290 тисяч квадрат-них кілометрів території нашої країни з населенням 15 міліонів осіб знахо-дяться у зонах можливих землетрусів.

Кількісно кожний землетрус характеризується такими параметрами: координати та глибина осередку; магнітуда; інтенсивність.

Магнітуда М – це міра загальної кількості енергії, що виділяється в результаті землетрусу у формі коливань земної кори. Чисельно магнітуда дорівнює десятковому логарифму максимального зміщення земної кори (в мікронах) за сейсмографом на відстані 100 кілометрів від епіцентру земле-трусу:

Магнітуда, таким чином характеризує не силу поштовхів в даному місці, а енергію всього сейсмічного явища в цілому.

Сейсмічна енергія Е (в Джоулях) пов’язана з магнітудою таким спів-відношенням:

E 10^{(4 1,6M)} (2.2)

Сучасна шкала магнітуди запропонована в 1935 році Чарльзом Ріх-тером.

Інтенсивність землетрусу – це ступінь руйнувань (збитків) в певному конкретному місці планети, спричинена даним землетрусом. Якщо магні-туда характеризує увесь осередок землетрусу, то інтенсивність землетрусу є різною на різних відстанях від епіцентру. Існують кілька різних шкал ін-тенсивності землетрусу – японська, китайська, латиноамериканська. В Єв-ропі (і Україні) прийнята дванадцятибальна шкала інтенсивності землетру-

су MSK-64.

Таблиця 2.2 – Характеристика сили землетрусу за дванадцятибаль-ною системою

Співвідношення між магнітудою за Ріхтером і максимальною інтен-сивністю за шкалою MSK-64 буде приблизно таким (табл. 2.3).

Таблиця 2.3

За Ріхтером існує лише одна магнітуда для кожного землетрусу, але цей землетрус може викликати трясіння різної інтенсивності в різних ра-йонах залежно від відстані до епіцентру. Тому прийнято вважати, що інте-нсивність, яка приписується певному конкретному землетрусу, – це мак-симальна інтенсивність, що спостерігається при цьому землетрусі.

Крім магнітуди і відстані, інтенсивність землетрусу залежить від глибини осередку землетрусу, ґрунтових умов, сейсмостійкості будівель, споруд, конструкцій.

Сейсмохвилі (V–IX балів) від епіцентрів у сейсмонебезпечних зонах можуть поширюватись на значні території (понад 27000 квадратних кіло-метрів), доходячи до центральних областей України. Складені карти сейс-монебезпечних зон. Науці відомо, де можуть бути землетруси і якої сили, але передбачити час землетрусу поки що неможливо. З досвіду спостере-жень, у сейсмонебезпечних районах відомі провісники землетрусів, але во-ни характерні лише для певних районів. Наприклад, перед землетрусом пі-днімаються геодезичні репери, змінюються параметри фізико-хімічного складу підземних вод, відчувається запах газу в місцях, де до цього повітря було завжди чистим, з’являються спалахи і самозапалювання люмінесцен-тних ламп, іскріння близько розміщених електричних проводів, спалахи блискавок у вигляді розсіяного світла, голубувате світіння стін будинків, неспокійно, тривожно поводять себе птахи і домашні тварини. Ці прикмети можуть бути підставою для своєчасного оповіщення населення про мож-ливий землетрус.

У районах можливих землетрусів треба будувати житлові будинки і виробничі споруди підвищеної сейсмостійкості.

В Японії, де часто бувають землетруси, проводяться профілактичні заходи, в тому числі й психологічна підготовка. Всіх жителів, включаючи дітей, навчають правилам поведінки у надзвичайних ситуаціях.

У випадку загрози землетрусу необхідно зберігати спокій, попереди-ти сусідів, надати допомогу інвалідам, дітям та людям похилого віку; ува-жно слухати інформацію про обстановку та поради про порядок дій; не ви-користовувати без негайної потреби телефон; дізнатися у місцевих органів державної влади та місцевого самоврядування місце збору мешканців для евакуації, визначити місце зустрічі родини у разі евакуації; навчити дітей, як діяти під час землетрусу; одягнутись, узяти документи, необхідні речі, невеликий запас харчів, питної води на декілька днів, медикаменти, кише-ньковий ліхтарик; погасити піч, вимкнути освітлювання, електронагріва-льні прилади і газ; швидко вийти на вулицю. На вулиці якнайшвидше ві-дійти від будівель, споруд і зайняти місце на чистій незабудованій терито-рії, звертати увагу на те, щоб поблизу не було ліній електропередач, шля-хопроводів і мостів. Вивести худобу на безпечне місце, якщо немає часу, відчинити двері тваринницького приміщення – дати можливість худобі врятуватися. Потрібно потурбуватися, щоб у зручному місці були один або декілька вогнегасників, шланги для поливу саду, підключення до кранів.

Особлива увага повинна бути, якщо житло або місце роботи знахо-диться у районі можливого затоплення (у випадку руйнування греблі), зсу-ву або іншого стихійного лиха.

Дії під час землетрусу.Зберігати спокій,уникати паніки.Пам’ятати,якщо почнуться коливання ґрунту або будівлі, небезпечними є предмети й уламки, що будуть падати.

Якщо ви знаходитесь у висотній споруді, не слід кидатись до сходів або до ліфта. Вибігати з будинку треба швидко, але обережно, остерігатись уламків, електричних дротів та інших джерел небезпеки.

Якщо підземні поштовхи застали на вулиці, потрібно якнайдалі ві-дійти від будівель і споруд. Не можна знаходитися поблизу заводів, фаб-рик, складів, які мають пожежонебезпечні, вибухові й отруйні речовини. Не можна триматися за високі стовпи і масивні паркани, ховатися в будів-лях і підвалах. Поїзди, трамваї, тролейбуси зупиняють, а пасажири зали-шають їх і відходять на безпечну відстань.

Якщо землетрус застав у будинку і не залишилося часу вийти з ньо-го, потрібно стати у дверному або балконному отворі – ці місця найміцні-ші.

Якщо можливо, після припинення поштовхів потрібно терміново ви-йти на вулицю і, якщо є потерпілі, надати їм першу допомогу.

Дії після землетрусу.Оцінити обстановку,допомогти постражда-лим, у разі необхідності надати першу медичну допомогу або викликати медичну допомогу. Переконатись, що будинок неушкоджений, немає за-грози пожежі. Бути на сторожі: може бути обвал будинку, витікання газу, пошкоджені або обірвані лінії електропередач. Тому необхідно перевірити стан електро-, газо- і водопостачання.

Не користуйтесь відкритим вогнем, газовими плитами, освітленням, нагрівальними приладами доти, доки не переконаєтесь, що газ не витікає.

Якщо не потрібна ваша допомога, не відвідуйте зони руйнувань. Сейсмічні поштовхи можуть привести до виникнення високих мор-

ських хвиль, тому уникайте морського узбережжя.

Не користуйтесь довго телефоном, крім повідомлень про небезпеку. У місцевих органів державної влади та місцевого самоврядування

слід дізнатись адреси організацій, які відповідають за надання допомоги потерпілому населенню.

Слід пам’ятати про можливість повторних поштовхів.

Затоплення, повінь–це тимчасове затоплення значних територійвнаслідок зливи, повеней великих річок, швидкого танення снігу (льоду в горах), руйнування греблі, дамби, великих морських припливів. При зато-пленні, повені гинуть посіви сільськогосподарських культур, можлива за-гибель людей, тварин, матеріальних цінностей, руйнування ліній зв’язку і енергозабезпечення, пошкодження житлових будинків і виробничих спо-руд.

Вірогідними зонами можливих повеней на території України є:

– у північних регіонах – басейни річок Прип’ять, Десна та їхні при-токи. Лише в басейні р. Прип’ять площа повені може бути 600…800 тисяч гектар;

– у західних регіонах – басейни Верхнього Дністра (площа може до-сягти 100…130 тисяч га), річок Західний Буг, Прут, Тиса та їхніх приток (площа можливих затоплень 20…25 тисяч гектар);

– у східних регіонах – басейни р. Сіверський Донець, з притоками рі-чок Ворскла, Сула, Псел та інші притоки Дніпра;

– у південному і південно-західному регіонах – басейни приток ниж-нього Дунаю, р. Південний Буг та її притоки. Річки Карпат і Криму в сере-дньому дають 6…7 повеней на рік у такий сезон року, що часто мають ка-тастрофічні наслідки із загибеллю людей і масовими руйнуваннями. Небе-зпечним є й те, що повені на гірських річках формуються дуже швидко, від кількох годин до 2…3 діб. У таких ситуаціях ставляться високі вимоги до оперативності прогнозування та оповіщення.

Тривалість таких повеней (затоплень) може бути від 7 до 20 діб і бі-льше. Можливе затоплення до 70 % сільськогосподарських угідь, великої кількості техногенно небезпечних об’єктів.

При таких затопленнях небезпечною є загроза затоплення хімічно небезпечних об’єктів.

У результаті сильних дощів у 1988 році та підвищення рівня ґрунто-вих вод виникли сильні паводкові підтоплення у Херсонській, Миколаївсь-кій, Запорізькій, Львівській, Дніпропетровській і Рівненській областях. Бу-ло затоплено понад 200 населених пунктів.

В Краматорську сумарна площа можливих зон підтоплення складає 1709 га, в зоні можливого підтоплення знаходиться 3100 будинків з насе-ленням 9510 осіб. До цієї зони віднесено житлові будинки в районі заліз-ничного вокзалу (вулиці Садова, Кр. Зоря, Луначарського, Шкільна та ін-ші), селища Софіївка, Шабельковка, Партизанське, Прокатчиків, Новоселі-вка, а також ВАТ КЦШК «Пушка», ВАТ СКМЗ, ВАТ КМЗ ім. Куйбишева, ЗАО НКМЗ. Являє небезпеку гребля Гебеля, яка потребує ремонту або рес-таврації.

Проблема контролю за затопленнями та повенями потребує прогнозу на роки. Захисні заходи від затоплення, повені залежать від соціальних умов, відповідальності й активності населення. Затоплення, повені можна передбачити, прагнути регулювати їх вплив, але запобігти їм не можна. Сьогодні затоплення, повені – одні з найбільш руйнівних і небезпечних для життя стихійних лих.

Для захисту від затоплення населених пунктів, господарських буді-вель, виробничих приміщень споруджують найпростіші захисні гідротех-нічні споруди: земляні насипи, загати, греблі. Крім цього, потрібно органі-зувати спостереження за цими спорудами. Поблизу них на випадок просо-

чування води зосереджують аварійні матеріали для закривання проривів та нарощування дамб.

Після того, як вода спала, населення повертається до місця постійно-го проживання і приступає до ліквідації наслідків затоплення, повені. У цей період потрібно залучити населення, формування цивільної оборони до виконання таких основних заходів: відведення води із затоплених місць та їх осушення; завалювання і прибирання напівзруйнованих споруд, які не підлягають відновленню; відкачування води із підвальних та інших при-міщень; ремонт пошкоджених водою будівель, комунально-енергетичних мереж, доріг, мостів та інших споруд; очищення затоплених ділянок, сіль-ськогосподарських земель, угідь, території тваринницьких ферм, сільських вулиць, дворів та ін.

Зсуви–це зміщення мас гірських порід вниз по схилу під дією силиземного тяжіння без втрати контакту з нерухомою основою на більш низь-кий гіпсометричний рівень.

У Дніпропетровську в червні 1997 р. зсув зруйнував дитячий садок, школу і дев’ятиповерховий жилий будинок. Кримські й прикарпатські зсу-ви призводили до розривів нафтопроводів.

В Краматорську є зсувонебезпечна територія в районі селища Жовт-неве, де в 1997 році внаслідок зсуву площею 40 га були зруйновані будин-ки по вулицях Ворошилова, Декабристів, Ставропольска і провулку Поло-цькому. Площа активної зони зсуву 12,5 га, в зоні зсуву знаходяться 84 бу-дівлі, в яких проживає 301 особа. Відселені 26 сімей (63 особи).

Найчастіше зсуви бувають у зонах тектонічних порушень, на терасах озер, водосховищ, морів, на схилах гір і річок.

Причини зсувів є:

природні: збільшення крутизни схилів, підмив їх основи морсь-кою чи річковою водою, сейсмічні поштовхи та ін.;

штучні (антропогенні) – руйнування схилів дорожніми канавами, вирубування лісів, неправильний вибір агротехніки для сільськогосподар-ських угідь на схилах, надмірний винос ґрунту та ін.

Зсуви формуються у зволожених місцях, коли сила тяжіння накопи-чених на схилах продуктів руйнування гірських порід перевищує силу зче-плення ґрунтів.

Зсуви виникають в основному в літній час при великих опадах, у го-рах або на схилах, на берегах річок і ярів, там, де під верхнім водопроник-ним шаром знаходиться водонепроникний, частіше всього глина. Причина

цьому – інфільтрація шарів, з яких складається схил, їх перезволоження, підвищення пластичності водотривкого шару, збільшення крутості схилу. Часто зсуви з’являються внаслідок необережного або бездумного, без ура-хування геологічних умов місцевості, ведення господарства. Так, у Карпа-тах, на узбережжі Чорного моря і Дніпра, де порушена екологічна рівнова-га і гідрологічний режим, внаслідок безсистемної вирубки дерев, розорю-вання схилів гір, розробки надр відбуваються часті зсуви. При будівництві різних споруд збільшується маса верхнього шару ґрунту, при копанні кот-лованів і ям руйнується схил, якщо вода з водопроводу і каналізації потра-пляє у шар землі або закупорюються місця виходу підземних вод.

Ознакою зсуву може бути: переміщення ґрунту разом з насадження-ми, будовами, заклинювання дверей та вікон будівель, просочування води на зсувонебезпечних схилах.

Зсув починається раптово. Спочатку з’являються тріщини у ґрунті, розриви доріг і берегових укріплень, зміщуються будівлі, споруди, дерева, телефонні і електричні стовпи, руйнуються підземні комунікації. При зсу-вах зі схилів ґрунт захоплює і несе з собою все, що знаходиться на його поверхні.

Зсуви поділяються:

– за потужністю – на малі (до 10 тисяч м³), великі (до 1 міліонів м³), дуже великі (понад 1 міліонів м³);

– за глибиною залягання – на поверхневі (1 м), мілкі (5 м), глибокі (до 20 м), дуже глибокі (понад 20 м);

– за типом матеріалу – на кам’яні (граніт, гнейс) і ґрунтові (пісок, глина, гравій).

Зсуви виникають при крутизні схилу 10 градусів і більше, а при над-мірному зволоженні на глиняних ґрунтах можуть виникати і при крутизні 5…7 градусів.

Проводячи оцінювання небезпеки зсувів, необхідно враховувати: структурно-геологічні властивості території, рівень сейсмічного ризику, типи порід, кількість атмосферних опадів, гідрологічну обстановку, швид-кість танення снігу, міцність порід схилів та укосів гір, навантаження схи-лів, зміну порід у процесі вивітрювання, проведення будівельних робіт без врахування особливостей рельєфу та геологічних умов місцевості, підрі-зання схилів гір під час прокладання доріг, магістральних трубопроводів, ліній електропередач та інші фактори.

Важливо своєчасно помітити перші ознаки зсуву, скласти правиль-ний прогноз його подальшого розвитку. Потрібно врахувати, що зсуви ру-хаються з максимальною швидкістю в основному в початковий період, на-далі вона поступово знижується.

Зменшити масштаби біди або й запобігти зсуву можуть своєчасно організований контроль за станом схилів і дотримання протизсувного ре-жиму.

Якщо зсув розпочався, то, як показує досвід, потрібно, по-перше, зу-пинити його, для чого терміново звести тимчасові споруди, по-друге, про-вести комплекс капітальних інженерних робіт, які б і надалі не допускали розвитку подібних явищ.

На схилах, де можливий розвиток зсуву, влаштовують рови, дренаж-ні системи, постійно діючі водозливи. Перед початком можливого інтенси-вного танення снігу, при можливості, його необхідно прибрати з небезпеч-них схилів і прилеглих до них ділянок й організувати проходження талої і дощової води. Якщо причиною зсуву є підземні води, потрібно зробити за-городжувальний дренаж, щоб повністю перекрити воду.

Небезпеку зсуву зменшить планування відкосів, схилів, зменшення їх крутизни, вирівнювання бугрів, загортання тріщин, озеленення схилів, посадка лісових насаджень для зміни водного балансу.

Необхідно організувати постійний контроль особливо у весняно-осінній період на небезпечних схилах за рівнем води в колодязях, дренаж-них спорудах, бурових свердловинах, річках, водосховищах, озерах, став-ках, за випаданням і стоком талої і дощової води, за переміщенням ґрунту.

Тим, хто опинився у можливій зоні зсуву необхідно знати інформа-цію про обстановку, можливі місця та межі зсувів, а також про порядок дій при загрозі виникнення зсуву. Особливо необхідно це знати тим, у кого будівлі розташовані на схилах або біля підніжжя гір та пагорбів, навколо глибоких ярів, на узвишші. При швидкості руху зсуву понад 0,5…1,0 мет-рів за добу слід терміново евакуюватись у безпечне місце.

Всі дії населення при зсуві такі самі, як і при землетрусі.

Обвал–це відрив брил або мас гірських порід від схилу чи укосу гірабо снігових (льодяних) мас та їх вільне падіння під дією сили тяжіння.

Виникненню цих явищ сприяють геологічна будова місцевості, наяв-ність на схилах тріщин та зон дроблення гірських порід, послаблення їх зв’язаності під впливом вивітрювання, підмивання, розчинення і дії сил тяжіння.

Ці явища спостерігаються на берегах морів, обривах берегів і у го-

рах.

До 80 % обвалів виникають у результаті порушень при проведенні будівельних робіт та гірських розробок.

Осип–це нагромадження щебеню чи ґрунту біля підніжжя схилів.Карпатські та Кримські гори небезпечні утворенням обвалів і осипів

з катастрофічними наслідками, як, наприклад, Демерджинський обвал у

1986 р.

Селевий потік–це бурхливий потік води,грязі,каміння,який вини-кає несподівано під час великих злив або швидкого танення снігу, льодо-виків у горах та їх сповзання в русла річок. Ця маса рухається по руслу або прямолінійно, викликаючи на своєму шляху великі руйнування. Селевий потік характеризується великою масою і швидкістю руху, руйнує будівлі, дороги, гідротехнічні та інші споруди, знищує сади, поля, ліси, призводить до загибелі людей і тварин. Як і при інших стихійних лихах, при загрозі селевого потоку велике значення має своєчасне виявлення початку стихії і попередження людей. Наближення селевого потоку можна пізнати за зву-ками ударів валунів і уламків каміння, що перекочуються, це нагадує гур-кіт поїзда, який наближається з великою швидкістю.

Причини виникнення селевих потоків: зливи, інтенсивне танення снігу та льоду, прорив гребель водойм, землетруси і виверження вулканів. До причин виникнення селевих потоків належать і антропогенні фактори: вирубування лісів і деградація ґрунтів на гірських схилах, роботи в кар’єрах, вибухи гірських порід при прокладанні доріг, неправильна орга-нізація обвалів та ін.

Схильність до селевих потоків залежить від складу та побудови гір-ських порід, їх здатності до вивітрювання, від антропогенного впливу на природу, від ерозії гірських порід, висоти витоків.

Залежно від висоти селевих потоків вони поділяються на високогірні

– 2,5 км і більше, середньогірні – 1,0…2,5 км та низькогірні – до 1 км. Чим вищий потік, тим більший об’єм селевого виносу з 1 км² поверхні басейну.

Виникнення і розвиток селевого потоку проходять у три етапи: пер-ший – накопичення в руслах селевих басейнів рихлого матеріалу внаслідок гірської ерозії і вивітрювання порід; другий – переміщення рихлих гірсь-ких матеріалів по гірських руслах з високих у нижчі; третій – розтікання селевого потоку в долинах.

За об’ємом селевий потік може досягати сотень тисяч – мільйонів кубічних метрів з розмірами уламків 3…4 метрів і масою 100…200 тон. У фронті селевого потоку може утворюватись "голова" висотою до 25 метрів.

Селевий потік може складатися з сумішів: води, землі й дрібного ка-міння; води, гравію, гальки та невеликого каміння; води з камінням вели-ких розмірів.

Від 3 до 25 % території України може уражатись селевими потоками. Найчастіше селеві потоки бувають у гірських районах Карпат і Криму, на правому березі Дніпра. На Південному березі Криму в долинах ярів селеві потоки бувають кожні 11…12 років. Але бувають катастрофічні селеві по-токи з періодичністю 1…5 років з об’ємом виносу 10…100 тисяч м³.

Необхідно пам’ятати, що від селевого потоку можна врятуватися, лише уникнувши його. Не можна виходити в гори у сніг та непогоду. Слід стежити в горах за зміною погоди. Найбільш небезпечний період сходжен-ня лавин – весна – літо, від 10-ї години ранку до заходу сонця. Найчастіше сходження лавини трапляється при крутизні схилів понад 30^о, якщо схил без чагарників і дерев – при крутизні 20^о; при крутизні 45^о лавини сходять після кожного снігопаду.

Почувши шум селевого потоку, що наближається, необхідно негайно піднятися з дна лощини вгору не менше ніж на 50…100 метрів.

Під час руху селевого потоку каміння великої маси розкочується на значні відстані.

Ефективним у боротьбі з селевим потоком є своєчасне вжиття орга-нізаційно-господарських, агротехнічних, лісомеліоративних і гідротехніч-них заходів за участю всіх господарств і населення, які знаходяться у небе-зпечній зоні. У селенебезпечних районах необхідно суворо дотримуватись рекомендацій щодо рубки лісонасаджень, ведення землеробства та випасу сільськогосподарських тварин.

Запобіжні заходи і проведення рятувальних робіт такі самі, як і при зсувах.

До метеорологічних небезпечних явищ,що бувають в Україні,на-

лежать: сильні зливи (Карпатські та Кримські гори); град (на всій території України); сильна спека (Степова зона); посуха, суховії (Степова та східна Лісостепова зони); урагани, шквали, смерчі (більша частина території); пи-лові бурі (південний схід Степової зони); снігові заноси (Карпати); значні ожеледі (Степова зона); сильний мороз (північ Полісся та схід Лісостепо-вої зони); сильні тумани (південний схід Степової зони); шторми, урагани,

ураганні вітри, смерчі, зливи, ожеледі й заметілі, сильні тумани (узбереж-жя й акваторія Чорного і Азовського морів).

Щорічно в Україні буває до 150 випадків стихійних метеорологічних явищ: снігопади, сильні дощі, ожеледі, тумани, рідше пилові бурі, крижані обмерзання.

Від стихійних метеорологічних явищ зимою і літом частіше потер-пають Степова зона, Карпати – від сильних злив, селевих потоків, граду, сильних вітрів, туманів, сильних снігопадів і заметілей.

Тільки за останнє десятиріччя XX ст. в Україні зафіксовано 240 ви-падків катастрофічних природних явищ метеорологічного походження.

Так, смерч на Волині в 1997 р. забрав життя 4 чоловік, 17 дістали по-ранення, зруйновано близько 200 будинків, знищено та пошкоджено 60 ти-сяч гектарів посівів. Для ліквідації наслідків смерчу залучалося 1700 чоло-вік та 100 одиниць спеціальної техніки у складі підрозділів та формувань Цивільної оборони.

У 1999 р. зареєстровано 48 небезпечних метеорологічних явищ, вна-слідок яких загинули 4 особи і постраждало 13.

Урагани, бурі, смерчі–це рух повітряних мас з величезною швид-кістю (до 50 м/с і більше) і руйнівною силою зі значною тривалістю.

Причиною виникнення таких явищ є різке порушення рівноваги в атмосфері, яке проявляється у незвичних умовах циркуляції повітря з дуже високими швидкостями повітряного потоку.

7–8 березня 2002 р. внаслідок бурі в дев’ятнадцяти областях було знеструмлено 1935 населених пунктів, пошкоджено 2829 будівель, повале-но 270 га лісових насаджень.

Ураганний вітер–це вітер силою до12балів за шкалою Бофорта,(табл. 2.4). зі швидкістю більше 32,6 м/с. Буває на більшості території України майже щорічно, частіше на Донбасі, в Криму і Карпатах.

Шквали–це короткочасне різке збільшення швидкості вітру зі змі-ною його напрямку. Таке посилення вітру (на декілька або десятки хви-лин), інколи до 25–70 м/с, частіше буває під час грози, є загрозою для всієї території України. Спостерігається закономірність виникнення шквалів раз на 3–5 років у Київській, Житомирській, Вінницькій, Волинській, Дніпро-петровській, Донецькій, Кіровоградській, Львівській, Херсонській, Харків-ській, Одеській областях і в Криму.

Для території України небезпечними є не тільки урагани, а й пилові бурі й смерчі.

Таблиця 2.4. Шкала Бофорта для визначення сили вітру

Пилові бурі–це довготривале перенесення великої кількості пилу іпіску сильним вітром зі швидкістю більше 15 м/с і тривалістю від 10 до 24 годин, інколи більше доби.

За кольором та складом пилу, що переноситься, пилові бурі бувають: чорні (чорноземи), бурі й жовті (суглинок, супісок), червоні (суглинки з

домішками окисів заліза) і білі (солончаки). Червоні бурі можуть тривати декілька днів. Пил таких бур може підніматися до 1–1,5, інколи до 2–3 км.

Пилові бурі виникають щорічно в Україні в різних областях, але час-тіше в Степовій зоні. У зимово-весняний період у центральних та східних областях України бувають сніжно-пилові бурі.

Смерч–це сильний вихор,який опускається з основи купчасто-дощової хмари у вигляді темної вирви чи хобота і має вертикальну вісь, невеликий поперечний перетин і дуже низький тиск у своїй центральній частині. Це явище супроводжується грозою, дощем, градом і, досягаючи поверхні землі, втягує в себе все, що трапляється на його шляху – людей, техніку, воду, піднімаючи високо над землею.

Смерчі поділяються за співвідношенням довжини та ширини – на змієподібні (чи лійкоподібні) та хоботоподібні (чи колоноподібні); за міс-цем виникнення – на такі, що формуються над сушею і над водою; за шви-дкістю руйнувань – на швидкі (секунди), середні (хвилини) та повільні (де-сятки хвилин).

Виникають смерчі майже щорічно то в одній, то в іншій області (1–2 рази на рік), переважно в серпні, мають невелику тривалість (до десяти хвилин). Частіше вони виникають у Центральному Поліссі і Степовій зоні, особливо в Запорізькій, Херсонській областях і в Криму. За останні 20 ро-ків XX ст. в Україні зареєстровано 34 випадки смерчів з людськими жерт-вами і значними збитками, особливо в сільському і лісовому господарст-вах. Тому руйнівну силу смерчів можна порівняти з ударною хвилею осе-редку ядерного ураження. Ураганні вітри руйнують будівлі, лінії електро-передачі та зв’язку, розкидають скирти сіна і соломи, спустошують посіви, пошкоджують транспортні магістралі й мости, призводять до аварій на ко-мунально-енергетичних мережах, а головне – до людських жертв.

Зараз є можливість зафіксувати час виникнення урагану, бурі й вка-зати можливий напрямок їх переміщення, ймовірну потужність і час під-ходу до певного району. Ось чому в зоні урагану і бурі треба провести по-переджувальні роботи, а після стихійного лиха зусилля спрямувати на лік-відацію наслідків.

Якщо ви їдете автомобілем, треба зупинитися. Не залишайтеся в ньому, а виходьте і швидко ховайтеся у міцній будівлі або на дні будь-якого заглиблення. Уникайте різноманітних споруд підвищеного ризику, мостів, естакад, трубопроводів, ліній електропередач, водойм, дерев, поте-нційно небезпечних промислових об’єктів.

Сильні вітри здіймають величезні хвилі на морі, які накочуються на берег, і це небезпечно для життя, тому не наближайтеся до води.

Під час бурі небезпечними є розірвані електропроводи, уламки ши-феру, черепиці, покрівельного заліза, тому, перебуваючи просто неба, пот-рібно якнайдалі відійти від небезпечних місць. Якщо буря застала людей у полі, в дорозі, необхідно укритися в яру, у крайньому випадку лягти на зе-млю і щільно притиснутися до неї.

При виході з будинку слід бути обережним; остерігатися обірваних дротів від ліній електропередач, радіо, частин конструкцій та предметів, що нависають на будівлях, розбитого скла. Крім цих рекомендацій, харак-терних при бурях, всі інші дії населення такі ж, як і при землетрусах.

Не можна виходити на вулицю відразу після бурі, тому що через кі-лька хвилин шквал вітру може відновитися. Після бурі перевірте, чи немає загрози пожежі. У разі необхідності треба сповістити пожежну охорону.

Сильні снігопади і заметілі–це інтенсивне випадання снігу(біль-ше 20 міліметрів за півдоби, визначається шаром талої води), що призво-дить до погіршення видимості та припинення руху транспорту.

По території України одноразово в середньому випадає снігових опадів 20…30 міліметрів, інколи до 70, а в Карпатах буває до 100 мілімет-рів.

Снігові замети утворюються під час інтенсивного випадання снігу при буранах, заметілях. При низових заметілях багато снігу нагромаджу-ється в населених пунктах, на території тваринницьких ферм. Снігом зано-сяться залізничні й автомобільні шляхи. Порушується нормальне життя населених пунктів. У багатьох районах через великі замети може тимчасо-во припинитися доставка продуктів харчування і кормів.

Великі снігопади один раз на три роки спостерігаються в Черкаській, Київській, Вінницькій, Чернівецькій областях і в Криму, а один раз на п’ять років у Чернігівській, Сумській, Дніпропетровській, Рівненській, Тернопільській, Миколаївській і Запорізькій областях.

Майже щорічно виникають заметілі в різних регіонах України, особ-ливо в Донбасі, Криму і Карпатах.

При наближенні снігопадів, буранів, заметілей, важливо, щоб систе-ма повідомлення своєчасно попередила підприємства, сільськогосподарсь-кі об’єкти та населення.

При загрозі виникнення снігової бурі запобіжні заходи в основному такі самі, що й при наближенні урагану. Снігова буря може тривати кілька

днів, тому необхідно створити запаси продуктів харчування, води, предме-тів першої необхідності, кормів для сільськогосподарських тварин, обме-жити пересування, закрити школи, дитячі садки і ясла.

Для ліквідації снігових заметів застосовують снігоочисні машини, бульдозери, екскаватори, грейдери. Для зв’язку, доставки продуктів, кор-мів, палива використовують гусеничні трактори. На дорогах виставляють покажчики і орієнтири.

Сильні ожеледі–це шар щільного прозорого або матового льоду ді-аметром більше 20 міліметрів, що наростає на дротах, земній поверхні, де-ревах, будівлях, предметах і техніці внаслідок замерзання крапель дощу, мряки або туману. Виникнення такої стихії пов’язане з надходженням пів-денних циклонів, частіше при температурі трохи нижче 0 °С. Вона триває більше 12 годин, інколи до 2–3 діб. Найчастіше буває у грудні – січні, але можлива з листопада по березень.

Сильні ожеледі частіше бувають на Волинській, Подільській височи-ні, в горах Криму і на Донецькому кряжі.

Град–це частинки льоду,різні за розмірами,формою,структурнонеоднорідні, випадають із шарувато-дощових хмар у теплий період року. Град завдає великих збитків сільському господарству, особливо від червня до середини вересня, у Криму, Полтавській, Тернопільській, Чернівецькій, Луганській, Сумській, Запорізькій, Херсонській, Миколаївській і Одеській областях, на Волині, Поділлі й Приазов’ї.

Туманиз’являються в основному в холодну пору року–у жовтні–квітні. Особливо поширені у гірських районах Карпат і Криму, інколи і на Південному березі Криму. В цих районах близько 100 днів бувають з ту-манами, а з сильними – до 80. На Приазовській, Придніпровській, Волин-ській, Подільській височині й Донецькому кряжі з туманами бувають бли-зько 80 днів, а з сильними до 30. У Степовій зоні, на рівнині південної час-тини тумани бувають 30 днів на рік, а сильні – до 20 днів.

Сильний дощ–це дощ з кількістю опадів більше50мм на рівнин-ній території і 30 мм у гірських районах, тривалістю до 12 годин. Такі дощі (зливи) в Україні бувають щорічно на значній території, але частіше в го-рах Криму і Карпат. 10–11 червня 2002 року сильний дощ у Івано-Франківській та Львівській областях підтопив 384 садиби, пошкодив 27 мостів, 29,5 км автомобільних доріг, 3 км берегоукріплень, внаслідок чого утворилось 6 зсувонебезпечних ділянок.

Суховії–це вітри з високою температурою і низькою відносною во-логістю повітря. У таких умовах посилюється випаровування, різко змен-шується волога в ґрунті, і це призводить до в’янення та загибелі сільсько-господарських культур. Впливу суховіїв зазнають Степова і частково Лісо-степова зони України.

Посухивиникають при тривалому періоді без опадів,підвищеній те-мпературі й низькій вологості повітря. Погіршується ріст, а часто відбува-ється і загибель сільськогосподарських культур, особливо у південній час-тині Степової зони.

Блискавкипризводять до загорання будинків,тваринницьких при-міщень, виробничих будівель і споруд, скирт сіна і соломи, загибелі людей і тварин, руйнування ліній зв’язку і електромережі.

Сила струму при грозовому електричному розряді може бути від 10000 до 40000 А. Внаслідок удару блискавки у людини трапляються зу-пинка серця, опіки тіла, пошкодження голови та інших життєво важливих органів. Смертність від електричного грозового розряду залежить від того, який орган уражений. При грозі небезпечними є металеві конструкції і ви-роби, оскільки вони проводять електричний струм на значні віддалі. Навіть невеличкі металеві ювелірні прикраси можуть бути джерелом небезпеки.

Блискавка може вбити і в приміщенні, якщо людина знаходиться бі-ля металевої (наприклад, водопровідної) труби або електромережі. Часто блискавка попадає в телевізійні антени, через це для зниження ризику ураження при загрозі телевізор доцільно вимкнути. Небезпечною є і теле-фонна мережа. Під час грози не слід триматися за металеві предмети, на-віть якщо це парасолька, рушниця та ін. Рибалки під час грози теж у небе-зпеці, оскільки довге вудлище – ціль для електричного грозового розряду.

Повітря, через яке проходить блискавка, нагрівається (температура досягає 30000 °С) при тиску від 10 до 30 атмосфер.

Якщо блискавка попадає в предмет, насичений вологою, то ця волога вмить закипає і випаровується, що викликає "вибух" насичених нею дерев, цегляних стін та ін. Потужність такого "вибуху" – до 250 кг тринітротолу-олу. В червні 1974 р. в м. Басілдені (Великобританія) 11-річна школярка була вбита уламком кори розірваного блискавкою дуба.

Найбільш небезпечною зоною з погляду ураження блискавкою вва-жається простір навколо дерев. Кожна четверта людина, вбита блискав-кою, ховалася від грози під деревом.

Якщо блискавка вдаряє в землю і струм досягає людини або тварин, то між ступнями виникає різниця потенціалів, що може призвести до смер-ті. Через це, коли почалася гроза, людині необхідно сісти, ноги тримати ра-зом, руки покласти на коліна. Мокрий одяг проводить електрострум краще, ніж людське тіло, тому сухий одяг небезпечний для людини. Мокрий одяг відводить електричний заряд від тіла людини, при цьому вона може одер-жати опіки, але внутрішні органи залишаться неураженими. Будь-яка гу-мова ізоляція між тілом і землею може бути корисною (взуття тощо). Захи-сний ефект при ударі блискавкою мають шини автомобіля. Наражаються на велику небезпеку механізатори, які працюють під час грози у полі на ві-дкритих тракторах, комбайнах.

Для запобігання ураження людей блискавкою рекомендується під час грози дотримуватись таких простих правил: уникати відкритих місць і високих дерев; ноги тримати разом, а руки – на колінах; вологий одяг це захист від серйозних травм; якщо людина у воді, треба швидко вийти на берег; краще знаходитися всередині автомобіля і не торкатися його мета-левих частин.

Потерпілому від блискавки необхідно надати першу допомогу. При потребі зробити штучне дихання і закритий масаж серця.

Щоб не допустити ураження блискавкою будинків, виробничих кор-пусів, тваринницьких приміщень, необхідно обов’язково влаштувати блис-кавковідводи.

Пожежівиникають внаслідок стихійних чинників(блискавки,земле-труси, самозагоряння, тощо), порушень правил пожежної безпеки або вна-слідок застосування засобів ураження в ході воєнних дій. Щорічно в Укра-їні виникають від 2,5 до 7,5 тисяч тільки лісових пожеж, що завдає державі і навколишньому середовищу величезних збитків. Пожежі на виробництві та в житловому секторі призводять до численних людських жертв. Особ-ливу небезпеку являють собою пожежі на хімічних та нафтохімічних виро-бництвах, нафтопромислах, газопромислах, підприємствах паливної галузі, військових об’єктах. Достатньо згадати пожежі на військових складах в Артемівську та Новобогданівці. Деякі аспекти антропогенних пожеж бу-дуть розглянуті далі.

Поиск по сайту: