Помощничек
Главная | Обратная связь


Археология
Архитектура
Астрономия
Аудит
Биология
Ботаника
Бухгалтерский учёт
Войное дело
Генетика
География
Геология
Дизайн
Искусство
История
Кино
Кулинария
Культура
Литература
Математика
Медицина
Металлургия
Мифология
Музыка
Психология
Религия
Спорт
Строительство
Техника
Транспорт
Туризм
Усадьба
Физика
Фотография
Химия
Экология
Электричество
Электроника
Энергетика

Віртуальна реальність в межах дистанційного навчання



Віртуальні технології в навчальних цілях почали застосовуватись ще в 80-х рр. ХХ ст., й згодом здобули широку популярність. В середині 90-х рр. Вони оформились в один з видів навчання – дистанційне навчання, яке являє собою технологію, що базується на принципах відкритого навчання, широко використовує комп’ютерні навчальні програми різного призначення й створює за допомогою сучасних телекомунікацій інформаційне середовище для доставки навчального матеріалу та спілкування. [5, 56]

Дистанційне навчання має безліч переваг, на відміну від звичайного: матеріал можна вивчати в зручний час, тестові завдання можна тренувати безліч разів, по курсу містяться переходи від навчального блоку до практичного. Дистанційний курс створює уявлення навчання з групою під керівництвом вчителя, тобто він створює віртуальну реальність навчання. Так віртуальні навчальні класи, віртуальні пристрої, які використовуються в деяких типах робіт, зокрема при поведені лабораторних робіт з фізики чи хімії, створюють повне відчуття віртуальності.

Навчання за допомогою інтерактивних засобів представляють породження нового виду віртуальної реальності, яка використовується в навчальних цілях. Віртуальні процеси можна уявити як результат взаємодії реальних об’єктів, й якщо один з них чи декілька з них виступають в ролі суб’єктів діяльностної взаємодії, то така взаємодія стає джерелом віртуального стану.

Зміна внутрішніх якостей, які виникають в результаті віртуального стану реальних процесів, характеризують процес отримуємого навчання. [11, 54]

Віртуальний навчальний процес відбувається у віртуальному просторі, який має наступні властивості:

- попередня невизначеність суб’єктів на час взаємодії;

- унікальність кожної взаємодії;

- існування тільки на час взаємодії;

Тобто з самого початку дії суб’єктів в віртуальному навчальному просторі ми не можемо передбачити точний сценарій навчання, який не може бути повторений з плином часу. Виходячи з цього можна визначити дистанційне навчання, як навчання яке відбувається в унікальному віртуальному просторі, існуючому тільки на час взаємодії суб’єктів та об’єктів.

Унікальність кожної взаємодії підтверджує один з найголовніших законів віртуальної реальності про те, що вона існує “тут” та “зараз”, наприклад можемо привести проведення віртуальних телеконференцій, які існують на обмеженому відрізку часового простору та є унікальними так, як не можуть бути повторені.

Функціонування віртуальної особистості в комп’ютерному просторі тісно пов’язане з явищем комунікації, так як для визнання особистості необхідна думка інших людей, тобто спостерігається явище міжособистісної комунікації, яка полягає в тому, що відбувається комунікація між двома і більше особами, яка спирається на їх психологічний і когнітивний зв’язок, що ґрунтується на особистісно сформованих засадах. [1, 42] Крім того, існування навчального віртуального простору за межами комунікації вчителів, учнів та навчальних об’єктів неможливе.

В віртуальному навчальному просторі відбувається пошук та підтримка позитивної соціальної ідентичності суб’єкта, а основний шлях до фіксації сприйняття віртуальних станів лежить через переживання.

Навчання в віртуальному просторі відбувається через навчально-соціальну мережу, яка будується кожним суб’єктом індивідуально, й є фактором соціалізації, інструментом до розвитку нових норм комунікації, рішення психологічних проблем.

Інформаційний аспект навчання побудований на базі взаємовідносин знання, навичок та досвіду трансформується в віртуальній моделі дистанційного навчання в взаємовідношення типу знання – розуміння – конкретизація – застосування.

Прояви індивідуальної духовності у кожного учня підтримуються віртуальними станами глибинного мислення, хоча взаємодія з вивчаємим об’єктом, його формуванням відбувається на базі загального інформаційного каналу зв’язку. Віртуальна модель навчання, як базова складова дистанційного навчання пропонує передачу інформації в межах спеціального інформаційно-навчального середовища на будь-яку відстань від навчальної структури при повній відповідності вербальної та віртуальної інформації. При цьому процесі застосовуються супутникові комунікації для транслювання інтерактивних лекцій та конференцій в режимі реального часу, та Internet, як джерело нових знань та засіб комунікації, при цьому обмін інформацією відбувається в рамках єдиного пізнавального процесу.

Традиційне розуміння навчання не враховує взаємодію особистостей, які навчаються, на відміну від цього віртуальний навчальний процес використовує особистісний потенціал учня. Отже, віртуальний навчальний простір суб’єкта – це взаємозв’язок певних рівнів, таких як інтелектуального, соціального, емоціонального, культурного.

Інформаційно-когнітивна реакція на зовнішнє середовище, інтенсифікація експліцитних та імпліцитних засобів навчання з орієнтацією на когнітивний потенціал суб’єкта є основою віртуального процесу навчання в створеному суб’єктом віртуальному просторі.

 




Поиск по сайту:

©2015-2020 studopedya.ru Все права принадлежат авторам размещенных материалов.