Помощничек
Главная | Обратная связь


Археология
Архитектура
Астрономия
Аудит
Биология
Ботаника
Бухгалтерский учёт
Войное дело
Генетика
География
Геология
Дизайн
Искусство
История
Кино
Кулинария
Культура
Литература
Математика
Медицина
Металлургия
Мифология
Музыка
Психология
Религия
Спорт
Строительство
Техника
Транспорт
Туризм
Усадьба
Физика
Фотография
Химия
Экология
Электричество
Электроника
Энергетика

Тенденції розвитку наукового потенціалу України



Україна є п'ятою за чисельністю населення (~47 млн. жителів) європейською державою, яка до розпаду Радянського Союзу мала значний науково-технологічний потенціал завдяки цільовому фі­нансуванню науки, спрямування її на розвиток військового потенціалу, існуванню значного ринку інновацій на всій території СРСЩсля розпаду Радянського Союзу та проголошення Україною 1991 р. державної незалежності відбулася реструктуризація проми­слового виробництва та перерозподіл ринків інновацій. Ці об'єкти­вні явища призвели до негативних наслідків для науки, зокрема до зменшення обсягу фінансування наукових досліджень (табл. 4.9).

Спостерігається також тенденція до зменшення загальної чисе­льності зайнятих у науково-технічній сфері (рис. 4.3). Зменшується чисельність науковців і докторів наук та відбувається їх старіння.

Таблиця 4.9 Динаміка витрат на наукові дослідження в Україні (в % від ВВП)

 

 

Витрати       Роки      
Фактичні витра-              
ти на науку з державного бю- 0,41 0,57 0,31 0,22 0,28 0,37 0,31
джету              
Загальні витрати на наукові дослі- 1,4 1,16 1,21 1,22 1,14 1,19 1,13
дження              

Відбувся перерозподіл витрат на науково-дослідні та дослідно-конструкторські роботи (НДДКР) (рис. 4.4) [72].

500 Т449.8

Рис. 4.3. Динаміка чисельності працівників, які брали участь у виконанні НДДКР у 1991-2002 pp. (тис. осіб)

Рис. 4.4. Розподіл витрат на НДДКР (2001 р.) 1 — кошти держбюджету; 2 — кошти позабюджетних фондів; З — власні кошти; 4 — кошти замовників України; 5 — кошти іно­земних замовників; 6 — кошти з інших джерел

Основними організаціями, що розроблюють об'єкти права інте­лектуальної власності в Україні, є такі: інститути Національної академії наук, галузеві науково-дослідні та дослідно-конструк­торські інститути, вищі навчальні заклади.

За останні 14 років найбільших втрат зазнала галузева наука. Галузі не спроможні фінансувати свої інститути, й нині розгляда­ється питання про підпорядкування їх провідним вищим навчаль­ним закладам. Цілком вірогідна суттєва перебудова системи Націо­нальної академії наук України, яка тепер практично перебуває на бюджетному фінансуванні, що, як ми бачили, є малим (0,3-0,4% від ВВП від запланованого 1,7%). Тому найближчим часом вона, можливо, переорієнтується на фундаментальні дослідження.

Вимальовується тенденція до зосередження науки при вищих навчальних закладах (ВНЗ). Передумовами для цього є дедалі бі­льший рівень фінансування, що його виділяють держава та грома­дяни на освіту, зосереджену у ВНЗ найбільшої чисельності науко­вців вищої кваліфікації — кандидатів і докторів наук. Наявність дешевої й потенційно привабливої «робочої сили* — студентів, бли­зько 150 тисяч яких займають місця в аудиторіях понад 900 ВНЗ.

Попри втрати, що понесла наука України, є надія на її розвиток. Підставою для цього є дедалі більша кількість наукових публікацій (рис. 4.5) [72], а також патентів на винаходи, корисні моделі, про­мислові зразки, торговельні марки. Зокрема, на 01.01.2005 р. в Україні є чинними 41810 патентів на винаходи, їх кількість щороку зростає приблизно на 10000 [73].

1991 1992 1993 1994 1995 1996 1997 1998 1999 2000 2001

Рис. 4.5. Динаміка загальної кількості наукових публікацій українських науковців у 1991-2001 pp., одиниць

Іншою позитивною тенденцією є стійке зростання ВВП, почи­наючи з 2000 року.

4.8.2. Управління інтелектуальною власністю у вищих навчальних закладах України

Є думка, що у вищих навчальних закладах України є велика кількість наукових розробок, що за своїм рівнем у багатьох випад­ках не поступаються закордонним і які чекають своєї реалізації в промисловості. Це оптимістичний погляд. Існує й інша думка про те, Що кількість об'єктів права інтелектуальної власності, що створю­ється у великих навчальних закладах за останні 10-15 років, знач­но зменшилася і їхній науковий рівень знизився. Є об'єктивні при­чини цього: падіння виробництва, обмеженість бюджетного фінан­сування, старіння матеріальної бази, особливо наукового обладнан­ня тощо.

Якщо раніше ВНЗ планував запатентувати якомога більше роз­робок, тому що авторські свідоцтва, а потім і патенти на винахід вра­ховувалися як показники ефективності роботи ВНЗ і його науковців, то сьогодні суттєво змінився погляд на це. В ринкових умовах ректо­ри ВНЗ беруть до уваги економічний бік правової охорони. Вони не зацікавлені в набутті правової охорони і підтриманні в силі патенту на неперспективний для комерціалізації винахід. Тому, хоча кіль­кість винаходів, що набувають правової охорони у ВНЗ зменшилася, але економічний потенціал кожного з цих винаходів зріс.

Окрім об'єктів промислової власності у ВНЗ створюються об'єкти авторського права, такі як підручники, навчальні посібники, комп'ютерні програми тощо. З одного боку, ВНЗ зацікавлені в коме­рціалізації своїх об'єктів права інтелектуальної власності, а з іншого — вони, як правило, не мають відповідної інфраструктури для цього.

Патентні відділи, які де-не-де залишилися, не в змозі викону­вати ті функції, яких вимагає сучасне ринкове оточення.

З метою ефективного використання наукового потенціалу ВНЗ та сприяння комерціалізації об'єктів права інтелектуальної власно­сті, що створюються під час проведення науково-дослідних робіт, наказом Міністерства освіти і науки України від 24.06.2004 р. №533 у вищих навчальних закладах III-IV рівнів акредитації було створено підрозділи комерціалізації об'єктів права інтелектуальної власності та затверджене типове положення про такий підрозділ.

Основними завданнями Підрозділу є:

- організація та забезпечення сучасних методів управління у сфері інтелектуальної власності, просування на ринок та коме­рціалізація науково-технічних розробок ВНЗ, залучення інвес­тицій і розвиток співробітництва з підприємствами та наукови­ми організаціями України й іноземних держав з використан­ням результатів вказаної діяльності;

- забезпечення захисту та правомірного використання об'єктів права інтелектуальної власності, що відповідають потребам віт­чизняного та світового ринків;

- проведення експертизи комерційного потенціалу результатів наукової діяльності з метою визначення найперспективніших об'єктів і напрямків, що є комерційно привабливими;

- забезпечення набуття прав інтелектуальної власності вищим навчальним закладом, що створені в результаті його наукової, науково-технічної та освітньої діяльності, їх просування та передання в сферу виробництва;

- формування атмосфери довіри та співробітництва на основі ба­лансу інтересів між вищим навчальним закладом, структурними підрозділами, працівниками, студентами, аспірантами, а також підприємствами, інвесторами й іншими потенційними комер­ційними партнерами, встановлення ділової репутації вищого на­вчального закладу як надійного та передбачуваного партнера;

- інформаційно-аналітичне забезпечення робіт зі створення, охорони, захисту та комерціалізації використання об'єктів пра­ва інтелектуальної власності;

- захист прав і законних інтересів вищих навчальних закладів та його працівників, творців від незаконного використання об'єктів права інтелектуальної власності — в адміністративному порядку та в суді, зокрема захист від недобросовісної конкуренції, запобігання неправомірному одержанню прав на використання об'єктів права інтелектуальної власності, що належать вищому навчальному закладові, третіми особами та несанкціоноване використання таких об'єктів. Передбачається, що для виконання покладених на нього завдань Підрозділ буде:

- досліджувати потреби ринку у використанні об'єктів права ін­телектуальної власності вищого навчального закладу під час пошуку потенційних партнерів, розроблення навчальних про­грам, укладанні та виконанні угод на проведення науково-дослідних робіт;

- здійснювати спільно з відповідними підрозділами вищих на­вчальних закладів аналіз науково-дослідних і навчальних ро­біт, що плануються до виконання, прогнозування їх результатів з метою визначення патентоздатних об'єктів інтелектуальної власності, які мають комерційний потенціал, доцільності їх правової охорони в Україні та в іноземних державах;

- виконувати разом з відповідними підрозділами вищих навчаль­них закладів патентні, патентно-кон'юнктурні та маркетингові дослідження при проведенні науково-дослідних, навчально-методичних робіт, підготуванні пропозицій щодо доцільності їх патентування та передання прав на них, рекламі, розробленні інноваційних і інвестиційних проектів, бізнес-планів і програм перспективного розвитку вищого навчального закладу;

- готувати пропозиції щодо віднесення науково-технічної та ін­шої інформації до категорії з обмеженим доступом, зокрема конфіденційної інформації, комерційної таємниці;

проводити експертизу результатів наукових досліджень та осві­тньої діяльності щодо можливості їх відкритого опублікування, використання, експонування, передання третім особам і в ін­формаційні центри, внесення до баз даних та інших форм ін­формації, доступних невизначеному колу осіб; проводити разом із навчальними та науковими підрозділами, з іншими навчальними закладами та науковими установами мо­ніторинг і аналіз результатів наукових досліджень та освітньої діяльності для своєчасного виявлення створених комерційно значущих об'єктів права інтелектуальної власності; брати участь у пошуку потенційних інвесторів для фінансуван­ня робіт, пов'язаних з доведенням об'єктів права інтелектуаль­ної власності до рівня комерційного продукту, здатного забез­печити потреби потенційних ліцензіатів і/чи промисловості; здійснювати правове забезпечення договорів, стороною яких є вищий навчальний заклад, у частині, що стосується правовід­носин у сфері інтелектуальної власності, зокрема й давати роз'­яснення щодо застосування законодавства, брати участь у пе­реговорах і розробленні проектів договорів щодо формування умов, прав і обов'язків сторін (правова охорона, використання об'єктів права інтелектуальної власності, розподіл прав, забез­печення конфіденційності, виплата винагороди тощо), контро­лювати їх виконання;

брати участь у підготуванні та поданні документів (заявок) на об'єкти права інтелектуальної власності у визначені законодав­ством органи для патентування в Україні та в інших державах світу відповідно до національних і міжнародних процедур; забезпечувати комерціалізацію об'єктів права інтелектуальної власності, права на які належать вищому навчальному закла­дові, в Україні та/або в іноземних державах, зокрема: реклама наукового та інноваційного потенціалів конкретних розробок (технологій) і виробів; налагодження контактів із підприємст­вами, зацікавленими в їх комерційному використанні; аналіз комерційних пропозицій потенційних ліцензіатів та інвесторів; укладання договорів щодо розпоряджання майновими правами інтелектуальної власності; розроблення проектів положень установчих договорів юридичних осіб, створюваних для реалі­зації прав на об'єкти інтелектуальної власності вищого навча­льного закладу тощо;

брати участь у підготуванні та забезпеченні укладання перед­бачених чинним законодавством договорів з авторами щодо ре­алізації прав на об'єкти інтелектуальної власності та здійсню­вати контроль за їх виконанням;

вживати заходів для запобігання порушенню майнових прав під час використання інтелектуальної власності, що належать вищому навчальному закладові, та запобігання порушенню ним аналогічних прав третіх осіб;

брати участь у підготуванні, укладанні та контролі за виконан­ням трудових договорів з винахідниками (авторами) щодо реа­лізації прав на об'єкти інтелектуальної власності, сприяти до­держанню законності в реалізації немаинових і майнових прав авторів під час реалізації об'єктів права інтелектуальної влас­ності, зокрема й щодо виплати їм винагороди; розробляти локальні нормативні й методичні документи вищо­го навчального закладу, що регламентують питання створення, правової охорони і використання реалізації прав на об'єкти ін­телектуальної власності, фінансування такої діяльності, надхо­дження й розподілу ліцензійних платежів і Інших доходів від використання прав на об'єкти інтелектуальної власності, ви­плати винагород і інших форм заохочення працівникам — ви­нахідникам (авторам) і особам, які сприяли цій діяльності; за­безпечувати прийняття та моніторинг виконання зазначених документів структурними підрозділами, працівниками, аспіра­нтами й студентами вищого навчального закладу; щорічно готувати кошторис витрат на забезпечення діяльності вищого навчального закладу, пов'язаною з інтелектуальною власністю;

надавати працівникам і особам, які навчаються у вищому на­вчальному закладі, консультативно-правову, інформаційну й адміністративну допомогу в реалізації особистих немаинових і майнових прав на об'єкти права інтелектуальної власності, що їм належать, і пільг, передбачених чинним законодавством та локальними нормативними актами вищого навчального закла­ду, зокрема й щодо прав працівників — винахідників (авторів) на винагороду за використання прав на об'єкти права інтелек­туальної власності, створених ними у зв'язку, з виконанням трудового договору чи доручення роботодавця;

- брати участь у міжнародному співробітництві у сфері інтелек­туальної власності в рамках міжнародних програм, проектів і професійних асоціацій;

- проводити науково-дослідну та науково-методичну роботу в сфері інтелектуальної власності;

- здійснювати заходи з організації навчання та підвищення ква­ліфікації в сфері інтелектуальної власності та комерціалізації прав на об'єкти права інтелектуальної власності працівників вищого навчального закладу, зокрема брати участь у навчанні студентів і аспірантів стосовно цих питань;

- здійснювати звітність у сфері правової охорони та результатів комерційної реалізації інтелектуальної власності вищого на­вчального закладу;

- проводити аналіз стану наукової діяльності вищого навчально­го закладу та окремо його підрозділів у сфері інтелектуальної власності, готувати пропозиції щодо її вдосконалення тощо. Як бачимо, функції такого підрозділу визначені в майбутньому

часі, оскільки ці підрозділи тільки-но почали створюватися. Є бага­то проблем, які необхідно розв'язати на шляху створення та функ­ціонування підрозділів: невизначений науковий статус персоналу, брак фінансування та нормативної бази, недостатній досвід роботи в ринкових умовах тощо.

З перших днів організації підрозділів комерціалізації виникла проблема навчання керівників таких підрозділів управляти інтеле­ктуальною власністю. Багато керівників вже пройшли підготовку на базі навчально-науково-виробничого комплексу «Академія інтелектуальної власності».

Передбачається, що на першому етапі за підтримки Державної системи правової охорони інтелектуальної власності вищі навчаль­ні заклади створять нормативно-правову базу з організаційного, правового й економічного забезпечення комерціалізації прав на об'єкти права інтелектуальної власності, що розроблені у вищому навчальному закладі.

4.8.3. Проблема розподілу прав на об'єкти права інтелектуальної власності при управлінні правами на результати досліджень

Справедливий розподіл прав на об'єкти права інтелектуальної власності між суб'єктами права є однією з основних передумов, від

виконання якої залежить успіх нової розробки. Принаймні є три основні суб'єкти, що мають стосунок до розробки: замовник, розро­бник і користувач. Ці елементи (суб'єкти) та зв'язки між ними утворюють систему (рис. 3.2).

Як видно з рис. 3.2, є три підсистеми: замовник (роботодавець) — розробник ОШВ; розробник ОШВ — користувач ОШВ; корис­тувач ОПІВ — роботодавець. У кожного є власні інтереси стосовно ОШВ. Як правило, це матеріальні інтереси. Тому мова йде про роз­поділ між ними матеріального права на ОПІВ.

Питання це не просте, як може здаватися на перший погляд. Нагадаймо, що за конституцією України [26, ст. 41] «кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної творчої діяльності». На цій під­ставі дехто з винахідників, авторів, науковців вважають апріорі, що права на створений ними об'єкт права інтелектуальної власності належить саме їм.

Законом України «Про власність», який поки що діє, встанов­лено [36, ст. 41], що суб'єктами права інтелектуальної власності є громадяни, юридичні особи та держава. Тобто, окрім фізичних осіб, суб'єктами права інтелектуальної власності можуть бути юридичні особи, наприклад, підприємство, де працює творець, стосовно якого воно є роботодавцем, а також держава.

Цивільним кодексом України [15, ст. 421] визначено, що «суб'єктом права інтелектуальної власності є: творець (творці), суб'єкти права інтелектуальної власності (автори, виконавці, винахі­дники тощо) та інші особи, яким належать особисті немайнові права та(або) майнові права інтелектуальної власності...» Як бачимо, цим важливим нормативним актом державу вилучено з кола суб'єктів права інтелектуальної власності, тобто вона не може володіти, корис­туватись і розпоряджатися правами інтелектуальної власності. Тим не менш, вона залишається суб'єктом цивільних правовідносин.

Поверховий огляд цих нормативних актів показує, що існують Колізії щодо суб'єктів права інтелектуальної власності навіть на вищому законодавчо-нормативному рівні.

Побутує думка, що на стадії нової ідеї ще нічого ділити, позаяк Не відомо, чи буде вона реалізована взагалі, і саме тоді, коли її буде здійснено, й слід ділити права. Це типова помилка, тому що знай­деться небагато тих, хто захоче ділитися прибутком від реалізації ідеї з іншими. Коротко розгляньмо пари суб'єктів права інтелектуа­льної власності, що відображені на рис. 4.6.

Замовник виконавець. Розгляньмо два варіанти: а) замовник — юридична особа (роботодавець); б) замовник — держава. У пер­шому випадку роботодавець часто не визнає матеріального права виконавця (творця) на тій підставі, що виконавець за свою роботу отримує заробітну плату. І тому часто винахідники не отримують винагороди за створений винахід, викладачі — за розроблені підру­чники та навчальні посібники тощо. Для того, щоб унеможливити такі випадки, необхідно в контракті між роботодавцем і виконавцем визначити, що саме належить до обов'язків виконавця. Якщо ство­рення об'єктів права інтелектуальної власності входить до його обов'язків, то матеріальне право на ці об'єкти належатиме робото­давцеві. На жаль, ще існує правовий нігілізм, тому розподілом прав нехтують і це призводить до втрат також для роботодавця. Типовий випадок — винахідник перейшов на роботу до конкурента робото­давця. Роботодавець вважає, що права належать йому, а винахід­ник — навпаки. Справа переходить до судового розгляду, й робото­давцеві дуже складно довести в суді, що за всіма ознаками винахід слід вважати службовим.

Розгляньмо випадок, коли замовник держава. Це частий ви­падок, тому що держава фінансує державні наукові технічні про грами, цільові наукові програми, надає гранти тощо. Чи може вона розраховувати на частку прибутку, що його буде отримано від реа­лізації прав на об'єкт права інтелектуальної власності, створений за її кошти? На перший погляд так, тому що закон України «Про вла­сність» визначає державу суб'єктом права інтелектуальної власності. На цій підставі Міністерство освіти і науки України в договори з виконавцями, які воно уклало для виконання державних науково-технічних програм, заклало норму, що права на об'єкти права інте­лектуальної власності, які будуть створені в процесі виконання до­говору, належать Міністерству. З цим не можна погодитись, оскіль­ки, по-перше, Цивільним кодексом України, що має верховенство перед законом, держава не визнається суб'єктом права інтелектуа­льної власності. По-друге, органи державної влади згідно із законо­давством не мають права займатися комерційною діяльністю.

Не менш напруженими є правовідносини між виконавцем (розробником) і користувачем. Тому розподіл прав між ними має бути чітко відрегульованим на якомога більш ранній стадії розроб­лення об'єкта права інтелектуальної власності.

Насамкінець відзначимо, що інноваційна ідея матиме шанси на успіх, якщо всі три суб'єкти — замовник, виконавець і користувач — будуть зацікавленими в кінцевому результаті — отриманні прибутку.

А зацікавлені вони будуть тоді, коли буде чітко визначено част­ку кожного з них, яку буде отримано від використання прав IB. Для цього необхідно якомога раніше розподілити права на об'єкт права інтелектуальної власності, що створюється й використовується їх­німи спільними зусиллями.

 




Поиск по сайту:

©2015-2020 studopedya.ru Все права принадлежат авторам размещенных материалов.