Раціоналізаторські пропозиції. Відповідно до Цивільного кодексу України [15, гл

Відповідно до Цивільного кодексу України [15, гл. 41], раціо­налізаторською пропозицією є визнана юридичною особою пропо­зиція, яка містить технологічне (технічне) або організаційне рі­шення в будь-якій сфері діяльності. Об'єктом раціоналізаторської пропозиції може бути матеріальний об'єкт або процес.

Обсяг правової охорони раціоналізаторської пропозиції визна­чається її описом, а також кресленнями, якщо їх подано.

Автор раціоналізаторської пропозиції має право на добросовіс­не заохочення від юридичної особи, якій цю пропозицію подано. Юридична особа, яка визнала пропозицію раціоналізаторською, має право на використання її в будь-якому обсязі.

Порядок оформлення прав на раціоналізаторську пропозицію ре­гламентовано «Методичними рекомендаціями про порядок складання, подачі і розгляду заяви на раціоналізаторську пропозицію», що за­тверджені наказом Державного патентного відомства України [22].

Для оформлення прав на раціоналізаторську пропозицію автор Подає заявку на неї тому підприємству, діяльності якого вона відпо­відає. Заява реєструється у відповідному реєстраційному журналі за формою, затвердженою Державним комітетом статистики України. На підприємстві пропозиція піддають своєрідній експертизі по суті. Якщо її визнають раціоналізаторською, то приймають для використання. По закінченні місяця після ухвалення позитивного рішення авторові видають охоронний документ-свідоцтво встановленої фор­ми. Свідоцтво підписує керівник підприємства й затверджує печат­кою. Це свідоцтво закріплює за автором немайнові та майнові пра­ва. До останніх належить право на винагороду.

Комерційна таємниця

Комерційна таємниця виконує важливу функцію в забезпечен­ні конкурентноздатності товарів і послуг. Тому правовласник, без­умовно, має право на захист її від неправомірного використання. Але, попри високу й дедалі більшу значущість цього об'єкта інтеле­ктуальної власності, немає його пряма правова охорона. На цей час немає закону про охорону комерційної таємниці. Основною пере­шкодою для розроблення його є те, що інформація про комерційну таємницю внаслідок її конфіденційності не підлягає реєстрації. Са­ме тому охоронних документів на неї ніхто не видає. До того ж ви­явити неправомірне використання такої інформації майже немож­ливо, встановити порушення та порушника дуже складно.

Частково правова охорона комерційної таємниці можна здійс­нити в рамках законів України «Про інформацію» та «Про науково-технічну інформацію» в частині, що стосується нерозкритої інфор­мації. Однак варто мати на увазі, що нерозкрита інформація може бути об'єктом правової охорони доти, поки вона зберігає свою кон­фіденційність. Надійнішим способом охорони такої інформації мо­же бути застосування заходів, що гарантують збереження її конфі­денційності. Умови конфіденційності, зокрема, можуть охороня­тися договором.

Основним джерелом права щодо охорони комерційної таємниці є Цивільний кодекс України [15, гл. 46]. Згідно з Кодексом комер­ційною таємницею є інформація, яка є секретною в тому розумінні, Що вона загалом чи певною формою та сукупністю складників не відома та не легкодоступна для осіб, які звичайно мають справу з таким видом інформації, у зв'язку з цим має комерційну цінність і була предметом адекватних наявним обставинам заходів щодо збе­реження її секретності, вжитих особою, яка законно контролює цю інформацію. Комерційною таємницею можуть бути відомості техні­чного, організаційного, комерційного, виробничого та іншого хара­ктеру, окрім тих, які відповідно до закону не можуть бути віднесені До комерційної таємниці.

Майновими правами інтелектуальної власності на комерційну таємницю є:

- право на використання комерційної таємниці;

- виключне право дозволяти використання комерційної таємниці;

- виключне право перешкоджати неправомірному розголошен­ню, збиранню або використанню комерційної таємниці;

- інші майнові права інтелектуальної власності, встановлені за­коном.

Майнові права інтелектуальної власності на комерційну таєм­ницю належать особі, яка правомірно визначила інформацію коме­рційною таємницею, якщо інше не встановлено договором.

На сьогодні немає спеціального закону про охорону прав на комерційну таємницю. Але органи державної влади зобов'язані охороняти від недобросовісного комерційного використання інфо­рмацію, яка є комерційною таємницею та створення якої потребує значних зусиль і яка надана їм заради отримання встановленого законом дозволу на діяльність, пов'язану з фармацевтичними, сіль­ськогосподарськими, хімічними продуктами, що містять нові хіміч­ні сполуки. Цю інформацію охороняють органи державної влади також від розголошення, крім випадків, коли воно необхідне для забезпечення захисту населення або не вжито заходів щодо її охо­рони від недобросовісного комерційного використання. Органи державної влади зобов'язані охороняти комерційну таємницю та­кож в інших випадках, передбачених законом.

Термін чинності права інтелектуальної власності на комерцій­ну таємницю обмежується строком існування сукупності ознак ко­мерційної таємниці, встановлених частиною першою статті 505 цьо­го Кодексу [15].

Комерційні позначення

Торговельні марки

Торговельною маркою може бути будь-яке позначення або будь-яке поєднання позначень, які придатні для вирізнення товарів (послуг), що їх виробляє (надає) одна особа, від товарів (послуг), які виробляють (надають) інші особи. Такими позначеннями мо­жуть бути, зокрема: слова, літери, цифри, зображувальні елементи, комбінації кольорів.

Набуття права інтелектуальної власності на торговельну марку засвідчується свідоцтвом. Умови та порядок видачі свідоцтва вста­новлюються законом [15, с. 494, 18]. Обсяг правової охорони торго­вельної марки визначається наведеними в свідоцтві її зображенням та переліком товарів і послуг, якщо інше не встановлено законом. Набуття права інтелектуальної власності на торговельну марку, яка має міжнародну реєстрацію або визнана в установленому законом порядку добре відомою, не вимагає засвідчення свідоцтвом.

Майновими правами інтелектуальної власності на торговельну марку є:

- право на використання торговельної марки;

- виключне право дозволяти використання торговельної марки;

- виключне право перешкоджати неправомірному використанню торговельної марки, зокрема й забороняти таке використання;

- інші майнові права інтелектуальної власності, встановлені за­коном.

Майнові права інтелектуальної власності на торговельну марку належать власникові відповідного свідоцтва, володільцеві міжнаро­дної реєстрації, особі, торговельну марку якої визнано в установле­ному законом порядку добре відомою, якщо інше не зазначено до­говором.

Майнові права інтелектуальної власності на торговельну марку є чинними протягом десяти років від дати, наступної за датою по­дання заявки на торговельну марку в установленому законом по­рядку, якщо інше не передбачено законом. Зазначений строк може бути продовженим щоразу на десять років у порядку, встановлено­му законом.

Чинність майнових прав інтелектуальної власності на торгове­льну марку припиняється достроково у зв'язку з перетворенням торговельної марки на загальновживане позначення певного виду товарів чи послуг. Чинність майнових прав інтелектуальної власно­сті на торговельну марку може бути припинено достроково за ініці­ативою особи, якій вони належать, якщо це не суперечить умовам договору, а також в інших випадках, передбачених законом. Якщо у зв'язку з достроковим припиненням чинності виключних майно­вих прав інтелектуальної власності на торговельну марку завдано збитків особі, якій було надано дозвіл на її використання, такі збит­ки відшкодовує особа, яка надала зазначений дозвіл, якщо інше не Встановлено договором чи законом.

Чинність достроково припинених виключних майнових прав інтелектуальної власності на торговельну марку може бути віднов­лено в порядку, встановленому законом, за заявою особи, якій ці права належали в момент їх припинення.

Будь-яка особа, яка до дати подання заявки на торговельну ма­рку або, якщо було заявлено пріоритет, до дати пріоритету заявки в інтересах своєї діяльності добросовісно використала торговельну марку в Україні або здійснила значну й серйозну підготовку для такого використання, має право на безоплатне продовження такого використання або яке передбачалося зазначеною підготовкою (пра­во попереднього користувача).

Право попереднього користувача може передаватися або пере­ходити до іншої особи тільки разом з підприємством чи діловою практикою або з тією частиною підприємства чи ділової практики, в яких було використано торговельну марку або здійснено значну й серйозну підготовку для такого використання [15].

Поиск по сайту: